Для розмежування РКС з неатеросклеротичним механізмом формування змін у міокарді (АКМП і ДКМП) діагностичним критерієм може бути тільки наявність основних клонів клітин-продуцентів цитокінів (р<0,05). Інші імуногістохімічні показники виявились не достовірними.
Таблиця 4
Визначення імуногістохімічних показників для диференціації РКС від ГІМБГ і АХС та РКС від АКМП і ДКМП
| Патогенетичне розмежування причин РКС | з атеросклеротичним ураженням | без атеросклеротичного ураження | ||
| показники | ГІМБГ | АХС | АКМП | ДКМП |
| лімфоцити | 55,0±2,0 | 61,0±2,0 | різниця не достовірна | |
| р<0,05 | ||||
| клітини- продуценти цитокінів | 39,0±1,0 | 42,0±1,0 | 21,0±1,0 | 18,0±1,0 |
| р<0,05 | р<0,05 | |||
Імунологічні дослідження. Для диференціації РКС з атеросклеротичним ураженням – АХС і ГІМБГ діагностично значущими імунологічними показниками є зміни вмісту Т-цитотоксичних лімфоцитів (CD8), NK-клітин, концентрації сіромукоїдів та цитокінів (TNFα, IL-6, IL-4). Що ж стосується таких показників, як CD3 (загальна популяція Т-лімфоцитів), CD4 (Т-хелпери), CD21 (В-клітини), IL-1β (прозапальний цитокін) та TGF-β (трансформуючий фактор росту), то їх зміни виявились недостовірними, а саме – діагностично не значними для розмежування РКС від АХС і РКС від ГІМБГ.
Для розмежування випадків РКС з неатеросклеротичним механізмом формування патології у міокарді (АКМП та ДКМП) діагностичними критеріями являються зміни вмісту Т-цитотоксичних лімфоцитів (CD8), В-клітин (CD21), цитокінів (TNFα, IL-1β, IL-4, TGF-β), а такі показники, як CD3 (загальна популяція Т-лімфоцитів), CD4 (Т-хелпери), NK-клітини, сіромукоїди, IL-6 – не дозволяє провести їх розмежування між собою.
Визначені імунологічні діагностичні показники для диференціації РКС від ГІМБГ і АХС та РКС від АКМП і ДКМП наведені в таблиці 5.
Таблиця 5
Визначення імунологічних показників для диференціації РКС від ГІМБГ і АХС та РКС від АКМП і ДКМП
| Патогенетичне розмежування причин РКС | З атеросклеротичним ураженням | Без атеросклеротичного ураження | ||
| показники | ГІМБГ | АХС | АКМП | ДКМП |
| CD8, % | 27±2,5 | 17±2,3 | 31±1,9 | 26±1,6 |
| р<0,01 | р<0,001 | |||
| CD21, % | різниця не достовірна | 10±1,6 | 7±1,5 | |
| р<0,05 | ||||
| NK, % | 14±1,5 | 24±2,1 | різниця не достовірна | |
| р<0,001 | ||||
| Сіромукоїди, у.о | 0,057±0,01 | 0,134±0,02 | різниця не достовірна | |
| р<0,001 | ||||
| TNFα, пг/мл | 91,5±5,6 | 73,5±2,3 | 57,23±2,4 | 48,2±2,1 |
| р<0,01 | р<0,01 | |||
| IL-1β, пг/мл | різниця не достовірна | 37,63±1,4 | 31,63±1,8 | |
| р<0,01 | ||||
| IL-6, пг/мл | 99,7 ±1,9 | 73,6 ±1,9 | різниця не достовірна | |
| р<0,001 | ||||
| IL-4, пг/мл | 86,6±4,2 | 64,2±2,5 | 38,9±1,5 | 45,2±1,9 |
| р<0,001 | р<0,01 | |||
| TGF-β, нг/мл | різниця не достовірна | 16,3±0,8 | 20,8±1,3 | |
| р<0,01 | ||||
Біохімічні дослідження. Діагностичними критеріями в тканині серця для диференціації РКС з атеросклеротичним механізмом формування змін у міокарді (АХС та ГІМБГ) є концентрації ЛДГ, МДА, ДК, каталази, а визначення SH-груп виявилось недостовірним. У сироватці крові діагностичними критеріями є вміст ЛДГ, МДА, ДК та каталази.
Показник ендогенної інтоксикації – МСВ є діагностичним критерієм для РКС з неатеросклеротичним механізмом формування змін в міокарді (АКМП і ДКМП), що доречно застосовувати для їх диференціації (табл. 6).
