Відповідальність аудитора (стр. 1 из 2)
Контрольна робота
з дисципліни: “Аудит”
Зміст контрольної роботи
1. Питання №14. Відповідальність аудитора
2. Питання №34. Аудиторська вибірка та інші процедури вибіркової перевірки
3. Питання №47. Хто несе відповідальність за достовірність фінансової звітності, перевіреної аудитором?
Список використаної літератури
1. Питання №14. Відповідальність аудитора
Відносини між аудиторською фірмою (аудитором) і клієнтом регулюються нормами цивільного законодавства. У відповідності до статті 35 Закону України "Про аудиторську діяльність" за неналежне виконання своїх зобов'язань аудитор несе цивільну відповідальність, яка передбачає відшкодування завданих збитків з вини аудитора.
Цивільна відповідальність.
До цивільної відповідальності аудиторські фірми (аудитори) притягуються за рішенням арбітражного суду. Такі судові справи стосуються тих перекручень звітності, які аудитор не зміг виявити, в результаті чого клієнт зазнав збитків у вигляді сплати
штрафів, пені тощо. Клієнт у цьому випадку стверджує, що аудитор зміг би знайти ці перекручення, якби не його недбалість. Тобто головне звинувачення, як правило, стосується рівня ретельності виконання зобов'язань аудитором.
За звичайними цивільно-правовими угодами сторони несуть відповідальність тільки одна перед іншою, а аудитор несе відповідальність перед клієнтом і перед третіми особами, які є користувачами фінансової звітності клієнта, засвідченої висновком аудитора. Ця специфіка відповідальності аудитора закладена в меті аудиту: засвідчити достовірність, повноту і законність представленої інформації щодо дій і подій господарюючого суб'єкта з метою зменшення до найменшого ризик користувачів інформації.
Аудиторська фірма (аудитор) може нести відповідальність перед третьою особою, якщо позивач зазнав збитків в результаті того, що він поклався на фінансову звітність, яка ввела його в оману. До таких осіб належать існуючі та потенційні акціонери, торговці, банкіри та інші кредитори, службовці і клієнти. Типовий випадок такого роду може мати місце тоді, коли банк не може повернути позику з причини неплатоспроможності клієнта. Банк може вимагати, щоб аудиторська фірма відшкодувала завдані збитки, посилаючись на те, що аудит проведено з неналежною ретельністю.
Кримінальна відповідальність.
Аудитор (фізична особа) може бути притягнутим і до кримінальної відповідальності і визнаний винним у кримінальних злочинах. Особливо це стосується випадків, коли порушуються вимоги законодавства щодо цінних паперів. Кримінальна відповідальність загрожує в разі навмисного приховування істини у власних інтересах.
Професійна відповідальність.
Професійна відповідальність аудитора визначається в наступному:
1) попередження;
2) припинення дії сертифіката на строк до одного року;
3) анулювання сертифіката.
Відповідальність за нормами трудового права.
Аудитор, який працює в аудиторській фірмі і зв'язаний з нею трудовими правовідносинами, у випадку неналежного виконання своїх обов'язків може бути притягнений до відповідальності за нормами трудового права (догана, звільнення, обмежене відшкодування завданої дійсної шкоди).
Класифікація відповідальності аудитора показана на рис.1. Відповідальність аудиторів наступає у разі неякісного виконання своїх обов'язків, яке проявляється у наступному:
неправомірне використання (невикористання) нормативної бази (законодавчих та інших актів з бухгалтерського обліку, оподаткування та офіційних пояснень до них);
арифметичні помилки;
втрата або псування документів, отриманих аудитором;
навмисні дії або бездіяльність аудитора чи його працівників,
спрямовані на завдання або заподіяння шкоди замовнику, а також будь-які дії (бездіяльність), в яких мали ознаки кримінального діяння, змови;
дії працівників аудитора в стані алкогольного, наркотичного або іншого сп'яніння або їх наслідки;
порушення (розголошення) або використання у власних цілях аудитором будь-якої конфіденційної інформації, що стала йому відома при наданні аудиторських послуг.
Рис.1. Класифікація відповідальності аудитора
Для того, щоб уникнути судового переслідування, аудиторам рекомендується дотримуватись наступних правил:
перед початком роботи аудитор повинен письмово повідомити клієнта про власне розуміння обов'язків і про те, які об'єкти будуть перевірені;
встановити помилки в роботі клієнта в попередніх звітних періодах;
неухильно дотримуватись вимог бухгалтерських і аудиторських стандартів;
розуміти, що суди чекають від представників вільної професії поваги до норм права і справедливості, навіть якщо вони не співпадають із стандартами професійної етики;
ставити якість своєї роботи вище за піклування про збільшення доходів своєї фірми;
бути особливо обережним, перевіряючи фірми, що мають фінансові труднощі (такі фірми намагаються надати викривлену фінансову звітність).
