Аналізуючи вплив факторів на зміну маси прибутку від реалізації зерна, слід відзначити, що в результаті збільшення обсягів реалізації зерна маса прибутку зросла на 68 % (204,5 тис.грн.), за рахунок підвищення ціни реалізації – на 88,1 % (264 тис.грн.), а за рахунок зниження собівартості маса прибутку від реалізації зерна підвищилась на 25,4 % (76,1 тис.грн.).
Отже, основним фактором збільшення маси прибутку від реалізації зерна є підвищення ціни реалізації зерна. Проте й інші фактори діють в одному напрямку - сприяють збільшенню маси прибутку і відіграють в цьому не останню роль.
Для забезпечення подальшого збільшення прибутку підприємства від реалізації зерна слід розробляти конкретні заходи, спрямовані на зниження рівня собівартості, збільшення обсягів реалізованої продукції, підвищення урожайності зернових культур та продуктивності праці для забезпечення стабільного розвитку підприємства.
Розділ 3. Шляхи підвищення економічної ефективності виробництва зерна
3.1 Інтенсифікація виробництва
Збільшення виробництва сільськогосподарської продукції можна досягти двома шляхами: екстенсивним та інтенсивним. Екстенсивний розвиток сільського господарства передбачає збільшення виробництва продукції за рахунок розширення поля діяльності. В рослинництві - за рахунок розширення посівних площ на основі незмінного рівня техніки і технології.
При інтенсивній формі розвитку збільшення виробництва продукції здійснюється на основі додаткових вкладень на ту ж саму площу за рахунок зростання врожайності культур. Інтенсифікація - це об'єктивний і закономірний процес розвитку сільського господарства. Кожна країна рано чи пізно переходить від екстенсивного до інтенсивного розвитку сільського господарства. Передумовами переходу до інтенсивного сільського господарства є: необхідність дальшого збільшення виробництва сільськогосподарської продукції;обмеженість орнопридатних земель; нагромадження додаткових матеріальних засобів і коштів у підприємствах для інтенсивного розвитку сільського господарства.
Інтенсифікація сільського господарства - це процес концентрації сукупних затрат уречевленої і живої праці на одній і тій же земельній площі (в рослинництві) з метою збільшення виходу продукції і підвищення економічної ефективності її виробництва. При цьому затрати уречевленої праці повинні зростати значно більшими темпами, а затрати живої праці - зменшуватись.
Інтенсифікація є основою подальшого підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва, оскільки в результаті впровадження прогресивної технології і вдосконалення організації праці за порівняно менших ресурсів можна одержати більшу кількість продукції з меншими витратами на її одиницю.
Суть інтенсивних технологій полягає в тому, що виробництво продукції здійснюється на основі новітніх технологій, досягнень науково-технічного прогресу при створенні умов для сільськогосподарських культур.
Таким чином, інтенсифікація - це форма розширеного відтворення, яка ґрунтується на оптимальному формуванні та раціональному використанні на основі науково - технічного прогресу сукупних затрат уречевленої та живої праці на одиницю земельної площі з метою збільшення обсягу продукції та підвищення ефективності її виробництва.
В умовах ринкових відносин поряд із впливом на кінцеві результати виробництва механізації, хімізації, меліорації, факторів підприємливості, організованості та вміння працювати в умовах, що швидко змінюються.
Послідовна інтенсифікація сільського господарства базується на додаткових вкладеннях, але не можна пов'язувати її суть лише з абсолютним зростанням додаткових витрат. У процесі інтенсифікації додаткові вкладення повинні відображувати якісне вдосконалення всіх матеріальних ресурсів на основі науково технічного процесу.
Інтенсифікація рослинництва передбачає насамперед інтенсивне і ефективне використання продуктивності землі, підвищення її родючості, так як вона є основним засобом сільськогосподарського виробництва.
Додаткові вкладення спрямовуються на поліпшення посівних якостей насіння, виведення і впровадження у виробництво більш урожайних сортів сільськогосподарських культур, впровадження нових прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських рослин, а також підвищення родючості ґрунту ,що значною мірою залежить від раціонального поєднання і внесення у відповідних пропорціях органічних і мінеральних добрив, застосування інтегрованих систем боротьби із хворобами, шкідниками і бур'янами, виконання всіх виробничих процесів відповідно до агротехнічних і організаційно-економічних заходів із залученням висококваліфікованих кадрів.
Інтенсифікація всебічно впливає на розвиток сільськогосподарського виробництва, створює нові можливості підвищення продуктивності праці, прискорення окупності виробничих витрат і зниження собівартості продукції.
При визначенні інтенсифікації виробництва зерна проходять три етапи, на кожному з яких визначають відповідні показники.
Першим етапом є визначення рівня інтенсивності виробництва зерна. При цьому визначають такі показники, як річні виробничі витрати на 1 га посіву зернових культур в гривнях та затрати праці на 1 га посіву в люд.-год.
Наступним етапом є визначення результативного показнику інтенсифікації виробництва. В нашому випадку - це урожайність зернових культур в ц з 1 га посіву.
