Аналогічна картина спостерігалася при дослідженні функціонального стану уражених суглобів. Обсяг рухів збільшився у хворих з ОА І стадії в обох групах: ГП і АФІ Лекена знизилися з 0,98±0,12 до 0,51±0,10 (р<0,05) і з 4,23±0,28 до 2,12±0,11 (р<0,05) балів відповідно після традиційного лікування; з 0,92±0,11 до 0,32±0,12 (р<0,01) і з 4,12±0,31 до 1,5±0,13 (р<0,01) балів відповідно після лікування розробленим комплексом. У хворих 2-ої групи з ІІ стадією ОА АФІ Лекена знизився з 7,28±1,4 до 3,37±1,1 балів (р<0,05), ГП – з 1,41±0,13 до 0,95±0,12 балів (р<0,01). У хворих з ІІІ стадією ці показники знизилися відповідно з 9,62±1,5 до 5,12±1,1 балів (р<0,05), і з 2,09±0,16 до 1,25±0,14 балів (р<0,01). У групі, що приймала загальноприйняте лікування, динаміка цих показників у хворих з ІІ і ІІІ стадіями була незначною (р>0,05). Це пов¢язано з можливістю на початкових стадіях захворювання збільшувати еластичність сполучної тканини за рахунок теплових впливів. При більш виражених змінах у суглобах цього недостатньо. Включення в розроблений комплекс НУЗ дозволяє оптимально застосувати його специфічну властивість підвищувати еластичність сполучнотканинних структур, внаслідок чого поліпшується рухомість уражених суглобів.
Досить ефективно впливали обидва комплекси на парестезії – цей симптом зменшився в обох групах при різних стадіях захворювання (р<0,05). Це пов'язано, за даними РВГ, з судинорозширювальною дією фізичних факторів з тепловим компонентом (парафінолікування, електролікування). У розробленому комплексі судинорозширювальний ефект реалізується за рахунок мікромасажу ендотелія судин з боку НУЗ, поліпшення мікроциркуляції за рахунок МЛВ, нормалізації регуляторного впливу ВНС на сегментарному рівні.
Під впливом комплексного лікування у хворих на ОА з РеС спостерігалась позитивна динаміка клініко-функціональних та лабораторних показників. У групі, що отримувала МЛУЗТ, зменшились інтенсивність болю за ВАШ з 7,71±1,1 см до 3,6±0,9 см (р<0,01), СІ – з 2,43±0,24 балів до 1,02±0,15 балів (р<0,001), ЗІ – з 1,81±0,12 балів до 0,88±0,13 балів (р<0,001). В групі, що отримувала традиційні методи ФТ, достовірно знизилась інтенсивність болю (р<0,05) та ЗІ (р<0,05), зміни СІ були несуттєвими (р>0,05). В обох групах достовірно знизились ШОЕ та СРБ (р<0,05). Регрес запальної реакції в суглобах під впливом МЛУЗТ у хворих з РеС дозволив зменшити добову дозу НПЗП в перерахунку на еквівалент диклофенаку з 120±15 мг до 35±8 мг. В групі, що отримувала загальноприйняте лікування добова доза НПЗП не змінювалась протягом лікування і була еквівалентна 118±17 мг диклофенаку.
Зменшення суб¢єктивних проявів суглобового синдрому під впливом лікування у хворих з РеС супроводжувалось поліпшенням функції уражених суглобів: в обох групах спостерігалось зменшення ГП та АФІ Лекена, поліпшення результатів рухових навантажень. В 2-ій групі ці зміни були більш істотними: ГП зменшився з 1,71±0,13 балів до 0,81±0,12 балів (р<0,001), АФІ - з 10,35±1,4 до 5,58±0,8 балів (р<0,05). Зміни показників 1-ої групи виявились недостовірними (р>0,05).
