ЗМІСТ
Завдання на дипломну роботу
Реферат
Зміст
Перелік умовних позначень, скорочень та символів9
ВСТУП
РОЗДІЛ 1 ЛІТЕРАТУРНИЙ ОГЛЯД
1.1 Фізіологія післяпологового періоду
1.2 Стадії відновлення організму після пологів
1.3 Післяпологова депресія
1.4 Проблеми постави та відновлення фігури
1.5 Комплексна методика відновлення у післяпологовому періоді
1.5.1 Застосування фізичних вправ для відновлення функціонального стану організму
1.5.2 Відновлення психоемоційного стану
РОЗДІЛ 2 ЗАВДАННЯ, МЕТОДИ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1 Завдання дослідження
2.2 Методи дослідження
2.3 Організація дослідження
РОЗДІЛ 3 РЕЗУЛЬТАТИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ
ВИСНОВКИ
Список літератури
ДОДАТКИ
Додаток А
Додаток Б
см - сантиметри
т.д. - так далі
МСК- максимальне споживання кисню
В.п. - вихідне положення
ППД - післяпологова депресія
кг - кілограм
ВООЗ - Всесвітня Організація Охорони Здоров'я
сек - секунда
мл - мілілітр
РФС – рівень фізичного стану
За даними Міністерства охорони здоров’я України, аналіз кількісних та якісних рис населення впродовж останнього десятиріччя свідчить, що Україна потрапила у глибоку демографічну кризу, для якої характерні депопуляція, старіння населення та зменшення середньої тривалості життя.
Зрозуміло, в такій ситуації непокоїть стан репродуктивного здоров’я населення, а він є невід’ємною складовою здоров’я нації.
Усе актуальнішими стають проблеми невиношування вагітності, вроджених патологій, зростає кількість безплідних шлюбів і відсоток народження недоношених дітей, дітей із вадами.
Репродуктивно здоровими нині можна назвати осіб, які досягли такого фізичного та психічного стану здоров’я, який уможливлює відтворення здорового покоління. Отже, мова не лише про статеву царину, а й про генетику, ендокринологію, серцево-судинні, інфекційні захворювання. А ще не варто забувати й про шкідливі звички (куріння, алкоголізм, наркоманія), які теж позначаються на здоров’ї. Статистика свідчить, що цілком здорових жінок і чоловіків (а чоловіче репродуктивне здоров’я чомусь узагалі здебільшого залишають поза увагою) дуже мало. Здорове немовля не може народитися в сім’ї, яка має проблеми із соматичними й іншими недугами.
Негативні процеси у сфері репродуктивного здоров’я і жінки, і сім’ї загалом зумовлено багатьма чинниками. Це й низький рівень знань про здоров’я, зростання кількості хвороб, які передаються статевим шляхом, збільшення кількості нейроендокринних порушень у жінок репродуктивного віку, ранній початок статевого життя, що провокує зростання онкологічних захворювань у молодому віці (це підтверджено науково) [1].
Хоча термін «здоров’я» еволюціонував і перетворився з поняття, пов’язаного з відсутністю хвороби, у хороше самопочуття, його сприйняття залишається дуже суб’єктивним. В останні роки спостерігається тенденція до поліпшення сприйняття здоров’я серед населення, однак жінки, старші за 45 років, все ще оцінюють своє здоров’я нижче, ніж чоловіки. Так, серед людей, старших за 64 роки, відчуття поганого здоров’я мають 55,1% чоловіків і 67% жінок. Загалом, жінки будь-якої вікової категорії стверджують, що здоров’я в них гірше, ніж у чоловіків. Така різниця між чоловіками й жінками пояснюється не тільки біологічними відмінностями, але, насамперед, соціальною й матеріальною нерівністю статей. Не в останню чергу позначаються різні ролі, які грають чоловіки й жінки, оскільки «умови праці тісно пов’язані зі здоров’ям», а для жінок «подвійне трудове навантаження на роботі й удома негативно впливає на здоров’я». Жінки стверджують, що здоров’я в них гірше, частіше страждають від обмежень, пов’язаних зі станом здоров’я, частіше мають хронічні захворювання: депресію, артрит, ревматизм. Дослідним шляхом доведено, що жінки частіше страждають більш болісними хронічними захворюваннями, такими як люмбаго або фіброма [1].
Жінки більше непокояться через хвороби, оскільки в їхню функції входить турбота про ближніх. Крім того, можна говорити про медикалізацію життя.
На запитання про схильнiсть до хвороб і чоловіки, і жінки відповідають, що більше до них схильні жінки, однак погоджуються з тим, що чоловіки гірше переносять хвороби. Результат дослідів показав, що: «Здоров’я жінок відрізняється, тому що на нього впливають біологічні чинники, але воно відрізняється ще й через соціальні параметри, що призводять до несправедливих відмінностей в стані здоров’я чоловіків і жінок, яких можна було б уникнути» [1].
Виснажені жінки середнього й немолодого віку, говорячи про своє здоров’я, роблять акцент на втомі. Вони представляють різнорідну групу: жінки, що піклуються про когось, хто знаходиться під їхньою опікою, жінки з подвійним робочим днем або важкими умовами праці, що перетворює їхнє життя в зачароване коло, оскільки воно забирає їхній вільний час і безперервно вимотує їх. «Витривалі» чоловіки, говорячи про своє здоров’я, згадують «надлишки споживаних субстанцій» і «життєву модель, сконцентровану навколо роботи» [2].
