Отримані дані вказують на те, що при застосуванні аміксину кількість лейкоцитів становила 5,47*106 кл/л, з них кількість лімфоцитів складала 28,2% (Т-лімфоцити 63,8%, з них Тх – 52,3%, Тс – 11,2%, Тк – 47,8%; В-лімфоцити 12,67%), фагоцитарна активність – 51%. Ці показники кращі, ніж при використанні циклоферону: лейкоцити 5,07*106 кл/л, з них кількість лімфоцитів складала 29% (Т-лімфоцити 58,9%, з них Тх – 49,6%, Тс – 12,6%, Тк – 41,5%; В-лімфоцити 9,38%), фагоцитарна активність – 50,15%.
Дані вказують на те, що прийманні імуномоделюючої терапії наближає показники клітинного імунітету до норми, яка становить: лейкоцити 4-8*106 кл/л, з них кількість лімфоцитів складала 19-37% (Т-лімфоцити 55-70%, з них Тх – 40-60%, Тс – 10-20%, Тк – 30-50%; В-лімфоцити 6-15%), фагоцитарна активність – 40-95%.
Таблиця 4
Цитотоксична активність у хворих на ХГС, %
| Варіант | НК |
| При застосуванні аміксину | 42,66 |
| При застосуванні циклоферону | 38,54 |
| До лікування | 22,91 |
| Норма | 50-95 |
Також ми визначали показники цитотоксичної активності НК-клітин.
До початку лікування цитотоксична активність НК-клітин становила 22,91%. При застосуванні аміксину, цитотоксична активність НК-клітин становила 42,66%. При лікуванні циклофероном цитотоксична активність НК-клітин становила 38,54%. Отримані дані вказують на те, що застосування аміксина, як імуномоделюючого препарата більш наближає цей показник до норми, яка становить 50-95%.
Таблиця 5
Вміст імуноглобулінів у хворих на ХГС, г/л
| Варіант | IgA | IgG | IgM |
| При застосуванні аміксину | 2,2 | 14,45 | 1,03 |
| При застосуванні циклоферону | 2,6 | 14,58 | 0,96 |
| До лікування | 2,86 | 16,01 | 1,03 |
| Норма | 1,2-2 | 9-18 | 0,9-1,2 |
В наших дослідах ми також визначали показники гуморального імунітету.
До початку лікування показники гуморального імунітету в хворих на гепатит С становили: IgA 2,86 г/л, IgG 16,01 г/л, IgM 1,03 г/л.
При застосуванні аміксину, як імуномоделюючого препарату, показники гуморального імунітету становили: IgA 2,2 г/л, IgG 14,45 г/л, IgM 1,03 г/л.
При застосуванні циклоферону показники гуморального імунітету становили: IgA 2,6 г/л, IgG 14,58 г/л, IgM 0,96 г/л.
Нормальний вміст цих імуноглобулінів у крові становить: IgA 1,2-2 г/л, IgG 9-18 г/л, IgM 0,9-1,2 г/л.
Таблиця 6
Біохімічні показники у хворих на ХГС
| Варіант | Білірубін, мкмоль/л | АЛТ ммоль/г*л | АСТ ммоль/г*л | Тимолова проба мкмоль/л |
| При застосуванні аміксину | 14,56 | 0,77 | 0,64 | 3,17 |
| При застосуванні циклоферону | 15 | 2,2 | 0,72 | 4 |
| До лікування | 19,5 | 0,825 | 1,14 | 2,5 |
| Норма | 8,6-20,5 | 0,1-0,68 | 0,10-0,68 | 1-4 |
Одним з показників, який ми визначали були печінкові проби – проба на білірубін, АЛТ (аланін-амінотрансфераза), АСТ (аспартат-амінотрансфераза) і тимолова проба.
До початку лікування ці показники становили: білірубін – 14,56 мкмоль/л, АЛТ – 0,77 ммоль/ г*л, АСТ – 0,64 ммоль/ г*л, тимолова проба – 2,5 мкмоль/л.
При лікуванні аміксином показники печінкових проб становили: білірубін – 19,5 мкмоль/л, АЛТ – 0,825 ммоль/ г*л, АСТ – 1,14 ммоль/ г*л, тимолова проба – 2,5 мкмоль/л.
При лікуванні циклофероном ці показники становили: білірубін – 15 мкмоль/л, АЛТ – 2,2 ммоль/ г*л, АСТ – 0,72 ммоль/ г*л, тимолова проба – 4 мкмоль/л.
З отриманих даних можна побачити, що використання аміксину більш наближає показники печінкових проб до норми, яка складає: білірубін – 8,6-20,5 мкмоль/л, АЛТ – 0,1-0,68 ммоль/ г*л, АСТ – 0,1-0,68 ммоль/ г*л, тимолова проба – 1-4 мкмоль/л.
При гепатиті С білірубін та тимолова проба при лікуванні та без нього знаходяться у межах норми. Концентрація ферментів АЛТ та АСТ вище норми, що вказує на інфекційний процес у печінці. Але при прийомі аміксину нормалізація показників АЛТ і АСТ більш помітна.
