Нарешті, двотижневий строк експерименту характеризувався максимальним зростанням вивчених показників як в артеріальних, так і венозних судинах. Вміст ГПЛ збільшувався в грудній аорті у 2,2 рази, черевній аорті - у 2,5 рази, легеневій артерії – майже в 4 рази, задній порожнистій вені – у 6 разів проти контрольних величин. Зростання показника ШО становило в грудній аорті 2,2 рази, черевній аорті - 2,4 рази, легеневій артерії – 3.4 рази, задній порожнистій вені – приблизно 5 разів.
Таким чином, введення тваринам МЙА з самого початку супроводжується активацією ПОЛ, про що свідчить накопичення його проміжних і кінцевих продуктів у стінках артеріальних і венозних судин. При цьому статистично достовірні зміни вмісту ГПЛ починають виявлятися дещо раніше (через 3 доби), якщо порівнювати з показником ШО (через 7 діб).
За рівнем зростання цих показників вивчені судини можна розділити на три групи: 1) грудна і черевна аорти (найменший ступінь збільшення); 2) легенева артерія (середній ступінь); 3) задня порожниста вена (максимальне збільшення). Це може свідчити про те, що за умов отруєння монойодацетатом інтенсифікація ПОЛ у венозних судинах відбувається у значно більшій мірі, ніж в артеріальних.
Вивчення антиоксидантної ферментної активності показало, що вже через 3 доби від початку введення тваринам МЙА з’являються ознаки антиоксидантної недостатності, зокрема реєструється статистично достовірне зменшення ГП-активності стінок артеріальних і венозних судин. Так, падіння активності цього ферменту становило в грудній аорті 20,2%, черевній аорті – 20,1%, легеневій артерії – 25,9%, задній порожнистій вені – 26,9%. Що стосується двох інших антиоксидантних ферментів – СОД і КТ, то зміни їхньої активності у ці строки експерименту не виходили за рамки випадкових відхилень (p > 0,05).
Через 7 діб МЙА-інтоксикації відзначали дальше падіння активності ГП в стінках вивчених артерій і вен: у грудній аорті воно складало 44,1%, у черевній аорті – 47,6%, у легеневій артерії – 47,5%, у задній порожнистій вені – 53,7% (при порівнянні з контролем). Крім того, у ці строки експерименту достовірно зменшувалася й активність ще одного антиоксидантного ферменту – СОД - у всіх вивчених судинах: у грудній аорті – на 25,9%, черевній аорті – на 33,9%, легеневій артерії – на 33,4%, задній порожнистій вені – на 31,9%. Найстійкішою до дії отрути виявилася КТ. Тільки в одній судині – задній порожнистій вені – її активність істотно зменшувалася (на 33,3%), а в стінках артерій відхилення показника від норми були статистично не достовірними.
Для двотижневого строку експерименту було характерним значне падіння активності всіх вивчених антиоксидантних ферментів у всіх кровоносних судинах. Так, активність ГП зменшувалася в грудній і черевній аорті, а також в легеневій артерії майже в 4 рази, а в задній порожнистій вені – приблизно в 5 разів. Падіння активності СОД становило в грудній і черевній аорті майже 2 рази, легеневій артерії – 2,4 рази, задній порожнистій вені – приблизно 6 разів. І, нарешті, активність КТ зменшувалася в грудній і черевній аорті майже на 40%, у легеневій артерії – більш ніж у 2 рази, у задній порожнистій вені – у 3 рази.
Таким чином, результати проведених досліджень показали, що введення тваринам МЙА веде до зменшення активності усіх вивчених антиоксидантних ферментів. Проте, тут виявляє себе певна закономірність, яка полягає в тому, що “найчутливішим” до МЙА- інтоксикації ферментом є ГП, активність якої падає вже через 3 доби від початку експерименту. Через 7 діб починає зменшуватися СОД (у всіх судинах) і КТ (тільки у венах) активність, а через 14 діб – активність КТ в усіх вивчених артеріях.
2. Вплив ангіопротекторів з різними механізмами дії на інтенсивність ПОЛ та антиоксидантну ферментну активність у стінках кровоносних судин за умов монойодацетатної інтоксикації.
Порушення діяльності антиоксидантних систем і активація процесів ПОЛ, виявлені нами в артеріях і венах під час розвитку МЙА-інтоксикації, можуть бути важливим патогенетичним механізмом дистрофічно-склеротичних уражень судинної стінки. Для визначення ролі цих чинників у розвитку ушкодження судин нами застосовано фармакологічні препарати з різними механізмами дії: вітамін Е, ніфедипін, ЕГДК. Насамперед стояло завдання визначити вплив цих агентів на інтенсивність ПОЛ і антиоксидантну ферментну активність тканин артерій і вен у тварин з МЙА-інтоксикацією.
Дані, наведені в табл. 1 і 2, свідчать про те, що вітамін Е істотно зменшує вміст ГПЛ і ШО у стінках артерій і вен у тварин, яким вводили МЙА. Так, падіння вмісту ГПЛ у грудній і черевній аорті становило 23-24%, у легеневій артерії – 31,7%, у задній порожнистій вені – 22%. Слід, однак, зазначити, що повна нормалізація показників ПОЛ не наставала – вони й надалі залишалися далекими від рівня, характерного для судин інтактних тварин. Що стосується двох інших ангіопротекторів – ніфедипіну і ЕГДК, то вони істотно не впливали на вміст ГПЛ і ШО в артеріальних і венозних стінках тварин з МЙА-інтоксикацією (p > 0,05).