Отримані дані про динаміку клініко-функціональних та лабораторних показників у хворих на артроз з РеС під впливом лікування дозволяють зробити висновок, що поєднане застосування НУЗ і МЛТ виявляє протизапальний та знеболювальний ефекти, які значно перевищують дію загальноприйнятої ФТ.
Аналіз стану ВНС у порівнюваних групах, за даними клінічного обстеження хворих на ОА і результатам ЕПД, до і після лікування різними методами показав: після курсу МЛУЗТ всі показники достовірно відрізнялися від вихідних величин, тоді як після загальноприйнятого лікування більшість показників змінились недостовірно. У хворих на артроз без синовіту після МЛУЗТ 5 з 6 показників статистично не відрізнялись від КГ; у групі хворих, що отримували традиційну ФТ, більшість показників після лікування відрізнялись від КГ і достовірно поступалися результатам лікування МЛУЗТ (р<0,05). Так, при порівнянні КВР, який віддзеркалює клінічні прояви вегетативних порушень, у хворих на артроз без синовіту після МЛУЗТ (0,98±0,08) та практично здорових осіб (1,09±0,07) різниця була недостовірною (р>0,05), тоді як в групі, що отримувала загальноприйняте лікування, КВР відрізнявся від контролю (0,74±0,09, р<0,05). Застосовані комплекси лікування сприяли позитивним зрушенням стану ВНС у хворих з синовітом. При цьому більш істотні зміни відбувалися з боку показників хворих 2-ої групи під впливом розробленого комплексу: різниця всіх показників до і після лікування була достовірною (р<0,05). У 1-ій групі більшість вегетативних тестів під впливом загальноприйнятого лікування мали лише тенденцію до покращення.
Аналіз результатів ЕПД дозволив виявити деякі особливості впливу загальноприйнятої ФТ і розробленого комплексу на досліджувані показники. У хворих на ОА без синовіту під впливом проведених процедур спостерігалося підвищення електропровідності шкіри в точках, де вона була знижена до лікування. При цьому найбільш виражені зрушення спостерігалися у хворих з початковими проявами хвороби. Так, при І стадії ОА без синовіту кількість меридіанів, що виходили за межі нормативного фізіологічного коридору зменшилася з 4,01±0,5 до 2,1±0,4 (р<0,05) після лікування загальноприйнятими ФТ методами; з 4,17±0,6 до 1,81±0,7 (р<0,01) – після МЛУЗТ. При ІІ стадії кількість патологічних результатів ЕПД знизилась з 6,42±1,2 до 4,07±0,6 (р<0,05) у 1-ій групі і з 6,29±1,3 до 3,62±0,8 (р<0,05) – у 2-ій групі. У хворих з ІІІ стадією ОА дія загальноприйнятої ФТ була менш вираженою: різниця показників до і після лікування виявилася недостовірною. Під впливом МЛУЗТ цей показник знизився з 9,52±1,2 до 5,31±1,1 (р<0,05). Отримані результати вказують на активацію адаптаційно-трофічної функції ВНС під впливом застосованих фізичних факторів. Наслідком цього неспецифічного ефекту є підвищення електропровідності шкіри в репрезентативних точках. Більш виражені зміни результатів ЕПД у хворих, що одержували МЛУЗТ, пов'язані з її нормалізуючим впливом на електропровідність шкіри: підвищення початково знижених і зниження початково підвищених показників. Так, у хворих з синовітом під впливом розробленого комплексу кількість меридіанів поза фізіологічним коридором знизилася з 11,43±2,2 до 5,93±0,9 (р<0,05). У групі, де застосовувалась традиційна ФТ, цей показник знизився з 11,27±2,3 до 8,87±1,9 (р>0,05).
Підсумовуючи результати різних варіантів терапії хворих на ОА на основі дослідження стану ВНС, слід зазначити, що МЛУЗТ виявляє нормалізуючий вплив на співвідношення симпатичного та парасимпатичного відділів ВНС, що сприяє активізації процесів саногенезу.
