Аналіз раніше згаданих та інших нормативних актів дає змогу прогнозувати можливі суспільно небезпечні посягання на встановлений ними, у кожному випадку окремо, порядок: взяття гомотрансплантантів у живих донорів і у померлих; виготовлення, ввезення, вивезення, зберігання, реалізації, застосування біоімплантантів; застосування штучного запліднення та імплантації ембріона; взяття, переробки, зберігання, реалізації та застосування донорської крові і її компонентів; проведення медико-біологічних експериментів на людях; встановлення смерті людини; застосування трансплантації; виробництва лікарських засобів та імунологічних препаратів; забезпечення лікарськими засобами та імунологічними препаратами. Крім цього, ст. 18 Закону “Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людини” забороняє торгівлю органами та іншими анатомічними матеріалами людини, а ст. 53 “Основ законодавства України про охорону здоров’я” покладає обов’язок на органи і заклади охорони здоров’я вживати спеціальні заходи профілактики та лікування соціально небезпечних захворювань. Іншими словами, як видається, чітко окреслюються нові потенційні об’єкти кримінально-правової охорони.
З огляду на те, що посягання на названі об’єкти можуть створювати загрозу життю і здоров’ю людини як найвищої цінності в Україні, необхідність криміналізації таких діянь більш ніж очевидна.
Нові склади злочинів, як видається, слід сконструювати як формальні, що дасть змогу чітко відмежувати їх від суміжних складів злочинів проти особи.