При поєднаному використанні фізичного захисту і фармакологічної корекції зміни відносної маси легенів мали схожу тенденцію зі змінами відносної маси легенів при ізольованому застосуванні фізичного захисту. А саме: порівняно з десятиденною дією гіпергравітації найбільше її зниження відбувалося в групі статевозрілих щурів і склало 10,57% (p<0,05).Після 30 днів дії даний показник найістотніше змінився в групі статевонезрілих щурів (знизився на 16,05% (p<0,05)).
При гістоморфометричному дослідженні після 10 днів експерименту найбільш виражений коригуючий ефект був виявлений в групі статевозрілих тварин – спостерігали збільшення питомого об'єму легеневої тканини з незміненою архітектонікою на 29,09% (p<0,05) і емфізематозно зміненої паренхіми на 11,95% (p<0,05). Також відбувалося зниження вмісту ателектазу на 34,78% (p<0,05) і крововиливів на 29,72% (p<0,05), а діаметр гемокапілярів і посткапілярних венул знижувався на 44,31% (p<0,05) і 22,66% (p<0,05) відповідно. Достовірна сила впливу застосованого чинника корекції коливалася в межах 41%-91%.
При ультраструктурному дослідженні легенів тварин даної вікової групи, значних відхилень від показників контрольних тварин виявлено не було.Звертає на себе увагу значне збільшення вмісту незміненої паренхіми на 47,43% (p<0,05) і зниження питомого об'єму крововиливів на 28,98% (p<0,05) в групі статевонезрілих щурів після 10 днів експерименту. При цьому діаметр капілярів і венул зменшувався на 48,94% (p<0,05) і 23,89% (p<0,05) відповідно, а згідно з результатами дисперсійного аналізу достовірна сила впливу чинника корекції коливалася в межах від 28% до 90%.
Після 30-денної дії гравітаційних перевантажень, як і в попередній серії, найбільш виражений ефект метод корекції чинив на легені статевозрілих щурів: питомий об'єм незміненої паренхіми збільшився на 31,61% (p<0,05), а крововиливів знизився на 33,33% (p<0,05). Також відбувалося зниження вмісту емфізематозно змінених ділянок на 11,35% (p<0,05) і ателектазу на 33,78% (p<0,05). Зменшення діаметру капілярів відбулося на 40,82 % (p<0,05), а венул на 20,75% (p<0,05). За даними дисперсійного аналізу, чинник достовірно впливав на зміни, що відбулися, в межах 57%-94%. Підвищення сили впливу чинника, порівняно із застосуванням фізичного захисту, пояснюється застосуванням глютаргіну, і, очевидно, наявністю його кумулятивного ефекту.
У групі статевонезрілих щурів позитивний ефект був менш виражений і полягав у достовірному збільшенні вмісту незміненої паренхіми на 23,43% (p<0,05), зниженні питомого об'єму ателектазів і крововиливів на 14,57% (p<0,05) і 18,01% (p<0,05), а зменшення діаметру гемокапілярів і посткапілярних венул склало 44,04% (p<0,05) і 18,78% (p<0,05) відповідно.
Якщо порівнювати одержані результати з результатами гістоморфометричного дослідження легенів даної групи після 10 днів застосування поєднаного методу корекції, то це можна пояснити полегшенням розвитку не до кінця адаптаційних механізмів, що сформувалися, під впливом поєднанного застосування фізичного захисту і фармакологічної корекції в умовах дії гравітаційних перевантажень.
Висловлене припущення підтверджуеться даними дисперсійного аналізу. Як було вказано вище, достовірна сила впливу чинника корекції коливається в межах від 28% до 90% після 10 днів експерименту і від 25% до 90% після 30 днів експерименту, що, у свою чергу, вказує на рівноцінний вплив чинника корекції на обидві підгрупи і розвиток вираженої позитивної динаміки в серії після 10 днів експерименту у відповідь на застосування коректора, а не тільки за рахунок посилення адаптаційно-компенсаторних механізмів.
Найменший коригуючий ефект метод чинив на легені щурів старечого віку, де спостерігали збільшення вмісту незміненої паренхіми на 15,47% (p<0,05) і зниження питомого об'єму емфізематозних ділянок на 8,54% (p<0,05), діаметр капілярів зменшувався на 30,78% (p<0,05), а посткапілярних венул на 9,58% (p<0,05).
Таким чином, проведення даного дослідження дозволяє стверджувати, що дія гравітаційних перевантажень впродовж всього експерименту викликала значні зміни в легенях у тварин усіх вікових груп. Адаптаційні процеси активніше розвивалися у легенях щурів статевонезрілого і репродуктивного віку, про що свідчать зміни, виявлені в результаті проведених макроскопічного, гістоморфометричного і електронно-мікроскопічного досліджень, що мають меншу вираженість до 30-го дня. У легенях старих тварин на 30 день експерименту переважали дистрофічні і деструктивні процеси, що може свідчити про розвиток декомпенсації у відповідь на тривалу дію чинника на тлі інволютивних змін в легеневій тканині і зриві адаптаційно-пристосовних механізмів.
