Гудвіл та його облік (стр. 2 из 2)

Ілюстрація 1 показує, що сальдо рахунка "Гроші в касі та на рахунку" становить $20.000, а сальдо рахунка "Нерозподілений доход" – $30.000. Виявляється, що у цьому прикладі готівка може бути стримуючим фактором для дивідендів. Деякі компанії вирішують цю проблему (принаймні тимчасово) позичанням грошей для сплати дивідендів. Залишок нерозподіленого доходу є менш гнучким обмеженням, оскільки нерозподілений доход не можна позичити.

Нагадаємо, що привілейовані акції мають певні переваги над простими акціями. Першою визначальною характеристикою привілейованих акцій є переваги щодо дивідендів. Дивідендні привілеї можна класифікувати так:

1. Привілей поточних дивідендів.

2. Привілей кумулятивних дивідендів.

3. Привілей дивідендів щодо розподілу прибутку.

Привілейовані акції можуть мати один або кілька привілеїв. Статут і сертифікати акцій корпорації мають визначати характерні риси привілейованих акцій.

Привілейовані акції завжди мають привілей поточних дивідендів. Коли оголошують будь-які дивіденди, поточний привілейований дивіденд має бути оголошено і сплачено до оголошення і сплати будь-яких дивідендів по простих акціях. Коли привілей поточних дивідендів враховано (і більше немає інших привілеїв), тоді можна сплачувати дивіденди власникам простих акцій. Привілей поточних дивідендів привілейованих акцій, які мають номінальну вартість, – це певний процент від номінальної вартості привілейованої акції.

Оголошені дивіденди мають бути розподілені між привілейованими та простими акціями. В першу чергу необхідно задовольнити привілеї привілейованих акцій, і тільки опісля залишок загальних дивідендів може бути розподілений між простими акціями. На ілюстрації 2 (випадок А) показано розподіл поточних дивідендів для чотирьох різних ситуацій щодо загальної суми дивідендів до сплати.

Кумулятивна привілейована акція має привілей, який визначає, що коли весь поточний дивіденд або його частину (наприклад, 6% на ілюстрації 2) не сплачено, то несплачена сума стає заборгованими дивідендами. Звідси, якщо привілейовані акції кумулятивні, то суму будь-яких заборгованих привілейованих дивідендів має бути сплачено до сплати будь-яких дивідендів по простих акціях. Протягом одного року власники привілейованих акцій не можуть отримати дивіденди, які у сумі перевищують дивідендний привілей поточного року плюс всі заборговані дивіденди. Звичайно, якщо привілейовані акції некумулятивні, то дивіденди ніколи не заборговуються, тому будь-які пропущені дивіденди (тобто неоголошені) постійно втрачаються власниками привілейованих акцій. Оскільки це не задовольняє привілейованих акціонерів, привілейовані акції звичайно є кумулятивними.

Розподіл дивідендів між кумулятивними привілейованими і простими акціями показано на ілюстрації 2 (випадок Б) для чотирьох різних ситуацій щодо загальної суми дивідендів до сплати. Зазначте, що заборговані дивіденди сплачуються першими, одразу після сплати поточного дивіденду, і, нарешті, залишок сплачується власникам простих акцій.

По деяких привілейованих акціях можуть сплачуватись дивіденди, які більші за необхідну мінімальну суму.

Ілюстрація 2

Рада директорів може проголосувати за оголошення та емісію дивідендів у вигляді акцій замість грошей. Дивіденд, сплачений акціями, – це безкоштовний розподіл на пропорційній основі додаткових акцій власного акціонерного капіталу корпорації серед акціонерів. Дивіденди, сплачені акціями, як правило, складаються з простих акцій, випущених для власників простих акцій. Пропорційна основа означає, що кожний акціонер одержує додаткові акції відповідно до процента акцій, якими він вже володіє. Акціонер, який має 10 процентів акцій в обігу, одержить 10 процентів будь-яких додаткових акцій, випущених як дивіденди. Завдяки цьому дивіденди, сплачені акціями, не змінюють пропорційну частку власності кожного акціонера, не призводять до розподілу будь-яких активів (наприклад, грошей) корпорації серед акціонерів, а також не впливають на загальний акціонерний капітал корпорації-емітента. Припустимо, що у компанії "King Corporation" знаходиться 100.000 простих акцій в обігу за номіналом $5, проданих спочатку по ціні $8 за акцію. Рада директорів проголосувала за оголошення і емісію 10 процентів дивідендів, сплачених простими акціями (тобто 10.000 акцій), коли ринкова вартість простих акцій становила $11 за акцію.

Отже, дивіденди, сплачені акціями, не змінили загального акціонерного капіталу, а тільки сальдо деяких рахунків, які входять до акціонерного капіталу. Це перенесення суми із нерозподіленого доходу до внесеного (тобто постійного) капіталу часто називають капіталізацією доходу, оскільки воно зменшує суму нерозподіленого доходу, яку може бути витрачено на майбутні дивіденди.

