Таким чином,органи місцевогосамоврядування найнижчого рівняотримали також право видавати ліцензіїта продавати на конкурсній основіправо займатися лікарською практикоюу випадках,де потенційно існувалобільше одного кандидата на посаду.
Фінансування діяльності лікарівширокого профілю змінилося на краще. Тепер пацієнти здобули право вибирати між достатньою кількістю дипломованих лікарів, що зумовило певний рівень конкуренції, а отже, посилило економічні стимули до поліпшення якості послуг.
ВІЛЬНИЙ ДОПУСК ПРИВАТНОГО КАПІТАЛУ ДОСИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я.
Іншимважливим аспектом ранніх реформ буламожливість створювати нові закладиохорони здоров’я.Однак ці закладизалишилися на узбіччі системиохорониздоров’я,бо люди не мали багатогрошей для оплати всіх витрат,ібільшість з тих,хто мав їх достатньо,досі могли використовувати свої зв’язкита вплив для отримання послугприйнятної якості в державних закладахохорони здоров’я за рахунок фондусоціального страхування.Приватнийкапітал знаходив цінні сегменти ринку,особливо в галузі високотехнологічногоамбулаторного й стаціонарноголікування пацієнтів.Що більше,державні фонди соціальногострахування почали частково сплачуватипевні послуги,які пропонували приватніклініки,бо це допомагало полегшуватитягар державних закладів охорониздоров’я,які уже були занадтоперевантажені.
ВДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ ФОНДАМИСОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ.
Тимчасом як удосконалення слабких потужностей не давало будь яких відчутних результатів через запеклу політичну опозицію та опір самих лікарів (більшість лікарів чинили опір втраті свого правового статусу державних службовців з усіма привілеями та пільгами),влада успішно вдосконалювала управління й адміністрування у фондах страхування здоров’я, що зазвичай є найбільшими позабюджетними фондами (після пенсійних)у фінансовому секторі [13].
Подальші реформи системиохорони здоров’я.
СПІЛЬНІ ПЛАТЕЖІ ЯК СПОСІБ ОБМЕЖИТИНАДЛИШКОВИЙ ПОПИТ.
У Словаччині владі вдалося запровадити систему спільних платежів і за візити до лікарів широкого профілю, і за відвідання закладів, що пропонують амбулаторне лікування, а також плати за день стаціонарного лікування в лікарні. Виявляється, це досить важливо для обмеження зайвих візитів, медичних оглядів і рецептів; це само собою призводить до зменшення зловживання ліками – дуже поширеного, явища в країнах Вишеградської групи.
ВИЗНАЧЕННЯ ОСНОВНИХ І ДОДАТКОВИХ ПОСЛУГ.
Важливість ідеї відокремлення цих двохкомплексів медичних послуг не можнанедооцінювати.Широкий загалзмушений прийняти той факт,що обсягмедичних послуг,фінансованих зарахунок держави,не безмежний,іуніверсальне право на отриманнямедичних послуг не означаєневіддільного права громадянотримувати всі види медичних послугбез будь якої компенсації вартості цихпослуг [12].
УКЛАДАННЯ КАТАЛОГУ ТА КЛАСИФІКАЦІЇМЕДИЧНИХ ПОСЛУГ.
Нове законодавствоСловаччини надає уряду повноваженнястворити комісію,яка описуватиме всіхвороби,а також визначатиме можливутерапію в кожному окремому випадку.
Це необхідно для того, щоб система страхування (і державна, і приватна) мала доступ до інформації про свої кінцеві фінансові зобов’язання, а також щоб лікарі могли підраховувати, яку суму страхового доходу вони мають право отримати в кожному окремому випадку обстеження та лікування.
Класифікація медичних послуг, своєю чергою, конче необхідна для пацієнтів – вона визначатиме частку їхньої оплати (і через страхування, і завдяки спільним платежам).
БАГАТОСТОРОННЯ СИСТЕМА ФІНАНСУВАННЯМЕДИЧНИХ ПОСЛУГ З ОБОВ ’ЯЗКОВИМ ПРИВАТНИМСТРАХУВАННЯМ ЗДОРОВ’Я .
Ця система може бути аналогічною до тієї, що вже є поширеною практикою в реформованих системах пенсійного забезпечення: багатостороння система фінансування, яку пропонують потужні приватні заклади, що захищають інтереси пацієнтів і водночас конкурують за їхні гроші. З часом,коли новостворенасистема нагляду за страхуваннямздоров’я набере сили та досвіду,дедалібільше з того,що зараз покриваютьдержавні страховики,можна передаватиконкурентним приватним компаніям,якізаймаються страхуванням здоров’я.
КОНКУРЕНЦІЯ СЕРЕД ЗАКЛАДІВСТАЦІОНАРНОГОЙАМБУЛАТОРНОГО ЛІКУВАННЯ.