У 15 хворих гепатитом С в процесі лікування циклофероном (внутрішньом’язово по 2 мл протягом 2 х днів, потім через день - на курс 10 ін'єкцій, перерва 1 місяць, не менш 3-х курсів) відзначалася нормалізація показників Т - клітинного імунітету, гуморального імунітету, фагоцитарної активності нейтрофілів. На фоні імунної корекції відзначалося поліпшення печінкових проб крім рівня АЛТ (табл. 6), який був набагато вищім за норму, це вказує на те, що у печінці ефективно проходить руйнування клітин внаслідок активного інфекційного процесу. Цитотоксична активність НК також залишалася нижче норми – 38,54%, що вказує на те, що імунна відповідь недостатньо ефективна (табл. 4). При проведенні 3-х курсів аміксину в 20 хворих (2 рази на тиждень по 125 мг протягом 5-ти тижнів - 10 табл. на курс, перерва 1 місяць). На фоні нормалізації інших показників цитотоксична активність НК після 3-го курсу наближалася до норми і складала 42,66% (табл. 4), це свідчить по те, що аміксин більш ефективно активує НК-клітини.
Клітинна цитотоксичність – дуже важливий механізм захисту проти вірусів, бо викликає елімінацію інфікованих вірусом клітин та обмеження вірусної інфекції. При порушенні цитотоксичності НК-клітин у хворих на гепатит С починається хронізація інфекційного процесу, бо в організмі продовжується персистенція ВГС. Тому на наш погляд показник цитотоксичності НК-клітин один з найважливіших при виборі імуномодулюючого препарату.
Необхідно відзначити, що всі типи ІФН стимулюють НК, прискорюючи їхнє дозрівання в 150- 300 разів. ІФН підвищують також літичний потенціал кілерів (збільшують вироблення літичного фактора на стадії "летального удару") і таким чином відіграють важливу роль у лізисі кліток-мішеней (пухлинні, вірус-модифіковані, трансплантаційні, функціонально застарілі). ІФН необхідні також для нормального рециклінга, тобто підготовки клітки до наступного літичного циклу, а також для регуляції функції макрофагів і нейтрофілів, що, у свою чергу, впливають на НК.
Узагальнення
В останні роки оцінка імунних реакцій організму на вірус гепатиту актуальна як для виявлення патогенезу вірусного гепатиту, так і для прогнозування перебігу і результату інфекційного процесу, а також контролю проведеної терапії. Цим пояснюється постійний інтерес дослідників до вивчення різних етапів розвитку клітинної імунної відповіді, розшифровці ключових моментів, що дозволяють маніпулювати імунною відповіддю при даній патології. Нездатність імунної системи елімінувати вірус базується на зниженні ефективності ряду процесів імунної відповіді [Подымова, 1994, Семененко, 2000].
Вірус гепатиту С викликає виражені зміни функціональних властивостей не тільки кліток печінки, Т- і В-лімфоцитів, опосередковуючи реакції клітинного і гуморального імунітету, та натуральних кілерів (НК). НК - відносно рідка популяція клітин у периферичних лімфоїдних органах, але є надлишковою у печінці, тому часто піднімаються питання щодо їхньої функції в імунній відповіді на інфекційні хвороби даного органа. За даними деяких дослідників у формуванні анергії (невідповідальність організму) і не ефективності противірусної імунної відповіді важливу роль грає цитотоксична активність клітин системи імунітету [Титов, 1997].
Клітинна цитотоксичність - важливий механізм захисту проти внутрішньклітинно локалізованих збудників, особливо, таких як віруси, що викликають елімінацію вірус-інфікованих клітин і обмеження вірусної інфекції при розвитку противірусної імунної відповіді. Цитотоксичну активність можуть виявляти кілька типів кліток - цитотоксичні Т-лимфоцити (ЦТЛ), НК клітини, а іноді клітини мієлоїдного ряду, причому механізми розпізнавання мішені у них різні. ЦТЛ розпізнають специфічні антигени в асоціації з молекулами гістосумісності (МНС). НК розпізнають клітки, у яких знижена чи відсутня експресія молекул МНС класу І [Ройт, 2000]. Біологічна активність НК антигеннеспецифічна і визначає початкові етапи природного неспецифічного імунітету. Дуже важлива роль їх у противірусному захисті [Фримель, 1987]. Крім того, НК, як і ЦТЛ, також виявляють антитілозалежну клітинну цитотоксичность, чи кілерну клітинну цитотоксичность, опосредкованно зв'язуючи специфічні антитіла на поверхні клітки рецепторами [Семененко, 2000].
Порушення цитотоксической активності ІКК призводить до неповноцінної імунної відповіді і персистенції вірусу в організмі, що у свою чергу сприяє хронізації інфекційного процесу при вірусному гепатиті С, а згодом призводить до розвитку цирозу печінки і гепатоцелюлярного раку.
НК клітки здійснюють дві важливі функції в печінці: вони стимулюють клітинну смерть в інфікованому органі і супроводжують індукції T клітинно-опосредкованого імунітету шляхом вироблення ИФН-γ [Чекнев, 1993]. Нами припускається, що, якщо активізувати, природну імунну відповідь, подібно адаптивній імунній відповіді, то це зробить можливим контролювати реплікацію вірусу протягом ВГС- інфекції. Крім того, терапевтична активація НК - кліток може представляти нову стратегію в лікуванні хронічного гепатиту, що погодиться з літературними даними [Клаус, 1990]
Проведене нами дослідження при застосуванні імуномодулюючих препаратів – аміксину та циклоферону, показано, що у хворих на хронічний гепатит С значно нормалізуються функції печінки по показникам АЛТ, АСТ, тимолової проби та проби на білірубін. Також відбувалася нормалізація клітинного та гуморального імунітету. Більш виражений ефект імуномоделюючої терапії відзначався при застосуванні аміксину.