Фізична реабілітація хворих на гіпертонічну хворобу (стр. 10 из 11)

170

160

150

140

130

120

110

100

90

115 100 100 110 90 100 80 ДАТ

до лікування 1 міс 3 міс 6 міс після лікування

Графік змін АТ із застосуванням медикаментозного лікування та лікувальної фізкультури

САТ

180

170

160

150

140

130

120

110

100

90

115 100 100 110 90 100 80 ДАТ

до лікування 1 міс 3 міс 6 міс після лікування

3.2 Вплив комплексу засобів ФР

З даної наведеної таблиці та графіків можна зробити певні висновки:

1. ІІ група, яка отримувала медикаментозне лікування та застосовувала засоби ФР (ЛФК) як на лікарняному та післялікарняному етапі отримали кращі результати нормалізації АТ, а саме з вихідного рівня

( до лікування )188 ± 4 /114 ± 3 до 140 ± 4 / 84 ± 3 ( після лікування).

2. І група, яка отримувала лише медикаментозне лікування без застосування ЛФК і не використовувала ЛФК після стаціонару спостерігаються гірші результати нормалізації АТ з вихідного рівня

( до лікування)185± 5/115±2 до 160±5/102±3( після лікування).

Крім цього кожний хворий ІІ групи заповняв анкету самопочуття

( дивись додаток 1.)

1. На третій день від початку застосування ЛФК, які попередньо застосували медикаментозне лікування, у 25 % пацієнтів ІІ групи в анкетах самопочуття відмітили зменшення головної болі.

2. На десятий день – у 40 % відмічалось зменшення головної болі, головокружіння, нормалізацію сну, початок відновлення працездатності, а також емоційна стійкість.

3. Через 1 місяць підвищилась толерантність до фізичних навантажень.

4. При гіпертонічній хворобі ІІ ступеня в другій групі САТ знизився на 8 %, ДАТ – на 13 %, тоді як в першій групі САТ становив 12 % , ДАТ – 19%.

5. Частота серцевих скорочень після застосування ЛФК становила в середньому 73, 4 ± 2/хв. При вихідному рівні 78,1 ± 1,9 /хв.

Всі перераховані показники, які характеризують основні якості життя в подальшому після проведеного курсу лікування та фізичної реабілітації, а вчасності ЛФК мали тенденцію до покращення загального стану пацієнтів.

ЛФК застосовувалось у щадному, щадно-тренуючий та тренуючому рухових режимах. У щадному руховому режимі фізична реабілітація застосовували у формі ранкової гігієнічної гімнастики, самостійних занять. Комплекси вправ складаються приблизно з75% загальнорозвиваючих та дихальних вправ у співвідношенні 1:1 і до 25% спеціальних вправ. Виконують їх переважно з вихідного положення лежачи. Інтенсивність вправи виконуються в повільному темпі з поступовим наростанням до середнього темпу, амплітуда рухів повна. вправ мала, а наприкінці періоду – помірна. Тривалість ЛГ 5 –12 хв.

У щадно-тренуючому руховому режимі передбачається підготовка організму до збільшення фізичних навантажень та зміни рухового режиму. Вправи виконуються у вихідному положенні лежачи, сидячи, стоячи з помірною інтенсивністю. Тривалість ЛГ 15-25 хв. вправи виконуються в повільному темпі з поступовим наростанням до середнього темпу, амплітуда рухів повна. Кількість повторів 6-8 разів. Співвідношення загально-розвиваючих і дихальних вправ 2:1 і спеціальні вправи, питома вага яких збільшується до 50%.

Тренувальний руховий режим спрямований на збільшення фізичної рухової активності пацієнтів, виховання впевненості у видужування і повноцінне повернення до праці. В цей період використовують всі форми ЛФК. Вправи виконуються з повною амплітудою, потрібно уникати вправи яки пов’язанні з різким перепадом внутрішньочерепного тиску та тривалим статистичними зусиллями. У комплекс Лікувальної гімнастики входять близько 25% загальнорозвиваючих вправ і дихальних у співвідношенні 3 –4:1 і до 75% спеціальних вправ. Тривалість заняття до 30 – 45 хв.

Під час занять потрібно стежити за реакцією хворих на фізичні навантаження, оцінювати суб’єктивні та об’єктивні показники.

Також застосовували лікувальний масаж який впливає на урівноваження процесів збудження і гальмування в корі головного мозку; зменшення тонусу периферичних судин і артеріального тиску; нормалізації серцево-судинної системи в цілому і психічного стану.

Фізіотерапевтичні методи націлені на підсилення процесів гальмування в ЦНС; зменшення тонусу периферичних судин і артеріального тиску; покращення обмінних процесів, підвищення загальної реактивності і загартування організму.

Висновки

1. Данні аналізу літературних джерел за темою дослідження свідчать про те, що застосування ФР при гіпертонічній хворобі, а зокрема ЛФК в поєднанні з медикаментозним методом лікування є ефективним. Цей метод застосування потребує не тільки індивідуального підходу, а також врахування загального стану пацієнта, стадії захворювання, ускладнення та супутніх діагнозів. А також послідовності, комплексності та поступовості.

2. На основі обстеження 50 хворих на гіпертонічну хворобу встановлено, що використання фізичних вправ при лікуванні гіпертонічної хвороби є добрим методом прискорення одужання: зменшилась тривалість перебування хворих у стаціонарі, утримання артеріального тиску в межах норми (140 ± 4 / 84 ± 3) після виписки з стаціонару, покращення самопочуття хворих, на що вказує проведене анкетування.

3. Застосування засобів ФР, а зокрема ЛФК при гіпертонічній хворобі допомагає значно знизити дозу лікарських засобів, а також зменшити ризик їх побічної дії на організм, що є дуже важливим для продовження тривалості життя пацієнтам.