Проведено дослідження по вивченню впливу ЗКГ при підвищенні температури до 40,0 °С протягом 30 хвилин на імунний статус у хворих на ІЕ (III-Б група). Як показали дослідження на 14-у добу після операції з використанням ЗКГ при температурі 39,5 – 40,0 °С у хворих ІЕ III-Б групи відмічається нормалізація первинно змінених у цих хворих показників кількісного і популяційного складу Т-клітин, а також продукції імуноглобулінів класу М, А, G та рівня ЦІК. Слід зазначити, що перераховані вище зміни імунологічних показників у хворих на ІЕ групи III-Б і III-ї групи були схожими, достовірно між собою не відрізнялися. Аналізуючи вплив ЗКГ з температурними режимами 39,0 – 39,5 °С і 39,5 – 40,0 °С протягом 30 хвилин на імунокомпетентні клітини у хворих на ІЕ, нами було відзначено, що при їхньому застосуванні коригуючий вплив проявлявся практично однаково. Враховуючи, що з підвищенням температури ЗКГ до 40,0 °С збільшується ризик виникнення клінічних ускладнень з боку серцево-судинної системи в ранньому післяопераційному періоді, тому застосування ЗКГ в цьому температурному режимі більше не проводили.
Однією із задач роботи було визначення рівня С3 компоненту комплемента та прозапальних цитокінів в сироватці крові хворих на ІЕ, оперованих з використанням ЗКГ (рис. 1). Проведені дослідження на 14 добу після операції показали зниження активності системи комплемента у хворих на ІЕ ІІІ-ї групи до показника контрольної групи. Рівень С3 компоненту комплемента залишався достовірно підвищеним у хворих ІЕ І-ї групи до 141,4 ± 7,9 мг/дл та ІІ-ї групи до 133,8 ± 8,2 мг/дл, тоді як у здорових цей показник сягав 98,2 ± 6,2 мг/дл, (р < 0,05). Спостерігалося зменшення рівня ФНП-α,IL-6 в сироватці крові хворих на ІЕ ІІ-ї та ІІІ-ї групи і достовірно не відрізнялося від контрольної групи практично здорових осіб. У хворих оперованих без гіпертермії (І-а група) рівень прозапальних цитокінів залишався достовірно високим ІЛ-6 – 15,2 ± 1,8 пг/мл, ФНП-α, – 74,2 ± 3,2 пг/мл при контролі 9,4 ± 1,6 пг/мл і 61,3 ± 2,8 пг/мл відповідно, (р< 0,05).
Отже після операції залишався достовірно підвищеним рівень С3 компоненту комплемента у хворих І-ї та ІІ-ї групи та прозапальних цитокінів (ФНП-α, ІЛ-6) у хворих І-ї групи, що можливо пов’язано з існуванням системної запальної відповіді. Застосування ЗКГ при температурі 39,0 – 39,5 °C в комплексному лікуванні хворих на ІЕ приводить до зниження системної запальної відповіді в післяопераційному періоді, що проявлялося нормалізацією рівнів С3 компоненту комплемента та прозапальних цитокінів ФНП-α, ІЛ-6 у хворих ІЕ ІІІ-ї групи.
Наступним завданням роботи було проведення аналізу зміни імунного статусу у хворих на ІЕ ІІІ-ї групи, оперованих з використанням ЗКГ при температурі 39,0 – 39,5 °С протягом 30 хвилин залежно від тривалості лихоманки в доопераційному періоді. Як показали наші дослідження у хворих на ІЕ до операції мали місце чітко виражені зміни стану клітинної і гуморальної ланки імунної системи. Аналізуючи зміни стану імунної системи до операції в залежності від тривалості доопераційної лихоманки було відзначено, що у хворих на ІЕ 1-ї групи та 2-ї групи є порушення імунної системи по типу транзиторних змін (табл. 3). У хворих з періодичною лихоманкою від 1-го до 3-х місяців (3-я група), які тривалий час проходили лікування антибіотиками, були більш виражені зміни клітинної і гуморальної ланки імунної системи: зменшення кількості
Т-лімфоцитів, дисбаланс імунорегуляторних клітин, збільшення ЦІК в 2,1 раза та концентрації імуноглобулінів класу G, А, М (p<0,05). При хронізації деструктивно- запального процесу у хворих ІЕ 4-ї групи спостерігається зниження вмісту Т-лімфоцитів, переважно за рахунок супресорної популяції (CD8+), дисбаланс імунорегуляторних клітин (підвищення хелперної і зниження супресорної популяції), що призводило до підвищення імунорегуляторного індексу до 2,27 ± 0,12 в контролі 1,45 ± 0,10 (p < 0,05). Зміни в гуморальній ланці імунної системи характеризувалися статистично достовірним збільшенням рівня IgG, IgА та ЦІК. Аналогічні зміни відбувалися і у хворих на ІЕ 5-ї групи.
