Міністерство освіти і науки України
Кам'янець-Подільський національний університет ім. Івана Огієнка
Факультет психології
Кафедра медичної психології
Бакалаврська робота
Психологічні особливості людей, які страждають гіпертонічною хворобою
спеціальність 6.040101 „Психологія”
заочна форма навчання
КАРНАЧОВА КСЕНІЯ ЄВГЕНІВНА
Науковий керівник:
асистент П’ятковський С.М.
м. Кам’янець-Подільський - 2010 р.
Зміст
Вступ
Розділ І. Медико-психологічна характеристика гіпертонічної хвороби
1.1 Етіологія і патогенез гіпертонічної хвороби
1.2 Класифікація і клініка гіпертонічної хвороби
1.3 Психологічна характеристика людей з гіпертонічною хворобою
Розділ ІІ. Дослідження людей із гіпертонічною хворобою
2.1 Завдання та методи дослідження людей із гіпертонічною хворобою
2.2 Результати констатуючого експерименту
2.3 Система профілактичних заходів і здоров’я населення
Висновки
Список використаних джерел
Додаток А
Актуальність проблеми. Гіпертонічна хвороба - захворювання, провідною ознакою якого є артеріальна гіпертензія не пов'язана з якою-небудь відомою причиною. Ця хвороба уражує людей, які ведуть малорухливий та емоційно напружений спосіб життя. За статистикою, від підвищеного тиску страждає третина українців, але насправді таких людей набагато більше - гіпертонію тепер діагностують навіть у вісімнадцятирічних! Наслідки артеріальної гіпертензії вбивають нас частіше за інші хвороби, а найважче люди переносять цю недугу у період зміни пори року.
Пусковим механізмом розвитку гіпертонічної хвороби у людини є нервовий імпульс. Початковою ланкою цього механізму служать емоція, душевне переживання, яке супроводжується і у здорових людей багатьма реакціями зі сторони організму, та зокрема підвищенням артеріального тиску.
Захворювання серця та судин в економічно розвинених країнах є самою частою причиною смерті. За останні роки кардіологи все більше значення надають психосоціальним факторам ризику та їх зв’язку з соматичними факторами. Питання психосоматики завжди були актуальними, зокрема вивченням людей із серцево-судинними захворюваннями займались Л.Ф. Бурлачук, О.Ю. Коржова, Л.О. Оганесян, А.Б. Смулєвіч, А.Л. Сиркін, М.Ю. Дробіжев; серез закордонних вчених Дж. Браун, К. Ледерах-Гофманн та інші.
Роль психічних факторів в патогенезі гіпертонічної хвороби була показана як кардіологами (Г.Ф. Ланг, А.Л. Мясніков та ін.), так і психіатрами і психологами (А. Вольф, Ф. Данбер та ін.).
Знання основних механізмів розвитку гіпертонічної хвороби допомагає свідоміше сприймати лікарські поради щодо впорядкування, регламентації праці і відпочинку. Ці поради засновані на тому, що для запобігання прогресу гіпертонічної хвороби очевидна необхідність зниження інтенсивності нервово-емоційної напруги, створення умов для розрядки "заряду" емоцій, як би що накопичується в центральній нервовій системі.
Актуальність проблеми та її недостатня теоретична і практична розробленість зумовили вибір теми дослідження: “Психологічні особливості людей, які страждають гіпертонічною хворобою”.
Об'єкт дослідження - психологічні особливості впливу хвороби на особистість з гіпертонією.
Предмет дослідження - психологічних особливостей людей з гіпертонічною хворобою.
Мета робота полягає у дослідженні психологічних особливостей людей, які страждають на гіпертонічну хворобу.
Для досягнення обраної мети розв'язувалися такі завдання:
1. Здійснити теоретико-методологічний аналіз проблеми в психологічній, медичній літературі.
2. Розробити логіку емпіричного дослідження та систему дослідницьких процедур, спрямовану на діагностику основних аспектів емоційного дискомфорту та оцінки невротичних станів людей хворих на гіпертонію.
3. Запропонувати систему профілактичних заходів пацієнту про гіпертонію.
Методи дослідження: аналіз, систематизація та узагальнення психолого-педагогічної наукової літератури; психолого-педагогічний експеримент (констатуючий); психодіагностичні методи; бесіда; статистичні методи обробки отриманих даних.
Наукова новизна дослідження полягає у вивченні особливостей реагування на хворобу людей з гіпертонічною хворобою.
Теоретичне значенняроботи полягає в розширенні знань про гіпертонічну хворобу та особливостей реагування хворих людей на свій стан.
гіпертонічна хвороба психологічний медичний
Практичне значення: результати дослідження можуть бути використаними студентами під час підготовки до занять з предметів клінічна психологія, основи психосоматики; для консультування з проблем здоров’я.
Загальну вибірку досліджених склали 24 мешканців м. Кам’янець-Подільський у віці від 38 до 69 років - відвідувачі кардіологічного відділення міської лікарні № 1.
