Вибір засобів фізичної реабілітації здійснюється відповідно до наявних у кожного пацієнта скарг, функціональних порушень та поставлених реабілітаційних завдань, які логічно випливають з попередніх і є підґрунтям для наступного етапу фізичної реабілітації.
У п’ятому розділі “Вплив розробленої програми фізичної реабілітації на функціональний стан дихальної системи, загальний фізичний стан та основні аспекти якості життя чоловіків, яким було виконано лобектомію або пульмонектомію з приводу раку легень” обґрунтовано ефективність розробленої програми фізичної реабілітації чоловіків після лобектомії або пульмонектомії з приводу раку легень.
Обстеження функціонального стану системи зовнішнього дихання перед випискою зі стаціонару виявило, що після проведеної лобектомії майже всі досліджувані показники у пацієнтів обох підгруп були різко зменшені відносно належних параметрів, що є наслідком хірургічного втручання.
Водночас, перед - і післяопераційне застосування заходів фізичної реабілітації за нашою програмою в обстежуваних основної групи (ОГл) сприяло швидшій нормалізації функціонального стану системи зовнішнього дихання та оптимізації дихання у післяопераційному періоді. Про це свідчать більші, ніж у підгрупі порівняння, значення ЖЄЛ, нормалізація показників дихального об’єму, ХОД і частоти дихання (р<0,05).
В обстежуваних підгрупи порівняння (ПГл) спостерігалося вкрай різке зниження показників ЖЄЛ, зменшення дихального об’єму, збільшення частоти дихання та показників вентиляційного індексу (порівняно з обстежуваними основної групи). Окрім того, достовірне збільшення вентиляційного індексу в пацієнтів групи порівняння вказує на невідповідність ХОД фактичному значенню ЖЄЛ і свідчить про значні порушення функції зовнішнього дихання та наявність явищ гіпервентиляції.
З досліджуваних параметрів загального фізичного стану (артеріальний тиск, частота серцевих скорочень та дихання, функціональні проби на затримку дихання, індекси функціонального стану вегетативної нервової, серцево-судинної та кардіореспіраторної систем) в обстежуваних ОГл статистично достовірним було зменшення лише параметрів проби Штанге (р=0,04), тоді як в обстежуваних ПГл було встановлено достовірне збільшення частоти дихання (23,3±1,0 вд. /хв проти початкових 16,5±0,96 вд. /хв) та зменшення значень функціональних проб Штанге та Генчі (відповідно на 23,68 та 12,75 с порівняно з початковим обстеженням). Порівняння кінцевих значень показників частоти дихання дозволило встановити, що у пацієнтів групи ОГл частота дихання була достовірно меншою (20,4±0,81 проти 23,3±1,0 вд. /хв, р<0,04), а час виконання проби Генчі – більшим (21,76±1,46 проти 17,35±1,31 с, р<0,04), ніж у пацієнтів порівняльної групи. Це, поряд з чіткою тенденцією до збільшення часу затримки дихання на вдиху, свідчить про швидшу нормалізацію та поглиблення дихання з його економізацією і покращенням газообміну в легеневій тканині.
Застосування пацієнтам основної групи засобів фізичної реабілітації за розробленою програмою сприяло нормалізації та відновленню практично до вихідного передопераційного рівня таких показників загального фізичного стану, як артеріальний тиск, частота серцевих скорочень та дихання, час затримки дихання на видиху та коефіцієнт витривалості. Разом з тим в обстежуваних групи порівняння (ПГл) аналогічні показники на 10-й день після операції все ще залишалися достовірно гіршими порівняно з результатами передопераційного обстеження (р<0,05).
В обстежуваних, які проходили курс розробленої програми фізичної реабілітації (ОГл), показник індексу Скібінської був на 3,46 бала більшим, ніж в обстежуваних ПГл (зі статистичною достовірністю р=0,02), що свідчить про швидше післяопераційне відновлення функціонального стану кардіореспіраторної системи.
Стан вегетативної нервової системи в обстежуваних обох груп за даними індексів Кердо та Хільдебрандта вказував, що у післяопераційному періоді переважав симпатичного відділ. Разом з тим, індекс Кердо в обстежуваних ОГл мав тенденцію до зміни його значень у бік динамічної рівноваги симпатичного та парасимпатичного відділів вегетативної нервової системи (10,1±4,7 проти 15,45±7,14 ум. од. у пацієнтів ПГл).
У післяопераційному періоді екскурсія грудної клітки у обстежуваних обох груп зменшилася. Це зумовлено значною травматичністю торакальних операцій, під час яких відбувається пошкодження м’язів грудної клітки, ребер, кровоносних судин, нервів, плеври, наявні больовий синдром та щадне обмеження великоамплітудних рухів. Зокрема, екскурсія грудної клітки в обстежуваних основної групи порівняно з вихідним рівнем зменшилася в середньому на 0,75 см (р=0,15), у той час як в обстежуваних ПГл цей параметр зменшився в середньому на 1,8 см (р=0,05). Цифрові значення показників згинання, розгинання та відведення у плечовому суглобі після операції були достовірно більшими в обстежуваних ОГл (порівняно з аналогічними даними обстежуваних ПГл на 21,5, 31,3 та 20,9% відповідно).
