Дослідження структури здорового способу життя населення
Вступ
1. РОЗДІЛ СТАН ЗДОРОВ'Я НАСЕЛЕННЯ У ВЗАЄМОЗВ'ЯЗКУ ІЗ СТИЛЕМ ЇХ ЖИТТЯ
1.1 Проблем стану здоров`я населення на сучасному етапі
1.2 Особливості стилю життя сучасної людини
1.3 Здоровий спосіб життя як чинник формування,збереження і зміцнення здоров`я населення
ВИСНОВОК
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Актуальність проблеми. Процеси, що відбуваються в сучасному суспільстві, загострили проблеми збереження, розвитку здоров'я людини і формування здорового способу життя. Здоров'я є соціально-економічною категорією. З одного боку, рівнем здоров'я визначається все людське життя в широкому діапазоні соціального буття, з іншої — воно розглядається як найважливіша умова відтворення і якості робочої сили і людського потенціалу в цілому.
Важливим критерієм соціально-економічного розвитку суспільства є якісний рівень і тривалість життя його громадян, що обумовлені станом здоров’я, руховою підготовленістю та фізичною освітою. На жаль, останні роки в Україні характеризуються збереженням негативних тенденцій зниження основних показників життєдіяльності населення, особливо дітей і молоді. Сучасний стан здоров’я населення нашої держави свідчить, що існує реальна загроза вимирання нації. Майже 90% дітей, учнів і студентів мають відхилення у здоров’ї, понад 50% - незадовільну фізичну підготовку. Щороку до лав Збройних Сил України за станом здоров’я не призивається кожний четвертий юнак призивного віку.
Здоров’я завжди займало належне місце серед освітніх проблем, оскільки одне із завдань педагогіки є виховання здорового працездатного покоління. Стан здоров’я сучасної людини залежить не лише від зовнішніх умов, але й від власного ставлення до нього. Зрозуміло, що вироблення такого ставлення – найважливіша умова оздоровлення суспільства.
Здоровий спосіб життя (ЗСЖ) як умова і передумова соціальної активності людини, повноту виразу його духовних і фізичних сил припускає, в першу чергу, цілеспрямоване формування його свідомості і поведінки, відповідних вимогам здоров'я. Конкретна повсякденна реалізація здорового способу життя — невід'ємна частина загальної культури людини, багатства його духовного світу, життєвих цілей і ціннісних орієнтації. Тому один з центральних напрямів у формуванні ЗСЖ — це виховання свідомого, активного відношення до здоров'я. Перш за все, мова йде про формуванні світоглядної позиції, взаємозв'язком, що характеризується, і взаємообумовленістю значень профілактичної культури, засвоєних людиною з іншими світоглядними цінностями (щастя, любов, самореалізація і ін.) і що детермінують вплив стилю життя на здоров'ї і досягнення бажаних благ. Розвиток особової активності, здібності до самовизначення, усвідомлення пріоритету здоров'я у ряді інших життєвих цінностей особливо важливе у молодому віці, коли людина постійно і вимушено знаходиться в ситуації вибору, адаптації до економічних і соціальних умов.
Дослідниками встановлено, що здоров'я людини більш ніж на 50%, згідно різним джерелам, залежить від його способу життя, від поведінки відносно власного здоров'я. У зв'язку з цим слід зазначити, що відсутність особового відношення людини до здоров'я, несформованість мотивації його збереження і розвитку, і як підсумок, неминуче позначається на подальшому зниженні рівня її здоров'я.
Сучасна державна політика, що проводиться в цілому, у сфері здоров'я орієнтована, в основному, на пошук шляхів поліпшення якості медичного обслуговування, а не на створення умов для оптимальної взаємодії особи і соціальних інститутів (перш за все сім'ї і утворення) для формування здорового способу життя як основного способу збереження і розвитку здоров'я людини. Все вищесказане актуалізує проблеми збереження здоров'я даної категорії населення і необхідність управління цим процесом.
Дана робота заснована на аналізі широкого круга наукової літератури, присвяченої питанням визначення категорії «здоровий спосіб життя», ролі і значення ЗСЖ у формуванні мирровозрения| студентів, мотивації поведінки молоді відносно здоров'я.
Феномен здоров'я через свою універсальність і всеосяжність виявляється предметом дослідження різних наук, у тому числі і соціології. Найбільший інтерес для даної роботи представляють трактування ЗСЖ як поведінки відносно збереження здоров'я, в основі якого лежить дослідження ціннісно-мотиваційної структури особи і цінності здоров'я в цій структурі, учених (В.А. Ананьева, І.А. Афсахова, О.С. Васильевой, І.В. Журавлиною, В.В. Корченова, Г.С. Никіфорова, Созонтова а.Е., В.А. Ядова і ін.).
Мета роботи: виявити взаємозв'язокстану здоров'я населення з стилем їх життя.
Досягнення поставленої мети припускає вирішення наступних завдань:
- проаналізувати проблеми стану здоров`я населення на сучасному етапі;
- виявити чинники, що впливають на формування здорового способу життя ;
- визначитиособливості стилю життя сучасної людини;
- розглянути здоровий спосіб життя як чинник формування, збереження і зміцнення здоров`я населення .
Об'єктом дослідження є процес формування здорового способу життя.
Предметом дослідження виступають особливості формування здорового способу життя населення у взаємозв'язку із стилем їх життя .
Рівень здоров'я народу України на межі століть, обумовлений кризовими явищами в економіці, кваліфікується як незадовільний, що супроводжується зростанням смертності, особливо серед працездатних, значною інвалідизацією, скороченням народжуваності, значними параметрами захворюваності.