Таблиця 1. Вміст гідропероксидів ліпідів у стінках кровоносних судин кролів за умов поєднаного введення тваринам монойодацетату та одного з ангіопротекторів (вітаміну Е, ніфедипіну, ЕГДК) протягом 14 діб (нмоль /мг ліпідів; M±m, n=6)
| Інтактні тварини | МЙА(контроль) | МЙА + ангіопротектор | |||
| Вітамін Е | Ніфедипін | ЕГДК | |||
| Грудна аорта | 14,42±0,4 | 34,2±1,1▲ | 26,3±1,3▲* | 31,8±1,3▲ | 33,2±1,4▲ |
| Черевна аорта | 14,0±0,8 | 37,1±0,8▲ | 28,4±1,7▲* | 33,6±1,5▲ | 36,0±1,5▲ |
| Легенева артерія | 12,2±0,7 | 49,2±0,8▲ | 33,6±1,8▲* | 46,0±1,5▲ | 48,2±2,1▲ |
| Задня порожниста вена | 8,4±0,6 | 51,8±1,0▲ | 40,4±1,9▲* | 48,7±2,0▲ | 50,2±2,2▲ |
Примітка: * - p < 0,05 – статистично достовірні розбіжності відносно контролю; ▲- p < 0,05 – відносно інтактних тварин
Вивчення впливу вітаміну Е, ніфедипіну та ЕГДК на антиоксидантну ферментну активність кровоносних судин показало, що жоден з них істотно не впливає на пригнічену монойодацетатом активність ГП, СОД і КТ.
3. Характеристика деяких ознак монойодацетатних уражень кровоносних судин за умов застосування фармакологічних агентів ангіопротекторної дії.
Таблиця 2. Вміст основ Шиффа в стінках кровоносних судин кролів за умов поєднаного введення тваринам монойодацетату та одного з ангіопротекторів (вітаміну Е, ніфедипіну, ЕГДК) протягом 14 діб (відн. одиниць /мг ліпідів; M±m, n=6)
| Інтактні тварини | МЙА(контроль) | МЙА + ангіопротектор | |||
| Вітамін Е | Ніфедипін | ЕГДК | |||
| Грудна аорта | 4,8±0,3 | 11,2±0,5▲ | 8,0±0,3▲* | 10,6±0,6▲ | 10,9±0,7▲ |
| Черевна аорта | 4,6±0,2 | 11,7±0,5▲ | 8,4±0,3▲* | 10,9±0,7▲ | 11,4±0,7▲ |
| Легенева артерія | 3,8±0,4 | 13,8±0,6▲ | 10,2±0,7▲* | 12,5±0,6▲ | 13,0±0,7▲ |
| Задня порожниста вена | 2,6±0,4 | 14,1±0,7▲ | 10,7±0,7▲* | 13,0±0,8▲ | 13,5±0,6▲ |
Примітка: Див. табл. 1.
Серед багатьох ознак, що характеризують розвиток МЙА-уражень кровоносних судин, нами обрано три кількісні показники, які є відображенням ранніх дистрофічних змін судинної стінки – набряку, ушкодження клітин і кальцифікації. Такими показниками є вміст води в препаратах артерій і вен, об’єм інулінового простору (ОІП) і вміст загального кальцію у тканинах судин.
У виконаних нами дослідженнях було встановлено, що введення тваринам МЙА протягом двох тижнів веде до статистично достовірного збільшення вмісту води у тканинах усіх вивчених судин. Так, у стінці грудної аорти вміст води зростав на 5,2%, черевної аорти – на 4,7%, легеневої артерії – на 5,1%, задньої порожнистої вени – на 5%, якщо порівнювати з інтактними тваринами.
При поєднаному введенні МЙА і вітаміну Е відзначали достовірне зменшення вмісту води тільки в тканинах грудної аорти (на 2,8% проти значень, характерних для тварин з МЙА-інтоксикацією), а в інших судинах – черевній аорті, легеневій артерії і задній порожнистій вені – цей показник не змінювався (p > 0,05). Ніфедипін і ЕГДК також істотно не впливали на вміст води в стінках артерій і вен, що свідчило про нездатність цих препаратів усувати одну з ранніх ознак МЙА-уражень – набряк судинної стінки.
Для МЙА-інтоксикації було характерним істотне збільшення ОІП у всіх вивчених артеріях і венах: у грудній аорті – на 22,2%, черевній аорті – на 23,8%, легеневій артерії – на 26,7%, задній порожнистій вені – на 17,2%, якщо порівнювати з інтактними тваринами (рис. 1).
Введення вітаміну Е тваринам з МЙА-інтоксикацією зменшує ОІП у тканинах грудної аорти на 5,3%, черевної аорти – на 7,4%, легеневої артерії – на 4,1%, тимчасом як у задній порожнистій вені цей показник не змінюється. Застосування ніфедипіну веде до істотного падіння ОІП як в артеріях, так і венах кролів з МЙА-інтоксикацією. Так, під впливом цього препарату зменшення ОІП становило в грудній аорті 8,2%, черевній аорті – 9,6%, легеневій артерії – 6,5%, задній порожнистій вені – 7,7% проти показників "монойодацетатних" тварин. І нарешті, введення ЕГДК не справляло жодного впливу на збільшені в умовах МЙА-інтоксикації показники ОІП артеріальних і венозних судин.