Порівняння досліджуваних показників якості життя в пацієнтів ОГл та ПГл виявило достовірне підвищення рівня якості життя в обстежуваних, яким проводили курс фізичної реабілітації за розробленою програмою. Кінцевий показник загальної кількості балів анкети якості життя у обстежених ОГл був на 5,6 бала більший за аналогічний показник в опитуваних ПГл (р=0,02). Зокрема, оцінки за розділи “Самопочуття”, “Психоемоційний фон” та “Функціональний показник” в обстежених ОГл були вищими відповідно на 2,4 (р=0,06), 2,1 (р=0,01) та 1,7 бала (р=0,02).
Показники функціонального стану системи зовнішнього дихання в обстежуваних основної та порівняльної груп після виконання пульмонектомії відображали тенденції, подібні до змін, встановлених у пацієнтів групи ОГл і ПГл. Зокрема, в обстежуваних основної групи середнє значення ЖЄЛ після операції відновилося до рівня значного зниження, тоді як в обстежуваних порівняльної групи (ПГп) отримані показники можна кваліфікувати як украй низькі (46,0±2,06% у пацієнтів основної групи проти 38,46±1,65% у пацієнтів групи порівняння, р=0,01) (Рис.2).
Вищенаведене поряд із більш наближеними до норми значеннями показників ОФВ1 та ОФВ1/ЖЄЛ вказує на менші прояви дихальної недостатності, кращий стан дихальної прохідності й скорочення термінів відновлення функціонального стану системи зовнішнього дихання в обстежуваних основної групи, фізична реабілітація яким здійснювалася за розробленою програмою.
Свідченням більших порушень функції зовнішнього дихання та гіпервентиляції легень в обстежуваних ПГп були достовірно більші параметри вентиляційного індексу (3,8±0,25 ум. од. у пацієнтів ОГп проти 3,16±0,16 ум. од. у пацієнтів ПГп, р=0,03). Це вказує на значну невідповідність ХОД фактичній ЖЄЛ. Окрім того, більші значення показника ХОД у хворих порівняльної групи є свідченням компенсаторного тахіпное, зумовленого післяопераційною функціональною недостатністю респіраторної системи.
Рухливість грудної клітки після здійснення пульмонектомії у пацієнтів основної групи зменшилася порівняно з вихідним рівнем у середньому на 0,19 см, тоді як в обстежуваних порівняльної групи цей показник зменшився на 0,87 см (р=0,01). Цифрові значення згинання, розгинання та відведення у плечовому суглобі на оперованому боці були достовірно більшими в обстежуваних основної групи: порівняно з аналогічними результатами пацієнтів порівняльної групи (ПГп) вони були більшими на 33,4, 25,1 та 34,2% відповідно (р<0,05).
Рис.2. Результати кінцевого дослідження показників функціонального стану системи зовнішнього дихання обстежуваних основної та порівняльної груп, яким було виконано пульмонектомію з приводу раку легень
Порівняння показників якості життя обстежуваних ОГп та ПГп виявило достовірне підвищення рівня якості життя у пацієнтів основної групи. Зокрема, кінцева загальна кількість балів анкети якості життя у них була на 7,12 бала більшою за аналогічний показник в опитуваних порівняльної групи (р=0,0001), оцінки за розділи “Самопочуття”, “Психоемоційний фон” та “Функціональний показник” були вищими на 2,83 (р=0,0004), 1,11 (р=0,05) та 1,89 бала (р=0,0002) відповідно.
Порівняння загальної кількості ліжко-днів та кількості ліжко-днів після проведених операцій як важливих показників ефективності лікування та фізичної реабілітації свідчить про наявність чітких тенденцій до зменшення цих показників в обстежуваних основної групи (рис.3).
Загальна кількість ліжко-днів перебування у стаціонарі обстежуваних основної групи після лобектомії, була в середньому на 4,1 дня меншою, ніж обстежуваних ПГл, що зумовлено переважним скороченням перебування у стаціонарі після хірургічного втручання. Зокрема, тривалість післяопераційного перебування у стаціонарі після виконання лобектомії в обстежуваних ОГл була в середньому на 4,1 дня меншою, ніж у пацієнтів групи порівняння (р=0,1). Порівняння кількості ліжко-днів перебування у стаціонарі обстежуваних після здійсненої пульмонектомії виявило у обстежуваних основної групи чітку тенденцію до скорочення загальної кількості ліжко-днів (р=0,2) із достовірно меншим терміном перебування у стаціонарі після виконання хірургічного втручання (р=0,01).
Рис.3. Порівняння кількості ліжко-днів проведених у стаціонарі обстежуваними основної та порівняльної груп, яким було виконано лобектомію та пульмонектомію з приводу раку легень
Загальна кількість ліжко-днів та кількість ліжко-днів перебування у стаціонарі після виконання пульмонектомії у пацієнтів основної групи була в середньому на 3,9 та 4,9 дні меншою, ніж в обстежуваних ПГп (р=0,01).
У розділі “Аналіз і узагальнення результатів дослідження” наведено підсумок аналізу науково-методичної літератури з досліджуваного питання, подано характеристику основних положень розробленої програми фізичної реабілітації, порівняння та аналіз результатів дослідження. Визначено три групи результатів, отриманих у ході дисертаційного дослідження.