Всі звісні системи груп крові мають антигени, здатні визвати імунізацію і гемолітичну хворобу плоду і новонародженого. Однак найбільш часто причиною даного стану (в 97%) служить антиген D по системі резус-фактор і антигену А і В по системі основних груп крові. Найбільше клінічне значення має сенсибілізація до антигену D.
Діагностика серологічних конфліктів у вагітних.
Саме важливе питання в діагностиці конфлікту – визначення групи крові обох батьків на як можна ранніх строках вагітності. Кожній жінці з негативним резус-фактором необхідно виконати аналіз крові на наявність антитіл до анті-D, перший раз – на 13-му тижні вагітності, а далі з інтервалом у 4-8 тижнів. У випадку виявлення антитіл обов’язково слід зробити УЗД для оцінки стану плоду. Ступінь загрози для плоду можна визначити більш точно, коли досліджують титр антитіл в навколоплідних водах, які збирають для аналізу за допомогою амніопункції.
Лікування при гемолітичній хворобі при вагітності.
Не існують ліки, які змогли би запобігти розвиток гемолітичної хвороби під час вагітності, лише єдині доступні препарати призначені для лікування її послідовностей. Звичайний метод – передчасні пологи внаслідок ознак небезпеки для плоду і змінне переливання крові (ЗПК) новонародженому. Ведення пологів через природні пологові шляхи може бути тільки у тому випадку, коли їх перебіг проходить легко і без ускладнень. Вибір строку пологів – доволі важке питання. З одного боку, дитина не повинна народитися недорозвиненим, а з іншого боку – не можна допустити розвиток в його організмі необоротних процесів. Пологи до 32-х тижнів вагітності пов’язано з високим ризиком внаслідок недорозвитку легень дитини, тому при тяжкої гемолітичної хворобі проводять внутришньоматочне переливання крові.
Попередження імунізації по системі Rh.
Механізм виникнення серологічного конфлікту достатньо вивчено, що дозволяє розробити дійсну профілактичну програму. Всі жінки повинні зробити аналіз для визначення групи крові у самому початку вагітності. Вагітні з негативним резус-фактором, чиї партнери мають позитивний Rh, починаючи з 13-го тижня вагітності повинні бути досліджені на предмет наявності антитіл анті-D. Дослідження проводиться кожні 4-8 тижнів в залежності від ступеню ризику. Сенсибілізація організму резус-негативної жінки у відповідь на резус-позитивні еритроцити можлива отже при проникненні в її кровообіг всього 0,1 мл чужорідних еритроцитів, коли ця ситуація мала місце неодноразово. Контакт з сенсибілізуючими еритроцитами може виникнути в результаті переливання крові, несумісній по групі, і під час вагітності. В останньому випадку мають діло з транс плацентарним переходом. Часто він проявляється вже у І триместрі вагітності, після викидня або аборту, або пізніше, при пологах, кесаревому розтину або порушеннях плаценти (гематоми, передчасне відшарування). Профілактика серологічного конфлікту складаються в попередженні створення антитіл анті-D організмом матері в ситуаціях можливого переходу резус-позитивних еритроцитів в її кров’яне русло. З цією метою кожній жінці з резус-негативним фактором, у якої не визначено антитіл, після пологів вводять дозу імуноглобуліну анті-D – штучно зроблених антитіл, які знешкоджують антиген D ще до того, коли організм успіє на нього відреагувати і створити власні антитіла, а також записати їх в імунологічну пам'ять у якості ворожого. Імуноглобулін анті-D розпадається приблизно через 12 тижнів, не оставляє в організмі жінки ніяких антитіл, які могли би нанести шкоду дитині при послідовній вагітності. Відповідні дози одержують також жінки з негативним резус-фактором, ті, які перенесли викидень, аборт, амніопункцію, і в любої іншої ситуації при підозрі на транс плацентарний перехід еритроцитів. Для профілактики імуноглобулін анті-D вводять усім резус-негативним жінкам на 28-му тижні вагітності, які ще створили антитіл до цього часу. Оскільки вірогідність трансплацентарного переходу збільшується до кінця вагітності, ця процедура повинна служити додатковою профілактичною мірою проти створення антитіл анті-D.
4. Конфлікт по системі АВ0
Серологічний конфлікт по системі АВ0 значно відрізняється від конфлікту, який проявляється по системі резус-фактора. Гемолітична хвороба в цьому випадку звичайно має більш легку форму і розвивається тільки після пологів. Не має необхідності в проведенні більш ранньому веденні пологів, тому діагностика і лікування ведуться після народження дитини у педіатричному відділенні. Антигени А і В маються не тільки в еритроцитах, але також і в інших тканинах і рідинах організму, у тому числі у навколоплідних водах, плідних оболонках і в ендометрії матки. Через плідні оболонки виникає двобічне проникнення групових речовин між матерю і плодом.
Серологічний конфлікт проявляється частіше усього, коли група крові матері 0 (І) або В (ІІІ), а плоду – А (ІІ). Імунізація антигеном А може виникнути не тільки у зв’язку з попередньою вагітністю, але і іншим засобом, у зв’язку зі значним розповсюдженням цього антигену у середі (виявляється також в організмах тварин і в рослинах). Тому даний конфлікт зустрічається доволі часто і при першої вагітності. Його рання діагностика при вагітності не знайшла широкого розповсюдження. Дослідження проводяться звичайно тільки у випадку підозри на наявність конфлікту, коли у плода визначають ознаки гемолітичної хвороби, а не виходячи з несумісності груп крові батьків по системі Rh.
На відміну від гемолітичної хвороби новонароджених, який визвано серологічним конфліктом по резус-фактору, при АВ0 конфлікті на спостерігається ні загальної припухлості, ні виникнення внутрішньо маточної загибелі плоду. Крім того, гемолітична хвороба новонароджених, яка розглядається по системі АВ0, не підсилюється ні в остатні тижні вагітності, ні при послідовних вагітностях.
Література
1. Аграненко В. А., Скачилова Н. Н. Гемотрансфузионные реакции и осложнения. – М.: Медицина. – 1979. – 328 с.
2. Вербицкий М. Ш. Изоантигенная несовместимость органов матери и плода. – Минск: Беларусь. – 1979. – 207 с.
3. Пособие по трансфузиологии / Под ред. О. К. Гаврилова. – М.: Медицина. – 1980. – 159 с.
4. Прикладная иммунология. / Под ред. проф. А. А. Сохина, проф. Е. Ф. Чернушенко. – Киев: «Здоровье». – 1984. – С. 51 – 75.
5. Енциклопедія «Здоров’я матері і дитини», К., 2008. – С. 201-204.
6. Умнова М. А., Зотиков Е. А., Скачилова Н. Н. и др. Изоиммунология, профилактика, клиника и лечение посттрансфузионных осложнений. – М.: Медицина. – 1980. – 268 с.