Пінні препарати мають багато сфер застосування в медицині. У гінекології — для лікування запалення матки, для особистої гігієни жінок і як протизаплідні засоби, а також як препарати для запобігання захворювань венеричними хворобами.
У проктології пінні препарати показані як ефективні засоби при лікуванні:
- геморою,
- тріщин заднього проходу,
- проктитів,
- колітів
- та ін.
Для одержання піноутворювальних лікарських засобів, що знаходяться під тиском, потрібні ефективні піноутворювачі, які в малих концентраціях забезпечують одержання рясної стійкої піни.
До складу піни можна вводити:
- стероїди,
- речовини фунгіцидної дії,
- діуретики,
- антибіотики,
- гормони,
- вітаміни,
- антитоксини,
- антигени,
- судинозвужувальні,
- кровоспинні,
- гістамінні,
- седативні,
- протиревматичні засоби.
Представниками трифазних систем є також лікарські засоби, що знаходяться під тиском, у вигляді суспензій. Це гетерогенні дисперсні системи, що характеризуються присутністю твердої фази, нерозчинної в рідкому концентраті. Пропелент може бути включений або в дисперсну фазу, або в дисперсійне середовище. У будь-якому випадку діюча речовина диспергована в нелеткому розчиннику.
Труднощі, які зустрічаються при створенні суспензійних лікарських засобів, що знаходяться під тиском, пов'язані з агрегацією порошкоподібних частинок, рекристалізацією та осадженням їх на стінках контейнера. У залежності від цього змінюється якість розпилювання, ефективність його при нанесенні на поверхню, порушується точність дозування лікарського засобу при його застосуванні та ін.
Останнім часом суспензійні лікарські засоби використовуються в медичній практиці досить широко. Прикладом їх є:
- оксициклозоль,
- алудрин,
- оксикорт,
- астмопент,
- алупент
- та ін.
Перевагами цієї групи препаратів можна вважати: можливість використання речовин, як розчинних, так і нерозчинних у цьому середовищі, лікарські речовини мають виражений пролонгований ефект, тривалість їх дії можна регулювати зміною розміру частинок.
Основна вада суспензійних лікарських засобів, що знаходяться під тиском,— це їх термодинамічна нестійкість, яка є звичайним станом суспензій. Згодом усі без винятку суспензії розшаровуються, тому основною характеристикою їх є дисперсність і наявність агрегативної й кінетичної (седиментаційної) стійкості.
Лікарські засоби, що знаходяться під тиском, складаються з нелетких (одного або декількох) компонентів і леткого пропеленту. Діюча речовина, як правило, або розчинена, або диспергована в розчиннику. Тому впорядкування рецептури аерозолю полягає в розробці технології приготування бажаної комбінації нелеткого та леткого компонентів.
Залежно від ступеня змішуваності компонентів основної рецептури з пропелентом лікарські засоби, що знаходяться під тиском, поділяються на:
- розчини,
- піни,
- суспензії,
- комбіновані системи.
У рідких лікарських засобах активна речовина розчинена або в пропеленті, або в співрозчиннику, що добре змішується з пропелентом. Після видавання вмісту з контейнера пропелент випаровується, а активна речовина залишається у вигляді туману в чистому вигляді або розчиненою в співрозчиннику.
Під час приготування концентратів можуть бути використані різні за своїми властивостями хімічні сполуки та їх суміші. Найчастіше концентрат складається з декількох індивідуальних речовин, які повинні мати певну в'язкість, бути сумісними з пропелентом, стійкими до дії низьких і високих температур і не взаємодіяти з деталями контейнера. Як співрозчинники переважно застосовують неполярні речовини, оскільки навіть мала кількість води може викликати гідроліз деяких пропелентів, що призводить до виділення хлороводню, розкладанню активних речовин і корозії металевих деталей контейнерів.
Виробництво лікарських засобів, що знаходяться під тиском, у вигляді розчинів складається з декількох стадій:
1. приготування розчину активного компонента (концентрату),
2. звільнення його від нерозчинних домішок,
3. фасовки в контейнери,
4. герметизації,
5. заповнення пропелентом,
6. перевірки на міцність і герметичність,
7. стандартизації,
8. оформлення упаковки для подальшого транспортування.
Концентрати-розчини готуються, як і звичайні розчини лікарських речовин, у реакторах з теплообмінником і мішалкою. Звільнення розчинів від домішок здійснюється відстоюванням, фільтрацією або центрифугуванням.
Якщо концентрати-розчини одержують за допомогою в'язких розчинників (жирних олій), то розчинення проводять при нагріванні, очищення — під тиском.
У разі застосування летких розчинників (спирту етилового) розчинення речовин проводять у з критих реакторах, а фільтрацію — під тиском. До складу систем можуть входити стабілізатори і консерванти.