Заключним етапом є визначення економічної ефективності інтенсифікації виробництва. При цьому визначають продуктивність праці - затрати праці на 1 ц зерна, собівартість 1 ц зерна, ціну реалізації 1 ц зерна, прибуток на 1 ц зерна, рівень рентабельності та окупність додаткових витрат.
Визначимо рівень інтенсивності та економічну ефективність інтенсифікації виробництва зерна в СТОВ «Щербашенське», звівши необхідні дані в наступній таблиці.
Дані таблиці 13 свідчать, що витрати виробництва на 1 га посіву зернових в 2005 р. збільшились, порівняно з 2003 р. відповідно з 931 грн. до 1420, або на 53%. Затрати праці на 1 га посіву за аналізований період знижувалися: в 2003 р. вони становили 23,6 люд.-год., в 2004 р. – 13,3 люд.-год., в 2005 р. – 18,5 люд.-год. і зменшилися на 21,6 % у 2005р., порівняно з 2003 р.. Зросла урожайність зернових культур на 39,2 %. Продуктивність праці на виробництві зерна за аналізований період підвищилася, а затрати праці на 1 ц зерна знизились з 0,80 люд.-год. до 0,45 люд.-год., або майже в 2 рази. Водночас збільшився прибуток від реалізації зерна і рівень рентабельності його виробництва. Окупність додаткових витрат в 2004 р. становила 80 коп. на 1 грн. додаткових витрат. Це свідчить про те, що додаткові витрати були нераціональними. В 2005 р. окупність додаткових витрат становила 1,59 грн., що свідчить про раціональні додаткові витрати.
Таблиця 13.
Рівень інтенсивності та економічної ефективності інтенсифікації виробництва зерна В СТОВ «Щербашенське»
| Показники | Роки | 2005 р. в % до 2003 р. | ||
| 2003 | 2004 | 2005 | ||
| Витрати на 1 га посіву, грн. | 931 | 1201 | 1420 | 153,0 |
| Затрати праці на 1 га посіву, люд.-год. | 23,6 | 13,3 | 18,5 | 78,4 |
| Урожайність, ц/га | 29,5 | 35,0 | 41,1 | 139,2 |
| Затрати праці на 1 ц зерна, люд.-год. | 0,80 | 0,38 | 0,45 | 56,3 |
| Собівартість 1 ц зерна, грн. | 27,33 | 24,03 | 24,37 | 89,2 |
| Ціна реалізації 1 ц зерна, грн. | 46,94 | 39,51 | 57,20 | 121,9 |
| Прибуток, грн.: | ||||
| на 1 ц зерна | 19,61 | 15,48 | 32,80 | 167,3 |
| на 1 га посіву | 578,5 | 541,8 | 1349,3 | 233,2 |
| Рівень рентабельності, % | 72,0 | 64,4 | 134,6 | X |
| Окупність додаткових витрат, грн. | X | 0,80 | 1,59 | Х |
Загалом можна зробити висновок, що виробництво зерна в СТОВ «Щербашенське» в період з 2003 р. по 2005 р. розвивалося переважно на основі інтенсифікації.
3.2 Впровадження прогресивних форм організації і оплати праці в рослинництві
Оплата праці являє собою винагороду за живу та уречевлену працю, вкладену в сільськогосподарське виробництво. Підприємство зобов'язане винагородити своїх членів за їхню трудову участь у громадському виробництві відповідно до кількості та якості вкладеної праці за попередньо встановленими у цьому підприємстві розмірами (нормами) оплати. Працівник сільськогосподарського підприємства працює в ньому на основі трудового договору і одержує за свою працю винагороду у вигляді заробітної плати.
Оплата праці працівників сільського господарства становить основну форму винагороди і є головним джерелом коштів для відтворення робочої сили. Застосовувана в сільськогосподарських підприємствах оплата праці розмежовується на основну і додаткову.
Основна оплата праці – це винагорода , що її одержує працівник сільськогосподарського підприємства, залежно від кількості та якості вкладеної ним суспільне корисної праці та її результатів, відповідно до систем оплати праці, тарифних ставок, відрядних розцінок, посадових окладів, а також надбавок і доплат у розмірах, встановлених відповідними правовими актами.
Додаткова оплата - це додаткова до основної оплати заохочувальна винагорода, що видається працівникові в заздалегідь передбачених розмірах за вироблену сільськогосподарську продукцію з урахуванням її кількості та якості. Джерелом матеріальних засобів основної та додаткової оплати праці в сільськогосподарських підприємствах є фонд оплати праці, відповідна частина натуральної продукції валовий дохід.
Метод матеріального й морального стимулювання більш сумлінного ставлення працівників до виконання своїх трудових обов'язків, застосування прогресивних технологій, збереження та раціонального використання матеріально-технічних засобів, поліпшення якості продукції рослинництва, підприємство застосовує преміювання, нагородження та інші види заохочення. На відміну від оплати праці джерелом коштів для цих заохочень є чистий прибуток та інші понад планові надходження від запроваджуваного виду підприємництва.