За даними М.І. Товт-Коршинської та співавт. у хворих на БА персистуючого легкого, середньо-важкого та важкого перебігу виявлене зниження НК активності мононуклеарів крові, порівняно з хворими БА інтермітуючого перебігу. Ці зміни пов”язані з інфекційно-залежним компонентом (переважно вірусним) у патогенезі захворювання. Визначалися також підвищені рівні сироваткового ІФН при персистуючій БА різного ступеня важкості, порівняно з групою здорових дітей: (6,2±4)log [63]. При інтермітуючій БА середні параметри цього показника були в межах норми..
Звертає на себе увагу, що при нормальних значеннях ІФН при інтермітуючій БА спостерігалися нормальні значення НК-активності, а підвищені показники ІФН при персистуючій БА супроводжувалися пригніченням функцій НК клітин, що свідчить про більш виражений дисбаланс противірусного захисту при персистуючій БА. Не виключено, що певний рівень сироваткового ІФН є результатом компенсаторних механізмів, які виникають внаслідок недостатності НК.. Відмічена позитивна кореляція вмісту ІФН з величиною ШОЕ (К=0,65), що вказує на зв”язок показника з вираженням запального процесу.
Виявлено виражений зворотний зв”язок між частотою ГРВІ та рівнем сироваткового ІФН (К=-0,60), частотою ГРВІ та НК активністю (К=-0,56), вказує на те, що вищі значення цих показників сприяють захисту від ГРВІ у хворих на БА. Поряд з тим, відмічена різного характеру кореляційна залежність частоти ГРВІ з цими параметрами при різній важкості БА.
Зниження НК активності було пов”язане з частими ГРВІ (виражений зворотний кореляційний зв”язок між показниками) при інтермітуючій БА, а також при персистуючій легкій та середньої важкості перебігу хвороби.При важкій персистуючій БА коефціент кореляції між показниками був мінімальний. Знижений рівень сироваткового ІФН, як і у випадку з НК активністю, був пов”язаний з більш частими ГРВІ при легкій БА і середній важкості перебігу захворювання.При важкій БА кореляційний зв”язок був навіть позитивний, вказуючи на те, що більш високий рівень ІФН практично не сприяв захисту від ГРВІ. [63]. Тобто, якщо при легшому перебігу БА підвищені значення сироваткового ІФН та НК активності сприяли захисту від ГРВІ, то при важкому персистуючому перебігу — очевидно ні. Згідно літературних даних, підвищена продукція ІФН при важкому перебігу БА може відігравати навіть патогенну роль, підтримуючи еозинофільне запалення[72, 73]. Відомо також, що високі дози препаратів ІФН викликають загострення БА, сприяють погіршенню психологічного стану хворих, зокрема виникненню депресій [74, 75].
Для уточнення захисного значення деяких показників протиінфекційного клітинного імунітету при різній важкості перебігу бронхіальної астми (БА) проводилося вивчення їх зв”язку з частотою гострих респіраторно-вірусних інфекцій (ГРВІ). Було виявлено, що при легкому та середньої важкості перебігу БА вищі значення сироваткового інтерферону (ІФН) та натуральної кілерної (НК) активності були зв”язані з меншою частотою ГРВІ, очевидно сприяючи захисту від вірусних інфекцій; при важкому перебігу зв”язок між показниками був мінімальний. Одержані дані свідчать про доцільність стимуляції противірусного імунного захисту, зокрема активності НК клітин та продукції ІФН, при БА легкого та середньої важкості перебігу. Доцільність стимуляції даних показників при БА важкого перебігу потребує подальшого вивчення[63].
При алергічних запальних реакціях, обумовлених гіперпродукцією ІgЕ, зниження рівня секреції цього імуноглобуліна можна добитися, використовуючи в якості інгібітора такі цитокіни, як ІФg, який є прямим антагоністом ІЛ-4 в ІЛ-4- індукованій продукції ІgЕ; ІЛ-10, відвертаючий ІЛ-4-індукований синтез ІgЕ шляхом інгібіції допоміжної функції моноцитів;ІЛ-8, селективно інгібуючий Іg Е- продукцію плазматичними клітинами, індукованими ІЛ-4, а також ІЛ-12, регулюючий рівень секреції ІФg, ІЛ-4 і ІЛ-10 антигенспецифічними лімфоцитами.
Без сумніву, в клінічній практиці раціональна сумісність цитокінової і антицитокінової терапії, базуючої на контролі цитокінового балансу в організмі хворого, може бути основою для успішної імунокоригуючої терапії.
МІКРОБНО-ВІРУСНІ АСОЦІАЦІЇChlamydiapneumoniae
За чисельними даними зарубіжної літератури останніх років найбільш актуальним представляється вивчення у хворих на БА ролі мікробно-вірусних асоціацій, в котрих одним із інфекційних агентів є внутрішньоклітинні збудники Chlamydiapneumoniae та Mycoplasmapneumoniae. Встановлено, що деякі внутрішньоклітинні збудники можуть обумовити як дебют захворювання, так і бути причиною його загострення та тяжких варіантів перебігу [15,16,17,18]. Chlamydiapneumoniae(СР) є одним з чотирьох видів роду Chlamydia і спричиняє захворювання тільки у людини. [50]. Цей респіраторний патоген широко розповсюджений в усьому світі[51]. Збудник уражує верхні та нижні ділянки респіраторного тракту і з легень мононуклеарними лімфоцитарними клітинами потрапляє в циркулююче кров”яне русло.Останнє призводить до широкого спектру клінічних проявів, особливо при хронічному перебігу інфекції. В останні роки з”явилися багато робіт, що вказують на зв”язок між Chlamydiapneumoniaeта бронхіальною астмою (БА) [52,53]. Яскравість клінічної картини прямо пропорційно пов”язана з титром анти-СР антитіл у секретах носоглотки. [54,55].Персистуюча хламідійна інфекція може спричинити астматичні запальні вогнища в легенях і виступати в ролі кофактора при епізодах астми.