Кар’єра, домашня робота й соціальна верства грають вирішальну роль для сприйняття свого здоров’я й чоловіками, і жінками. Однак, для жінок характерна «постійна вимогливість до себе». «Рівень вимогливості до себе жінок величезний. Їм завжди потрібно доводити, що вони — найкращі й спроможні, у тому числі й на роботі». Це, визнає він, тримає організм у стані постійного напруження, що впливає на сприйняття здоров’я і «в кінцевому результаті — на емоційні стосунки в сім’ї» [2].
Аналіз стану соматичного здоров’я підлітків свідчить про його негативні тенденції. За останні роки (1991–2000) загальна захворюваність дівчат віком 15–17 років зросла в 1,7 раза, у тому числі на окремі нозології: хвороби сечостатевої системи — у 4,6; розлади менструальної функції — у 4,5; запальні захворювання придатків матки — у 4,6 раза [6].
Експерти ВООЗ наголошують, що більшість хвороб у цей період може спричинити порушення репродуктивного здоров’я у майбутньому.
Низький рівень соматичного здоров’я жінок у період до настання вагітності має наслідки під час вагітності та пологів. Нині у кожної третьої вагітної спостерігаються прояви анемії, у кожної шостої — хвороби сечостатевої системи, у кожної п’ятнадцятої — хвороби системи кровообігу [1, 3].
Такий стан соматичного здоров’я вагітних призводить до зростання ускладнень пологів, загрози материнських і плодово-малюкових втрат. Ці втрати, особливо плодово-малюкові, значною мірою зумовлені також високим відсотком (5–8 %) передчасних пологів.
Аналізуючи статистичні дані стосовно перинатальних втрат та смертності дітей першого року життя слід зазначити, що рівні та структура перинатальної, неонатальної та малюкової смертності протягом 1991–2004 рр. мали різні величини. Так, найвищий показник малюкової смертності мав місце у 1995 р. — 14,7 на 1000 народжених живими.
Перинатальна смертність протягом 1995–1997 рр. сягала 12 на 1000 народжених живими і мертвими. Рівень неонатальної та ранньої неонатальної смертності був найвищим у 1997 р. — 7,7 і 5,6 на 1000 народжених живими відповідно [6].
Високим був також показник материнської смертності — на початку 90-х рр. він становив 39,7–32,4 випадки на 100 тисяч народжених живими.
Вивчаючи структуру малюкової та материнської смертності за статистичними даними та даними спеціальних реєстрів, ми дійшли висновку, що за останні 25–30 років вона суттєво змінилася. Якщо чверть століття тому малюки першого року життя помирали головним чином від хвороб органів дихання та інфекційних захворювань, то на початку ХХІ ст. переважають малюкові втрати від станів, що виникли в перинатальний період та внаслідок вроджених вад.
За результатами вивчення вікової структури померлих на першому році життя встановлено, що 50–60 % із них гине протягом першого місяця життя, у так званий неонатальний період. У ранній неонатальний період (0–6 днів) новонароджені гинуть у 60–70 % випадків від асфіксії та інших гіпоксичних станів. Ця сама причина зумовлює високі показники мертвонароджуваності.
Змінилася також структура материнської смертності. Якщо в першій половині 90-х рр. під час вагітності, пологів та в післяпологовий період жінки помирали від ускладнень соматичних захворювань, так званої екстрагенітальної патології (ЕГП) (33,8 %), абортів (19,2 %), кровотеч (16,4 %) та гестозів (9,4 %), то в останні роки рівень втрати жінок внаслідок абортів та кровотеч суттєво знизився. Спостерігається також певне зменшення материнської смертності, пов’язаної з ЕГП [6].
Наукові дослідження та практичні напрацювання свідчать, що питання збереження репродуктивного здоров’я, зменшення материнських та плодово-малюкових втрат, а тим більше демографічна ситуація виходять далеко за межі медичної галузі і вже давно стали загальнодержавною, міжсекторальною проблемою. Тому з метою їх вирішення було прийнято цілий ряд законодавчих актів, державних, національних, галузевих та регіональних програм: Національна програма “Планування сім’ї” (1995), Національна програма “Діти України” (1996), Цільова комплексна програма генетичного моніторингу (1999), “Про додаткові заходи щодо забезпечення виконання Національної програми “Діти України” на період до 2005 року (2001), Національна програма “Репродуктивне здоров’я 2001–2005” тощо [1].
Ще однією з особливостей стану здоров’я дітей та жінок репродуктивного віку є те, що його незадовільний рівень нашаровується на вкрай несприятливу демографічну ситуацію, яку деякі демографи вважають кризовою. І це підтверджується тим, що сучасний історичний період розвитку України характеризується низьким рівнем народжуваності [2].
Незважаючи на певне підвищення народжуваності у 2002–2004 рр., темпи відтворення населення залишаються критичними. Сумарний коефіцієнт народжуваності становить 1,2, тоді як навіть для простого відтворення населення необхідно, аби він був не меншим 2,4 дитини на 1 жінку. На Європейському континенті нижчий, ніж в Україні, коефіцієнт сумарної народжуваності реєструється в Чехії та Болгарії [6].