Структура роботи: вступ, два розділи, висновки, список використаної літератури, додатки, 4 таблиці, 3 рисунка.
Гіпертонічна хвороба - хронічна хвороба, що характеризується постійним або майже постійним підвищенням артеріального тиску. Підвищення артеріального тиску при гіпертонічній хворобі не є наслідком захворювання нирок, надниркових, щитовидної залози та ін., а обумовлено порушенням регуляції кров'яного тиску.
В етіології захворювання виділяють дві групи чинників:
1. Екзогенні чинники:
психічна напруга;
нікотинова інтоксикація;
алкогольна інтоксикація;
зловживання NaCl;
гіподинамія;
переїдання.
2. Ендогенні чинники:
спадковість (якщо 2 батьків, то ризик збільшується до 50%) [29].
Пусковим механізмом розвитку гіпертонічної хвороби у людини є нервовий імпульс. Початковою ланкою цього механізму служить емоція, душевне переживання, що супроводжується і у здорових людей багатьма реакціями з боку організму, і зокрема підвищенням артеріального тиску. У людини, що захворює гіпертонічною хворобою, ці реакції відрізняються тим, що у відповідь на малозначну причину виникає глибока і (або) напружена емоційна реакція, а разом з нею і значне підвищення рівня артеріального тиску, що зберігається триваліший, ніж у здорової людини, термін.
Особливість такої реакції з боку апарату, регулюючого артеріальний тиск, полягає також і в тому, що у міру її повторення спостерігається повільне, але неухильне закріплення гіпертензії - підвищеного кров'яного тиску (цифри якого поступово збільшуються) на все більший термін.
З часом в підтримці високого артеріального тиску особливу роль починають грати гуморальні механізми, тобто механізми, що впливають на життєдіяльність організму за допомогою гормонів і деяких інших активних речовин, що поступають в кров з органів і тканин. Така регуляція, на відміну від чисто нервових механізмів, створює довготривалі, стабільніші стани, і тому підвищення артеріального тиску стає поступово ще стійкішим. Таким шляхом формується перехід емоційно обумовлених гіпертензивних реакцій в хронічну хворобу.
В початковому періоді гіпертонічної хвороби, окрім нестійкого підвищення артеріального тиску, може виявлятися періодичними головними болями, серцебиттям, іноді болями в області серця і відчуттям тяжкості в потилиці. Надалі у міру прогресу хвороби, коли підвищення артеріального тиску стає все більш стійким, з'являються запаморочення, відчуття оніміння в пальцях рук і ніг, приливи крові до голови, "мушки" перед очима, поганий сон, швидка стомлюваність [3].
Знання основних механізмів розвитку гіпертонічної хвороби допомагає свідоміше сприймати лікарські ради щодо впорядкування, регламентації праці і відпочинку. Ці поради засновані на тому, що для запобігання прогресу гіпертонічної хвороби очевидна необхідність зниження інтенсивності нервово-емоційної напруги, створення умов для розрядки "заряду" емоцій, як би що накопичується в центральній нервовій системі.
Людський організм влаштований так, що розрядка нервової напруги відбувається найприродніше тільки в процесі підвищеної фізичної активності. Тому рухова активність (розумна по темпу і тривалості), зокрема, пішохідні прогулянки, доступні види спорту, улюблені види фізичної праці, може і повинна щоденно слідувати за періодом емоційної напруги. І навпроти, так званий спокій, відпочинок за книгою, біля телевізора, в театрі, ігри, що вимагають розумового зусилля, наприклад, шахи, не служать природною розрядкою напруги центральної нервової системи і мало придатні як міра профілактики гіпертензивних реакцій.
Підвищення у дорослої людини артеріального тиску не завжди свідчить про наявність у неї гіпертонічної хвороби. Саме тому лікар нерідко наполягає на проведенні у такому разі деяких додаткових досліджень. Річ у тому, що у ряді випадків підвищення артеріального тиску пов'язане не з нервово-емоційним пусковим механізмом, а є одним з симптомів абсолютно самостійної хвороби, так або інакше що зачіпає органи, що беруть участь в регуляції кров'яного тиску.
На відміну від гіпертонічної хвороби, підвищення кров'яного тиску такого роду позначають зазвичай терміном - симптоматична (або вторинна) артеріальна гіпертензія. Воно потребує абсолютно іншого лікування, направленого, перш за все на боротьбу з основним захворюванням, що викликало її. Чим раніше розпізнано основне захворювання, тим ефективнішим виявиться його лікування [4].
Широко поширене уявлення про те, що підвищення артеріального тиску при гіпертонічній хворобі обумовлене головним чином спастичним станом (так званим спазмом) артеріальних судин. На основі цього уявлення багато хто неправильно вважає, що для лікування гіпертонічної хвороби необхідне застосування так званих судинорозширювальних препаратів. Проте з метою розрядки емоційної напруги лікарем можуть бути рекомендовані також і інші лікарські препарати, які заспокійливо впливають на центральну нервову систему.