За даними О.Л. Ласиці під час загострення бранхіальної астми було проведено дослідження наявності інфекційних антигенів у слизу. Матеріал із зіву визначали експрес-методом імунофлюоресценції, фрагмент генома збудників у мокротинні та сироватці крові—методом ПЛР, рівень антитіл IgМ та ІgG у крові—методом ІФА. Діагностично значимими титрами АТ вважали для ChlamydiapneumoniaeIgМ 1:100 і ІgG- більш 1:10 [57].
Антитіла до Chlamydiapneumoniae у сироватці крові виявлені у 58,1% всіх обстежених. З них антитіла класу IgМ відмічені у 1,5% дітей, комбінація IgМ та ІgG — у 10,5% і тільки ІgG — у46,1% хворих[57].
Mycoplasmapneumoniae найчастіше виявляється у дітей, старших 4-ох років[56].
За даними І.А. Агафонової антитіла ІgG до Chlamydiapneumoniae виявлені у 46,6% хворих при тяжкому і у 15,0%--при легкому персистуючому ходу БА; до Mycoplasmapneumoniae- відповідно у 11,6% і 5% обстежених. IgМ до Chlamydiapneumoniae виявлені у 1 хворого[82].
Дані літератури свідчать про те, що атипові збудники, з однієї сторони, змінюють імунну відповідь хворого БА (як загальний, так і місцевий мунітет), а з другої сторони, сприяють колонізації дихальних шляхів іншими патогенами, що призводить до рецидивування та прогресуючого перебігу захворювання [15,16,17,18].
Негайний неспецифічний захист (проімунітет), обумовлений фагоцитарною активністю макрофагів, триває декілька днів. Гуморальна імунна відповідь характеризується продукцією специфічних ІgМ, ІgG, ІgА. Антитіла проти хламідійного LPS утворюються на ранній стадії після інфікування (ІgМ). Основна кількість ІgМ знаходиться в судинному руслі, його період піврозпаду 5 діб. Вже через 48 годин після зараження можна виявити ІgМ (початок індуктивної фази), його кількість сягає максимума до 4-6 дня, після чого починає знижуватися і потім виявляються ІgG . ІgG знаходиться як в судинному руслі, так і в секретах організму (період напіврозпаду-23 дні). Іg A, в основному секреторний глобулін, з періодом напіврозпаду 58 днів.
Перша, швидка захисна реакція є в локальному утворенні секреторного ІgА у вхідних воротах. Між 5 і 20 днями хвороби послідовно виникають ІgМ, ІgА, ІgG - антитіла проти родоспецифічних для хламідій LPS. Для імунологічної діагностики Mycoplasmapneumoniae являються важливими ті обставини, що значна кількість антигенів мікоплазм перебуває в складі циркулюючих імунних комплексів. Дисоціація таких комплексів під дією буфера (рН 2,4) дозволяє виявляти антигени міколазм в високих титрах. [56].Про термін утворення антитіл проти основного білка мембран (МОМР) думки протилежні. Тільки після початку хвороби визначаються антитіла класу Іg G до МОМР.
КЛІТИННИЙ ІМУНІТЕТ
Клітинний імунітет представлений макрофагами, фагоцитуючими хламідійну клітину, а також факторами неспецифічного імунного захисту система лізоциму, інтерферону.
В цілому, хламідійна інфекція має три захисні механізми: локальне утворення секреторного ІgА, цитолітичний захист через Т-клітини та гуморальне утворення антитіл ІgМ, ІgG, ІgА. Вироблення антитіл, а також фагоцитоз макрофагами можливі тільки тоді, коли хламідійна клітина знаходиться в стадії ендоцитозу в міжклітинному просторі.
Значні успіхи в області експериментальної та прикладної імунології чимало сприяли уточненню генезу більшості бронхолегеневих захворювань. Показано,що в основі рецидивування інфекції респіраторного тракту у дітей лежать механізми недостатності будь-яких ланок імунітету, обумовлених конституціональними особливостями (імунодіатези) та генетичною схильністю до бронхолегеневої патології з наявністю так званих “мінорних аномалій імунітету”, на фоні котрих постійна антигенна стимуляція імунної системи в результаті частих повторних захворювань призводить до виснаження її резервів, а потім і до розвитку вторинних імунодефіцітних станів або до гіперстимуляції патогенетично значимих механізмів [19].
Крім того, респіраторні вірусні інфекції сенсибілізують дитячий організм до алергенів вірусного та бактеріального походження, визивають посилення продукції антитіл ІgЕ-класу, котрі взаємодіють з опасистими клітинами і базофілами з наступною секрецією медіаторів алергії, результатом чого часто є хронічні захворювання ЛОР-органів та бронхолегеневої системи. Розуміння імунопатологічних механізмів, які лежать в основі рецидивування захворювань респіраторного тракту, необхідно для призначення патогенетично обгрунтованої терапії та розробки ефективних засобів профілактики [20].