3. Коштуючи спиною до поручня, руки В сторони (руки можуть сковзати по поручні) ступнути вперед, прогнутися, випрямиться (4-6 разів кожною ногою).
2.6.4 Механотерапія
Дітям з порушенням постави (особливо шкільного віку) доцільно виконувати вправи на тренажерах.
При зменшених фізіологічних вигинах корисний гребний тренажер (академічне веслування), при збільшенні фізіологічних вигинів - велотренажер (тренування кардіореспираторної системи), з піднятими (паралельно підлоги) руками, гімнастичний комплекс "Здоров'я". Цей вид тренування доступний старшим школярам. Дозволяють домогтися гарних результатів у профілактиці і лікуванні порушень постави м'ячі великих розмірів і інше устаткування фірми "Аконіт" - яскраві, багатофункціональні предмети.
Чисті виси не рекомендується використовувати в дошкільному віці і молодшому шкільному віці. За надмірним витяжінням хребта (на тлі загальної слабості і диспропорції тонусу передньої і задньої поверхні м'язів тулуба) випливає ще більш сильне скорочення м'язів, що приносить більше шкоди, чим користі.
2.6.5 Масаж
У дитячому віці масаж є ефективним методом профілактики і лікування порушень постави. Використовуються основні прийоми поглажування розтирання, вібрація і їхні різновиди. Усі прийоми виконуються плавно і безболісно. Дітям першого року життя, як правило, призначають загальний масаж, старшим дітям - масаж спини, грудей, черевного преса. Як правило він передує заняттям лікувальною гімнастикою. Діти дошкільного віку і старше можуть використовувати прийоми самомасажу, використовуючи допоміжні засоби: роликовий массажер, масажні доріжки, масажні м'ячі в сполученні з фізичними вправами.
ГЛАВА 2 ВЛАСНА ДОСЛІДНИЦЬКА РОБОТА
Розділ 1 Загальна характеристика піддослідних хворих
Для дослідження ми взяли дві групи: експериментальну і контрольну по 10 чоловік кожна. Група того самого віку у середньому 15 років.
В експериментальній групі діти ще додатково займаються сеансами ЛФК з специфічним уклоном, вправи підібрані згідно їх захворювання, а саме сколіоз І – ІІ ст.
Розділ 2 Методи проведення дослідження
2.1 Ціль дослідження
Ціль дослідження – дослідити та визначити показники дихальної системи: локальна вентиляція легень, частота подихів, проби Штанге та Генче у дітей зі статичною деформацією хребта та етапі реабілітації.
2.2 Математико-статичний метод обробки даних, отриманих в ході експерименту за Ст'юдентом
Вимірити показники стану дихальної системи і дати аналіз теоретично й аналіз методом математичної статистики по Ст'юденту.
Використовуємо метод математичної статистики Ст'юдента.
При цьому уся сукупність людей, які беруть участь в експерименті, складає, так звану, генеральну групу. Ця група розбивається на дві - контрольну та експериментальну. Групи можуть складатися наступимо чином:
без урахування індивідуальних особливостей членів групи;
за віком, за статтю, за перебігом захворювання, за станом фізичного розвитку.
У курсовій роботі для дослідження показників стану дихальної системи відібрані хворі з урахуванням захворювання - в усіх діагноз – сколіоз I – II ст.
Для математичного порівняльного аналізу визначаються такі параметри:
1) середнє арифметичне значення величини показника (Х);
2) середнє квадратичне відхилення, яке характеризує мінливість ознаки (
);3) помилка середньої (m);
Всі три показника розраховуємо для кожної групи окремо, для контрольної та експериментальної.
Середнє арифметичне значення величини показника Х вираховуємо за формулою (2.1):
Х =
, (2.1)де
- сума значень показників в групі,n – кількість людей в групі.
Середнє квадратичне відхилення значення показника
вираховуємо за формулою (2.2): = R (max - min)/А, (2.2)де R - різниця між максимальним і мінімальним значеннями показника,
А - табличне значення із значень n (додаток Г).
Помилку середньої вираховуємо за формулою (2.3):
m =
, (2.3)де
- середнє квадратичне відхилення,n - кількість людей в групі.
Знаючи величини X та m кожної групи, можливо визначити значення t – критерію Ст”юдента за формулою (2.4):
t =
, (2.4)де Х1 та Х2 – середні арифметичні,
m1 та m2 – помилки середньої арифметичної.
В чисельнику формули (2.4) визначається різниця між Х кожної групи, причому з більшого значення віднімається менше значення.
В знаменнику формули – сума значень помилок середньої арифметичної в контрольній та експериментальній групах.
Після визначення значення t залишається встановити – достовірна чи недостовірна різниця у величині зазначеного показника міх контрольною та експериментальною групами.
Для цього використовується додаток Д, в якому в одній з колонок знаходиться значення так званих “ступенів свободи”.