Поступове зростання смертності почалося з 1975 р. і вже у 1985 р. загальний коефіцієнт смертності в Україні (12,1 %) став найбільшим серед країн Європи (10,5 %). Пік темпу зростання припадає на 1991–1995 рр. (27,5 % протягом 1985–1995 рр.). Надалі в Україні спостерігається подальше зростання смертності (на 3,9 % за період 1995–2003 рр.), у той час як у країнах Євросоюзу – зменшення (на 4,0 %). У 2003 р. показник смертності в Україні перевищує такий у країнах Євросоюзу у 1,6 разу.
Таблиця 1.1.
Природний приріст (скорочення) населення України[22]
(на 1000 населення)
| Кількість народжених | Кількість померлих | Природний приріст (скорочення) | Смертність дітей до 1 року* | |
| 1990 | 12,6 | 12,1 | 0,5 | 12,8 |
| 1991 | 12,1 | 12,9 | –0,8 | 13,9 |
| 1992 | 11,4 | 13,3 | –1,9 | 14,0 |
| 1993 | 10,7 | 14,2 | –3,5 | 14,9 |
| 1994 | 10,0 | 14,7 | –4,7 | 14,5 |
| 1995 | 9,6 | 15,4 | –5,8 | 14,7 |
| 1996 | 9,2 | 15,2 | –6,0 | 14,3 |
| 1997 | 8,7 | 14,9 | –6,2 | 14,0 |
| 1998 | 8,4 | 14,4 | –6,0 | 12,8 |
| 1999 | 7,8 | 14,9 | –7,1 | 12,8 |
| 2000 | 7,8 | 15,4 | –7,6 | 11,9 |
| 2001 | 7,7 | 15,3 | –7,6 | 11,3 |
| 2002 | 8,1 | 15,7 | –7,6 | 10,3 |
| 2003 | 8,5 | 16,0 | –7,5 | 9,6 |
| 2004 | 9,0 | 16,0 | –7,0 | 9,5 |
| 2005 | 9,0 | 16,6 | –7,6 | 10,0 |
| 2006 | 9,8 | 16,2 | -6,4 | 9,8 |
| 2007 | 10,2 | 16,4 | -6,2 | 11,0 |
| 2008 | 11,0 | 16,3 | -5,3 | 10,0 |
Найбільшу проблему становлять хвороби системи кровообігу, смертність від яких за період 1995–2004 рр. зросла на 13,3 % та перевищує середньоєвропейський показник вдвічі, а країн Євросоюзу – в 3,6 разу (відповідно 964,6; 474,1 і 271,3 на 100 тис. населення на 01.01.2003 р.).
Таблиця 1.2.
Смертність населення : аналіз причин у динаміці 1990-2008рр.[22]
| Всього померлих, тис.осіб | з них від: | ||||||
| хвороб системи кровообігу | новоутворень | нещасних випадків, отруєнь і травм | хвороб органів дихання | ||||
| всього | у тому числі злоякісних | всього | у тому числі отруєнь алкоголем | ||||
| 1990 | 629,6 | 332,9 | 102,3 | 101,4 | 55,6 | 5,4 | 37,3 |
| 1991 | 669,9 | 349,3 | 105,1 | 104,3 | 61,0 | 6,4 | 38,7 |
| 1992 | 697,1 | 360,0 | 105,8 | 105,0 | 67,0 | 8,1 | 38,5 |
| 1993 | 741,7 | 408,3 | 104,6 | 103,8 | 68,5 | 8,4 | 42,4 |
| 1994 | 764,6 | 432,3 | 104,7 | 103,8 | 74,9 | 8,4 | 44,5 |
| 1995 | 792,6 | 450,4 | 102,5 | 101,7 | 82,7 | 10,4 | 46,1 |
| 1996 | 776,7 | 446,8 | 99,2 | 98,4 | 80,4 | 10,0 | 44,0 |
| 1997 | 754,2 | 446,4 | 97,9 | 97,3 | 74,7 | 9,4 | 41,4 |
| 1998 | 719,9 | 434,0 | 97,8 | 97,0 | 69,9 | 8,0 | 36,3 |
| 1999 | 739,2 | 448,9 | 98,5 | 97,8 | 71,2 | 8,6 | 37,1 |
| 2000 | 758,1 | 463,9 | 97,8 | 97,1 | 73,6 | 9,4 | 37,9 |
| 2001 | 745,9 | 457,4 | 95,6 | 94,9 | 75,3 | 9,8 | 33,5 |
| 2002 | 754,9 | 465,3 | 95,1 | 94,3 | 76,3 | 10,3 | 31,8 |
| 2003 | 765,4 | 478,7 | 93,2 | 92,5 | 72,6 | 9,8 | 30,3 |
| 2004 | 761,3 | 473,7 | 92,1 | 91,3 | 71,3 | 10,6 | 28,5 |
| Всього померлих, тис.осіб | з них від: | ||||||
| хвороб системи кровообігу | новоутворення | зовнішніх причин смерті | хвороб органів травлення | хвороб органів дихання | деяких інфекційних та паразитарних хвороб | ||
| 2005 | 782,0 | 488,8 | 91,8 | 70,0 | 31,7 | 28,0 | 17,2 |
| 2006 | 758,1 | 480,8 | 90,4 | 64,6 | 30,2 | 24,7 | 16,3 |
| 2007 | 762,9 | 480,6 | 90,0 | 66,0 | 33,6 | 25,1 | 16,8 |
| 2008 | 754,5 | 480,1 | 89,0 | 61,4 | 35,2 | 23,3 | 17,3 |
Смертність населення у пострадянських слов’янських державах виявилася настільки значною, що її визначили як найбільш суттєву подію, що відбулася у світовій системі охорони здоров’я ХХ століття, а термін “надсмертність слов’янських чоловіків” отримав широке розповсюдження у науковій літературі [1, 2, 5].