Їсти потрібно не менш як 4—5 разів на день. Рекомендують пити каву, какао, міцний чай, особливо вранці й серед дня. Ці напої стимулюють діяльність центральної нервової системи, серця, дихального центру, посилюють вентиляцію легень, усувають кисневе голодування тканин при гіпотензійних станах.
Овочі й фрукти особливо корисні в сирому вигляді. Щоб зменшити втрату вітамінів, овочі й фрукти відварюють цілими, ріжуть їх безпосередньо перед уживанням. Під час варіння треба стежити, щоб овочі були повністю покриті водою.
Споживання овочів і фруктів у великій кількості та достатнє надходження в організм у зв'язку з цим рослинної клітковини сприяє нормальній роботі травного каналу.
Загартовування — важлива складова частина лікування гіпотензійних станів, що включає в себе тривале перебування і сон на свіжому повітрі. Гартувальні фактори тренують нервову систему.
Хворим рекомендувалось загартовування починати з повітряних ванн — спочатку теплих, згодом прохолодних і холодних. Повітряні ванни хворі на первинну гіпотензію приймали в добре провітреному приміщенні, потім — на свіжому повітрі.
Також хворі застосовували обтирання водою, температура якої становила 33—34 °С. Обтирання і наступне за ним розтирання сухим рушником потрібно робити в напрямі від периферії до центру. Уся процедура має тривала не більше як 5 хв. Щотижня температуру води знижувалась на 1 °С і через 2—3 міс вона доводилась до 18—22 °С. Щоб посилити подразнювальну дію води, до неї додавали 2—4 столових ложки кухонної солі, столового оцту.
Тривалість перших душових процедур 1—2 хв, температура води становила 35—32 °С. Деякі хворі погано переносили душ. У них з'являлася слабкість, серцебиття, запаморочення. Такім хворим не дозволяли душові процедури.
Сонячні ванни приймались лише з дозволу лікаря. Надмірне захоплення сонцем іноді різко погіршувало перебіг артеріальної гіпотензії, а в декого сонячні ванни провокували розвиток хвороби.
Результати дослідження наведені в таблиці 3. 10.
Таблиця 3.10 Методи загартовування
| Всього хворих | Методи | |||||||
| Повітряні ванни | Обтирання водою | Душ | Купання у відкритих водоймах | |||||
| Абс. числ. | % | Абс. числ. | % | Абс. числ. | % | Абс. числ. | % | |
| 20 | 20 | 100 | 20 | 100 | 15 | 75 | 5 | 25 |
За результатами власних досліджень після проведення детального аналізу використання засобів фізичної реабілітації у 20 хворих з первинною гіпотензією. Встановлено, що одержаний комплекс лікування та фізичної реабілітації забезпечив ефективне видужання хворих в період реабілітації. Всі 100 % хворих виписані з покрашеним здоров’ям і направленні на санаторно-курортний етап реабілітації.
ВИСНОВКИ
1. Підсумовуючи думки сучасних вчених можна сказати, що на сучасному етапі розвитку медичної науки визначено дві форми артеріальної гіпотензії: фізіологічну і патологічну. Первинна артеріальна гіпотензія нерідко буває а цілком здорових людей, переважно в молодих жінок, які не відчувають суб'єктивно ніяких неприємних проявів хвороби і навіть не уявляють, що в них низький артеріальний тиск. На особливу увагу заслуговує патологічна артеріальна гіпотензія. На жаль, тривалий час вона не привертала належної уваги дослідників і, цілком природно, не була досить вивчена. Патологічну артеріальну гіпотензію поділяють на гостру і хронічну. Обидві вони можуть бути як первинною, так і вторинною (симптоматичною). Хронічна вторинна артеріальна гіпотензія виникає на фоні різних патологічних станів в організмі. Тепер найбільш актуальною є тема про гіпотензійні стани, пов'язані з тривалим впливом іонізуючого випромінювання. Пізніше виникає виразна функціональна недостатність — формується астенічний синдром. Астенія є характерним супутником цієї хвороби. Хворі на первинну артеріальну гіпотензію чутливі до змін пори року, клімату, погоди. Як відомо, погода якоюсь мірою впливає на самопочуття більшості й здорових людей: одні реагують на коливання атмосферного тиску, другі - на зміни температури повітря, треті — на рівень його вологості, четверті — на так звані магнітні бурі. Основні шляхи зниження метеочутливості — це загартовування організму, тривале перебування на свіжому повітрі, різні водні процедури. Знижений артеріальний тиск часто супроводжує неврози, вогнища хронічної інфекції в стані загострення. Таким чином, поширеність артеріальної гіпотензії, тяжкість суб'єктивних відчуттів, обмеження працездатності хворих потребують дальшого вивчення питань діагностики й лікування при цій хворобі. Досвід свідчить, що включення в комплекс терапевтичних заходів занять фізкультурою і спортом, фізіотерапевтичних і гартувальних засобів, масажу, працетерапії, механотерапії сприяють швидшому відновленню судинного тонусу і працездатності хворих. Для осіб, організм яких схильний до зниження артеріального тиску, велике значення має влаштування побуту, створення оптимальних умов життя і праці. Здоровий спосіб життя найкраща профілактика гіпотензійних станів.
