Аналіз ефективності різновидів терапії на досліджувані показники дозволив виявити, що у хворих, які отримують терапію ГКС, вміст FN у плазмі є вірогідно вищим (154,0 ± 26,9 мкг/мл), а IL-1в – достовірно меншим (338,3 ± 100,2 пкг/мл), ніж у пацієнтів, які не отримують цей вид лікування.
У 26 пацієнтів, які отримували замісну ниркову терапію методом програмного гемодіалізу, плазмова концентрація IL-1в є дуже високою (649,9 ± 92,5 пкг/мл), вміст же FN у них є критично низьким (82,9 ± 8,1 мкг/мл). Забір крові виконувався безпосередньо перед процедурою гемодіалізу.
Гіперпродукція IL-1в у цих пацієнтів пояснюється впливом складових ектракорпорального контуру кровообігу, насамперед повторюваною взаємодією імунокомпетентних клітин крові з «чужорідною» поверхнею мембрани діалізатора в процесі тривалого лікування ГД, внаслідок чого відбувається їхня постійна активація. Про це свідчать пряма кореляція рівня цитокіну зі тривалістю перебування на замісній терапії й кількістю проведених сеансів (r = 0,7, р < 0,05), динамічне його зростання в процесі лікування ПГД: середній показник IL-1в у цих хворих 2 роки тому становив 434,2 ± 33,2 пкг/мл, при теперішньому дослідженні - 854,2 ± 45,9 пкг/мл (р < 0,05). Підвищення концентрації IL-1в (718,0 ± 135,3 пкг/мл) у пацієнтів з серцево - судиннимиускладненнями (ІХС, серцева недостатність, аритмія), порівняно з хворими, які не мали цих ускладнень (501,6 ± 116,2 пкг/мл), може відбивати патогенетичний зв’язок кардіоваскулярної патології зі збільшеною експресією цитокіна. Крім того, тенденція зростання концентрації IL-1в при зменшенні величин гемоглобіну та еритроцитів крові вказує на роль монокіну в патогенезі анемії. Негативна кореляція IL-1в з показником Кt/V (r = - 0,6, р < 0,05) свідчить про те, що IL-1в може віддзеркалювати не тільки клінічний стан хворих, ускладнення субуремії, але і адекватність ПГД, напруженість процесів хронічного запалення, які посилюються при неадекватності діалізної терапії.
Низький вміст FN у крові хворих, які отримують терапію ПГД (що є вірогідно меншим, ніж в усіх інших пацієнтів та у контролі) можна пояснити його дефіцитом у результаті підвищеного споживання, дисфункцією печінки та глибоким пригніченням функції ретикулоендотеліальної системи у цих хворих, здатністю FN зв’язуватися з гепарином, який отримують пацієнти на ГД. Підтвердженням цього є значимі зворотні кореляції плазмового FN із тривалістю хвороби (r = - 0,3, р<0,05), терміном перебування на ПГД (r = - 0,4, р<0,05), Кt/V (r = - 0,5, р<0,05).
ВИСНОВКИ
У дисертаційній роботі вирішена актуальна задача сучасної медичної науки: на підставі вивчення концентрацій прозапального цитокіну інтерлейкіну-1в і фіброгенного фактора фібронектину у плазмі вдосконалені критерії діагностики та прогнозування перебігу хронічної хвороби нирок, гломерулонефриту, показано їхню роль у прогресуванні цього захворювання.
1. У хворих на хронічну хворобу нирок, гломерулонефрит плазмова концентрація інтерлейкіну-1в є значно підвищеною і зростає в процесі прогресування хвороби. Вміст інтерлейкіну-1в є найменшим у ІІ стадії ХХН, при ізольованому сечовому синдромі, у фазі ремісії хвороби, максимальним – у пацієнтів з нефротичним синдромом зі вторинною артеріальною гіпертензією, та у хворих на ХХН V стадії, які не отримують замісну ниркову терапію.
2. Рівень інтерлейкіну-1в у плазмі крові хворих на ХХН, ГН зі збереженою ренальною функцією є маркером активності імунозапального процесу в нирках; при ХХН ІІІ - V стадій цей показник відбиває ступінь системного поліорганного ураження, ускладнень уремії.
3. Вміст фібронектину в плазмі крові хворих на ХХН, ГН підвищений, найбільше - при нефротичному синдромі. В процесі прогресування ХХН цей показник знижується, а у пацієнтів на лікуванні програмним гемодіалізом він є достовірно меншим, ніж у контрольній групі. Між величиною фібронектину у плазмі та чинниками гломерулярного ураження (артеріальною гіпертензією, протеїнурією, гематурією) встановлені корелятивні взаємозв’язки.
4. Рівень фібронектину у плазмі крові хворих на ХХН, ГН відбиває прогресування фібропластичних склерозуючих процесів.
5. Показники інтерлейкіну - 1в і фібронектину при хронічній хворобі нирок, гломерулонефриті є взаємозв’язаними, і мають оцінюватися в залежності від функціонального стану нирок: на І стадії хвороби зростання фібронектинемії на тлі зниження плазмового вмісту інтерлейкіну - 1в може бути раннім предиктором прогресування хронічного гломерулонефриту із розвитком ниркової недостатності, на II – V стадіях ХХН динамічне зростання активності інтерлейкіну - 1в і зниження вмісту фібронектину у крові свідчить про прогресування склеротичних процесів у ренальних структурах і високий ризик ускладнень ХХН.
