М.І. Хвисюк і Г.Г. Голка (2008 р.) при проведенні лікування з урахуванням особливостей патології та ступеня вираженості неврологічного дефіциту рекомендують чотири типи оперативних втручань:
1) Операції, що поєднують радикальну частину (абсцесотомію, резекцію уражених хребців) з декомпресією спинного мозку (СМ) та які завершують розклинювальним спондилодезом керамічним імплантатом.
2) Операції декомпресії СМ у хворих з обмеженими деструктивними змінами, що мають вихід у хребтовий канал при зберіганні опорної спроможності хребта (без кісткової пластики).
3) Малоінвазивні оперативні втручання.
4) Оперативні втручання які поєднують радикальну частину операції й стабілізацію хребтового сегмента хребта металевими фіксаторами. Остання операція проводиться хворим без значно виражених проявів ураження СМ, але з наявністю виражених деструктативних змін у хребцях, поширених напливних абсцесів.
Характерною особливістю цих оперативних втручань, стверджують автори, була та обставина, що розмір кісткового дефекту після виконання радикальної частини операції був значним, а невролгічний дефіцит був помірним, що дозволяло підіймати хворого у вертикальне положення через 3–5 днів після оперативного втручання (у корсетах за допомогою милиць).
Після операційний період одні автори рекомендують проводити в гіпсовому ліжечку на спині, другі – витримують хворих на животі від 2 до3 місяців, потім переводять хворого у вертикальне положення, забезпечивши легким гіпсовим або гіпсово – желатиновим корсетом. Необхідна наступна фіксація не менше 6 місяців.
Загальне лікування спондиліту полягає в посиленні опору організму, підвищення імунобіологічних властивостей, в боротьбі з ітоксикацією, висококалорійне харчування, специфічна медикаментозна терапія.
2.2 Лікувальна фізкультура при лікуванні туберкульозного спонделіту
Туберкульоз кісток і суглобів спостерігається частіше в дитячому віці. При лікуванні цієї хвороби необхідний довготривалий постільний режим з дотриманням строгого спокою враженого хворобливим процесом хребта чи суглобів на протязі багатьох місяців і навіть 2–3 років.
Крім запальних явищ у вражених туберкульозним процесом суглобах або в хребті, спостерігаються зміни і оточуючих м`язах, сухожилках, нервах і сосудах. Ці зміни наступають в результаті порушення надходження крові, харчування та інервації всіх тканин під впливом туберкульозного процесу. Навіть у самому початку захворювання можна спостерігати, як м`які тканини втрачають свою пружність, стають дряблими, м`язи зменшуються в об’ємі, в результаті чого кінцівка стає тоншою.
Якщо хворий не лікується і хвороба прогресує, то дистрофічні зміни збільшуються, м`язи ще більше атрофуються, пружність їх зменшується.
Однак і при лікуванні хворого вимушений довготривалий постільний режим, строге дотримання спокою також збільшують ці атрофічні процеси. Особливо збільшується атрофія м`язів, коли по ходу процесу приходиться довготривало застосовувати гіпсові пов`язки, гіпсові ліжечка та шинки.
В теперішній час дякуючи лікуванню антибіотиками вдається швидше призупинити прогресування хвороби, скоротити час активної фази хвороби і до моменту затихання процесу добитися повноцінної функції враженого суглоба чи хребта.
Разом з тим повне відновлення функції і нормальної структури кісток можливо тільки при умові, якщо хворобу було рано діагностовано і хворий почав правильно лікуватися, якщо захворівший суглоб або хребет не був розрушений туберкульозним процесом до моменту початку лікування.
Для відновлення нормальної функції в хребті велику роль відіграє своєчасно розпочата лікувальна фізкультура. По призначенню лікаря хворому, який знаходиться в лікувальному закладі, розпочинають масаж м`язів з метою покращення кровопостачання і відновлення їх пружності. Щоб запобігти можливому загостренню костнотуберкульозного процесу, лікувальна фізкультура перших декілька місяців проводиться під захистом антибіотиків, тобто хворий в цей час продовжує отримувати один із антибактеріальних препаратів. В цей період хвороби хворий знаходиться ще у лікувальному закладі на постільному режимі і лікувальна фізкультура проводиться по спеціально підготовленому комплексі. Частину вправ хворий робить лежачи на животі, більшу же частину – лежачи на спині. Фізичні вправи проводяться 2–3 рази на день. За станом хворого слідкує лікар. Лікувальна фізкультура в цей період сприяє розсмоктуванню залишкових запальних змін, збільшує об’єм рухів у суглобі, допомагає виправленню викривлення хребта при туберкульозному враженні і укріплює м`язи і зв’язки враженого відділу і всього організму хворого.
