При позитивному впливі фізичних вправ для хворих на виразкову хворобу шлунку та дванадцятипалої кишки суб’єктивні відчуття зникають, апетит та стілець нормалізуються, пульс має тенденцію до зниження, стабілізується вага хворого.
Лікарський контроль та лікарсько-педагогічні спостереження дадуть кращий результат, якщо вони будуть доповнені самоконтролем.
Самоконтроль проводить сам хворий. Для цього кожен день потрібно вести щоденник самоконтролю. Це допоможе своєчасно встановити наявність тих чи інших ускладнень виразкової хвороби шлунку та дванадцятипалої кишки. В той же час самоконтроль дозволяє реабілітологу вести регулярний поточний контроль та вносити зміни в методику занять лікувальною фізичною культурою.
Для оцінки функціонального стану організму хворого, до заняття й після заняття лікувальною гімнастикою, велике значення має опитування хворого, що дозволяє визначити його рухові можливості й виявити ознаки хронічної коронарної або серцевої недостатності на підставі переносимості ним навантажень.
Найпоширенішими методами діагностики ефективності навантаження для реабілітолога являються:
· Збір і аналіз анамнезу життя й хвороби.
· Суб'єктивний огляд.
· Антропометричні дослідження.
· Пульсотонометричний контроль.
· Оцінка зовнішніх ознак стомлення.
При суб'єктивному огляді й антропометричному дослідженні особливу увагу варто приділяти стану опорно-рухового апарату (плоскостопість, сколіоз, деформації таза й кінцівок і т.д.), композиції тіла (ступінь і локалізація жировідкладень, пропорційності розвитку мускулатури й ін.), загальним антропометричним характеристикам (зріст, вага, ЖЄЛ, динамометрія).
Оцінка зовнішніх ознак стомлення дозволяє реабілітологу виділити із групи осіб, що займаються тих, які в першу чергу мають потребу в поглибленому діагностичному нагляді. Основними ознаками стомлення є гіперемія шкірних покривів, надлишкове потовиділення (гіпергідроз), задишка, порушення координації (техніки виконання вправи), поведінкові розлади (неадекватна реакція на сформовану обстановку, партнерів, зниження мотивації й т.д.). Оцінюється швидкість і ступінь їхнього прояву.
Важливою умовою контролю на заняттях лікувальною гімнастикою при виразковій хворобі шлунка й дванадцятипалої кишки – регулярне спостереження за пульсом до й після занять лікувальною фізичною культурою. Зміни частоти й ритму пульсу, його напруги й наповнення вказують на ступінь переносимості фізичного навантаження. Пульс здорової людини в стані спокою дорівнює 60-80 ударам за хвилину (60 – 76 ударів у чоловіків і 74 – 82 удару в жінок). При систематичних заняттях ранковою гігієнічною гімнастикою, лікувальною гімнастикою протягом тривалого часу число ударів за хвилину зменшується (за рахунок гарного наповнення й ритму).Розрив між показниками пульсу до й після фізичного навантаження також зменшується під дією постійного тренування серцевих м'язів гімнастичними вправами й глибоким диханням. При здоровому тренованому серці показник пульсу швидко вертається до норми (при великих фізичних навантаженнях – через 15 – 30 хвилин, а при помірних – через 5 – 10 хвилин).Прискорений пульс протягом 1 – 1,5 години і більше після фізичного навантаження свідчить про загальну перевтому організму або порушенні серцево-судинної діяльності. У цих випадках необхідно звернутися до лікаря й тимчасово втриматися від занять лікувальною гімнастикою.Чим краще тренована людина, тим швидше його пульс приходить до норми.Після інтенсивних фізичних вправ для заспокоєння серцебиття рекомендується виконати трохи спокійних, але глибоких вдихів через рот, складений у трубочку (звернути особливу увагу на гарний та повний вдих).Важливим показником впливу фізичного навантаження на серцево-судинну й дихальну системи є зміна частоти дихання. Норма для дорослої людини – 16-18 дихальних рухів (вдихів і видихів) за хвилину. У тренованої людини дихання становить від 10 до 12 вдихів і видихів за хвилину. Це пояснюється кращим розвитком легенів і, отже, більшим дихальним обсягом. Дихання необхідно тренувати в процесі занять.Дихання повинне бути глибоким. Від повноти видиху залежить глибина вдиху.Швидке частішання дихання на занятті або після нього вказує на легку збудливість організму, фізичне перевантаження або дихальну недостатність. Це може привести до розладу серцевої діяльності й загальному погіршенню здоров'я. При прояві задишки або утрудненого дихання після фізичних вправ потрібно навантаження тимчасово припинити (або зменшити).На початкових заняттях гімнастикою не слід дихати занадто глибоко. Це може викликати запаморочення або головний біль. Посилене дихання включається ближче до середини заняття після найбільш важких фізичних вправ і обов'язково наприкінці його як заспокійливий засіб, що зменшує фізичну напругу й порушення серцевої діяльності [28, 45].Однією з найпростіших форм визначення ступеня фізичного розвитку є антропометричні виміри, тобто виміру зросту, ваги, окружності грудей, життєвої ємності легенів, сили.Зважування виконується на спеціальних медичних вагах. Щоб визначити, чи відповідає вага людини його зросту, потрібно вагу в грамах розділити на зріст у сантиметрах.Вимірювання окружності грудей служать одним з показників, що визначають розвиток грудної клітки й загальної статури. Окружність грудної клітки можна проводити в 3 або 2 вимірах (при глибокому вдиху й повному видиху, а також у стані спокою – так званій паузі).Різниця показників при вдиху й видиху називається амплітудою або екскурсією грудної клітки. У дорослої людини вона становить 5 – 7 см., збільшення або зменшення цього показника залежить від зросту, обсягу грудей, загального стану здоров'я й спеціальності, тобто характеру роботи. При регулярних заняттях фізичними вправами окружність грудної клітки збільшується й її амплітуда.Поряд з вимірами варто враховувати загальне самопочуття.Потрібно спостерігати за тим, як протікає сон, який апетит, стілець, сечовипускання, настрій після занять, протягом дня й т.д.З появою безсоння, поганого апетиту й інших несприятливих показників варто звернутися до лікаря.Для врахування ефективності лікувальної фізичної культури при виразковій хворобі шлунку та дванадцятипалої кишки можна використовувати також функціональні проби та тести (проба Штанге та Генчі, проба Мартіне-Кушилєвського та ін.).