2. За результатами власних досліджень, що проводились на базі ЦМЛ м. Рівне у відділенні кардіології, опрацьовано 145 історій хвороб хірургічних хворих за 2003 – 2004 рр. Проведено детальний аналіз використання засобів фізичної реабілітації у 20 хворих з первинною гіпотензією. Встановлено, що основними причинами виникнення даної хвороби є: (20% хворих) тривала розумова робота, (15 % хворих) відповідальна робота, (100 %) порушення режиму дня, (50 % хворих) сімейні конфлікти, (25 % хворих) психічні травми, (75 % хворих) неврівноваженість. В 100 % випадків для відновлення здоров’я хворих використано такі засоби фізичної реабілітації, як: ЛФК, масаж, фізіотерапія, працетерапія, фітотерапія, психотерапія, сауна а також санаторно – курортне лікування. Одержаний комплекс лікування та фізичної реабілітації забезпечив ефективне видужання хворих на етапі реабілітації. Всі 100 % хворих виписані з покрашеним здоров’ям. В майбутньому передбачено санаторно – курортне лікування 90 % хворих.
3. Під час виконання роботи було з’ясовано, що основним завданням лікарів е швидке відновлення хворих та раннє застосування фізичної реабілітації після обстеження та виставлення остаточного діагнозу. Як показали дослідження первинна гіпотензія досить часте захворювання з тривалим протіканням хвороби. А отже і основним засобом відновлення є фізична реабілітація, котра і використовувалася хворими в 100 % випадків.
4. Провідну роль відіграють наступні методи реабілітації: масаж, ЛФК, механотерапія, фізіотерапія, працетерапія, сауна, фітотерапія, психотерапія, санаторно – курортне лікування. Вони покращують якість лікування, запобігають виникненню можливих сумісних патологій, прискорюють відновлення функції, тренують і загартовують організм, повертають працездатність, зменшують час перебування хворих на етапі реабілітації.
ЛІТЕРАТУРА
1. Александров А. П., Лукьянов В. С. Вопроси клиники и лечения гипотонической болезни. – М.: Медицина, 1960. – 305 с.
2. Белявский В. Л. Восточний массаж. – Донецьк: ИКФ Стакер, 1998. – 318 с.
3. Бирбков А. А., Бендет Я. А. Лечебный массаж. – К: Олимпийская литература, 1995. – 200 с.
4. Бирюков А. А. Массаж: Учебник. – М.: Физкультура и спорт, 1988. – 254 с.
5. Бирюков А. А. Самомассаж для всех. – М.: Советский спорт, 1998. – 171 с.
6. Бирюков А. А. Массаж. – М.: Советский спорт, 1998. – 181 с.
7. Бортфельд С. А., Рогачов Е. И. ЛФК и массаж. – Л.: Медицина, 1986. – 245 с.
8. Бортфельд С. А. Лечебная физкультура и массаж. – Л.: Медицина, 1986. – 182 с.
9. Васичкин В. И. Сегментарный массаж. – Санкт –Петербург: Лань, 1997. – 167 с.
10. Васичкин В. И. Методика лечебного массажа. – Санкт –Петербург: Лань, 1997. – 125 с.
11. Гаджиев А. А. Первичная гипотензия. – Баку: ЭЛМ. 1989. – 200с.
12. Гайструк А. Н. Гипотония. – М.: Медицина, 1985. – 200 с.
13. Гордиенко В. С. Гидротерапия при сосудистой недостаточности. - М.: Медицина. 1990. – 140 с.
14. Гурин И. Б. Гипотоническая болезнь. – М.: Медицина. 1985. –
200 с.
15. Дембо А. Г. Гипотонические состояния. – Л.: Медицина. 1980. – 190 с.
16. Засухин Ф. Н. Гипотонические состояния. – М.: Медицина. 1969. - 169 с.
17. Кирилюк А. П. Геодинамика при артериальной гипотензии. – М.: Медицина, 1997. – 112 с.
18. Крамарева В. Н, Гіпотензія. – К.: Здоров’я, 1991. – 120 с.
19. Крикун В. Л. Гипотензивние состояния. – М.: Медицина. 1986. – 201 с.
20. Кирюхін К. Р. Артериальная гипотония. – М.: Медицина. 1983. – 109 с.
21. Левин М. Я. Гипотонические состояния. – Л.: Медицина, 1980. – 190 с.
22. Лещинко Л. Д. Гипотоническая болезнь. – М. : Знание, !964. – 302 с.
23. Лещинский Д. А. Гипотоническая болезнь: профилактика. – М.: Медицина . – 1972. – 265 с.
24. Магометов Ю. Н. Артериальная гипотензия, - Махачкала: Медицина. 1980. – 201 с.
25. Молчанов М. В. Гипотонические состояния. К.: Здоров ‘я, 1988. – 309 с.
26. Молчанов М. В. Гипотония и гипертония. – М.: Знание, 1970. – 300 с.
27. Нмазова А. А. Первичная артериальная гипотония. Баку: ЭЛМ . 1978. – 200 с.
28. Николаенко К. Н. Артериальная гипотония. М.: Медицина. 1990. – 201 с.
29. Закуть В. С. Артериальная гипотония . Минск: Бєларусь. 1981. – 110 с.
30. Сауна: Использование сауни в лечебных и профилактических целях / Под ред. В. М. Боголюбова. – М.: Медицина, 1984. – 212 с.
31. Соколов П. П. Гипотонию можна одолеть. – М.: Сов. Спорт. 1989. – 1140 с.
32. Соскин Л. Б. Гипотензия. – М. Медицина. 1979. – 235 с.
33. Сост Г. П. Фитотерапия при гипотонической болезни. – Алма – Ата: Казахстан, 1989. - 82 с.
34. Сомаров М. А. Артериальная гипотония. – М.: Медицина. 1987. – 135 с.
35. Танченко Е. Н. Нервная патология ри артериальной гипотонии. – К.: Здоров’я. 1978. – 158 с.