У реальних умовах зміни в нейроендокринній системі, імунологічній реактивності й стані різних систем організму бувають тісно повязані в межах загальних адаптаційних реакцій, що формуються при дії МП. Важливу роль при цьому відіграють і нейрорефлекторні та гуморальні механізми.
Серед загальновизнаних лікувальних ефектів МП можна виділити незначну протизапальну, протинабрякову, знеболювальну і стимулювальну ряду тканин дію. Протизапальний механізм МП відрізняється від дії стероїдів, ефект яких грунтується на підвищенні рівня глюкокортикоїдів, наступних змінах стабільності клітинних мембран і внутрішньоклітинного метаболізму за пригнічення імунологічної реактивності. У дозах і при інтенсивностях, які застосовують у клініці, МП здатне викликати лише м`яку активацію глюко- та мінералокортикоїдної функій кіркової речовини надниркових залозі щитоподібної залози. Разом з цим МП підвищує імунологічну реактивність, посилює мікроциркуляцію. Провідну роль у цій перебудові відіграють зміни у згортальній та калікреїн-кініновій системах крові. Локальна дія МП може зумовити загальну адаптаційну перебудову всього організму. У зв`язку з цим можна відзначити повну подібність протизапальних ефектів МП, гепарину та похідних саліцилової кислоти.
Відповідно до загальних механізмівдії МП знаходить застосування у хворих з шийним остеохондрозом з руховими й чутливими розладами. ЗМП 20-30 мТл здатне зменшувати больовий синдром у зоні інервації шийних корінців, збільшувати об`єм рухів у шийному відділі хребта і руках. Магнітотерапія справляє виражений лікувальний ефект при хворобах вегетативної нервової системи. У хворих з діабетичними поліневритами, ішемічними невритами та інфекційно-алергійнимкорінцевим синдромом після 3-5 процедур зменшується, а після 12-зникає біль, регресують чутливі та трофічні зміни, рухові ж порушення утримуються стійкіше. Застосування магнітотерапії корисне при невритах, попереково-куприкових радикулітах у дітей, вираженому фантомному болю.
Зміна коагуляційних властивостой крові та процесів мікроциркуляції тісно пов`язана зі станом серцево-судинної системи. При дії ПМП формується адаптаційна реакція з м`якою гіпотензивною дією, гіпокоагуляцією крові, гальмуванням періферійних бетаадренорецепторів. Подібні результати можуть бути отримані і при дії слабкого ЗМП та ПМП. Тому застосування ЗМП 9-35 мТл у хворих з ішемічною хворобоюсерця поліпшує показники гемодинаміки, обмін у міокарді, кислото-основний баланс крові та толерантність до фізичного навантаження, але не змінює порушення ритму серця. При цьому знижується підвищена функція системи згортання крові. Здобула визнання магнітотерапія при лікуванні хвороб периферійних судин за допомогою великих індукторів соленоїдів з локалізацією дії на ноги або нижню частину тулуба. Після курсового лікування у хворих з облітеруючим ендартеріїтом і атеросклеротичними оклюзіями периферійних судин істотно поліпшується артеріальний, венозний та капілярний кровообіг, зникають набряки, біль і важкість у ногах, поліпшується трофіка танин і шкірних покривів, підвищується фібринолітична активність і вміст гепарину.
Дія МП спричинює істотні зміни в гемодинаміціпечінки та її метаболізмі. Найбільші зміни гемодинамікивідбуваються при перших процедурах, до 7-9-ї процедури вони нормалізуються. На цей час у печінці відбувається посилення деяких процесів біосинтезу (РНК, глюконеогенез).
МП знаходить застосування в лікуванні хворих з гострою пневмонією затяжного перебігу. ЗМП (50 Гц) з інтенсивністю 15-35 мТл і вище деякою мірою поліпшує вентиляцію легень, знижує підвищений вміст імуноглобулінів А, підвищує число Т-лімфоцитів і знижений рівень 17-ОКС у крові. Суттєві зміни під впливом ЗМП спостерігаються у стані калікреїн-кінінової системи, що характеризує вираженість запального процесу і алергізацію організму хворого. ЗМП (50 гц) 25-35 мТл при дії на великі обєми грудної кліткисприятливо впливає на лікування бронхіальної астми, які раніше вживали преднізолон, лікувальний ефект МП не спостерігається.
Нині МП знаходить широке застосування для лікування різних запальних процесівв органах малого таза в жінок. Магнітотерапія справляє сприятливу дію при ендометріозі не лише не лише на супутній запальний процес, а й поліпшує дітородну функцію жінок. У хворих з ендометріозом формується імунологічна недостатність, що виявляється в рості клону В-лімфоцитів з рецепторами до імуноглобулінів А і зменшенням числа Т-лімфоцитів. Протизапальну дію МП використовують для профілактики маститів у породіль, лікуваня хронічного сальпінгоофориту в період загострення. При цьому наявність фіброміоми матки не є протипоказанням до застосуваня магнітотерапії. Поряд з цим спазмолітична, знеболювальна та протизапальна дія ЗМП дає змогу рекомендувати його при нирковокамяній хворобі з супутнім пієлонефритом.
