У Румунії багато років використовують апарат «Магнітодіафлюкс», обладнаний двома індукторами-соленоїдами з діаметром 30 і 60 см. В Японії користуються апаратом «Магнетайзер», що є своєрідним кріслом, у яке вмонтовано 5-6 індукторів-електромагнітів, крім них є окремі індуктори для місцевої дії. «Магнетайзер» генерує ЗМП (50 Гц, 40 мТл), вібрацію з частотою до 400 Гц. В Італії експлуатується апарат «Ронефор». Він складається з генератора з програмним керуванням, кушетки для хворого та індуктора-соленоїда(діаметр 60 см, ширина 45 см), що переміщується вздовж кушетки. В апараті «Ренефор» генерується пульсівне МП з індукцією 2,8 мТл.
Нині магнітотерапія знаходить широке застосування для лікуавння різних хвороб. Однак при індустріальному підході лікування місце магнітотерапії серед інших фізіотерапевтичних методів остаточно не визначене. Разом з тим магнітотерапія має деякі переваги перед окремими з них: невелика кількість протипоказань, безпечність і простота виконання процедур. При аутоімунних і запально-дистрофічних процесах з недостатністю глюкокортикоїдної функції кіркової речовини надниркових залоз ефективність магнітотерапії менша, ніж загальновизначених фізіотерапевтичних методів [8, c. 59].
Список використаної літератури
1. Боголюбова В.М. Техника и методики физио-терапевтических процедур: - Москва, 2004.
2. Мухін В.М. Фізична реабілітація: - Київ, 2005.
3. Панасюк Є.М. Загальна фізіотерапія і курортологія. – Львів: Світ, 1990.
4. Пасынков С.П. Физиотерапия – М.: «Медицина», 1980.
5. Самосюк И.З. Физиотерапевтические методы в лечении и медицинской реабилитации больных и инвалидов – К.: «Здоровье», 2004.
6. Соколовський В.С. Лікувальна фізкультура – О.: Одеський державний медичний університет, 2005.
7. Улащик В.С., Лукомский И.В. Общая физиотерапия – Минск: Книжный дом, 2004.
8. Федорів Р.М. Загальна фізіотерапія – Київ: «Здоровя», 2004.