Хворим, у яких повсякденні фізичні навантаження, повільна ходьба викликають біль у серце, задишку, слабість і серцебиття, тести з фізичним навантаженням не проводяться і їхні рухові можливості оцінюються як низькі – за даними опитування. Хворим, які легко виконують весь обсяг навантажень у межах повсякденного життя, а болі в серці, задишка й слабість з'являються лише при швидкій ходьбі або бігу середньої інтенсивності або ж відсутні при будь-яких фізичних навантаженнях, для оцінки функціонального стану й резервів кардіореспіраторної системи проводяться тести з фізичним навантаженням.
Тести з фізичним навантаженням дозволяють визначити фізичну працездатність і вирішити питання про припустиме загальне навантаження при заняттях різними видами ЛФК. Функціональні тести виявляють ступінь порушення функції того або іншого органа, за допомогою функціональних тестів вибирають приватну методику лікувальної гімнастики, дозують спеціальні вправи.
Тести з фізичним навантаженням.
Застосовують 2 види тестів з фізичним навантаженням:
1) тести, при проведенні яких зміни й строки відновлення показників кардіореспіраторної системи визначають після стандартного фізичного навантаження;
2) субмаксимальні тести, при використанні яких дані про серцево-судинну і дихальну системи можуть бути отримані безпосередньо під час дозованих навантажень, а також у відновному періоді.
До першого виду тестів відносять різні динамічні проби з підскоками, присіданнями, бігом і ходьбою на місці, при проведенні яких ураховують зміни й строки відновлення частоти пульсу, дихання, тиску. Ці тести прості й доступні, тому широко використовуються в практиці.
Основне завдання тестів на відновлення – визначення реакції серцево-судинної системи на фізичне навантаження. Найбільш стандартизована проба Мартіне-Кушелевського з 20 присіданнями за 30 с. Цю пробу проводять в осіб з виразковою хворобою шлунку й дванадцятипалої кишки в стадії повної компенсації, при визначенні медичної групи для занять фізичною культурою. За допомогою проби вдається визначити час відновлення функцій системи кровообігу й дихання після конкретного навантаження. При цьому більш короткий відновний період (до 3 хв.) свідчить про кращу фізичну підготовку, при виконанні навантаження у фізично підготовленого хворого частота пульсу менше. Частоту пульсу й тиску порівнюють із вихідними показниками: чим незначніше розбіжність, тим краще функція серцево-судинної системи. Проба з 20 присіданнями оцінюється з урахуванням змін частоти серцевих скорочень (ЧСС) у перші 10 хв. з першої хвилини після навантаження й тиск у відсотках до вихідної величини, а також рівняється відповідність відсотка частішання серцевих скорочень зі ступенем змін всіх основних параметрів, що характеризують тиск.
ВИСНОВКИ
1. У загальній структурі захворювань органів травлення провідне місце займає патологія шлунку й дванадцятипалої кишки. Виразкова хвороба шлунку й дванадцятипалої кишки вражає людей у найбільш працездатному віці – від 20 до 50 років і є не тільки медичною, але й соціальною проблемою.
2. На підставі вивчення й аналізу джерел літератури, установлено, що основними причинами виразкової хвороби шлунку та дванадцятипалої кишки являються: наявність хронічного гастриту, дуоденіту, функціональних порушень шлунку та дванадцятипалої кишки гіперстенічного типу (передвиразковий стан), нервово-психічні перевантаження й фізичне перенапруження, наявність Helicobacterpylori, спадкоємна схильність, прийом деяких лікарських препаратів, погрішності в харчуванні).