Таблиця 14. Результати хірургічного лікування в залежності від рівня ураження
Ураження | Значне покращення | Покращення | Без змін | Погіршення | Всього | |||||||||
Р | М | РМ | Р | М | РМ | Р | М | РМ | Р | М | РМ | абсолютне число | % | |
Поодиноке | ||||||||||||||
С1–С2 | — | 2 | 1 | — | 5 | 6 | — | — | — | — | 1 | 1 | 16 | 6,7 |
С3–С4 | 4 | 1 | 2 | 2 | 3 | 1 | — | 1 | — | — | — | — | 14 | 5,9 |
С4–С5 | 6 | 4 | 6 | 26 | 5 | 9 | 2 | 1 | 1 | 1 | — | — | 61 | 25,5 |
С5–С6 | 8 | 2 | 8 | 13 | 7 | 7 | — | 1 | 2 | — | — | 1 | 49 | 20,5 |
С6–С7 | 1 | 1 | — | 1 | 1 | 2 | — | — | — | — | — | — | 6 | 2,5 |
С7–Th1 | — | — | 1 | 2 | — | 2 | — | 1 | — | — | — | 6 | 2,5 | |
Множинне | ||||||||||||||
2 рівні | — | 1 | 1 | 10 | 17 | 16 | — | 3 | 4 | — | 1 | 1 | 54 | 22,6 |
3 рівні | — | — | 1 | 3 | 7 | 10 | — | 1 | 3 | 1 | 1 | — | 27 | 11,3 |
4 рівні | — | — | 1 | — | 1 | 3 | — | — | — | — | 1 | — | 6 | 2,5 |
Примітка: Р — радикулопатія, М — мієлопатія, РМ — радикуломієлопатія.
Серед наших спостережень у більшості хворих тривалість захворювання становила менше 1 року — у 41,4% випадків, від й року до 3 — у 32,2%, більше 3 років — у 26,4%.
Таблиця 15. Результати хірургічного лікування хворих з ДКС хребтового каналу на шийному рівні в залежності від тривалості захворювання
Тривалість захворювання | Значне покращення | Покращення | Без змін | Погіршення | Всього | |||||||||
Р | М | РМ | Р | М | РМ | Р | М | РМ | Р | М | РМ | абсолютне число | % | |
Менше 1 року | 10 | 6 | 13 | 22 | 18 | 25 | 1 | 1 | 2 | — | 1 | — | 99 | 41,4 |
1–3 роки | 4 | 3 | 5 | 18 | 16 | 19 | — | 1 | 6 | 1 | 2 | 2 | 77 | 32,2 |
Більше 3 років | 5 | 2 | 3 | 17 | 12 | 12 | 1 | 5 | 3 | 1 | 1 | 1 | 63 | 26,4 |
Примітка: Р — радикулопатія, М — мієлопатія, РМ — радикуломієлопатія.
Таблиця 16. Результати хірургічного лікування хворих з ДКС хребтового каналу на шийному рівні в залежності від їх віку
Вік (років) | Значне покращення | Покращення | Без змін | Погіршення | Всього | |||||||||
Р | М | РМ | Р | М | РМ | Р | М | РМ | Р | М | РМ | абсолютне число | % | |
20–44 | 9 | 7 | 9 | 21 | 19 | 23 | — | 1 | 2 | — | 1 | — | 92 | 38,5 |
45–59 | 8 | 4 | 12 | 29 | 22 | 28 | 1 | 4 | 6 | 2 | 3 | 2 | 121 | 50,6 |
60–74 | 2 | — | — | 7 | 5 | 5 | 1 | 2 | 3 | — | — | 1 | 26 | 10,9 |
Примітка: Р — радикулопатія, М — мієлопатія, РМ — радикуломієлопатія.
Як зазначалося вище, післяопераційні результати оцінювалися за допомогою сумарної оцінки неврологічного стану хворого за шкалою Японської ортопедичної асоціації (JOA), яка є досить поширеною і широко використовується в сучасних дослідженнях. Після операції виражений функціональний дефіцит (0–4 бали) спостерігався у 9 хворих, помірно виражений (5–9 балів) — у 52, слабо виражений (10–13 балів) — у 127, легкий (14–16 балів) — у 51 (табл. 17).
Таблиця 17. Вираженість функціонального дефіциту до та після операції
Вираженість функціонального дефіциту | Кількість хворих | |||
до операції | після операції | |||
абсолютне число | % | абсолютне число | % | |
Виражений | 59 | 24,7 | 9 | 3,8 |
Помірно виражений | 118 | 49,4 | 52 | 21,8 |
Слабо виражений | 62 | 25,9 | 127 | 53,1 |
Легкий | — | — | 51 | 21,3 |
Всього | 239 | 100 | 239 | 100 |
Результат був оцінений як відмінний (при показниках 75–100%) — у 51 хворого, хороший (50–74%) — у 101, задовільний (25–49%) — у 58, незмінний — (0–24%) — у 20, поганий (від’ємний результат) — у 9.