Тривають запеклі дискусії щодо приватизації лікарень і клінік, які пропонують амбулаторне лікування. Важливо наголосити, що питання форми власності закладів вторинної й третинної медицини менш важливі, ніж питання їхнього фінансування. Без підтримки жорсткої конкуренції серед лікарень і клінік неможливо поліпшити якість надаваних ними послуг. Конкуренціюможна створити завдяки вільному входуна цей ринок і виходу з нього,а такожлібералізації права власності за умови,що наявні заклади не мають бутиобов’язково приватизованими.
ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ ВТОРИННОЇ Й ТРЕТИННОЇМЕДИЦИНИ.
Більшість лікарень та амбулаторних клінік залишаться в руках або місцевих, або регіональних органів самоврядування. У країнах Вишеградської групи, зокрема в Польщі, уряд вирішив децентралізувати управління державними фондами страхування здоров’я; лікарні та більші підрозділи амбулаторного лікування зараз підпорядковуються місцевій владі. У країнах, менших за розміром, наприклад у Словаччині, Угорщині й Чехії, немає такого очевидного рівня прив’язки управління більшими медичними закладами в ієрархії державного управління, але децентралізація однак можлива й бажана [13].
На сьогодні Без сумніву, вітчизняна система охорони здоров'я має потребу в збільшенні фінансування, причому досить значному. Проте гострота цього питання визначається більшою мірою тим, наскільки ефективно використати фінансові кошти і наскільки збільшені грошові потоки вплинуть на обсяги і якість медичної допомоги для населення, її доступність і остаточний результат. Іншими словами, мова йде про те, наскільки кожен громадянин (він же платник податків) персонально відчує на собі і своїх близьких ці додаткові «вливання».
У зв'язку з цим розроблювана модель системи, очевидно, повинна забезпечити отримання найкращих результатів якості, доступності медичної допомоги, покращення показників здоров'я населення при відносно невеликих витратах ресурсів. На жаль, процес пошуку триває вже багато років, а потрібної уніфікованої моделі поки не створено. У підсумку кожна країна повинна обирати власний шлях, з урахуванням власних особливостей сформованої структури охорони здоров'я, менталітету населення тощо. Суть таких перетворень зводиться до одного — максимально відійти від екстенсивного і наблизитись, а, в ідеалі, повністю перейти до інтенсивного шляху розвитку галузі. Своєрідним «мостом», який би дав змогу досить швидко й ефективно здійснити такий перехід, поза всяким сумнівом, може стати інститут сімейного лікаря — лікаря загальної практики.
Україні тепер потрібна така система управління охороною здоров'я, основною метою якої було б дійсне забезпечення можливості надання необхідної медичної допомоги кожній конкретній людині у визначений час, у визначеному місці, у повному обсязі і з мінімальними витратами. В основу функціонування такої системи повинні бути закладені два засадничих принципи: медична та економічна доцільність, тобто раціональний розподіл обсягів медичної допомоги і витрат на її надання. Тільки в цьому випадку додаткове фінансування галузі може стати ефективним (забезпечити отримання найкращих результатів якості, доступності медичної допомоги і, як наслідок, поліпшення показників здоров'я населення).
1. Здравоохранение и медицинская наука в Украинской ССР. // Под ред. д.м.н. А.Е. Романенко. - К.: - 1987. - Том 1. - 479 С.
2. Б. Криштопа. Органи управління та керівництво охороною здоров’я в період української державності // Агапіт. - Журн. - 2000. - № 12.
3. О.М. Голяченко, А.М. Сердюк, О.О. Приходський. Соціальна медицина, організація та економіка охорони здоров’я // Джура. - К.: - 1997. - 328 С.
4. А. Волошин. Чи відбуваються реформи в медицині? // Ваше здоров’я - Газ. - 1999. - № 93. - С. 1 - 2.
5. Дзеркало тижня № 1 (680) 12 — 18 січня 2008
6. Основи законодавства України про охорону здоров'я //http://www.moz.gov.ua/
7. Дарієнко С.І. Про програму реформування системи надання медичної допомоги населенню Одеської області // Гл. врач.- 2002. - №2. - С.27-28
8. Колоденко В.О. Політика в області фінансової підтримки регіональних систем охорони здоров'я України. Міфи та реальність // Главный врач.-2002.-№2.-С.25-27
9. Охорона здоров’я: агонія чи реформи?//http://novosti.mif-ua.com/archive/issue-242/article-317
10. О.С. Мусій, В.Г. Карпук, В.О. Рибчук Громадські організації: чи в змозі вони допомогти галузі охорони здоров’я?// http://novosti.mif-ua.com
11. Реформування охорони здоров’я: комплексний підхід//Морион. –6 (627). -2008.
12. Нонко В., Стецюк Т. Іноземний досвід медичного страхування // Гл. врач.-2002.-№4.-С.42-44
13. Реформування охорони здоров’я: досвід Словаччини,рекомендації Україні //Вісник центру.- 38.-2006