Смекни!
smekni.com

Методи фізичної реабілітації в амбулаторній хірургії (стр. 8 из 9)

експерименту

Група Динамометрія здорової кисті (кг) Динамометрія хворої кисті (кг) Амплітуда рухів здорової кисті (град.) Амплітуда рухів хворої кисті (град.)
експериментальна 39,8 44,8 87 84
контрольна 40,1 42,3 88 74

Далі, використовуючи метод математичної статистики, для визначення середнє квадратичного відхилення

, нам потрібно визначити різницю між максимальним і мінімальним значенням показників – R: дані заносимо до таблиці 3.7 та 3.8.

Таблиця 3.7 – Різниця між максимальним і мінімальним значеннями

показників на початку експерименту

Група Динамометрія здорової кисті (кг) Динамометрія хворої кисті (кг) Амплітуда рухів здорової кисті (град.) Амплітуда рухів хворої кисті (град.)
експериментальна 15,2 16,5 12 23
контрольна 14 16,5 8 26

Таблиця 3.8 – Різниця між максимальним і мінімальним значеннями

показників в кінці експерименту

Група Динамометрія здорової кисті (кг) Динамометрія хворої кисті (кг) Амплітуда рухів здорової кисті (град.) Амплітуда рухів хворої кисті (град.)
експериментальна 13,3 14,1 8 9
контрольна 13,6 14,3 8 16

Знаючи значення різниці R та А з додатку А, вираховуємо середнє квадратичне відхилення

за формулою (2.2), результати вносимо до таблиць 3.9 та 3.10.

Таблиця 3.9 – Середнє квадратичного відхилення на початку

експерименту

Група Динамометрія здорової кисті (кг) Динамометрія хворої кисті (кг) Амплітуда рухів здорової кисті (град.) Амплітуда рухів хворої кисті (град.)
експериментальна 9,1 14,2 8,4 16,8
контрольна 11,8 15,1 8,6 15,9

Таблиця 3.10 – Середнє квадратичного відхилення в кінці

експерименту

Група Динамометрія здорової кисті (кг) Динамометрія хворої кисті (кг) Амплітуда рухів здорової кисті (град.) Амплітуда рухів хворої кисті (град.)
експериментальна 8,1 10,1 8,1 9,8
контрольна 10,3 13,1 8,2 10,9

Для визначення t – критерію Ст’юдента, ще треба знати помилку середньої – m, її вираховуємо згідно формули (2.3), отримані дані заносимо до таблиць 3.11 та 3.12 – на початку та у кінці експерименту відповідно.

Далі визначаємо помилку середньої – m, її вираховуємо згідно формули (2.3), отримані дані заносимо до таблиць 3.15 та 3.16 – на початку та у кінці експерименту відповідно.

Таблиця 3.11 – Значення помилки середньої m на початку

експерименту

Група Динамометрія здорової кисті (кг) Динамометрія хворої кисті (кг) Амплітуда рухів здорової кисті (град.) Амплітуда рухів хворої кисті (град.)
експериментальна 4,3 8,3 7,9 8,8
контрольна 6,3 10,2 8,1 9,7

Таблиця 3.12 – Значення помилки середньої m у кінці експерименту

Група Динамометрія здорової кисті (кг) Динамометрія хворої кисті (кг) Амплітуда рухів здорової кисті (град.) Амплітуда рухів хворої кисті (град.)
експериментальна 3,2 8,4 7,8 8,6
контрольна 6,2 9,2 8,0 9,4

Вираховуємо t-критерій Ст’юдента по формулі (2.4) та результати розрахунку вносимо до таблиці 3.13.

Таблиця 3.13 – Результати розрахунку t – критерію Ст’юдента

Динамометрія здорової кисті (кг) Динамометрія хворої кисті (кг) Амплітуда рухів здорової кисті (град.) Амплітуда рухів хворої кисті (град.)
На початку експерименту 0,4 1,2 1,4 1,2
В кінці експерименту 0,6 1,4 1,8 2,6

На основі отриманих даних значень t встановлюємо достовірність або недостовірність різниці у показників динамометрії кисті та амплітуди рухів у п’ясно-фалангових суглобах кисті, між контрольною та експериментальною групами. Для цього визначаємо ступінь свободи за формулою (2.5), та маємо:

ступінь свободи f дорівнює 18.

Згідно додатка Б, знаючи ступень свободи, визначаємо граничні значення t – критерію Ст’юдента:

при f = 14, t табл = 2,10 – 2,88.

Після, робимо аналіз результатів дослідження за допомогою метода математичної статистики.

Розділ 4. Обговорення отриманих даних

Після отримання конкретних даних приступаємо до їх обговорення.

Порівнюю показники динамометрії кисті та амплітуди рухів у п’ясно-фалангових суглобах травмованої кисті за t-критерієм Ст’юдента.

