3.2 Фізіотерапевтичні процедури
Діадинамофорез і ампліпульсфорез місцевих анальгетиків.
Застосовувався в постімобілізаційний періоді при болях, зв'язаних з набряками і контрактурами різного походження. При більш інтенсивних болях (особливо в ранній термін травми) переважніше методи СМТ-терапії і інтерференцтерапії, процедури яких легше переносяться хворими. У таких випадках установлюють велику частоту і глибину модуляції, перемінний режим струму. Для знеболювання при проведенні ДДТ чаші використовують струми ДН, КП і ДП, при СМТ-терапії – І, ІІІ й ІV РР. Знеболювання за допомогою струмів низької частоти досягається при спільному впливі з анальгетиками, що підсилюють їх аналгетичні ефекти і викликають гіпалгезію. Застосовують 2,5% розчин анальгіну (катод) чи 0,25-0,5% розчин новокаїну, лідокаіну, дікаіну, реопіріну (анод) – по поперечній чи подовжній методиці. Наявність заглибних металевих конструкцій не перешкоджає накладенню електродів, що повинні бути розміщені в проекції болючого вогнища. При проведенні однієї процедури використовують 2-3 форми струму, без зміни полярності. Тривалість подачі кожного струму при діадинамотерапії до 3 хв., при амплипульстерапії по 4-5 хв. Частота і глибина модуляції при амплипульстерапії 50-100 Гц і 100 і 50% відповідно. Призначають щодня; курс 12-14 процедур.
Улътрафонофорез анальгезуючих препаратів (5% бутадіонова мазь, 10% індометацинова мазь). Механізм знеболюючих препаратів обумовлений інгібірованієм біосинтезу простагландінов з наступним ослабленням алгогеного впливу кининів, а також із протизапальною дією медикаментів (нормалізація підвищеної проникності судин, антигіалуронідазна активність). Аналгетичний ефект препаратів доповнюється дією ультразвуку, що також володіє антікининовим і антигістамінним ефектом за рахунок впливу на активність ферментів і зменшуючого компресію нервових провідників за рахунок зняття набряку (підсилюються гемо- і лімфоперфузія, венозний відтік), купируючим м'язовий спазм. Інтенсивність впливу 0,4-0,6 Вт/см2, режим безупинний, методика лабільна, щодня; курс 10-12 процедур.
Спазмолітичні.
Хлоридно-натрієві ванни. Виражене збільшення кровотоку зв'язане з могутнім тепловим потоком у тканині із сольової ванни. Натрію хлорид викликає виділення вазоактивних компонентів (кінінов, гістаміна). Крім судинорозширювальної дії, ванни знижують болючу чутливість, тому що підвищене осмотичний тиск зменшує збудливість і провідність нервових провідників. Відзначається зменшення набряків: дегідратація тканин у результаті дії солі сприяє виходу рідини з інтерстиція в капілярне русло. Проводять загальні чи місцеві ванни з концентрацією натрію хлориду 20-40 г/л, при індиферентній температурі, по 12-15 хв., через день; курс 12-15 процедур.
Парафіно- і озокеритотерапія.
Підвищення температури підлягаючих тканин під дією термічного, а також хімічного (при озокеритотерапії) факторів приводить до посилення локального кровотоку, прискоренню венулярного і лимфооттоку, стимулює процеси репаративної регенерації. Зменшення спазму кістякових м'язів і компресії провідників болючої чутливості приводить до зменшення хворій. Порушення механорецепторів шкіри при застиганні термоносіїв формує нейрорефлекторні реакції з посиленням трофіки тканин. Під впливом хімічних речовин, що містяться в озокериті, стимулюється дифференцировка і проліферація фібробластів, що дозволяє формувати кісткову мозоль. При щільних, стійких набряках при травмі нервів і артерій. У виді аплікацій по 30-60 хв., щодня; курс 10-12 процедур.
Питне лікування мінеральними водами.
Іони кальцію, що містяться в питній мінеральній воді, всмоктуються в кишечнику і беруть участь у процесі кістоутворення. Крім того, вони є месенджерами регуляції метаболізму кліток. Прийом таких вод у період утворення первинної й особливо вторинної кісткової мозолі. Прийом питних мінеральних вод, що містять достатню кількість іонів кальцію, може бути призначений при тенденції до розвитку чи при наявності остеопорозу, підвищеному рівні екскреції кальцію. Для кращого засвоєння кальцію прийом мінеральної води сполучать із суберитемними ультрафіолетовими опроміненнями. Мінеральну воду (нарзан, новотерская) п'ють до їжі (час прийому залежить від кислотності шлункового соку пацієнта, якщо вона відома) 3 рази в день, з розрахунку 3 мол на 1 кг маси тіла; курс 3-4 тижні.
