Бухгалтерський баланс: економічний зміст, методика складання, аудит та аналіз основних показників (стр. 20 из 27)
Платоспроможність – це абсолютна ліквідність. Тобто такий стан ресурсів підприємства, коли воно володіє на певний момент коштами, достатніми для оплати всіх зобов’язань. Якщо ліквідність – такий стан ресурсів підприємства, при якому можуть бути знайдені кошти для погашення протягом деякого незначного проміжку часу, то платоспроможність – це здатність погасити свої зобов’язання негайно, і в цьому разі не допускається наявність проміжку часу.
Ліквідність – показник, який характеризує здатність виконувати свої зобов’язання шляхом перетворення цінностей у кошти чи їх абсолютно ліквідний еквівалент [10, с.259]. Ліквідність характеризується, з одного боку – часом необхідним для перетворення активів у гроші, з іншого боку – вартістю, ціною за якою можуть бути продані ці активи. Чим менший період часу за який активи підприємства можуть бути перетворені в гроші, тим вище ліквідність цих активів. Якщо стан розміщення позичених підприємством фінансових ресурсів відповідає умовам ліквідності, то воно гарантоване від банкрутства. Для цього термін перетворення активів фірми в грошову форму має відповідати термінам погашення зобов’язань.
Платоспроможність – це наявність на підприємстві засобів (коштів та їх еквівалентів), достатніх для сплати боргів за всіма короткотерміновими зобов’язаннями і одночасно безперебійного функціонування підприємства. Платоспроможність – це певний стан підприємства, який гарантує його фінансову стійкість. Таким чином, основними ознаками платоспроможності є:
- наявність достатньої кількості коштів в касі і на поточних рахунках;
- відсутність простроченої кредиторської заборгованості та короткотермінових позик, не погашених в строк.
При оцінці ліквідності необхідно не тільки з’ясувати суму грошової наявності, а й варто дізнатись, які суми передбачається одержати протягом найближчого строку (місяця, кварталу) і, з іншого боку, які суми за цей час слід сплатити.
Зовнішніми ознаками погіршення ліквідності є:
перевищення деякого певного рівня простроченої кредиторської заборгованості;
втрати в основному виробничому процесі, які часто повторюються;
значне використання короткотермінових залучених коштів як джерел фінансування довготермінових вкладень;
невисоке значення коефіцієнтів ліквідності;
недостатня кількість вільних оборотних активів;
значна зростаюча частка залучених коштів у загальній сумі джерел;
невиконання зобов’язань перед кредиторами (постачальниками продукції, банками. акціонерами);
наявність понаднормованих і залежаних товарів та виробничих запасів;
наявність простроченої дебіторської заборгованості;
використання джерел фінансування на невигідних умовах;
експлуатація застарілого обладнання, тощо.
Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні ресурсів за Активом, згрупованих за рівнем їх ліквідності і розташованих у порядку спадання ліквідності, із зобов’язаннями за Пасивом, згрупованими за строками їх погашення і розташованими в порядку зростання строків. Групування здійснюється стосовно бухгалтерського балансу підприємства.
Високоліквідними ресурсами підприємства є кошти в касі й на поточному рахунку в банку, бо вони в будь-який час можуть бути використані для оплати заборгованості. Наступними за рівнем ліквідності активами є цінні папери і термінова дебіторська заборгованість за відвантаженими товарами і наданими послугами.
Менш ліквідною є прострочена заборгованість за відвантажені товари, не оплачені в строк покупцями, бо за такою заборгованістю невідомий строк надходження оплати.
Ще менш ліквідними слід вважати: вартість готової продукції, яку потрібно реалізувати, а також вартість запасів матеріальних цінностей.
Послідовність розміщення ресурсів за їх ліквідністю, тобто можливістю перетворення в наявні гроші, можна подати таким чином:
1. Гроші:
- монети, банкноти, депозити;
- переказні векселі, грошові перекази, чеки;
- поточний рахунок.
2. Цінні папери, які швидко реалізуються:
- короткотермінові акції, облігації; акцептовані банком векселі;
- угоди на перекуповування; депозитні сертифікати.
3. Дебіторська заборгованість:
- за основною діяльністю;
- за іншою діяльністю.
4. Матеріально-виробничі запаси:
- готова продукція;
- матеріали;
- товари;
- незавершене виробництво;
- інші запаси.
5. Необоротні активи:
- основні засоби;
- нематеріальні активи;
- інвестиції;
- відкладені платежі;
- відкладені витрати (видатки).
Пасиви балансу групуються за рівнем терміновості їх оплати: найбільш термінові зобов'язання, короткотермінові пасиви, довготермінові пасиви, постійні пасиви.