Аудитори повинні здійснювати заходи щодо мінімізації своєї відповідальності. До цих заходів можна віднести наступні:
мати справу тільки з чесними клієнтами;
наймати кваліфікований персонал, який слід адекватно підготувати і контролювати;
дотримуватись професійних стандартів;
зберігати незалежність;
розуміти, який бізнес веде клієнт, тобто знати специфіку господарських операцій фірми;
підтримувати високу якість аудиту;
правильно документувати роботу;
отримати документи, що визначають взаємні обов'язки аудитора і клієнта;
зберігати конфіденційність відносин, тобто не розкривати інформацію про свого клієнта стороннім особам;
забезпечити адекватний страховий захист;
користуватись кваліфікованими юридичними консультаціями.
Разом з тим, аудитор не застрахований від помилок та невиявлення перекручень звітності, фактів обману тощо. З метою запобігання негативних наслідків для аудиторської фірми в розвинутих країнах здійснюється страхування професійної і цивільної відповідальності. Це стало обов'язковим видом страхування.
2. Питання №34. Аудиторська вибірка та інші процедури вибіркової перевірки
В процесі збору даних аудитор повинен прийняти рішення по кожному положенню, що міститься як у документах, так і в бухгалтерській звітності. Такі рішення стосуються питання про те, яку кількість даних необхідно одержати, тобто яким повинен бути обсяг перевірки при аналізі господарської діяльності.
Розмір вибірки залежить від різних факторів. Так, від оцінки аудитором стану обліку і внутрішнього контролю па підприємстві будуть залежати й усі його наступні дії. Тобто, якщо в результаті ви вчення звітності клієнта і бесід з персоналом аудитор впевниться в тому, що звітність складена вірно на основі правильних і достовірних вихідних даних, то він може взагалі обмежитись оглядовою перевіркою.
Якщо ж такої впевненості немає, слід проводити аудиторську перевірку Але жодна з аудиторських перевірок не може і не повинна охоплювати всі господарські операції, здійснені протягом періоду, що аналізується. Якщо для кожної обраної процедури аудитор повинен був би вивчити кожний елемент сукупності, то було б практично неможливо провести повну аудиторську перевірку у визначений термін.
У зв'язку з цим аудиторські фірми (аудитор) проводять вибіркову перевірку, яка є більш ефективною в порівнянні із суцільною.
Характеристика вибірки як методу перевірки.
Вибірка в аудиті - це процес вибору і аналізу частин даних з метою отримання інформації чи оцінки стану всієї сукупності.
Так, аудитор перевіряє інформацію по 10 з 50 найменувань матеріальних запасів, на основі цієї перевірки робить висновок щодо правильності всієї сукупності інформації по матеріальних запасах.
Норми і правила використання аудиторської вибірки під час аудиторської перевірки, а також порядку визначення і побудови вибіркових тестів регламентовані національним нормативом № 17 "Вибіркова перевірка".
Термін "аудиторська вибірка" або "вибіркова перевірка" означає використання аудиторських процедур стосовно менш ніж 100% бухгалтерських проводок або показників фінансової звітності, котрі дозволяють аудитору отримати аудиторські докази і, оцінивши окремі характеристики відібраних даних, розповсюдити дієвість цих доказів на всю сукупність даних.
При побудові аудиторської вибірки необхідно враховувати конкретну мету аудиту, сукупність даних (генеральну сукупність) і обсяг вибірки.
Насамперед, аудитор має визначити конкретну мету аудиторської вибірки і процедур аудиту, шляхом яких така мета може бути досягнута найкращим чином.
Вся група однорідних даних, що підлягає розгляду аудитором, називається "сукупністю" (популяцією). Сукупність - це набір окремих груп (підсукупностей) та елементів. Наприклад, якщо метою аудиту є перевірка на предмет достовірного відображення кредиторської заборгованості, то генеральною сукупністю даних може бути перелік усіх кредиторів.
Окремі дані, які складають генеральну сукупність, вважаються елементами вибірки. Вибірка елементів з генеральної сукупності може бути здійснена різноманітними методами. В аудиті за елементи можуть виступати статті, записами з яких проводиться вибірка. Тому для оцінки сукупностей вся документація клієнта розбивається на однорідні масиви даних за різними ознаками: характером документів, матеріально відповідальними особами, тимчасовою послідовністю тощо.
Для досягнення найефективнішої побудови вибірки використовують метод стратифікації. Під стратифікацією слід розуміти процес розподілу генеральної сукупності на більш дрібні підсукупності, кожна з яких має свою власну вартісну характеристику. Кожна підсукупність повинна чітко визначатися для того, щоб кожний елемент вибірки включався тільки в одну виділену підсукупність. Стратифікація дозволяє аудитору скерувати свої зусилля на тих даних, які містять найвищий ризик помилки.