Протягом цього періоду переглянуто і опрацьовано 145 історій хвороб за 2003 – 2004 рр. Для проведення досліджень було відібрано двадцять чоловіків 1961р. народження та їхні історії.
Переважна кількість хворих має виснажену нервову систему. За цей період часу потерпілі були госпіталізовані, їм були виставленні конкретні діагнози, проведені відповідні консультації та обстеження.
В задовільному стані хворих виписували на амбулаторне лікування під нагляд лікарів – кардіологів.
Більшість потерпілих мешканці міста Рівного.
Не виняток, що більша кількість потерпілих відправиться на санаторно – курортне лікування.
3.2 ЗАДАЧИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Для досягнення мети дослідження а саме:
1. Узагальнення теоретичних поглядів сучасних вчених на первинну гіпотензії: причини виникнення, принципи та методи лікування.
2. Наведення існуючих методів лікування первинної гіпотензії.
3. З’ясувати завдання, принципи, методики фізичної реабілітації хворих на первинну гіпотензію.
4. Дати оцінку ефективності застосування методів фізичної реабілітації у хворих на первинну гіпотензію.
Були використані наступні методи дослідження:
1. Аналіз літературних джерел за темою дослідження;
2. Вивчення дослідів лікарів та медичних працівників кардіологічного відділу ЦМЛ м. Рівне з метою опанування методикою призначення засобів фізичної реабілітації хворим в різні періоди процесу реабілітації.
3. Аналіз історій хвороб.
4. Спостереження за проведеним обстеженням хворих, фізичною реабілітацією на різних етапах відновлення: при прибутті у відділення кардіології та під час стаціонарного лікування.
5. Контроль за самопочуттям хворих на різних етапах стаціонарного лікування.
4. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ
Проведені дослідження показали, що останнім часом у медицині все більше стверджується напрям фізичної реабілітації хворих з гіпотензією, основою якого є етапне відновлення, комплексне лікування хворих. У цьому процесі провідну роль відіграє фізична реабілітація. Вона покращує якість лікування, запобігає виникнення можливих сумісних патологій, прискорює відновлення функцій, тренує і загартовує організм, повертає працездатність, зменшує можливість інвалідізації.
Реабілітація на ранніх стадіях має бути щоденною та поступовою, здійснювати її повинен лікар, середній медичний персонал. Цінною є допомога спеціаліста ЛФК в організації лікування хворого рухами.
Основна мета реабілітації хворих – повне видужання після отриманої гіпотензії.
4.1 Причини виникнення первинної гіпотензії
За даними проведеного нами дослідження встановлено, що основними причинами виникнення гіпотензії є (20% хворих) тривала розумова робота, (15 % хворих) відповідальна робота, (100 %) порушення режиму дня, (50 % хворих) сімейні конфлікти, (25 % хворих) психічні травми, (75 % хворих) неврівноваженість. Результати досліджень представлені у таблиці 3.1, 3.2.
Таблиця 3.1. Причини виникнення гіпотензії
| Всього хворих | Причини виникнення | |||||
| Тривала розумова робота | Відповідальна робота | Порушення режиму дня | ||||
| Абс. числ. | % | Абс. числ. | % | Абс. числ. | % | |
| 20 | 4 | 20 | 3 | 15 | 20 | 100 |
Таблиця 3.2. Причини виникнення гіпотензії
| Всього хворих | Причини виникнення | |||||
| Сімейні конфлікти | Психічні травми | Неврівноваженість | ||||
| Абс. числ. | % | Абс. числ. | % | Абс. числ. | % | |
| 20 | 10 | 50 | 6 | 25 | 15 | 75 |
4.2 Засоби та методи фізичної реабілітації хворих на первинну гіпотензію
За період перебування на лікарняному етапі реабілітації всім хворим були призначені різні засоби фізичної реабілітації практично на 100 % (таблиця 3.3, 3.4.)
Таблиця 3.3 Засоби фізичної реабілітації
| Всього хворих | Засоби фізичної реабілітації | |||||||||
| ЛФК | Медикаментозне лікування | Фізіотерапія | Дієтотерапія | Масаж | ||||||
| Абс. числ. | % | Абс. числ. | % | Абс. числ. | % | Абс. числ. | % | Абс. числ. | % | |
| 20 | 20 | 100 | 20 | 100 | 20 | 100 | 20 | 100 | 10 | 200 |
Таблиця 3.3 Засоби фізичної реабілітації
| Всього хворих | Засоби фізичної реабілітації | |||||||
| Санаторно-курортне лікування | Сауна | Працетерапія | Механотерапія | |||||
| Абс. числ. | % | Абс. числ. | % | Абс. числ. | % | Абс. числ. | % | |
| 20 | 15 | 75 | 10 | 50 | 20 | 100 | 10 | 50 |
Істотне місце в лікуванні хворих на артеріальну гіпотензію займало фізіотерапевтичне лікування — використовувалось введення лікарських речовин через шкіру за допомогою спеціальної апаратури.