6. У хворих на ХХН V стадії, які отримують замісну ниркову терапію програмним гемодіалізом, динамічне підвищення рівня інтерлейкіну - 1в може розглядатися як показник порушення біосумісності зі складовими екстракорпорального контуру кровообігу та чинник ризику виникнення ускладнень у цього контингенту хворих. Зменшення концентрації фібронектину в цих хворих є ознакою погіршення їхнього клінічного стану та несприятливим прогностичним показником.
Практичні рекомендації
1. Динамічне визначення показників вмісту інтерлейкіну - 1в і фібронектину у плазмі крові хворих на хронічний гломерулонефрит на всіх стадіях хронічної хвороби нирок може бути використаним в якості додаткових діагностичних та прогностичних критеріїв перебігу хвороби.
2. Визначення вмісту інтерлейкіну - 1в і фібронектину в динаміці спостереження за хворими на ХХН, ГН може бути підставою для корекції комплексу заходів ренопротекції, вторинної профілактики, пошуку ускладнень, фармакологічної корекції гомеостазу.
3. Зростання активності інтерлейкіну - 1в у пацієнтів, які отримують замісну гемодіалізну терапію, є проявом біонесумісності й підставою для корекції складових екстракорпорального контуру кровообігу (зміна мембрани діалізатора, діалізної дози, тощо). Зниження вмісту фібронектину в крові цієї групи пацієнтів є прогностично несприятливою ознакою і вимагає перегляду об’єму симптоматичної терапії.
СПИСОК НАУКОВИХ ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Семидоцкая Ж.Д., Ромаданова О.И., Борзенко А.Б., Семирожкин В.В. Роль интерлейкина-1в в прогрессировании хронической почечной недостаточности // Український журнал нефрології та діалізу. – 2005. – №3 (6). – С.51–55. (Здобувачем проведено відбір та клінічне обстеження хворих, статистичне опрацювання та аналіз отриманих результатів, оформлення статті та підготовка до друку).
2. Семидоцкая Ж.Д., Ромаданова О.И., Борзенко А.Б., Семирожкин В.В. Роль провоспалительных цитокинов TNF-б и IL-1в в течение терминальной хронической почечной недостаточности у больных, получающих заместительную терапию - программный гемодиализ // Нефрология. - 2004. - Том 8. Приложение 2. - С.220-221. (Здобувачем проведено відбір та клінічне обстеження хворих, статистичне опрацювання та аналіз отриманих результатів, оформлення статті та підготовка до друку)
3. Семидоцкая Ж.Д., Ромаданова О.И., Семирожкин В.В., Борзенко А.Б. Влияние фактора некроза опухоли альфа (TNF-б) на течение терминальной хронической почечной недостаточности у больных, находящихся на лечении программным гемодиализом // Український журнал нефрології та діалізу. – 2005. – №3 (6). – С.80–84. (Автор приймала участь у відборі хворих для дослідження, проводила клінічне обстеження пацієнтів).
4. Борзенко А.Б. Интерлейкин - 1в и фибронектин как маркеры прогрессирования хронического гломерулонефрита // Врачебная практика. – 2006. - № 3. – С.84-87.
5. Борзенко А.Б. Дослідження інтерлейкіну - 1в та фібронектину у плазмі крові хворих на хронічну хворобу нирок: хронічний гломерулонефрит // Врачебная практика. – 2007. - № 6 (60). – С.35-39.
6. Деклараційний патент України на корисну модель №22667 U МПК А61 В10/00. Спосіб діагностики прогресування хронічної хвороби нирок, хронічного гломерулонефриту / Семидоцкая Ж.Д., Борзенко А.Б. / Заявл. 11.12.2006; Опубл. Бюл.№5.- 2007. (Автором проведено клінічне обстеження хворих, здійснено аналіз та статистичне опрацювання результатів).
7. Борзенко А.Б. Интерлейкин-1в как маркер осложнений гемодиализной терапии // Матеріали межвузівської конференцій молодих вчених «Медицина третього тисячоліття», 17-18 січня 2006 р. (Збірник тез). – С.51-52.
8. Борзенко А.Б. Інформативність дослідження плазмових показників інтерлейкіну - 1в та фібронектину у хворих на хронічну хворобу нирок, хронічний гломерулонефрит // Матеріали ювілейної науково-практичної конференцій урологів, 20-21 вересня 2007. – С.154-155.
9. Семидоцкая Ж. Д., Оспанова Т.С., Чернякова И.А., Бильченко О.С., Мисюра О.И., Ромаданова О.И., Авдеева Е.В., Сиваш А.В., Красовская Е.А., Борзенко А.Б. Хроническая болезнь почек и факторы прогрессирования // Тези доповідей V ювілейної конференції, присвяченої 110-річчю Харківської обласної клінічної лікарні, Харків. - 2006. – С. 61-62. (Здобувачем проведено відбір хворих, здійснено аналіз отриманих результатів, оформлено публікацію)