Лікувальна фізкультура на віддаленому етапі повинна сприяти нормалізації анатомічних взаємин органів черевної порожнини і всіх органів і систем організму, відновленню рухових навичок, підвищенню неспецифічної опірності. Тривалість занять 25-30 хв. Використовують усі види активних вправ, ходьбу, легкий біг, елементи ігор і спорту, трудотерапію, вправи у воді, що підходять види масажу.
Масаж на відміну від лікувальної фізкультури не вимагає вольової напруги хворого і є самою ощадливою формою підвищення загального тонусу організму.
Задачами раннього масажу є загальний вплив на організм хворого, підвищення загального тонусу, поліпшення кровообігу, подиху, стимулювання регенеративних процесів і попередження ряду післяопераційних ускладнень (особливо пневмоній, тромбофлебітів і емболії). Під впливом масажу прискорюється крово- і лимфоток, ліквідуються застійні явища в легких і паренхіматозних органах, завдяки цьому поліпшуються трофічні процеси в м'язах, прискорюються окислювально-відновні процеси, підвищується температура шкіри і знижується температура тіла, поліпшується функція шлунково-кишкового тракту. Масаж робить тонізуюча дія на центральну і периферичну нервову, серцево-судинну систему, знижує психогенне гальмо, що часто виникає після важких операцій, робить тонізуюча дія на нервнопсихическую сферу. Після масажу в хворого з'являються позитивні емоції, що піднімають настрій, створюють впевненість в успішному результаті лікування. Спостереження показують, що загальний масаж у ранній термін сприяє попередженню легеневих ускладнень, тромбозів, парезу кишечнику й інших ускладнень. Масаж збільшує екскурсію грудної клітки, силу дихальної мускулатури, тонус м'язів. Показання до загального масажу: загальний масаж показаний після великих оперативних утручань під эндотрахеальным наркозом, особливо обличчям літнього і похилого віку, ослабленим основним захворюванням.
Протипоказання до загального масажу: гостра серцево-судинна недостатність (інфаркт міокарда, зниження коронарного кровообігу, крововтрата, набряк легень), емболія легеневої артерії, ниркова і печіночна недостатність, розповсюджені гострі шкірні алергійні реакції.
Методика загального масажу: першу процедуру загального масажу проводять на операційному столі негайно ж після закінчення операції, а в наступні дні в реанімаційному відділенні в чи післяопераційній палаті 1-3 рази в день протягом трьох-п'яти доби. Хворого роздягають і проводять масаж, після чого вкривають ковдрою і призначають вдихання зволоженого кисню через чи катетер маску протягом десяти-п'ятнадцяти хвилин. Якщо масаж виконує медсестра, то необхідна присутність чи анестезіолога хірурга. Тривалість масажу залежить від віку хворого, обсягу оперативного втручання і коливається від п'ятнадцяти до двадцяти п'яти хвилин. Перед процедурою масажу варто підрахувати пульс, вимірити артеріальний тиск і визначити частоту подиху. На кожен хворого можна заповнити індивідуальну карту. При проведенні загального масажу необхідно враховувати фізіологічні і вікові зміни організму, характер, локалізацію і вагу оперативного втручання, особливість плину післяопераційного періоду і відповідні реакції організму на процедуру масажу, функціональний стан серцево-судинної і дихальної систем до і після операції. Доцільно дотримувати наступної послідовності масажу різних частин тіла: масаж нижніх і верхніх кінцівок, масаж грудної клітки і шиї, масаж живота, масаж спини. Процедура масажу складається з підготовчої, основної і заключної частин. Метою підготовчої частини є вплив на екстерорецепторний апарат шкіри і поліпшення крово- і лимфотока масіруємої області. У підготовчій частині масажу використовують площинне і що обхоплює поглажування. В основній частині масажу проводять розтирання, енергійне разминання, вібрацію. У заключній частині застосовують поглажування та струшування м'язів. З урахуванням характеру оперативного втручання масаж проводять у положенні хворого на спині, а масаж спини виконують на боці. Масаж нижніх кінцівок: велике значення має масаж нижніх кінцівок, тому що в цій області знаходяться самі великі м'язові масиви, у судинах яких циркулює до двох літрів крові. Нижні кінцівки є найбільш частим місцем тромбоутворення, однієї з причин якого є сдавлення ікроножних м'язів при змушеному положенні хворого на спині на операційному чи столі в ліжку, а також застій крові в кінцівках. При масажі ніг хворий лежить на спині. Спочатку масажують передню поверхню ноги, а потім ногу згинають у колінному і тазостегновому суглобі і масажують задню поверхню. Масаж нижніх кінцівок починають з розтирання і поглажування стіп, потім роблять кільцеве розтирання і поглажування, починаючи від гомілковостопного суглоба до пахової складки. Після цього розминають м'яза передньої і задньої поверхні стегна. Масаж закінчують поглажуванням