Особливо велику увагу лікувальній фізкультурі повинно бути виділено, коли кістково-туберкульозний процес затих і хворий розпочинає ходити. За час довго протікаючої хвороби і тривалого вимушеного постільного режиму м`язи і зв’язки послабились не тільки на хворій стороні, але і по всьому тулубі і в кінцівках. Тому комплекс лікувальної фізкультури має вправи для усіх груп м`язів і для усіх видів рухів, притаманних людському організму при нормальній життєдіяльності. Але лікувальна фізкультура не може закінчуватися з випискою хворого з лікувального закладу. Заняття лікувальною фізкультурою (ЛФК) повинні систематично проводитися і в домашніх умовах. Ці заняття також дуже важливі, як і режим, вказаний лікарем. Тільки при наполегливому, довготривалому і цілеспрямованому проведенні лікувальної фізкультури можливо повністю відновити пружність м`язів та їх силу, досягти більш повноцінної функції в перехворівшому суглобі чи хребті.
Застосування лікувальної фізкультури особливо важливо для дітей, хворих на кістковий туберкульоз. При довготривалому постільному режимі порушується розвиток грудної клітки та інших відділів скелету. Внаслідок цього порушується правильний фізичний розвиток дитини і створюється не правильна постава.
Лікувальна фізкультура, закріплюючи м`язи і зв’язки, сприяє нормальному розвитку грудної клітки і фізичному розвитку всього дитячого організму. Вона допомагає дитині виробляти правильну поставу і ритмічну ходу.
Правильна постава має дуже важливе значення для роботи всіх органів грудної і черевної порожнини. При неправильній поставі, наприклад при плоскій запавшій грудній клітці, погіршується вентиляція легень при диханні, зменшується притік кисню до крові, внаслідок цього послаблюється робота серця, гірше живляться органи і тканини усього організму. Люди з неправильною поставою швидше втомлюються, нерідко скаржаться на поганий апетит і погану роботу кишечника, м`язи їх тулуба від нерівномірної напруги швидко втомлюються. Все це впливає на загальний стан і самопочуття дитини. Дитина швидко втомлюється, увага її знижена, маленькі діти стають в’ялими, капризними.
Порушення постави, як правило, веде до інших змін в організмі і в першу чергу до розвитку пласкостопи і порушення правильного ритму ходи.
Постава – це звична, невимушена поза людини в спокої і в русі, яка набута в процесі розвитку. Поставу людина може виробити, виховати. При правильній поставі голова і корпус держаться прямо. Плечі знаходяться на одному рівні; вони природно опущені в низ і трохи відведені назад, при цьому грудна клітка виглядає випуклою і якби трохи розвернутою, спина пряма, живіт підтягнутий. Це положення зберігається і під час ходьби і під час сидіння.
При туберкульозному захворюванні хребта часто виникає не тільки порушення осанки, але і викривлення хребта (горб).
Супутня туберкульозному процесу атрофія м`язів і послаблення їх погіршують вже наявне у хворого викривлення хребта. Нерідко виникає бокове викривлення (сколіоз) навіть при відсутності змін в самих хребцях.
Щоб запобігти викривленню хребта, необхідно навчити дитину правильно сидіти за столом і партою. Довготривале сидіння особливо погано впливає на дитину з ослабленою мускулатурою спини. М`язи спини швидко втомлюються, і дитина втрачає здатність підтримувати правильно тулуб. Вона починає горбитися і перекошуватися.
У хворого, який переніс цю хворобу, слід звернути увагу на укріплення їх м`язів і зв'язок і на вироблення правильної ритмічної ходьби.
Для цього перш за все необхідно вирівняти довжину ніг відповідним ортопедичним взуттям. При ходьбі слід слідкувати за правильною поставою: голову тримати прямо і не опускати в низ. Під час ходьби не розкачувати тулуб або плечі. Ступні ставити паралельно одна до одної на відстані ширини однієї ступні. Кроки робити не великі, рівномірні, виставляючи ідучу в перед ногу на півступні. Ноги не волочити по підлозі, під час ходьби відривати ногу від полу, згибаючи її в колінах і тазобедреному суглобах. Руки повинні бути вільними не напруженими. Ритмічна ходьба легше засвоюється під маршову музику.
Проведення лікувальної фізкультури повинно проводитись разом з гігієнічним загальним режимом і з використанням природних факторів (свіжого повітря, сонячного проміння і води). Рекомендуються повсякденні прогулянки на свіжому повітрі. Після лікувальної фізкультури рекомендується обтирання тіла вологим полотенцем.
Лікувальна фізкультура повинна проводитись систематично не рідше 2–3 рази в день, кожного дня. Кожне заняття розраховане на 20 хвилин. Якщо хворий перестає займатися лікувальною фізкультурою, м`язи знову стають слабкими, може з`явитися викривлення хребта, неправильна постава, біль в спині.
Дуже часто хворі, які перенесли в дитинстві туберкульоз кісток, у віці після 30 років з`являються в клініку з скаргами на біль у спині чи нозі. При обстеженні виявляється, що ці болі не мають не мають відношення до кісткового процесу, який залишається затихшим. Ці болі зазвичай пов’язані з фізіологічним послабленням м`язів і зв'язок, які розпочинаються у хворих, які перестають займатися лікувальною фізкультурою. Тепло, масаж, систематичні заняття гімнастикою зменшують і значно полегшують больові явища.