Можливість відмороження посилюють підвищена вологість, вітер, тісне взуття, зниження опірності окремих тканин (наявність відмороження раніше, підвищена пітливість, поранення та ін.) і всього організму (фізична і нервова перевтома, нестача вітамінів, ослаблення організму після гострих хронічних захворювань, велика втрата крові, алкогольне сп'яніння тощо). В ослабленої людини обмороження може статися навіть при плюсовій температурі (+5...+8 °С). Перша допомога при відмороженні: потерпілого влаштовують у теплому приміщенні, обморожені ділянки поступово зігрівають, злегка розтирають камфорним, саліциловим спиртом, гліцерином, горілкою, застосовують теплі ванни, змащують уражені ділянки жиром, роблять пов'язку з ватою і поліетиленовою чи целофановою плівкою. При глибоких ураженнях слід звернутися в медичний заклад. Профілактика: захищати відкриті ділянки від холоду (теплі шкарпетки, рукавиці, навушники тощо), постійно загартовуватись фізкультурою, масажем, обливанням холодною водою, обтиранням снігом, повноцінно харчуватися.
Дерматит, зумовлений дією кислот і основ, проявляється почервонінням, пухирями і змертвінням глибоких тканин. Клінічна картина розвивається залежно від концентрації подразника, його інтенсивності, експозиції. При дії сильних (плавикова, азотна, сірчана та ін.) концентрованих кислот і основ омертвіння настає негайно, а при малих концентраціях прояви наростають через декілька годин і навіть днів. Запобігання ураженням кислотами, основами та іншими сильнодіючими сполуками полягає в чіткому виконанні інструкцій з безпеки праці.
Дерматит внаслідок дії паливно-мастильних матеріалів найчастіше виникає в осіб, які стикаються з ними,—у заправників, мастильників, трактористів, комбайнерів та ін. Ураження шкіри бензином, гасом, газоліном, соляркою виникає внаслідок подразнювальної дії хімічного характеру. При цьому шкіра знежирюється, пересихає, виникають підвищене лущення епідермісу, часом тріщини, в які проникають хвороботворні мікроби і спричиняють піодермії. У деяких осіб на розгинальних поверхнях передпліч, стегон з'являються твердуваті вузлики — мастильні фолікуліти. Подібні ураження шкіри розвиваються внаслідок недотримання санітарно-гігієнічних правил, забруднення спецодягу, порушення технологічного виробничого процесу, незадовільних умов праці тощо. Профілактичні заходи спрямовуються на виконання вимог техніки безпеки, елементарних правил санітарії і гігієни особистого і загального характеру.
Дерматит біологічного походження спричиняють деякі рослини, гусінь, комахи, кліщі, мікроорганізми, серед яких трапляються облігатні й алергічні подразники. Хвороботворна дія на шкіру деяких рослин залежить від грунту, клімату, кількості сонячного світла, опадів тощо. Дерматит рослинного походження зумовлюють уколи колючок, шпичок, проникнення в шкіру гострих волосинок, внаслідок чого в глибокі шари потрапляють алкалоїди, глікозиди, ефірні масла рослин. Вони сенсибілізують організм, і при повторному контакті з рослинами розвивається алергічний дерматит. На нього найчастіше хворіють городники, хмелярі, садівники, працівники ботанічних садів, оранжерей та ін1.
Дерматит можуть спричиняти пастернак, петрушка, конопля, хміль, помідори (листя і стебло), кукурудза, тютюн, соняшник, спаржа, а також оранжерейні рослини (нарцис, герань та ін.), бур'яни, трави.
Дерматит рослинного походження інколи набуває масового характеру на сінокосі, у піонерському таборі. На ділянках стикання з рослинами шкіра червоніє і з'являються пухирі відразу чи через 2—4 год. прихованого періоду. Зміни на шкірі значною мірою залежать від виду рослини, тривалості контакту з нею, температури повітря, погоди (сонячно, хмарно), а також від загального стану організму, його захисних і пристосувальних механізмів, функціональної особливості імунної системи. Після усунення подразників одужання настає протягом 4—7 днів.
Профілактика полягає в обмеженні контакту з хвороботворними рослинами, особливо при росі і сонячній погоді вранці, після дощу. Слід своєчасно лікувати ушкодження шкіри, піодермію. При диспансерних медоглядах необхідно усувати від роботи з алергізуючими рослинами осіб, які хворіють на хронічну екзему, нейродерміт, кропив'янку, бронхіальну астму та ін. Для запобігання запаленню шкіри внаслідок підвищення її чутливості під впливом сонячних променів і рослин рекомендують перед роботою змащувати відкриті ділянки захисними кремами.
Алергічні захворювання шкіри
В їх основі лежить алергія, яка проявляється підвищеною індивідуальною чутливістю організму до повторних впливів на нього алергенів (чужорідних речовин білкової чи хімічної природи). Перші стикання з алергеном зумовлюють вироблення в організмі антитіл без порушення стану здоров'я, д повторні — виникнення реакції алерген — антитіло з розвитком різних хворобливих змін у шкірі та інших тканинах і органах. Цей складний процес тісно пов'язаний з функціональним станом шкіри, нервової системи, ендокринних залоз, внутрішніх органів і систем1.