Аналізуючи дані динамометрії на початку експерименту маємо t розрах. = 1,2, t табл. = 2,10 – 2,88, тобто t табл. = 2,10 – 2,88 > t розрах. = 1,2 це говорить, що показники по експериментальній групі не відрізняються від контрольної, вони не суттєві, були узяті приблизно однакові дані.

На кінці експерименту маємо t розрах. = 1,4, t табл. = 2,10 – 2,88, тобто t табл. = 2,15 – 2,98 > t розрах. = 1,4, це говорить, що показники не змінилися, достовірної відмінності немає, показники не мають сенсу.

Аналізуючи дані вимірювання амплітуди рухів у п’ясно-фалангових суглобах на початку експерименту маємо t розрах. = 1,2, t табл. = 2,10 – 2,88, тобто t табл. = 2,10 – 2,88 > t розрах. = 1,2 це говорить, що показники по експериментальній групі не відрізняються від контрольної, вони не суттєві, були узяті приблизно однакові дані.

На кінці експерименту маємо t розрах. = 2,6, t табл. = 2,10 – 2,88, тобто, 2,10 ‹ 2,6 › 2.88 це говорить, це говорить про наявність достовірної відмінності між величинами контрольної та експериментальної груп.

Ми отримали позитивний результат – гарантовано, що підтвердили результати розрахунків математично – статистичним методом по t – критерію Ст’юдента. Це говорить про значимість методики.

По закінченню експерименту показники мали збільшитися – це теоретично. Практично – по методу математичної статистики – спираючись на цифри бачимо, що показники результат теоретичного методу дослідження підтвердився частково, а саме по показникам вимірювання амплітуди рухів у п’ясно-фалангових суглобах. Гіпотеза частково підтверджена.


Висновок

В курсовій роботі були розглянуті захворювання з якими приходиться найчастіше мати справу хірургу у амбулаторії (поліклініці), описані методи та засоби фізичної реабілітації які можуть використовуватися у амбулаторній хірургії.

У ході роботи нами спостерігались хворі з різною патологією кистей, які лікувались амбулаторно або знаходились на поліклінічному етапі реабілітації. Для дослідження нами було узято такі показники: динамометрія кисті та амплітуди рухів у п’ясно-фалангових суглобах кисті.

Для аналізу даних використані два методи дослідження теоретичний та метод математичної статистики по Ст'юденту, аналіз показників проводили двічі: на початку та у кінці експерименту.

Таким чином проведені дослідження дають підставу стверджувати, що функціональний стан кисті достовірно покращився у кінці експерименту, за рахунок збільшення амплітуди рухів у п’ясно-фалангових суглобах. Однак, що стосується показників динамометрії кисті – гіпотеза та результат дослідження не співпадають.

Гіпотеза частково доказана та підтверджена.

Робота написана на у відповідності з методичними рекомендаціями «Наскрізна програма та методичні рекомендації для виконання навчальної науково-дослідної роботи студентами з першого по п'ятий курсів» – Горлівка 2007 рік.


Рекомендації

На основі отриманих нами результатів у ході дослідження ми можемо зробити наступні рекомендації, що до використовування засобів та методів фізичної реабілітації в амбулаторній хірургії:

1. Раннє використання фізіотерапевтичних методів фізичної реабілітації при ранах та пораненнях для запобігти виникнення ускладнень при загоєнні та уникнення утворення рубців, скорішого загоєння ран.

2. Застосовування комплексів ЛФК при травмах кисті для більш швидкого відновлення втрачених функцій суглобів кисті та повернення хворому навиків для подальшої роботи.

3. Застосування методів та засобів фізичної реабілітації при опіках для запобігання ускладнень опікової хвороби.

4. Використання методів та засобів фізичної реабілітації в амбулаторній хірургії для запобігання інвалідності хворих

5. Проводити роботу по подальшому удосконалення та упровадженню засобів та методів фізичної реабілітації в амбулаторну хірургію.

Список використаної літератури

1. Хромов Б.Г. Хірургічна допомога у поліклініках та амбулаторіях. – Л.-М., 1980. – с. 130-144.

2. Готовцев П.І., Суботін А.Д., Селиванов В.П. Лікувальна фізична культура і масаж. – М.: Медицина, 1987. – с. 98-104.

3. Добровольский В.К. Лікувальна фізична культура в хірургії. – М, 1976. – с. 132.

4. Добровольский В.К. Лікувальна фізична культура в хірургії. – М, 1976. – с. 120-140.

5. Єпіфанов В.А. Лікувальна фізкультура. – М.: Геотар-медіа, 2006. – с. 20-74.

6. Дубровський В.І. Лікувальний масаж. – М.: Владос, 2005. – с. 140-145.

7. Улащик В.С., Лукомський І.В. Загальна фізіотерапія. – Мінськ: Книжковий будинок, 2003. – с. 54-60.

8. Боголюбов В.М., Пономаренко Г.Н.. Загальна фізіотерапія: – М., 1999. – с. 72-76.