При проведенні кореляційного та мультилінійного аналізу доопераційних неврологічних проявів, структурних особливостей ДКС ШВХ, локалізації, радикальності втручання з післяопераційним неврологічним станом найбільшу кореляцію відзначено між доопераційними та післяопераційними показниками неврологічного дефіциту. Більшість важливих післяопераційних неврологічних показників (вираженість центрального парапарезу, глибока та поверхнева чутливість, тазові розлади) корелювали з часом проведення оперативного втручання, тривалістю неврологічних проявів дегенеративно-компресійного ураження. Майже всі вагомі післяопераційні неврологічні показники корелювали зі ступенем і типом компресії, віком хворих. Це свідчить про те, що результати лікування пацієнтів з ДКС різного типу та ступеня вираженості статистично мають суттєві відмінності. Післяопераційні неврологічні показники слабо корелюють з рівнем локалізації ДКС. Певна кількість післяопераційних неврологічних розладів має залежність від порушення обміну речовин.
Таким чином, результати оперативного втручання залежать від багатьох факторів, з яких статистично найбільш значущими є неврологічні розлади до операції, тип ДКС, ступінь компресії спинного мозку, строки виконання оперативного втручання.
Віддалені результати хірургічного лікування. Віддалені результати було простежено у 192 хворих: у більшості відзначено стійкий позитивний ефект, рецидивів неврологічної симптоматики та компресії не спостерігалося. Це стосується груп пацієнтів, у яких виконувалися дискектомія, корпоротомія зі стабілізацією, форамінотомія, ламінопластика. У частини хворих, яким проводилися передня мікродискектомія без стабілізації, ламінектомія, мав місце рецидив неврологічної симптоматики та компресії ШВХ або виявлялися прогресуючі рентгенологічні зміни на оперованому рівні.
У віддаленому періоді у 44% хворих, оперованих без проведення стабілізації, рецидивував корінцевий больовий синдром або спостерігалися явища радикулопатії; у 27% — відзначалася кіфотична деформація на рівні видаленого диску. У пацієнтів, яким виконувалася стабілізація за допомогою кісткового аутотрансплантату, рецидив радикулопатії відмічений у 11% випадків, міграція кісткового імплантату вперед — у 7%, явища псевдоартрозу – у 14%. В групі хворих, у яких операція мікродискектомії завершувалася встановленням титанових порожніх імплантатів, патологічних неврологічних симптомів не виявлено, у 9,6% спостережень відзначалася резорбція кістки навколо імплантату (псевдоартроз).
Висновки
В дисертаційній роботі проведено теоретичне узагальнення і зроблено практичний внесок у рішення наукової задачі сучасної нейрохірургії — удосконалити діагностику та лікування дегенеративних компресійних синдромів шийного відділу хребта шляхом розробки алгоритмів діагностики та хірургічного лікування з диференційованим використанням сучасних методик.
1. Дегенеративні зміни міжхребцевих дисків і суглобів шийного відділу хребта є частою патологією в осіб різного віку та спричиняють компресію спинного мозку та його корінців з формуванням клінічних синдромів: радикулопатії, мієлопатії, радикуломієлопатії. При дегенеративно-компресійних процесах латеральних відділів хребтового каналу переважають явища радикулопатії; центральної частини — мієлопатії; одночасне ураження центральної і латеральної ділянок хребтового каналу проявляється радикуломієлопатією.
2. Найбільш інформативними інструментальними методами діагностики дегенеративних уражень шийного відділу хребта, які викликають компресію спинного мозку та його корінців, є спондилографія у двох проекціях і функціональна спондилографія. Спондилограми в ѕ проекції є інформативними за наявності у хворого радикулопатії. Клінічні та спондилографічні дані, доповнені даними МРТ-, КТ-, електронейроміографічного досліджень, дозволяють не лише діагностувати характер ураження спинного мозку та його корінців, а і визначити характер оперативного втручання.
3. Показаннями до хірургічного лікування дегенеративних компресійних уражень шийного відділу хребта є радикулопатія, мієлопатія, радикломієлопатія, які прогресують або не піддаються медикаментозному лікуванню. Оперативні втручання при радикулопатії, мієлопатії, радикуломієлопатії спрямовані на декомпресію спинного мозку та його корінців з подальшою стабілізацією хребтово-рухового сегменту у випадку його нестабільності. Вони мають виконуватися в найбільш короткі строки після виникнення неврологічної симптоматики за неефективності консервативного лікування; за нашими спостереженнями цей термін становить 2–3 місяці.