Товарна продукція - це частина валової продукції, яка реалізується підприємством. Товарність виробництва характеризується спеціальним показником - рівнем товарності, під яким розуміють процентне відношення товарної частини до загального обсягу валової продукції.
Чиста продукція (валовий доход) займає одне із основних місць в системі показників економічної ефективності сільськогосподарського виробництва. Чиста продукція являє собою знову створену вартість і визначається шляхом вирахування із вартості валової продукції всіх матеріальних витрат звітного року на виробництво продукції.
Чистий доход - це вартість додаткового продукту і визначається як різниця між вартістю валової продукції і її собівартістю. Значення чистого доходу як показника економічної ефективності сільськогосподарського виробництва в тому, що він є єдиним джерелом розширеного відтворення.
Прибуток - це економічна категорія, що являє собою реалізовану частину чистого доходу. Реалізований чистий доход може збігатися з прибутком, бути меншим чи більшим за нього. Прибуток визначається як різниця між виручкою від реалізацій продукції та її повною собівартістю.
В умовах ринкових відносин зростає роль вартісних показників, які повніше враховують розвиток товарного обігу, сприяють зміцненню економічних зв'язків та госпрозрахунку.
Для визначення економічної ефективності виробництва продукції рослинництва необхідно насамперед одержаний результат (ефект) порівняти з виробничими витратами або ресурсами, що його створили. У процесі виробництва використовуються земельні ресурси (рілля), засоби виробництва, робоча сила, а функціонування цих ресурсів пов'язане з виробничими витратами. Тому для визначення економічної ефективності виробництва окремих видів продукції рослинництва доцільно використовувати систему показників.
Економічна ефективність виробництва продукції одного виду (зерна) визначають за допомогою таких показників, як урожайність сільськогосподарської культури, затрати праці 1 ц продукції, собівартість 1ц продукції, прибуток з розрахунку на 1ц продукції і на 1га посіву, рівень рентабельності. Показники економічної ефективності сільськогосподарського виробництва визначають і порівнюють за окремі роки або в середньому за 3-5 років. Наведені показники характеризують ефективність використання виробничих ресурсів, окупність витрат виробництва та його рентабельність.
Для порівняння економічної ефективності виробництва окремих видів продукції рослинництва, використовують такі показники: виробництво валової продукції рослинництва (грн.) з розрахунку на 1 га посіву, на одного середньорічного працівника, на 1 люд.-год, на 1 грн. виробничих витрат; чистий доход і прибуток на 1 га посіву, на 1 люд.-год, на 1 грн. виробничих витрат; рівень рентабельності виробництва.
Особливо важливим показником ефективності рослинницьких галузей вважається - урожайність, її рівень - один з найважливіших показників розвитку продуктивних сил сільського господарства. Відомо, що в кожному господарстві площа ріллі має певні кількісні межі і збільшення виробництва рослинницької продукції може відбутися, головним чином за рахунок кращого використання кожного гектара землі. Ефективність використання землі визначається площею фактично відведеного на одержання центнера продукції.
Важливим показником економічної ефективності є собівартість продукції, яка включає в себе вартість спожитих засобів виробництва та витрати на оплату праці. Собівартість являє собою всю суму витрат підприємства на виробництво та реалізацію зерна. Зниження собівартості продукції може бути досягнуто за рахунок скорочення витрат на її виробництво, а також збільшення обсягу валової продукції.
При вивченні економічної ефективності виробництва зерна необхідно розрізняти виробничу собівартість та собівартість реалізованої продукції.
Для зміцнення економіки кожного господарства важливо, щоб розмір доходів, вартість валової продукції були високими не лише з розрахунку на людино-день, але й на 1 га посіву.
Ефективність поточних витрат дозволяє оцінити показник рентабельності виробництва, якщо сільськогосподарське підприємство є прибутковим, то виручка від реалізації продукції не тільки відшкодовує витрати на її виробництво, але і забезпечує одержання відповідного прибутку.
Рівень рентабельності сільськогосподарського виробництва - це процентне співвідношення прибутку від реалізації продукції до її повної собівартості.
Розглянувши показники економічної ефективності виробництва зерна, методику їх визначення та вивчення, проведемо аналіз економічної ефективності зернового господарства в СТОВ «Щербашенське» Богуславського району Київської області.
2.2 Виробничі ресурси сільськогосподарського підприємства і їх використання на виробництві зерна
На діяльність та розвиток сільськогосподарського підприємства мають значний вплив природні та економічні умови. Вивчення цих умов є надзвичайно важливою передумовою проведення аналізу економічної ефективності.
Сільськогосподарське товариства з обмеженою відповідальністю «Щербашенське» розташоване у Богуславському районі Київської області. Відстань від центральної садиби підприємства до найближчої залізничної станції - біля 20 км, до районного центру - 20 км, до обласного - 140 км. Основними базами постачання та реалізації продукції є міста Богуслав, Біла Церква та Київ.