Отже можна відзначити, що із збільшенням інтенсивності і тривалості лихоманки до операції, є більш глибші порушення клітинної і гуморальної ланки імунної системи.
Повторне обстеження хворих на ІЕ після операції із застосуванням ЗКГ при температурі 39,0 – 39,5°С протягом 30 хвилин показало чітко виражений позитивний вплив комплексного лікування на стан імунної системи, який проявився в нормалізації загальної кількості Т-клітин і їх субпопуляцій. Більш виражене відновлення клітинної ланки імунної системи спостерігалося у хворих на ІЕ 2-ї групи. Із збільшенням доопераційного періоду лихоманки у хворих на ІЕ 4-ї та 5-ї групи нормалізація стану клітинної ланки імунної системи відбувалася повільніше. Гуморальна ланка імунної системи у всіх групах нормалізувалася практично рівномірно, за виключенням достовірно підвищеного рівня ЦІК у хворих на ІЕ 4-ї та 5-ї групи.
Підводячи підсумок проведеним дослідженням впливу загальної керованої гіпертермії на стан імунної системи у хворих на ІЕ можна зробити такий висновок, що у хворих на ІЕ яким не застосовували ЗКГ залишалася дисфункція клітинної і гуморальної ланки імунної системи, достовірно підвищений рівень С3 компоненту комплемента та ФНП-α і ІЛ-6. У хворих на ІЕ оперованих із застосуванням ЗКГ з температурою 38,0 – 38,5°С виявлені зміни імунологічних показників були схожими і достовірно не відрізнялися від показників хворих на ІЕ оперованих без ЗКГ. Застосування ЗКГ з температурою 39,0 – 39,5 °С протягом 30 хвилин у хворих на ІЕ ІІІ-ї групи сприяє нормалізації стану клітинної ланки імунної системи – кількісного і популяційного складу Т-клітин їх функціональної активності, числа NK-клітин. Підвищує функціональну активність та резервні можливості фагоцитуючих клітин. Зниження до показників контрольної групи концентрації ЦІК, ФНП-α, ІЛ-6, С3 компоненту комплемента і нормалізація продукції імуноглобулінів класу A, M, G – є об’єктивним критерієм зниження інтенсивності деструктивно – запального процесу. Отже як показали наші дослідження, застосування ЗКГ з температурою 39,0 – 39,5°С протягом 30 хвилин проявляє імуномодулюючий вплив на стан клітинної і гуморальної ланки імунної системи.
Таким чином в результаті дії ЗКГ при температурі 39,0 – 39,5 °С усуваються причини, які можуть сприяти рецидивам інфекції у імунокомпрометованих хворих, знижується ризик розвитку післяопераційних септичних ускладнень.
ВИСНОВКИ
На основі вивчення функціонального стану імунокомпетентних клітин у хворих на інфекційний ендокардит, встановлено особливості імунного реагування в залежності від застосування під час кардіохірургічної операції загальної керованої гіпертермії з різними температурними режимами. У ході роботи були зроблені наступні висновки:
До операції у хворих на ІЕ відзначаються зміни імунної системи, аналогічні для пацієнтів всіх груп, які проявляються достовірним зниженням вмісту Т-лімфоцитів та фукціональної активності, порушенням їх субпопуляційного складу за рахунок зменшення Т-супресорів, збільшенням числа NK-клітин, зниженням поглинальної здатності фагоцитуючих клітин і низьким фукціональним резервом цих клітин. Зміною гуморальної ланки імунної системи з наявністю дисімуноглобулінемії та підвищенням рівня ЦІК, С3 компоненту комплемента, ФНП-α, ІЛ-6 в порівнянні з контрольною групою практично здорових осіб, (p < 0,05).
Після операції у хворих на ІЕ оперованих без використання гіпертермії, спостерігається дисфукція клітинної ланки імунної системи, що проявляється достовірним зменшенням кількості Т-лімфоцитів та їх фукціональної активності, порушенням субпопуляційного складу за рахунок зниження Т-супресорів, підвищенням числа NK-клітин відносно групи здорових осіб, (p<0,05). Зміни клітинної ланки імунної системи у хворих на ІЕ, яким проводили загальну керовану гіпертермію з температурою 38,0–38,5 °С протягом 30 хвилин були схожими і достовірно не відрізнялися від показників хворих на ІЕ оперованих без використання гіпертермії, за винятком достовірного збільшення кількості Т-хелперів та нормалізації числа Т-супресорів і NK-клітин.
Застосування ЗКГ з температурою 39,0– 39,5 °С протягом 30 хвилин під час операції у хворих на ІЕ, сприяє нормалізації клітинної ланки імунної системи: збільшується кількість Т-лімфоцитів, підвищується їх функціональна активність, зменшується дисбаланс імунорегуляторних клітин та кількість NK-клітин. Мають місце зміни фукціонального стану фагоцитуючих клітин, які проявляються підвищенням поглинальної здатності та нормалізацією внутрішньоклітинного кисневозалежного метаболізму і резервних можливостей цих клітин.