Після сплати дивідендів акціями кожний акціонер володіє тією ж частиною корпорації, як і раніше. Акціонери не одержують жодних додаткових активів (тільки додаткові акції, що представляють ту ж саму загальну вартість, якою акціонери володіли до цього часу). Оскільки ту ж вартість представляє більша кількість акцій, ринкова вартість однієї акції зменшиться у відповідній пропорції.

Сплачені акціями дивіденди часто вигідні як для корпорації, так і для акціонера. Першочерговими цілями таких дивідендів є:

1. Підтримувати послідовність дивідендів. Багато корпорацій вважають за доцільне оголошувати дивіденди щороку. У випадку нестачі грошей питання сплати дивідендів може бути вирішене емісією акцій. Сплачені акціями дивіденди задовольняють потреби акціонерів у постійних дивідендах і в той же час усувають потребу в готівці. Крім того, дивіденди у вигляді акцій не розцінюються як доход акціонера, який підлягає оподаткуванню. Акціонери розглядають дивіденди, сплачені акціями, зовсім під іншим кутом зору, ніж грошові.

2. Капіталізувати нерозподілений доход. Сплачені акціями дивіденди використовуються для перенесення нерозподіленого доходу до постійного капіталу, що усуває можливість сплати цього доходу у вигляді грошових дивідендів. Якщо корпорація постійно не розподіляє великий відсоток свого прибутку з метою поширення діяльності, відповідні кошти часто інвестуються у довгострокові активи, такі як завод та інше майно. Тому перенесення цього накопиченого прибутку до постійного капіталу є практичним. Сплачені акціями дивіденди – це зручний засіб капіталізації розподіленого доходу.

Практическое задание

Применение принципа меньшей стоимости.

AndersonCompanyсоставляет годовой финансовый отчетсостоянием на 31 декабря 200Б года. Информация об остатках на конец года пяти основных видов товаров, предназначенных для продажи, имеет такой вид:

Конечное сальдо счета товарно-материальных ценностей по состоянию на 31.12.200Б года

Товар	Кол-во ед.товара	Первичная стоимость (ст-ть приобретения ед. товара), $	Стоимость замещения (поточная, риночная ст-ть), $
А	50	20	18
Б	100	45	45
В	20	60	62
Г	40	40	40
Д	500	10	8

Не обходимо:

1. Рассчитать стоимость товаров, согласно которой необходимо определить конечное сальдо счета ТМЦ по состоянию на конец 200Б года.

При этом принцип меньшей стоимости должен применяться на индивидуальной основе (с каждой отдельной единицы товара). Чтобы обличить работу не обходимо будет сделать в форме таблицы, которая состоит из таких колонок: товар, количество (ед. товара), общая (первичная) стоимость, общая рыночная стоимость, оценка согласно принципа меньшей стоимости.

2. Рассчитать стоимость товаров, согласно которой не обходимо определить конечное сальдо счета ТМЦ по состоянию на конец 200Б года на основе принципа меньшей стоимости в сравнении с общей (первичной) стоимостью товаров и их поточной рыночной стоимостью.

3.Какой метод (1) или (2) можно считать более приемлемым? Почему?

Ответ

Товар	Кол-во ед.товара	Первичная стоимость (ст-ть приобретения ед. товара), $	Стоимость замещения (поточная, рыночная ст-ть), $	Оценка согласно принципа меньшей стоимости.
А	50	1000	900	900
Б	100	4500	4500	4500
В	20	1200	1240	1200
Г	40	1600	1600	1600
Д	500	5000	4000	4000
Конечное сальдо		13300$	12240$	12200$

Из таблицы видно, что разница между стоимость приобретения товаров и его поточной (рыночной) стоимостью составляет в сумме 1060$. А разница между стоимостью приобретения и стоимостью по принципу меньшей стоимости составляет 1100$. Как видим, возник нереализованный убыток на конец года потому именно тогда имеет место снижения рыночной цены единицы товара от цены приобретения и это не дает отсрочки определения такого убытка до момента фактической продажи товаров. Поскольку этот убыток будет включен в себестоимость продукции, реализованной за 200Б год, то это приведет к уменьшению балансовой прибыли именно за 200Б год.

Список використаної літератури

1. Бутинець Ф. Ф. Бухгалтерський облік у зарубіжних країнах - Житомир: ПП "Рута", 2002.

2. Міхалкович АЛ. Бухучет в зарубежных странах - Мінск: ООО «Мисанта»: ООО «ФУ Аннформ», 2003.

3. Парфенов К.Г. Международные стандарти финансовой отчетности. М.: «Парфенов.ру», 2003

4. Завгородний В.П. Настольная книга бухгалтера малого бизнеса. - К.: ВиРАР, Дакор, 2000. - 608 с.

5. C.Ф.Голов, В.М. Костюченко. Бухгалтерський облік за міжнародними стандартами: приклади та коментарі. Практичний посібник. – К.: Лібра, 2001. – 840с.

6. Велш Глен А., Шорт Деніел Г. Основи фінансового обліку / Пер. З англ. О.Мінін, О.Ткач. – К.: Основи, 1997. – 943с.