СТОВ «Щербашенське» знаходиться в лісостеповій зоні. Клімат тут помірно континентальний, досить м'який. Середньорічна температура повітря +7°С, максимальна - +38°С , мінімальна - -34°С. Тривалість вегетаційного періоду складає 200 днів. Без морозний період триває 170 днів. Строки настання перших осінніх заморозків - перша декада жовтня. Останні весняні приморозки закінчуються в третій декаді квітня. Середньорічна кількість опадів складає 550 мм., в тому числі у вегетаційний період - 370 мм. Товщина снігового покриву – 3-11 см. Основними типами ґрунтів є чорноземи опідзолені, мало гумусні, чорноземи глибокі, середньо суглинкові. Рельєф місцевості слабо хвилястий.
Місце розташування СТОВ «Щербашенське» в цілому зручне, неподалік від баз постачання і ринків збуту продукції. Природні умови, в яких знаходиться підприємство, характеризуються помірно континентальним кліматом, сприятливим для вирощування всіх культур, які тут районовані.
Земля – це основний засіб виробництва і предмет праці в сільському господарстві. Це основний і незамінний ресурс сільськогосподарського виробництва, одна з найважливіших складових ресурсного потенціалу аграрного формування. Кількість і якість сільськогосподарських угідь визначає формування інших ресурсів. У. Петі зазначав, що земля є єдиним джерелом багатства. Це незамінний засіб виробництва, який не є результатом людської діяльності. В структурі земельних ресурсів господарства визначальним є частка сільськогосподарських угідь. Найбільш продуктивною частиною сільськогосподарських угідь є рілля, частка якої свідчить про рівень їх розораності та інтенсивність використання.
Однією з найважливіших умов розвитку сільського господарства є наявність та раціональне використання трудових ресурсів. Трудові ресурси – це працездатне населення, яке за своїми віковими, фізичними і освітніми даними відповідає певній сфері діяльності. Трудові ресурси сільського господарства - це працездатне населення, яке зайняте в сільськогосподарському виробництві. Трудові ресурси господарства включають працівників працездатного віку, пенсіонерів та підлітків, які вступили в договірні відносини з підприємством.
Основні засоби підприємства є найактивнішим елементом продуктивних сил. Вони є основою, навколо якої формують оборотні засоби і організовують функціонування трудових ресурсів. Розвиток сільськогосподарського виробництва залежить від забезпеченості його основними виробничими фондами. Забезпеченість сільськогосподарського підприємства основними виробничими фондами можна проаналізувати за допомогою таких показників фндозабезпеченість - вартість основних виробничих фондів з розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь;фондоозброєність праці - вартість основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення з розрахунку на одного середньорічного працівника.
Прослідкуємо динаміку забезпечення СТОВ «Щербашенське» основними виробничими ресурсами протягом останніх трьох років.
Таблиця 1
Динаміка забезпечення СТОВ «Щербашенське» виробничими ресурсами
| Показники | 2003 | 2004 | 2005 | 2005р.в % до 2003 р. |
| Сільськогосподарські угіддя, га | 1526 | 1526 | 1526 | 100,0 |
| В т.ч. рілля | 1187 | 1187 | 1187 | 100,0 |
| Всього працівників, зайнятих в сільському господарстві, чол.. | 125 | 120 | 120 | 96,0 |
| в т. ч. зайнятих у рослинництві | 40 | 38 | 32 | 80,0 |
| Основні виробничі фонди, тис. грн. на 1 га с.- г. угідь | 4,3 | 4,2 | 4,2 | 97,7 |
| на 1 середньорічного працівника | 52,9 | 53,7 | 53,3 | 100,8 |
Аналізуючи дані таблиці 1, можна зробити такі висновки. Розмір сільськогосподарських угідь господарства не змінився: в 2003 р. він становив 1526 га і в 2005 р. - 1526 га.
В структурі сільськогосподарських угідь господарства переважну частку займає рілля, площа якої також не змінилася протягом досліджуваного періоду. Частка ріллі в сільськогосподарських угіддях перевищує 77%, що свідчить про інтенсивне використання сільськогосподарських угідь в СТОВ «Щербашенське». Водночас це зумовлює потребу в запровадженні низки відповідних заходів щодо запобігання водній та вітровій ерозії.
Щодо середньорічної чисельності працівників, зайнятих в сільському господарстві, то вона за аналізований період дещо змінилася, а саме: в 2003 р. – 125 чол., в 2004 р. – 120 чол., в 2005 р. – 120 чоловік. Загальне зменшення чисельності працівників, зайнятих в сільському господарстві за період з 2003р. по 2005 р. склало 5 чоловік, або 4 %. Проте кількість працівників, зайнятих в рослинництві скоротилася на 20 %. Той факт, що чисельність працівників за аналізований період зменшилася не є позитивним. Слід також зазначити, що серед працівників, зайнятих в сільському господарстві, переважають ті, що зайняті в тваринництві.