Нині вивчена велика кількість факторів, які спричиняють сенсибілізацію (підвищену чутливість). Серед них близько 90 % хімічних алергенів і тільки 10 % — біологічних та інших. Незважаючи на профілактичні заходи, кількість алергічних уражень шкіри останнім часом зросла, що зумовлено широким впровадженням різних хімічних речовин у промисловості, сільському господарстві і побуті. Крім того, доступність великої кількості ліків і їх часте вживання, нерідко без призначення медичного, працівника і достатньої потреби збільшують кількість випадків медикаментозної алергії.
Алергічний дерматит розвивається від дії на шкіру факультативних подразників (алергенів). Він зумовлюється спадково-конституційними чи набутими розладами в діяльності нервової системи та внутрішніх органів і не виникає при першому стиканні з алергеном. Найчастіше розвивається через 5 - 20 днів на ділянці повторного стикання з подразником. Він може не дуже відрізнятися від простого дерматиту, але інколи нагадує екзему. На відміну від простого дерматиту алергічний має тенденцію поширюватися за межі дії подразника. Суб'єктивно турбує паління, свербіж. При усуненні чинника алергічного дерматиту настає одужання.
У наш час надзвичайно зросла кількість хімічних алергенів на виробництві і в побуті. Найчастіше алергічні дерматити спричиняють хімічні сполуки — солі хрому, нікелю» полімери, синтетичні смоли; побутові миючі матеріали — пасти, емульсії,, порошки; медикаменти—антибіотики, новокаїн, сульфаніламіди, аміназин, препарати йоду; косметичні засоби — фарби, тіні, губна помада, креми, пудра та ін. Особливо збільшилась кількість алергенів у сільському господарстві: хімічні добрива, пестициди, гербіциди, інсектициди тощо. Алергічний, дерматит найчастіше розвивається в осіб, які не виконують інструкції з техніки безпеки. Лікують алергічний дерматит у медичному закладі після обстеження хворого. Профілактика вимагає насамперед негайного усунення алергену.
Лікарський дерматит проявляється ураженням шкіри, слизових оболонок, а також внутрішніх органів і систем. Його розглядають як симптом медикаментозної хвороби. Розрізняють лікарську токсикодермію (токсико-алергічний дерматит) і лікарський алергічний контактний дерматит. Останній виникає внаслідок стикання шкіри з зовнішнім подразником (алергеном-медикаментом), суттєве значення в його розвитку має порушення загального стану здоров'я, зміна реактивності, зумовлена хронічними захворюваннями. Клінічна картина при медикаментозному дерматиті відрізняється від простого контактного дерматиту тим, що запалення шкіри поширюється за межі стикання з подразником, появою пухирців, мокнення, схильністю до рецидивів і тривалим перебігом. При повторному стиканні з алергеном-медикаментом лікарський дерматит може перетворитися в екзему. Лікуватися слід у медичному закладі. Профілактика передбачає насамперед усунення контакту з алергеном, а також загартування організму за допомогою фізичної культури, водних процедур, дотримання елементарних гігієнічних вимог, відмову від вживання спиртного, куріння.
Токсикодермія, або токсико-алергічний дерматит,— гостре запалення шкіри, а іноді й слизових оболонок, спричинюване різними подразниками, які проникають в організм через дихальні шляхи, травний канал, уливання в вену, введення під шкіру, в м'язи. Нерідко токсикодермія виникає від лікарських речовин, а також від споживання недоброякісних харчових продуктів. Для токсикодермії характерний поширений по всій шкірі плямистий дрібновузликовий, пухирцевий висип, який часом зливається у великі вогнища і нагадує клінічну картину кору чи скарлатини на початковому етапі їх розвитку. При тяжкому перебігу з'являються великі пухирі, гнояки і вузли. Суб'єктивно турбує свербіж, паління, біль. У деяких хворих розвиваються загальне нездужання, висока температура, пропадає апетит, настає безсоння. Лікування проводять у медичному закладі. Передусім слід негайно припинити контакт з подразником і вжити заходів для швидкого виведення його з організму.
Екзема — захворювання нейроалергічного характеру, яке проявляється запаленням верхніх шарів шкіри і епідермісу, нерідко з мокненням, інтенсивним свербежем, симетричним розміщенням вогнищ ураження і часто поширенням процесу на значні ділянки тіла. Серед хвороб шкіри вона найпоширеніша. Уражаються грудні діти, юні, дорослі, літні, жінки і чоловіки. Назва захворювання походить від грецького «екзео» — закипати і відображає одну із головних ознак — рясний пухирцевий висип і краплеподібне мокнення. Перебіг переважно хронічний з частими рецидивами і ремісіями. Виникнення і розвиток екземи пояснюють численні теорії. Найбільш прийнятні — нейрогенна і алергічна. Екзема спричиняється дією різнопланових зовнішніх і внутрішніх подразників (алергенів) при наявності особливої природженої чи набутої індивідуальної схильності. До зовнішніх належать хімічні — фарби, лаки, скипидар, солі нікелю, хрому, отрутохімікати; біологічні — пилок і соки рослин, бактерії; до внутрішніх чинників — функціональні розлади нервової системи, захворювання різних органів, особливо печінки, шлунка, кишок, ендокринних залоз. За тривалістю перебігу екзему поділяють умовно на гостру і хронічну.