Стандартизацію концентратів-розчинів здійснюють з урахуванням відсоткового вмісту діючих речовин або за густиною розчину.
Вирішальним чинником у технології лікарських засобів, що знаходяться під тиском, у вигляді розчинів є тиск усередині контейнера, контроль за яким може служити кількісною характеристикою деяких фізико-хімічних властивостей:
- повноти видачі вмісту,
- дисперсності,
- а також розчинності пропеленту в концентраті.
Чим більша спроможність концентрату до розчинення пропеленту, тим нижчий тиск в контейнері.
Розчинність пропелентів у водних середовищах можна підвищити не тільки введенням співрозчинників, що добре поєднуються з ними, але й за рахунок ПАР, які можуть солюбілізувати їх у процесі змішування. Чим більша здатність розчину ПАР до солюбілізації хладону, тим нижчий тиск усередині упаковки виявляє суміш їхніх парів (рис. 4). Ступінь солюбілізації, стійкість отриманих систем і їх основні фізико-хімічні властивості зумовлені видом пропеленту і типом ПАР (табл. 1).
Таблиця 1
Тиск усередині контейнера залежно від виду пропеленту і типу ПАР
Наймену-вання | Тиск, кПа (21 °С) | Концентрація,%(об. ч.) | ПАР | ||
Емульсійні воски | Емульгатор № 1 | Твін-80 | |||
Хладон-12 | 608 | 10 | 1,5 | 2,0 | 1,4 |
Суміш хладонів 12/144 (40 : 60) | 355 | 10 | 1,7 | 2,2 | 1,5 |
Суміш хладонів 12/318(50 : 50) | 527 | 10 | 3,0 | 3,0 | 2,3 |
Рис. 4. Зміна величини тиску в упаковці для водних систем, що містять ПАР
4.2 СУМІШІ, ЯКІ ВИДАЮТЬСЯ З КОНТЕЙНЕРІВ У ВИГЛЯДІ ПІН
Значна кількість лікарських засобів, що знаходяться під тиском,— це емульсійні системи, які видаються у вигляді пін. Вони складаються в основному з водної фази, яка містить поверхнево-активні речовини (ПАР) і заемульгований пропелент. Концентрація останнього коливається від 3,5 до 89 %, а для більшості з них вона складає 10—20 % .
Піна позбавлена ряду вад, властивих іншим лікарським формам. Вона забезпечує економічне дозування, краще контактує зі слизовою оболонкою, надає лікам пролонгованості дії.
Під дією температури тіла піна збільшується в об'ємі, заповнює всі вільні місця і канали в прямій кишці або в піхві. Установлено, що піна може переміщатися в проксимальному напрямку і протягом 4 год забезпечувати високу концентрацію лікарської речовини.
Для одержання піноутворювальних сумішей потрібні ефективні піноутворювачі, що в малих концентраціях забезпечують одержання рясної стійкої піни.
Стійкість пін залежить від багатьох чинників, основними з яких є:
- концентрація піноутворювача,
- наявність електроліту,
- рН середовища,
- в'язкість розчину,
- концентрація і тип пропеленту,
- наявність добавок.
Піни, отримані під тиском, оцінюють за такими показниками:
1. зовнішнім виглядом піни,
2. типом видавання її з контейнера
- плавний,
- переривчастий,
- гучний,
3. стабільністю і часом життя,
4. пружними властивостями піни,
5. висиханням у відсотках у часі,
6. її змочувальними властивостями,
7. щільністю,
8. в'язкістю,
9. дисперсністю.
Піни поділяються на три класи:
1. водні,
2. водно-спиртові,
3. неводні піни, що містять органічну рідину типу гліколей або мінерального масла.
З огляду на різноманітні терапевтичні й фізико-хімічні властивості лікарських речовин, необхідно мати цілий набір різних основ і ПАР для створення найбільш раціональної рецептури пінних препаратів.
Водні піни становлять найбільшу групу препаратів, що знаходяться в контейнерах під тиском. Вони складаються з водної фази, ПАР і пропеленту. При видачі рідкий пропелент бурхливо скипає та утворює піну.
Концентрація пропеленту у водних пінах залежить від його типу. Найчастіше застосовують:
- хладон-114,
- хладон-12,
- їх суміші (40 : 60),
- рідше — хладони-142, -152.
Хладон-11 у водних системах не застосовується у зв'язку з його легкою гідролізованістю в присутності води.
Клас водно-спиртових пін — це система, що складається з води, спирту етилового, піноутворювача і пропеленту в таких співвідношеннях, в яких вони взаєморозчинні.
Під час приготування водно-спиртових пін піноутворювач повинен бути частково розчинним у системі вода—спирт і повністю у системі вода—спирт—пропелент.
Клас неводних пін дозволяє вводити до складу інґредієнти, чутливі до вологи. Властивості їх можна змінювати залежно від типу і концентрації ПАР, пропеленту й неводної фази.