Таблиця 6
Визначення біохімічних показників для диференціації РКС від ГІМБГ і АХС та РКС від АКМП і ДКМП
| Патогенетичне розмежування причин РКС | з атеросклеротичним ураженням | без атеросклеротичного ураження | ||||
| показники | ГІМБГ | АХС | АКМП | ДКМП | ||
| Стан АОС/ПОЛ у міокарді | ||||||
| ЛДГ, ммоль/хв.г білка | 42,8±0,6 | 35,7±0,7 | 29,7±0,8 | 39,3±0,9 | ||
| р<0,001 | р<0,001 | |||||
| МДА, мкмоль/г білка | 19,9±0,8 | 17,3±0,7 | 14,9±0,6 | 19,8±0,6 | ||
| р<0,02 | р<0,001 | |||||
| ДК, мкмоль/г білка | 7,8±0,5 | 5,3±0,4 | 3,4±0,6 | 7,1±0,7 | ||
| р<0,001 | р<0,001 | |||||
| Каталаза, ммоль/хв.г білка | 6,8±0,5 | 10,2±0,7 | 15,8±0,9 | 7,5±0,5 | ||
| р<0,001 | р<0,001 | |||||
| SH-групи | різниця не достовірна | 61±1,8 | 66±1,8 | |||
| р<0,05 | ||||||
| Стан АОС/ПОЛ у сироватці (плазмі) крові | ||||||
| ЛДГ, мккат/л | 39,9±0,8 | 33,7±0,8 | різниця не достовірна | |||
| р<0,001 | ||||||
| МДА, мкмоль/л | 19,8±0,8* | 12,9±0,9* | 10,2±0,7* | 14,8±0,8* | ||
| р<0,001 | р<0,001 | |||||
| ДК, мкмоль/л | 6,9±0,9 | 3,9±0,6 | 2,7±0,6 | 4,8±0,7 | ||
| р<0,01 | р<0,05 | |||||
| Каталаза, мккат/г Нв | 5,4±0,6 | 8,2±0,8 | 10,6±0,9 | 6,5±0,7 | ||
| р<0,01 | р<0,001 | |||||
| Рівень ендогенної інтоксикації | ||||||
| МСВ, у.о | різниця не достовірна | 0,08±0,006 | 0,24±0,009 | |||
| р<0,001 | ||||||
Диференціація РКС з неатеросклеротичним механізмом формування змін у міокарді (АКМП та ДКМП) має враховувати такі діагностичні показники в міокарді, як концентрація ЛДГ, МДА, ДК, каталази, SH-груп, а в сироватці крові - МДА, ДК, каталази. Що ж стосується серцевої фракції ЛДГ, то її зміни виявились недостовірними.
Таким чином, використання імунометаболічних показників дозволяє оптимізувати судово-медичну діагностику випадків РКС при атеросклеротичному ураженні міокарда (АХС та ГІМБГ) й неатеросклеротичному ураженні (АКМП та ДКМП) та обґрунтувати післямортальний діагноз з точки зору патофізіологічних процесів.
ВИСНОВКИ
У дисертації вперше вирішене актуальне завдання, що полягало у підвищенні ефективності судово-медичної діагностики РКС від АХС, ГІМБГ, АКМП, ДКМП з урахуванням морфологічних, імунологічних та біохімічних змін.
1. Середній показник смертності населення регіону, який обслуговує відділ №2 ХОБСМЕ, за період 2001-2006 рр, від ССЗ склав 1,64 на 1000 населення, що у 4 рази нижче за аналогічний показник по Україні, який дорівнював 6,56.
2. Морфологічні макро- та мікроскопічні зміни в міокарді осіб, РКС яких настала від атеросклеротичного (АХС, ГІМБГ) та неатеросклеротичного (АКМП, ДКМП) ураження, є показовими й вірогідними, а їх поява обумовлюється комплексом імунометаболічних порушень в організмі та серцевому м´язі при цих захворюваннях, що може бути використано для обґрунтування причини РКС .
3. Морфологічні зміни в міокарді осіб, РКС яких настала від АХС, ГІМБГ, АКМП та ДКМП, різняться за своєю імуногістохімічною характеристикою.
Імуногістохімічно міокард при АХС характеризується наявністю малочислених нейтрофільних гранулоцитів, плазмоцитів з IgM та IgG, макрофагів, чисельними лімфоцитами й клітинами-продуцентами цитокінів, осередковим світінням колагену. У міокарді осіб, смерть яких настала від ГІМБГ, виявлено клітини–продуценти лімфоцитів, моноцити, підвищену кількість клітин-продуцентів інтерлейкінів. При РКС від АКМП виявлено переваскулярні лімфогістіоцитарні інфільтрати, поодинокі лімфоцити, а при ДКМП – NK-клітини в стромі міокарду, світіння ендотеліоцитів, макрофагальну реакцію та реакцію плазмобластної трансформації, прояви яких зменшені порівняно з контрольною групою.
Для імуногістохімічного розмежування РКС з атеросклеротичним механізмом формування змін у міокарді - АХС та ГІМБГ діагностичне значення мають клітини – продуценти лімфоцитів, а також клітини-продуценти цитокінів.
Для розмежування РКС з неатеросклеротичним механізмом формування змін у міокарді (АКМП і ДКМП) діагностичним критерієм може бути тільки наявність основних клонів клітин-продуцентів цитокінів.
4. Діагностично значущими імунологічними показниками крові при РКС з атеросклеротичним ураженням міокарду (АХС і ГІМБГ) є Т-цитотоксичні лімфоцити (CD8), NK-клітини, сіромукоїди, цитокіни (TNFα, IL-6, IL-4), а при РКС з неатеросклеротичним ураженням міокарду (АКМП і ДКМП) - Т-цитотоксичні лімфоцити (CD8), В-клітини (CD21), цитокіни (TNFα, IL-1β, IL-4, TGF-β).
5. Біохімічна диференціація РКС від АХС порівняно з ГІМБГ базується на виявленні у міокарді ЛДГ, МДА, ДК, каталази, в сироватці крові – ЛДГ, МДА, ДК, каталази; при диференціації РКС від АКМП порівняно з ДКМП враховують вміст у міокарді ЛДГ, МДА, ДК, каталази, SH-групи, в сироватці крові - МДА, ДК, каталази. Що ж стосується МСВ, то їх концентрація як показника ендогенної інтоксикації, дозволяє провести розмежування РКС від АКМП і ДКМП.
6. Використання комплексу імунометаболічних показників дозволяє оптимізувати судово-медичну діагностику випадків РКС при атеросклеротичному ураженні (АХС та ГІМБГ) й неатеросклеротичному ураженні (АКМП та ДКМП) міокарду.
ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
За результатами проведеного дослідження для підвищення ефективності диференціальної діагностики РКС від АХС, ГІМБГ, АКМП, ДКМП пропонуємо для впровадження в практику судово-медичної експертизи окрім загальновідомих методів дослідження: