Таблиця 2.1. Характеристика пацієнтів
| ГРУПА ДОСЛІДЖЕННЯ | КОНТРОЛЬНА ГРУПА | |||||
| № | Пацієнт | Стать | Вік | Пацієнт | Стать | Вік |
| 1 | І. О. | Ж | 1 | М. Д. | Ж | 1 |
| 2 | Г. К. | Ч | 1,5 | З. В. | Ч | 1,5 |
| 3 | С. С. | Ч | 1,5 | Т. І. | Ч | 1,5 |
| 4 | В. А. | Ч | 1,5 | К. М. | Ч | 1,5 |
| 5 | П. А | Ж | 2 | В. Н. | Ж | 2 |
| 6 | Г. М. | Ч | 2 | Б. Ж. | Ч | 3 |
| 7 | Ч. О. | Ч | 2 | М. В. | Ч | 2 |
| 8 | Г. В. | Ч | 2 | Н. В. | Ч | 1,5 |
| 9 | У. В. | Ж | 2 | Д. Д. | Ж | 1,5 |
| 10 | Ч. А. | Ч | 2 | М. Ж. | Ч | 2 |
| 11 | Л. С. | Ж | 2 | Д. К. | Ч | 1,5 |
| 12 | К. Б. | Ч | 2 | М. А. | Ж | 2 |
| 13 | Ч. В. | Ч | 2 | Б. В. | Ж | 2 |
Фізичний і психоемоційний стан пацієнтів (рівень функціональної активності) оцінювали по 100 бальній шкалі, що характеризує основних психомоторних 10 функцій, звичайно оцінюваних у неврологічній практиці. З них 7 характеризують рухові можливості пацієнта (тримання голови; тримання іграшки в руці; поворачування з живота на спину; повзання на животі; сидіння; стояння; ходіння), а 3 його психоемоційну сферу (спостереження очами за іграшкою; розуміння зверненої мови).
Таблиця 2.2 Групові характеристики пацієнтів.
| Характеристика | Група дослідження | Контрольна група |
| Загальна кількість пацієнтів | 13 | 13 |
| Хлопчики | 9 | 8 |
| Дівчинки | 4 | 5 |
| Середній вік | 1,8 | 1,7 |
| Середній рівень (М ± m) активності основних психомоторних функцій | 14 ± 2 | 14 ± 3 |
Для реабілітації дітей була розроблена програма, яка включає додатковий догляд за дитиною, масажні вправи, комплексні гімнастичні заходи, а також додаткові заняття на розвиток уваги та рухливості. Комплекс гімнастичних та масажних вправ наведено в додатку А.
Таблиця 2.3 Бальна шкала оцінки активності 10 основних психомоторних функцій.
| Функція | Невиконання | Неповне виконання | Виконання |
| Тримання голови | 0 | 5 | 10 |
| Тримання іграшки в руці | 0 | 5 | 10 |
| Поворачування з живота на спину | 0 | 5 | 10 |
| Повзання на животі | 0 | 5 | 10 |
| Сидіння | 0 | 5 | 10 |
| Стояння | 0 | 5 | 10 |
| Ходіння | 0 | 5 | 10 |
| Спостереження очами за іграшкою | 0 | 5 | 10 |
| Розуміння зверненої мови | 0 | 5 | 10 |
| Мова | 0 | 5 | 10 |
Діти, що народилися шляхом операції кесарева розтину, мають потребу в додатковій увазі й ще більш уважному догляді. А подбати про дитину можна ще до його народження. Треба обговорити з доктором, яке знеболювання буде під час операції. Є альтернативний варіант, що має менше негативних наслідків і для мами, і для дитини, - епідуральна, або спінальна, анестезія. Це знеболювання нижньої частини тіла, що здійснюється введенням ліків у хребетний канал.
Хребет дитини надзвичайно чутливий до різних механічних навантажень, що супроводжують процес пологів шляхом кесарева розтину. В цьому випадку ушкодження шийних хребців або їхнього зв'язкового апарата з наступними підвивихами й нестабільністю бувають практично завжди.
Основні прояви порушення розвитку центральної нервової системи:
- затримка моторного розвитку
Дитина значно пізніше починає тримати голову, перевертатися, плазувати, сидіти, стояти, ходити; уповільнено розвивається ручна вмілість.
- затримка розвитку мовлення
Діти починають говорити зі значним запізненням, у них є складний характер порушення мови обумовлений затримкою дозрівання відділів центральної нервової системи, відповідальних за сенсорне сприйняття мови, артикуляційний праксіс, обсяг короткочасної й довгострокової пам'яті й концентрацію уваги. В усному мовленні такі діти при повторенні фраз міняють граматичну структуру пропозицій, порушують узгодження слів, заміняють одні слова іншими й т.д. При освоєнні письмової мови виявляється дисграфія - поганий почерк, “з'їзжання” з рядка нагору або вниз, пропуск букв, заміна одних букв іншими, порушення узгодження слів і ін.
Основні прояви гіперзбудливості частіше доводитися бачити в різних формах рухового розгальмування, що не переслідує конкретні цілі, нічим не мотивована, не залежить від ситуації й звичайно не керована ні дорослими, ні дитиною. Дитина увесь час квапиться, метушиться, приступає до завдання, не дослухавши інструкції, робить багато помилок і не виправляє їх. Цей патологічний стан здобуває особливу значимість у молодшому шкільному й підлітковому віці, коли розвивається шкільна або соціально-трудова дезадаптація.
- порушення росту та розвитку опорно-рухового апарату
Це відбувається через збій нервової регуляції й проявляється:
А. порушенням формування фізіологічних вигинів хребта Оскільки травми шийних (рідше - поперекових) хребців і їхнього зв'язкового апарата ніколи не бувають строго симетричними, те наступна обумовлена порушенням іннервації асиметрія розвитку кістякових м'язів приводить до їхнього різного тонусу праворуч і ліворуч від хребетного стовпа. Таким чином, частина сколіотичних деформацій хребта обумовлена ушкодженнями в процесі пологів.
Важливо враховувати, що всі ці деформації на певному етапі розвитку дитини повністю усуваються грамотним ручним впливом; у противному випадку, вони закріплюються й самі стають причиною наступних розладів.
В. порушенням розвитку зводів стіп
Звичайно зводи стіп формуються до 6-7 років і далі в процесі росту продовжують змінюватися до 17-18 років. Основними причинами розвитку плоскостопості є слабість м'язового тонусу й зв'язкового апарата стіп, що закономірно в дітей з ушкодженням центральної нервової системи.
- вегетативні порушення
Це незмінні супутники травми шийного відділу хребта. Їхні прояви різноманітні:
1. головні болі;
2. нестабільність артеріального тиску;
3. серцебиття;
4. метеозалежність;
5. непритомності;
6. запаморочення;
7. підвищена пітливість;
8. поноси, здуття живота;
9. слабість, швидка стомлюваність;
10. порушення терморегуляції;
11. дисфункція желчевиводячих шляхів.
- енурез.
А.Ю. Ратнер (1995) довів, що в процесі важких пологів, при акушерських посібниках, при тязі плода за тазовий кінець може легко виникнути мінімальна дислокація четвертих або п'ятого поперекових хребців, що приводить до залучення в патологічний процес артерії Депорж-Готтерона. У результаті судинної недостатності спинного мозку, під час сну, відбувається упускання сили, тобто спорожнювання сечового міхура в міру його наповнення.
Інший механізм енурезу полягає в тім, що в результаті травми шийного відділу хребта в родах і супутніх цьому мікроушкодженнях посудин спинного мозку, можуть страждати провідні шляхи від коркового центра довільного сечовипускання.
- системні алергічні реакції
Зустрічаються практично у всіх дітей, перенесших травму шийного відділу хребта й можуть проявлятися:
1. нейродермітом
2. алергодерматозом
3. екземою
4. бронхіальною астмою
5. харчовою алергією й ін.
Отже, прояву родової травми різноманітні, але їх поєднує одне: можливість зворотного розвитку при своєчасній ручній корекції патологічних змін у хребті.
Зверніть увагу, яке величезне число хвороб викликане ушкодженням шийного відділу хребта.
Класифікація ушкоджень цієї локалізації загальновідома. Що стосується вивихів шийних хребців, те найбільш зробленої є класифікація, запропонована В.П. Селивановим і М.И. Нікітіним (1971). Вона дає повне подання про різні види й варіанти вивихів за рівнем, ступеню зсуву, поразці корінців і спинного мозку. Із практичної точки зору доцільно визначати ковзні й перекидні види згибальних вивихів (Я.Л. Цив'ян, 1971), по давнині травми - і свіжі (до 10 днів), несвіжі (до 1 місяця) і застарілі (понад 1 місяць).
Діагностика ушкоджень шийного відділу хребта представляє складне завдання, що зв'язано, в основному, з недостатнім знанням цієї патології. Діагностичні помилки зустрічаються частіше, ніж при ушкодженні хребта на інших рівнях (до 54% - Е.А. Савченко, 1956; 50% - У.П. Селиванов, 1970). Особливо важка діагностика при множинних і сочетаних ушкодженнях. Невірна інтерпретація симптомів ушкоджень, труднощі в трактуванні рентгенограм, недостатнє обстеження хворих і слабка підготовка лікарів, несвоєчасний обіг хворих за допомогою - от основні причини діагностичних помилок. Діагностика подібного виду ушкоджень повинна бути комплексної й у цьому комплексі провідне значення має рентгенологічне дослідження.
Лікування навіть неускладнених ушкоджень шийного відділу хребта усе ще залишиться складним завданням. Консервативний метод лікування, навіть при педантичному виконанні всіх деталей, часто приводить до розвитку посттравматиного остеохондрозу, вторинному зсуву хребців, явищам нестабільності, мієлопатії й т.д. (А.Ю. Ратнер, 1965; Г.С. Юмашев; М.Е. Фурман, 1973). Тяжкий режим при лікуванні витяжінням петлею Гліссона або кістякової тракцієй, підбор вантажів, періодичний рентгенологічний контроль, здійснення тривалої й високоякісної іммобілізації нерідко переростає в складну проблему, рішення якої не завжди буває можливим. Спірним є питання про одномоментне ручне вправляння вивихів шийних хребців.