По ознаці напрямку скривлення сколіози поділяються на лівосторонні і правобічні.
1.5 Класифікація Понсеті і Фрідмана
Тип сколіозу визначають по класифікації Понсеті і Фрідмана. Прості сколіози бувають: шийні, шийно-грудні (верхнєгрудні), грудні, попереково-грудні, поперекові, попереково-кресцові. Із складних - виділяють комбінований сколіоз. Складні сколіози (комбіновані) утворяться з простих - основна (первинна) дуга скривлення компенсується другою дугою скривлення. Тип сколіозу визначається локалізацією первинної дуги скривлення.
Для вироблення реабілітаційної тактики важливо виявити первинну дугу скривлення, тому що ефективність лікування багато в чому залежить від можливості виконати корекцію первинної дуги. Первинна дуга скривлення звичайно більше компенсаторної. У ній завжди наочно виражена клиноподібна деформація і торсії хребців, вона більш фіксована і менш піддається корекції. Якщо первинне скривлення ригідно, корекція вторинних дуг не забезпечує належного лікувального ефекту.
Іноді утвориться сколіоз із трьома вершинами скривлення. Наприклад, якщо первинним є поперековий сколіоз вправо, те його компенсує вторинний лівосторонній сколіоз грудного відділу, що у свою чергу компенсується правобічним сколіозом шийного відділу хребта. Сколіози можуть сполучатися з порушеннями постави в сагиттальної площини, частіше - з дефектами, що характеризуються збільшенням нормальних фізіологічних вигинів хребта, рідше - з дефектами зменшення нормальних фізіологічних вигинів хребта.
По розвитку процесу розрізняють непрогресуюче, мeдлeнно прогресуючий і бурхливо прогресуючі сколіози. Більш 50% сколіозів не прогресують і залишаються сколіозами І ступеня; 40% повільно прогресують; 10% усіх сколіозів бурхливо прогресують, тобто через 2-3 року сколіоз досягає вже ІІІ ступінь розвитку, нерідко з формуванням реберного горба. Особливо небезпечний у цьому зв'язку пубертатний період розвитку дитини, під час якого відбувається бурхливий ріст кістяка. З його початком плин сколіозу різко погіршується. При відсутності лікування швидкість прогресування хвороби збільшується в 4-5 разів, тому необхідний контроль за ростом дитини. Абсолютна величина росту не впливає на плин сколіозу, що визначає роль грає крива швидкості росту. З закінченням росту хребта, як правило, припиняється прогресування сколіотичної хвороби і, отже, можна говорити про припинення надзвичайно активних реабілітаційних заходів.
1.6 Лордоз
Лордоз - скривлення хребта в сагиттальной площини, звернене опуклістю кпереди. Звичайно виникає як компенсація надмірного скривлення в сусідньому відділі хребта (наприклад, рідко виражене кіфотичне скривлення хребта в грудному відділі нерідко сполучається з компенсаторним лордичне скривленням його в поперековому відділі і збільшенням кута нахилу таза).
При лордозі спостерігається так називана кругловогнута ("сідлоподібна") спина.
1.7 Кіфоз
Кіфоз - скривлення хребта в сагиттальной площини з утворенням опуклості, зверненої кзаду. При різко вираженій сутулій спині хребет може бути скривлений на всьому протязі - від поперекового до шийного відділу. При скривленні переважно верхнього грудного відділу хребта кіфоз зветься "кругла спина".
При цій деформації хребта (особливо при круглій спині) у зв'язку з клиноподібною деформацією хребців, дегенерацією міжхребетні хрящів, що деформує спондилоартрозом і іншими причинами, як правило, розвивається контрактура м'язів передньої черевної стінки, грудних м'язів і розтягання м'язів спини, порушується постава (зведені плечі, крилоподібні лопатки).
У результаті помітно погіршується рухливість ребер, грудної клітки в цілому, що приводить до зменшення життєвої ємності і вентиляція легень, порушується функціональний стан хребта (особливо ресорна функція), наслідком чого є несприятливі зміна кардіореспіраторна і ін. систем організму.
Розділ 2 Реабілітація при статичних деформаціях хребта
2.1 ФР при сколіозах
Лікування сколіотичної хвороби складається з трьох взаємозалежних ланок: мобілізація скривленого відділу хребта, корекція деформації і стабілізація хребта в положенні досягнутої корекції. Лікування спрямоване на усунення патологічних змін інших органів і систем організму хворого. Основною і найбільш важкою задачею, рішення якої визначає успіх лікування в цілому, є не мобілізація і корекція скривлення, а стабілізація хребта в корригированному положенні. Корекція деформації, не підкріплена заходами, що забезпечують стабілізацію хребта, неефективна. Щире лікування сколиотичної хвороби, тобто зменшення структурної деформації хребців, може бути досягнуто тільки тривалим наполегливим лікуванням протягом усього періоду росту хребта з обов'язковим комплексним використанням ортопедичного лікування. Цей процес дуже складний і не завжди успішний.