ЗМП знайшло засосуваня в лікуванні переломів довгих трубчастих кісток. Справляючи протизапальну, протинабрякову і знеболювальну дію, МП поліпшує мікроциркуляцію в зоні перелому і прискорює регенерацію кісткового дефекту. У дії МП на регенерацію кісткової тканини важливу роль може відіграти механізм синхронізації вступання клітин у фазу поділу[7, c. 198].
1.3 Показання
Розлади мозкового кровообігу минущі та після інсульту, травми з парезами і без них, неврити різної локалізації, фантомний біль, невралгії, вегетативні поліневрити, гангліоліти, трунцити, ішемічна хвороба серцялегкого і середнього ступеня тяжкості, облітеруючий ендартериїт та атеросклеротичні оклюзії судин ніг та рук 1 і 2 стадії, гіпертонічна хвороба 1-2 стадії, хронічна венозна недостатність, у тому числі й з трофічними порушеннями, бронхіальна астма, пневмонія тривалого перебігу, виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки у стадії неповної ремісії, підгострий гепатит, у тому числі й вірусний, гострий і підгострий панкреатит, міжхребцевий остеохондроз, спондильоз, дистрофічні та запальні хвороби суглобів, переломи трубчастих кісток і нижньої щелепи, аднексити, сальпінгоофорити, метрити, у тому числі й при міомі матки, хронічні дерматити, псоріаз, вогнищева склеродермія, нейродерміт, рани мяких тканин, що не загоюються, гострий і підгострий отит, вазомоторний і алергійний риніт, одонтогенний гайморит, пародонтоз, після операційні абсцеси і флегмони щелепно-лицевої ділянки.
Протипоказання. Схильність до кровотеч, гіпокоагуляція крові, тяжкий перебігішемічної хвороби серця, індивідуальна підвищена чутливість до МП [8, c. 61].
Розділ 2. Техніка та методика проведення процедур
магнітотерапія методика процедура
2.1 Апарати. В теперішній час існує більше 20 різноманітних апаратів та засобів для магнітотерапії
«Полюс-1» - переносний апарат, який являється джерелом перемінного і пульсуючого магнітних полів з частотою 50 Гц, які можна використовувати в неперервному та переривчастому режимах. При останньому тривалість посилання і паузи складає по 2 с. в комплект апарату «Полюс-1» входять два цілендричних індуктора з діаметром робочої поверхні 110 мм, два прямокутних індуктора розміром 160*55*47 мм з пятьма робочими поверхнями, полостний індуктор розміром діаметра 25*165 мм і пасок з фіксатором.
Величина інтенсивності дії регулюється 4 ступенями переключення і залежать від використовуваного індуктора. На панелі керування апарату розміщені: 1-«Мережа»; 2 – світловий індикатор мережі; 3 – клавіша «Форма струму»; 4 – клавіша «Режим»; 5 – процедурний годинник; 6 – ручка «Інтенсивність»; 7 – два індикатора магнітного поля.
Включення апарату. 1) перевести клавішу «Мережа» (1) в положення «Вкл.». При цьому включається світловий індикатор мережі (2); 2) перевести клавішу «Форма струму» (3) в положення для отримання перемінного або пульсуючого магнітного поля; 3) Перевести клавішу «Режим» (4) в положення неперервного або переривчастого режиму магнітного поля; 4) ручку процедурного годинника повернути по годинниковій стрілці до упору, а потім зворотнім поворотом встановити заданий час процедури; 5) поворотом ручки «Інтенсивність» (6) вправо від нульового положення встановити вказану в призначенні лікаря інтенсивність дії. При цьому вмикаються світлові індикатори магнітного поля (7, 8), причому кожний індикатор відповідає одному із індукторів. Лампи індикаторів повинні світитися неперервно або з переривами в залежності від положення клавіші «Режим» (4).
По проходженню часу процедури подача магнітного поля на пацієнта автоматично вимикається і подається звуковий сигнал. Після закінчення процедури необхідно повернути ручку «Інтенсивність» (6) в положення «0» і перевести клавішу «Мережа» (1) в положення «Вимкл.». При цьому гасне індикатор мережі. Після закінчення роботи штепсельну вилку апарату витягнути із мережної розетки.
При проведенні процедури цілендричний та прямокутний індикатори фіксуються на тілі хворого індуктотримачами, прикріплених на корпусі апарату за допомогою паска. Дозволяється використання з цією метою і еластичного бінта, а полостний індуктор кріпиться тільки за допомогою паска. На тильній (неробочій) поверхні циліндричного і прямокутного індукторів позначені полюса: північний (N) і південний (S) і стрілка, яка показує при пульсуючому полі напрямок магнітних силових ліній індукції між полюсами. При змінному магнітному полі ці позначки умовні, так як напрямок магнітних силових ліній в кожний напівперіод змінюється на зворотній. Стрілка відображає тільки загальний напрямок силових ліній індукції відносно осі тіла або кінцівки пацієнта.
Магнітотерапію за допомогою апарату «Полюс-1» можна проводити за допомогою одного або двух одночасно працюючих індукторів. Максимальна магнітна індукція при застосуванні перемінного магнітного поля з використанням цілендричного індуктора з П- подібним осереддям складає не меньше 35 мТл, з використанням прямокутного індуктора з прямим осереддям – не меньше 25 мТл, полостного – не меньше 30 мТл. Про розподіл силових ліній магнітної індукції і глибині проникнення перемінного магнітного поля можливо судити по картині цього поля для кожного із індукторів.