передньої і задньої поверхні стегна, за яким випливають розминання ікроножних м'язів, вібрація і струшування. Після завершення масажу хворий повинний кілька разів зігнути і розігнути ногу. При наявності в хворого явищ раніше перенесеного чи тромбофлебіту флеботромбоза кінцівок застосовують масаж, що відсмоктує, (наприклад, при тромбофлебіті вен гомілки спочатку масажують стегно, потім гомілка, застосовують прийоми поглажування). При гострому тромбофлебіті масаж кінцівок не проводять. Масаж шиї: при масажі шиї варто враховувати анатомо-фізіологічні особливості даної області і вік хворого. Шийна область відрізняється поверхневим розташуванням великих кровоносних і великою кількістю лімфатичних судин шийного лімфатичного сплетення, що супроводжують вени, що несуть лімфу в шийні і надключичні вузли. У цій області не слід проводити тиск на судини шиї. Ослабленим хворим і обличчям літнього віку не слід довгостроково проводити поглажування через можливу появу слабості і запаморочення. При масажі шиї роздільно масажують задню частину, бічні області. Спочатку масажують задню частину шиї з переходом на спину, а потім бічні поверхні з переходом на плечі. Проводять поглажування і розтирання обома руками бічних поверхонь шиї, розминання сходових і грудино-ключично-сосцевидних м'язів. Масаж проводять у положенні хворого на спині і боці. Масаж верхніх кінцівок здійснюють шляхом площинного і що обхоплює поглажування, напівкружного розтирання, розминання і струшування м'язів плеча. На операційному столі масажують руку, вільну від внутрішньовенних уливань. У наступні дні масажують обидві руки. При масажі руки на операційному столі не слід робити різких рухів, тому що при застосуванні релаксантів можливий вивих плеча. Вибір прийомів залежить від положення хворого. Варто застосовувати поглажування, концентричне розтирання, розминання щипцями. Кожен прийом закінчують поглажуванням. Масаж спини виконують у положенні на боці. На операційному столі хворого обережно повертають на здоровий бік (при операціях на легенях, шлунково-кишковому тракті, урологічних операціях). Не слід повертати хворих при операціях на ребрах, при великій крововтраті, нестійкості артеріального тиску. У першу добу після операції хворої повертається самостійно, а на другі-треті масаж спини виконують у положенні сидячи (хворий сідає за допомогою масажиста). Використовують поглаживание, розтирання куркулями і кінчиками пальців, енергійне розминання, переривчасту вібрацію уздовж хребетного стовпа. Виконують також розтирання міжреберних проміжків. Закінчують масаж спини поглажуванням однієї чи двома руками. Після повороту хворого на спину йому дають через чи маску катетери зволожений кисень протягом десяти-п'ятнадцяти хвилин, при цьому хворій повинний дихати животом. Не слід застосовувати прийоми поколачування, поплескування і рублення щоб уникнути іррадіації хворій в операційну рань. [6, 7]
ГЛАВА ІІ ВЛАСНА ДОСЛІДНИЦЬКА РОБОТА
Розділ 1 Загальна характеристика піддослідних
У дослідженні брали участь 20 хворих, хворих які лікувалися у хірургічному відділенні міської лікарні з приводу захворювань органів черевної порожнини
Вікова категорія у середньому складає 40 - 45 років.
Скарги: на біль різної інтенсивності у ділянці живота, у 4 випадках були поранення передньої черевної стінки, у 10 випадках повторне блювання, сухість у роті, у 6 випадках була втрата свідомості.
У 2 випадках хворі знаходились на лікуванні у хірургічному відділенні у було відмічено погіршення стану.
Анамнез життя:
1. матеріально-побутові умови середні, у 4 випадках нижче середніх.
2. спадкові захворювання: немає;
3. умови праці: працює 10 випадках важка фізична праця, сидяча робота 4 випадки, у 6 випадки не працюють;
4. перенесені захворювання: ГРЗ 10 випадків, хронічний гастрит 2 хворих, мали оперативні втручання 4 хворих, 4 хворий хворіли на ангіну;
5. шкідливі звички: алкоголем зловживають 2, палять 16;
6. алергічні реакції: на медикаменти алергії 2 випадки новокаїн, 1 випадок лідокаїн;
Анамнез захворювання:
16 випадків захворювання почалося гостро, у 4 випадках несчастний випадок.
Об’єктивне дослідження.
- зовнішній вигляд: шкіра бліда, слизові бліді в нормі, язик сухий, обкладений сірим або білим нальотом;
- зі сторони серця, легень гострої патології не виявлено;
- Лимфотичні вузли не збільшені;
- у 18 хворих виявлені позитивні симптоми подразнення черевини, позитивні с-ми Ортнера, Щеткіна-Блюмберга, Ровзінга;
- аналіз крові, аналіз сечі: практично без змін.
- ЄКГ – без гострої патології.
- Хворі консультовані терапевтом та кардіологом з приводу дозволу на оперативне втручання, приводів для відкладення оперативного втручання – немає.
Для систематизації отриманих даних формуємо таблиці, де відображаємо загальні та уточнюючі дані піддослідних, для експериментальної та контрольної груп відповідно.