2.2 ЛФК
Ведуча роль у реабілітації хворих сколіозом належить ЛФК. Клініко-фізіологічним обґрунтуванням до застосування засобів ЛФК у комплексній реабілітації хворих сколіозом є зв'язок умов формування і розвитку кістково-зв'язкового апарата хребта з функціональним станом м'язової системи. ЛФК сприяє формуванню раціонального м'язового корсета, що утримує хребетний стовп у положенні максимальної корекції. При неповній корекції ЛФК забезпечує стабілізацію хребта і перешкоджає прогресуванню хвороби. Застосовуються загальрозвиваючі, дихальні і спеціальні вправи. Спеціальними є вправи, спрямовані на корекцію патологічної деформації хребта - вправи, що коригують. Вони можуть бути симетричними, асиметричними, деторсіонними.
Симетричні вправи не порушують виниклих компенсаторних пристосувань і не приводять до розвитку противоскривлень. Важливою перевагою цих вправ є простота їхнього підбора і методика проведення, не потребуючого обліку складних біомеханічних умов роботи деформованого хребтово-рухового сегмента.
Асиметричні вправи, що коригують, використовуються з метою зменшення сколіотичного скривлення. Вони підбираються індивідуально і впливають на патологічну деформацію локально. Асиметричні вправи тренують ослаблені і розтягнуті м'язи. Наприклад, з вихідного положення коштуючи, руки уздовж тулуба, ноги на ширині пліч, виконується наступне вправа:
а) на стороні грудного сколіозу опускається надпліччя, плече повертається кнаруже, при цьому лопатка при водиться до середньої лінії. У момент приведення лопатки відбувається корекція реберного вибухання;
б) на протилежній стороні грудного сколіозу піднімається надпліччя і плече повертається вперед і усередину лопатка при цьому відтягається кнаруже. У цьому русі беруть участь надпліччя, плече і лопатка. Поворот тулуба не допускається. При виконанні цієї асиметричної вправи відбувається розтягування верхньої порції трапецієподібного м'яза і зміцнення лопаткових м'язів на стороні сколіозу;
Варто пам'ятати, що неправильне застосування асиметричних вправ може спровокувати подальше прогресування сколіозу.
Деторсіонні вправи виконують наступні задачі: обертання хребців убік , протилежну торсії; корекція сколіозу вирівнюванням таза; розтягування скорочених і зміцнення розтягнутих м'язів у поперековому і грудному відділах хребта. Наприклад, на стороні поперекової увігнутості - відведення ноги назад у протилежну сторону; на стороні грудного сколіозу - відведення руки з невеликим поворотом корпуса у верхньому відділі вперед і усередину. При відведенні ноги таз помірковано приділяється в ту ж сторону.
Вправа сприяє деторсії в поперековому і грудному відділах хребетного стовпа.
Загальрозвиваючі вправ містить у собі вправи загальзміцнювального характеру на всі м'язові групи силового і швидкісно-силового характеру, вправи на рівновагу, корекцію руху, витяжіння і розслаблення. Вправи виконуються з предметом (булава, скакалка, набивні м'ячі, гантелі і т.д.) і без нього.
Для дітей, що займаються гімнастикою, що коригує, велике значення мають дихальні вправи, тому що в них звичайно слабко розвита, а нерідко деформована грудна клітка. Методист акцентує увагу дітей на сполученні вправи з подихом і про категорично неприпустиму затримку подиху при вправах.
ЛФК проводять у формі заняття лікувальною гімнастикою. заняття гімнастикою, що коригує, проводять груповим методом: Індивідуалізація лікувального впливу при груповому методі занять досягається комплектуванням невеликих груп до 10-12 чоловік, однорідних по деформації, віку, а також призначенням індивідуальних вправ і дозування. За віком діти розділяються на 4 групи: 5-6-літні; 7-10-літні; 11-13-літні; 14-16-літні. Заняття гімнастикою, що коригує, проводяться 3 рази в тиждень по 30-45 хв. Заняття поділяються на 3 частині.
Підготовча частина містить у собі організацію групи для заняття, побудову, ходьбу, під час якої виконуються різні рухи руками, що розвивають м'язи плечового пояса і рухливість у плечових суглобах, наприклад, махи, кругові рухи.
Ходьба з підніманням прямих ніг, ніг, зігнутих у колінцях, пересування в приседе, "стрибок жаби", "хід слона", "кроки ведмедя", ходьба на п'ятах, на носках, на зовнішньому краї стопи, перекати з п'яти на носок, ходьба в різному темпі і різних напрямках (змійкою, спиною вперед). Короткочасний біг. Дихальні вправи. Далі вправи виконуються коштуючи перед дзеркалом: загальрозвиваючі вправи для шиї, нижніх кінцівок і плечового пояса; для формування і закріплення навички правильної постави; для профілактики і корекції плоскостопості.
Основна частина заняття. Застосовують спеціальні вправи, що коригують; дихальні; індивідуальні вправи, що коригують; вправи в рівновазі; вправи на загальну і силову витривалість м'язів черевного преса, спини, грудної клітки, що сприяють утворенню раціонального м'язового корсета; вправи для корекції деформації ніг; вправи в гімнастичної стінки, на гімнастичній стінці; рухливі ігри. В основу заняття гімнастикою, що коригує, покладений принцип максимального статичного розвантаження хребта.