Вираженість гістоморфометричних показників знаходиться у прямій залежності від умов та тривалості експерименту. На тлі застосування фізичного захисту, фармакологічної корекції глутаргіном і поеднанні даних методів у всіх вікових групах спостерігається в виражена позитивна динаміка різного ступеня . При застосуванні фізичного захисту протягом 10 і 30 днів експерименту найбільш виражений коригуючий ефект методу був виявлений у групі статевозрілих тварин. При використанні фармакологічної корекції в більшості випадків дія препарату статистично недостовірна, проте зміни носили чітко виражену позитивну динаміку. Найбільш виражена дія чинника була в групі статевозрілих тварин після 30 днів експерименту. При поєднаному використанні фізичного захисту і фармакологічної корекції, як після 10, так і після 30 днів експерименту, найбільш значима позитивна динаміка морофологичних змін спостерігалася у групі тварин репродуктивного віку. При цьому в легенях статевонезрілих щурів впродовж всього експерименту на тли збільшення питомого об'єму незміненої паренхіми питомий об'єм крововиливів та ателектазу значно зменшився, а в групі щурів старечого віку навпаки – зі збільшенням тривалості експерименту спостерігалася тенденція до зменшення питомого б'єма легеневої тканини с незміненою архитектонікою та збільшення вмісту кровоиливів та ателектазів.
ВИСНОВКИ
У дисертації наведені дані, що характеризують особливості будови легенів щурів лінії Вістар різних вікових груп при дії поперечно-направлених гравітаційних перевантажень, що повторюються, і їх корекції за допомогою методу фізичного захисту і препаратом глутаргін.
1. При експериментальному моделюванні гравітаційних перевантажень у легенях тварин усіх вікових груп спостерігали однотипні за своєю спрямованістю і вираженістю зміни, що супроводжувалися різким порушенням мікроциркуляції і розвитком в аерогематичному бар'єрі як дистрофічно-деструктивних, так і компенсаторно-пристосовних процесів, ступінь прояву яких залежить від віку тварини і тривалості експерименту.
2. Устатевонезрілих щурів дія гравітаційних перевантажень на легені була максимальною на 10 день експерименту і проявлялася багатократним збільшенням питомого об'єму крововиливів і емфізематозно змінених ділянок на тлі зменшення майже вдвічі вмісту незміненої паренхіми на фоні розпушування міжклітинних контактів і втрати чіткості контурів ендотеліальної і епітеліальної базальних мембран. До 30 днів гіпернавантажень зміни досліджуваних параметрів були менш виражені, а на ультраструктурному рівні виявлялися ознаки посилення функціональної активності альвеолоцитів II типу і альвеолярних макрофагів.
3. У легенях тварин репродуктивного віку після 10 днів дії гравітаційних перевантажень на тлі зниження питомого об'єму незміненої паренхіми десятиразово збільшувався питомий об'єм крововиливів і емфізематозних ділянок, а вміст ателектазу і дистелектазу зріс у 7 і в 5 разів відповідно. Після 30 днів дії гіпергравітації компенсаторні реакції носили більш виражений характер.
4. До 30 дня експерименту в легенях старих щурів дистрофічні і деструктивні процеси максимально виражені через зниження на 78% питомого об'єму незміненої паренхіми, дванадцятиразовє збільшення питомого об'єму крововиливів і дистелектазу та подвійне збільшення емфізематозних ділянок і ателектазу. На ультраструктурному рівні був виявлений виражений набряк та оголення базальної мембрани на ділянках значної протяжності з ознаками деструкції альвеолоцитів II типу.
5. Єфективність методу фізичного захисту визначається віком експериментальних тварин і тривалістю експерименту. Найбільш виражені компенсаторні зміни у легеневій тканині впродовж всього експерименту виявлені у статевозрілих щурів, у статевонезрілих тварин – на 30 день, а у старих щурів – на 10 день експерименту.
6. Статистично значимий коригуючий ефект використання глутаргіну у групі статевозрілих тварин після 30 днів експерименту збільшує питомий об'єм легеневої тканини із незміненою архітектонікою і знижує вміст емфізематозних ділянок і крововиливів. У легенях статевонезрілих тварин після 30 днів і старих щурів після 10 днів експерименту збільшується питомий об'єм незміненої паренхіми і зменшується діаметр капілярів і вену, чітко контуруються ендотеліальні базальні мембрані, а розпушування міжклітинних контактів зустрічаються рідше, ніж в легенях щурів, що піддавалися гравітаційним перевантаженням без корекції.