Фізіотерапія сприяла зміцненню організму хворих, піднімала їх тонус, відновлювала порушення рівноваги вегетативної нервової системи, підвищувала артеріальний тиск.
Ефективним було застосування загального електрофорезу (60 % хворих) кофеїном за Вермелем, іонофорез кальцієм за Щербаком. Процедури відпускались через день, на курс лікування призначалось 10— 12 сеансів.
Також ефективно застосовувався метод бальнеотерапії (100 % хворих). Підчас лікування кожен другій хвори застосовував для покрашення самопочуття електросон (50 % хворих).
Також вагоме місце під час отримання фізіотерапевтичних процедур займали водні обливання, обтирання, купання (100 % хворих).
Результати досліджень представлені у таблиці 3.5.
Таблиця 3.5 Фізіотерапія в період реабілітації
| Всього хворих | Фізіотерапія як засіб лікування | |||||||
| Використання водних процедур | Електрофорез з лікарськими речовинами | Бальнеотерапія | Електросон | |||||
| Абс. числ. | % | Абс. числ. | % | Абс. числ. | % | Абс. числ. | % | |
| 20 | 20 | 100 | 12 | 60 | 20 | 100 | 10 | 50 |
Дослідження показали, що в лікарняний період реабілітації засоби ЛФК використовують на 100 %.
Результати досліджень представлені у таблиці 3.6.
Таблиця 3.6 ЛФК в період реабілітації
| Всього хворих | ЛФК як засіб лікування | |||||||
| Гігієнічна гімнастика | Ранкова гімнастика | Профілактична гімнастика | Дихальна гімнастика | |||||
| Абс. числ. | % | Абс. числ. | % | Абс. числ. | % | Абс. числ. | % | |
| 10 | 10 | 100 | 10 | 100 | 10 | 100 | 10 | 100 |
Лікувальний масаж застосовували для нормалізації діяльності ЦНС, підвищення м’язевого і судинного тонусу та артеріального тиску, відновлення психоемоційного стану хворого. Застосовували сегментаро рефлекторний масаж (100 % хворих), що діяв на паравертебральні зони крижових, поперекових, та нижньогрудних спинномозкових сегментів (s2 – s11, l5 – l1, d12 – d6). Масажували ділянку крижів сідничні м’язи, гребні клубових кісток, задню поверхню стегон, гомілок і при атонії кишок - масажували ділянку живота. Використовували прогладжування, розтирання, розминання та вібрацію у вигляді вібраційного погоджування, стрясання, поплескування, рубання.
Повторно лікувальний масаж призначали через 3 – 4 тижні після першого курсу. Курс складався з 12 – 15 процедур. Деяким хворим призначався душ – масаж (100 % хворих).
Результати досліджень представлені у таблиці 3.7.
Таблиця 3.7 Масаж в період реабілітації
| Всього хворих | Масаж як засіб лікування | |||||||
| Заспокійливий поверхневий | Сегментарно рефлекторний | Вібраційний | Душ масаж | |||||
| Абс. числ. | % | Абс. числ. | % | Абс. числ. | % | Абс. числ. | % | |
| 20 | 10 | 50 | 20 | 100 | 20 | 100 | 20 | 100 |
Для лікування хворих з гіпотензійними станами використовувались різні медикаментозні засоби. Але деякі з них виявляють небажаний побічний вплив, інші — дуже нестійкі, ще інші — непридатні для тривалого застосування. Тому для лікування гіпотензійних станів широко застосовувались препарати рослинного походження.
Результати дослідження представлені в таблиці 3.8, 3.9.
Таблиця 3.8. Фітотерапія в період реабілітації
| Всього хворих | Фітотерапія як засіб лікування | |||||||
| Лимонник китайський | Левзея маньчжурська | Заманиха корейська | Женьшень | |||||
| Абс. числ. | % | Абс. числ. | % | Абс. числ. | % | Абс. числ. | % | |
| 20 | 10 | 50 | 5 | 25 | 2 | 5 | 20 | 100 |
Таблиця 3.9. Фітотерапія в період реабілітації
| Всього хворих | Фітотерапія як засіб лікування | |||||||
| Золотий корінь | Безсмертник польовий | Копитняк европейський | Полинь гіркий | |||||
| Абс. числ. | % | Абс. числ. | % | Абс. числ. | % | Абс. числ. | % | |
| 20 | 10 | 50 | 10 | 50 | 15 | 75 | 20 | 100 |
Лікарі вважають, що для хворих на первинну артеріальну гіпотензію немає якоїсь особливої дієти. Важливо, щоб харчування було не тільки повноцінним, а й різноманітним. У добовому раціоні повинно міститися 100—120 г білків, 80—90 г жирів і 400—500 г вуглеводів. Багатими на білки є м'ясо, риба, яйця, сир, молоко та ін. Вуглеводи ми одержуємо в основному з хлібом, солодощами, різними виробами з борошна. Жирів багато в продуктах тваринного походження. Для нормального перебігу обмінних процесів в організмі треба постійно споживати в невеликій кількості олію (соняшникову, кукурудзяну, бавовникову, соєву, лляну).