Ступень свободи визначається за формулою (2.5):
f = (nконтр + nексп) - 2, (2.5)
де n – кількість людей в контрольній та експериментальній групах.
Таким чином, знаючи значення ступеню свободи f та значення t – критерію Ст’юдента, визначаємо достовірність відмінностей. У додатоку В, таблиця граничних значень t – критерію Ст’юдента напроти знайденого значения ступеня свободи є два значення Р. Саме з цими значениями Р слід порівнювати отримані значения t.
Якщо значення t буде менше значення (Р - 0,05), то достовірної відмінності між досліджуваним показником в контрольній та експериментальній групі немає, тобто Р > 0,05.
Якщо значення t дорівнює значенню (Р - 0,05), або буде знаходитися між значенням (Р – 0,01), або буде більше значення (Р - 0,01), то це говорить про наявність достовірної відмінності між величинами контрольної та експериментальної групи.
Розділ 3 Хід проведення дослідження
сколіоз хребет деформація
Для досягнення поставленої мети в дослідженні брали участь 20 хворих. Сформовано дві групи - контрольна й експериментальна. У кожній групі знаходилося по 10 чоловік. Період дослідження складає три місяці. Виміру показники стану дихальної системи проводилилось на початку і по закінченні експерименту.
Отже, беремо контрольну групу хворих з 10 чоловік на початку експерименту і їхніх даних заносимо в таблицю 2.1.
Таблиця 2.1 Показники стану дихальної системи контрольної групи на початку експерименту
№з/п | Показники стану дихальної системи | ||||
Локальна вентиляція правої легені % | Локальна вентиляція лівої легені % | ЧДД у хв. | Проба Штанге сек | Проба Генче сек. | |
1 | 70,2 | 70,7 | 16 | 42 | 27 |
2 | 69,8 | 70,3 | 19 | 47 | 26 |
3 | 69,7 | 70,2 | 20 | 42 | 27 |
4 | 69,6 | 70,2 | 19 | 47 | 23 |
5 | 70,1 | 70,7 | 15 | 43 | 25 |
6 | 70,3 | 70,8 | 16 | 44 | 25 |
7 | 69,7 | 70,5 | 21 | 48 | 23 |
8 | 69,9 | 70,7 | 18 | 46 | 24 |
9 | 69,6 | 70,1 | 22 | 48 | 21 |
10 | 70,0 | 70,5 | 16 | 51 | 20 |
Так само саме фіксуємо показники на початку експерименту і для експериментальної групи і формуємо таблицю 2.2.
Таблиця 2.2 Показники стану дихальної системи експериментальної групи на початку експерименту
№п/п | Показники стану дихальної системи | ||||
Локальна вентиляція правої легені % | Локальна вентиляція лівої легені % | ЧДД у хв. | Проба Штанге сек. | Проба Генче сек. | |
1 | 70,2 | 70,8 | 17 | 50 | 26 |
2 | 69,7 | 70,2 | 20 | 46 | 22 |
3 | 69,8 | 70,2 | 17 | 48 | 24 |
4 | 69,5 | 70,0 | 19 | 46 | 23 |
5 | 70,0 | 70,5 | 18 | 43 | 24 |
6 | 69,6 | 70,1 | 21 | 45 | 24 |
7 | 69,8 | 70,3 | 20 | 44 | 25 |
8 | 70,4 | 70,8 | 15 | 45 | 22 |
9 | 70,1 | 70,6 | 21 | 44 | 21 |
10 | 70,4 | 70,9 | 16 | 46 | 27 |
Через три місяці, по закінченні експерименту, проводимо виміру показників стану дихальної системи: локальна вентиляція легень, ЧДД, проби Штанге і Генче в двох групах - контрольної й експериментальний. При цьому дані вимірів заносимо в таблицю 2.3 для контрольної групи й у таблицю 2.4 - для експериментальної.
Таблиця 2.3 Показники стану дихальної системи контрольної групи наприкінці експерименту
№п/п | Показники стану дихальної системи | ||||
Локальна вентиляція правої легені % | Локальна вентиляція лівої легені % | ЧДД у хв. | Проба Штанге сек. | Проба Генче сек. | |
1 | 72,2 | 72,7 | 16 | 43 | 28 |
2 | 71,7 | 72,2 | 18 | 48 | 26 |
3 | 71,7 | 73,1 | 16 | 45 | 27 |
4 | 71,5 | 72,0 | 17 | 47 | 25 |
5 | 72,1 | 72,6 | 15 | 44 | 26 |
6 | 72,2 | 72,7 | 14 | 46 | 26 |
7 | 71,7 | 72,3 | 19 | 49 | 29 |
8 | 71,9 | 72,5 | 17 | 46 | 24 |
9 | 71,6 | 72,1 | 19 | 49 | 22 |
10 | 72,1 | 72,6 | 16 | 50 | 21 |
Таблиця 2.4 Показники стану дихальної системи експериментальної групи наприкінці експерименту