За характером впливу на периферичний кровообіг позитивні результати були більш виражені при застосуванні розробленого комплексу. Під впливом МЛУЗТ у хворих на ОА без синовіту підвищився РІ, збільшились швидкість притоку і відтоку крові, знизились ДКІ і РК (р<0,05). У групі, що одержувала традиційну ФТ, показники РВГ змінилися в порівнянні з вихідним рівнем недостовірно (р>0,05).
Аналіз результатів РВГ в залежності від ступеня вираженості дегенеративно-дистрофічного процесу в суглобах показав, що на початкових стадіях артрозу судинне русло зберігає здатність адекватно реагувати на дію фізичного фактора. Так, у хворих з І стадією захворювання РІ в 1-ій групі зріс з 0,63±0,012 до 0,68±0,018 відн. од. (р<0,05), у 2-ій – з 0,65±0,011 до 0,71±0,017 відн. од. (р<0,05). Статистично достовірними були зміни швидкості притоку і відтоку крові, ДКІ в обох групах (р<0,05). При II стадії процесу тенденція до поліпшення гемодинамічних показників зберігалася, однак динаміка показників РВГ залежала від методу лікування. Так, у групі, що одержувала МЛУЗТ, достовірно збільшились РІ, швидкість притоку і відтоку крові, знизились ДКІ і РК (р<0,05 для всіх показників). У групі з традиційним лікуванням статистично достовірною була різниця величини РІ і швидкості притоку крові (р<0,05), інші показники змінилися несуттєво (р>0,05). У хворих з III стадією ОА в 2-ій групі достовірною виявилася різниця показників до і після лікування – РІ, швидкість притоку і відтоку крові (р<0,05). У групі з традиційним лікуванням різниця показників РВГ до і після лікування виявилася недостовірною (р>0,05).
Отримані дані вказують на те, що традиційні методи ФТ впливають на окремі механізми регуляції периферичного кровообігу, що відображається на деяких параметрах РВГ, переважно при початкових стадіях ОА, коли гемодинамічні розлади носять оборотний характер. Поєднане застосування НУЗ і МЛВ за розробленою методикою дозволяє більш активно і всебічно впливати на різні механізми регуляції периферичного кровообігу, наслідком чого є поліпшення кровонаповнення периферичного русла, нормалізація судинного тонусу, зниження периферичного опору не тільки в початкових, але і більш пізніх стадіях ОА без реактивного синовіту.
У хворих на ОА з РеС синовітом під впливом лікування спостерігались позитивні зрушення показників РВГ, істотно вирежені внаслідок дії МЛУЗТ. В 2-ій групі параметри РВГ змінилися в бік нормалізації: зменшились РІ, швидкість притоку і відтоку крові, збільшились ДКІ і РК (р<0,05 для всіх показників). При цьому різниця між показниками РВГ у хворих основної групи та нормальних величин практично здорових осіб (КГ) була недостовірною (р>0,05). У 1-й групі спостерігалася подібна динаміка, однак різниця між показниками до і після лікування залишалася недостовірною (р>0,05), а стосовно показників контролю – достовірною (р<0,05).
При вивченні динаміки показників ліпідного обміну виявлена перевага поєднаного застосування НУЗ і МЛВ. У хворих на артроз без синовіту в 2-ій групі спостерігалося зниження рівня загального холестерину з 6,07±0,33 до 5,21±0,25 ммоль/л (р<0,05). При цьому у хворих з I стадією захворювання показник наближався до норми (в основній групі), р>0,05. У хворих з синовітом рівень холестерину після курсу МЛУЗТ знизився з 6,84±0,21 ммоль/л до 5,56±0,10 ммоль/л (р<0,05). Спостерігалося також зниження рівня β-ліпопротеїдів і індексу атерогенності. Зміни показників ліпідного обміну під впливом загальноприйнятої терапії виявились статистично недостовірними (р>0,05).