СУФ-опромінення в еритемних дозах. Опромінення ранової поверхні в першій фазі ранового процесу як протизапальну терапію сприяє очищенню рані від некротичних мас і кров'яних згустків, підсилює ексудацію за рахунок збільшення проникності стінки судин унаслідок вазоактивної дії численних біологічно активних речовин, медіаторів, що утворяться внаслідок процесу фотолізу в тканинах. Очищенню рані сприяє також і індицирування фагоцитарної активності макрофагів і лейкоцитів при СІФ-опромінення (некролітична дія). Ближче до закінчення першої фази і в другій фазі даний метод фізіотерапії, підсилюючи мікроциркуляцію, лімфодренаж в області рані, сприяє купированню застійних набряків з дегідратацією тканин. Великі дозування СУФ-опромінення в другій фазі гальмують надлишковий ріст грануляційної тканини. У процесі курсу опромінення у відповідь на появу продуктів фотолізу білка, біологічно активних речовин відбувається наростання синтезу таких ферментів, як гистаминаза, антихолинестераза, що пояснює десенсибілізуючу дію методу з результатом у зменшення набряку. І нарешті, фотоліз білків є тригером ланцюга автоімунних процесів, що підсилюють місцевий імунітет. Опромінюють ранову поверхню з захопленням 3-4 див неушкодженої шкіри по периметрі, симетричні ділянки тіла і паравертебральні на відповідних сегментах спинного мозку. Початкові дозування на рань у першій фазі складають 3-5 біодоз на тулуб і кінцівці, 1-2 біодози – на обличчя. Можливе збільшення вихідного дозування на тулуб і кінцівці до 8-10 біодоз (при цьому спочатку опромінюють тільки рань у дозі 3-5 біодоз через віконце-локалізатор, а потім відразу 3-5 біодоз на рань, але вже з захопленням 3-4 див неушкодженої шкіри по периметрі). Процедури проводять через день; курс 4-5 процедур.
Трофостимулючі методи
Місцева дарсонвалізація. Тихий розряд обумовлює «стікання» зі скляного електрода на шкіру струмів провідності істотно неоднорідної щільності. У проекції мікролокусів шкіри з високою щільністю струму відбувається дегрануляція лаброцитів, макрофагів, ендотеліоцитів капілярів, викид у позаклітинне середовище медіаторів запалення і локальне розширення судин шкіри і гіподерми, що забезпечують посилення трофіки тканин в області впливу. Методика дарсонвалізації лабільна, сила струму в розряді менш 10 мкА, тривалість процедури 10 хв.; курс 10 процедур.
Для запобігання та лікування рубових змін використовувались: ванна загальна прісна, йодобромная, скипидарна чи нафталанова (температура 36-37 °С, тривалість процедури 15 хв.) з одночасними підвідними активними рухами в хворому суглобі, збільшуючи амплітуду і кількість рухів. Щодня. На курс лікування 12-16 ванн;
Підводний душ-масаж області ураженого чи суглоба рубця, тривалість процедури 5-10 хв. щодня чи через день; мікрохвильова терапія області ураженого суглоба, доза теплова, тривалість процедури 15 хв. Чи щодня через день. На курс лікування 15-20 процедур.
По закінченню експерименту, проводимо вимір показників в обох групах. Дані показників заносимо до таблиць експериментальна група таблиця 3.3, контрольна таблиця 3.4:
Таблиця 3.3 – Показники експериментальної групи по закінченню
експерименту
| № з/п | П.І.Б.стать | Динамометрія здорової кисті (кг) | Динамометрія хворої кисті (кг) | Амплітуда рухів здорової кисті (градуси) | Амплітуда рухів хворої кисті (град.) |
| 1 | Н. ч | 41,1 | 20,4 | 85 | 68 |
| 2 | В. ж | 27,9 | 19,3 | 87 | 78 |
| 3 | Ф. ч | 39,8 | 32,2 | 90 | 70 |
| 4 | Р. ж | 27,8 | 25,2 | 89 | 72 |
| 5 | П. ч | 38,4 | 22,4 | 82 | 76 |
| 6 | О. ч | 38,9 | 38,8 | 84 | 78 |
| 7 | К. ж | 28,9 | 24,8 | 78 | 84 |
| 8 | Р. ч | 40,8 | 26,6 | 79 | 78 |
| 9 | Т. ч | 39,7 | 32,2 | 90 | 82 |
| 10 | Ш. ч | 39,9 | 31,7 | 88 | 84 |
Таблиця 3.4 – Показники контрольної групи по закінченню
експерименту
| № з/п | П.І.Б.стать | Динамометрія здорової кисті (кг) | Динамометрія хворої кисті (кг) | Амплітуда рухів здорової кисті (градуси) | Амплітуда рухів хворої кисті (град.) |
| 1 | В. ч | 40,2 | 22,4 | 87 | 70 |
| 2 | М. ж | 28,6 | 21,5 | 87 | 72 |
| 3 | Б. ч | 39,9 | 24,4 | 89 | 68 |
| 4 | В. ж | 26,8 | 17,5 | 89 | 74 |
| 5 | С. ч | 39,3 | 19,8 | 84 | 79 |
| 6 | Г. ж | 28,8 | 22,5 | 82 | 76 |
| 7 | Р. ж | 30,2 | 21,3 | 81 | 70 |
| 8 | Л. ч | 39,8 | 26,4 | 90 | 82 |
| 9 | К. ч | 40,7 | 22,4 | 80 | 74 |
| 10 | Ш. ч | 39,2 | 27,4 | 89 | 76 |
Після отримання даних у кінці дослідження ми проводимо статистичний розрахунок за Ст'юдентом.
Вираховуємо середнє арифметичне значення показників, по формулі 2.1 для контрольної та експериментальної груп на початку експерименту, результати заносимо до таблиці 3.5, та наприкінці експерименту, таблиця 3.6
Таблиця 3.5 – Середнє арифметичне значення показників на початку
експерименту
| Група | Динамометрія здорової кисті (кг) | Динамометрія хворої кисті (кг) | Амплітуда рухів здорової кисті (град.) | Амплітуда рухів хворої кисті (град.) |
| експериментальна | 39,2 | 29,4 | 84 | 62 |
| контрольна | 39,4 | 28,9 | 86 | 67 |
Таблиця 3.6 – Середнє арифметичне значення показників в кінці