До найбільш термінових зобов'язань належать кредиторська заборгованість. Зазвичай це: розрахунки з бюджетом, позабюджетними фондами, за товари, роботи і послуги, з оплати праці, з соціального страхування і забезпечення, з майнового і особистого страхування та за виданими векселями необхідно враховувати строк погашення, а також за авансами, одержаними від покупців і замовників.
Короткотермінові пасиви – короткотермінові кредити і залучені кошти.
Довготермінові пасиви – довготермінові кредити і залучені кошти.
Постійні пасиви – статутний капітал, додатковий капітал, резервний капітал, резервні фонди, фонди нагромадження, цільові фінансування та надходження, орендні зобов'язання.
Для визначення ліквідності балансу необхідно зіставити підсумки наведених груп за активом і пасивом. Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо мають місце співвідношення:
1) А1³ П1;
2) А2³ П2;
3) А3³ П3;
4) А4£ П4.
Очевидно, що забезпечення перших трьох співвідношень гарантує виконання четвертого, яке означає наявність у підприємства власних коштів для реалізації безперебійного процесу відтворення. У реальній економічній ситуації порушення одного або двох співвідношень ще не означає повну втрату ліквідності, так як нестача коштів в одній групі активів може компенсуватись їх надлишком в іншій, оскільки активи мають властивість переходити при наближенні термінів їх погашення з менш ліквідної ф. в більш ліквідну.
Отже, для визначення ліквідності балансу слід порівняти підсумки вищезазначених груп за активом і пасивом балансу. Зіставлення найбільш ліквідних активів і швидкореалізованих активів з найбільш терміновими зобов'язаннями і короткотерміновими пасивами дає змогу з'ясувати поточну ліквідність. Порівняння ж повільно реалізованих активів з довготерміновими пасивами відображає перспективну ліквідність. Поточна ліквідність свідчить про платоспроможність (чи неплатоспроможність) підприємства на найближчий період. Перспективна ліквідність являє собою прогноз платоспроможності на основі порівняння майбутніх надходжень і платежів (із яких у відповідних групах активу і пасиву представлена, зрозуміло, тільки частина, тому прогноз достатньо приблизний).
Згідно «золотого правила балансу»:
П4³ 0,5-0,7А4.
Другий варіант цього правила потребує, щоб
П4 + П3³ А4,
а ширша інтерпретація «золотого правила» вимагає щоб
П4 + П3³ А4 + А3 [14, с. 73].
У теорії аналізу розглядають три основні показники ліквідності. Їх основна відмінність полягає у рівні узагальнення вихідних даних для розрахунку залежно від аналітичних потреб: коефіцієнт абсолютної ліквідності є важливим для постачальників сировини і матеріалів; коефіцієнт швидкої ліквідності – для банків; коефіцієнт поточної ліквідності – для покупців і власників акцій та облігацій підприємства:
- коефіцієнт поточної ліквідності (ще його називають коефіцієнтом покриття);
- коефіцієнт швидкої ліквідності;
- коефіцієнт абсолютної ліквідності.
Найбільш узагальнюючим показником ліквідності є коефіцієнт поточної ліквідності (кпл). Він показує, яку частку поточних зобов'язань підприємство може покрити за потреби за рахунок реалізації всіх свої оборотних активів. Його розраховують за такою формулою [18, с. 309]:
.(3.3)Вважається, що для нормального функціонування підприємства цей показник має бути більшим за 1 і навіть близьким до 2 [10, с. 262; 16, с.273]. Його зростання – позитивна тенденція. Оптимальний рівень встановлюється індивідуально для кожного підприємства і коливається від 1,2 до 2,5. А згідно з правилом «Banker’s Rule» повинна виконуватися умова: А1 + А2 + А3³ 2(П1 + П2) [14, с. 7].
Якщо поточний коефіцієнт ліквідності виявився меншим, ніж це необхідно, приймається рішення про конвертацію частини фіксованих активів у поточні, наприклад, шляхом продажу незавершеного капітального будівництва, або про розширення довгострокових пасивів, наприклад, шляхом отримання позики під заставу будівель. Можливе також створення нових фондів за рахунок залучення довгострокового акціонерного капіталу.
Ситуація, коли поточний коефіцієнт ліквідності перевищує 3, не завжди характеризується лише високим ступенем ліквідності підприємства, оскільки може свідчити і про те, що фірма має в своєму розпорядженні більше коштів, ніж вона може ефективно використати. Крім того, надлишкове залучення фінансових ресурсів потребує додаткових витрат на обслуговування боргу [11, с. 324].
У нашому прикладі цей показник становить:
- на початок звітного періоду:
;- на кінець звітного періоду:
.