На шкірі людини під впливом інфрачервоного випромінювання з'являється еритема в місці впливу, що має плямистий характер, не має чітких границь і зникає після припинення опромінення. Інфрачервоне випромінювання широке застосовується в косметології при роботі з обличчям: для розслаблення мімічної мускулатури, поліпшення кровообігу, розширення пір, через які активно виводяться продукти обміну. Інфрачервоне випромінювання застосовується в сполученні з лікувальною гімнастикою і масажем. Воно прискорює розсмоктування гематом, інфільтратів, поліпшує загальну і місцеву гемодинаміку.
Хромотерапія - розділ фототерапії, у якому застосовуються різні спектри видимого випромінювання.
На долю видимого випромінювання приходиться до 15% випромінювання штучних джерел і до 40% спектрального складу сонячного світла.
Для кожного кольору можна визначити визначений спектр видимого випромінювання:
Фіолетовий - 380-420 нм.
Синій - 421-495 нм.
Зелений - 496-566 нм.
Жовтий - 567-589 нм.
Жовтогарячий - 590-627 нм.
Червоний - 628-780 нм.
Видиме випромінювання представляє гаму різних колірних відтінків, що роблять виборчу дію на збудливість коркових і підкіркових нервових центрів, а отже модулюють психоемоційні процеси в організмі.
Червоне і жовтогаряче випромінювання збуджують коркові центри і підкіркові структури, синє і фіолетове - гнітять їх, а зелене і жовте врівноважують процеси гальмування і порушення в корі головного мозку і мають антидепресивну дію. Величезну роль у життєдіяльності і працездатності людини грає біле світло. Саме його недолік унаслідок скорочення тривалості дня в осінньо-зимовий період приводить до розвитку сезонної емоційної депресії (seasonal affectіve dіsorder, SAD), основними симптомами якої є сонливість, малорухомість, булімія, анорексія.
Біле світло в 5 разів підвищує зміст мелатоніну в головному мозку й адаптивній функції епіфіза. Він гнітить серотонінергичні й активує адренергичні нейрони стовбура головного мозку, у результаті чого відновлюється співвідношення серотонину й адреналіну, а також фаз сну і бадьорості в хворих.
При поглинанні видимого випромінювання в шкірі відбувається виділення тепла, що змінює імпульсну активність чуттєвих волокон шкіри, активує рефлекторні і місцеві реакції мікроциркуляторного русла і підсилює метаболізм тканин, що опромінюються. Синє і блакитне випромінювання викликають фотобіологічне руйнування гематопорфірину, що входить до складу білірубіна, що успішно використовується в терапії жовтяниці немовлят, підвищує енергетичні можливості організму за рахунок посилення синтезу енергії в мітохондріях кліток. Крім того, на відміну від інших діапазонів оптичного випромінювання, синє світло інтенсивно поглинається численними фоторецепторами біологічного об'єкта, викликаючи фотохімічні реакції, що забезпечують його нормальну життєдіяльність.
Хромотерапія з застосуванням синього і червоного світла застосовується в лікуванні вугревої хвороби.
Ультрафіолетове випромінювання - несе найбільш високу енергію. По своїй хімічній активності воно значно перевершує всі інші ділянки світлового спектра. Разом з тим ультрафіолетові промені мають найменшу глибину проникнення в тканині - усього до 1 мм. Тому їхній прямий вплив обмежений поверхневими шарами ділянок шкіри, що опромінюються, і слизуватих оболонок. Найбільш чуттєва до ультрафіолетових променів шкіра поверхні тулуба, найменш - шкіра кінцівок.
Застосування ультрафіолетових променів у лікувальних цілях при добре підібраній індивідуальній дозі і чіткому контролі дає високий терапевтичний ефект при багатьох захворюваннях. Він складається зі знеболюючої, протизапальної, десенсибілізуючої, іммуностимулюючої, загальнозміцнюючої дії. Їхнє використання сприяє епітелізації раневої поверхні, а також регенерації нервової і кісткової тканини.
Показаннями до використання ультрафіолетового випромінювання служать гострі і хронічні захворювання суглобів, органів подиху, жіночих полових органів, шкіри, периферичної нервової системи, рані (місцеве опромінення), а також компенсація ультрафіолетової недостатності з метою підвищення опірності організму різним інфекціям, загартовування, профілактики рахіту, при туберкульозній поразці кіст.
Протипоказання: пухлини, гострі запальні процеси і хронічні запальні процеси в стадії загострення, кровотечі, гіпертонічна хвороба ІІІ стадії, недостатність кровообігу ІІ-ІІІ стадії, активні форми туберкульозу й ін.
Ультрафіолетове випромінювання підрозділяють на три області:
довгохвильові промені (УФА) - 400-320 нм.
середньохвильові (УФБ) - 320-280 нм.
короткохвильові (УФС) - менш 280 нм.
У довгохвильовому діапазоні виділяють спектр УФА-1 - 340-400 нм і УФА-2 - (320-340 нм).
Ультрафіолетове опромінення підвищує активність захисних механізмів, робить десенсибілізуючу дію, нормалізує процеси згортання крові, поліпшує показники ліпідного (жирового) обміну. Під впливом ультрафіолетових променів поліпшуються функції зовнішнього подиху, збільшується активність кори наднирника, підсилюється постачання міокарда киснем, підвищується його скорочувальна здатність.
Дефіцит ультрафіолетових променів веде до авітамінозу, зниженню імунітету, слабкій роботі нервової системи, появі психічної нестійкості.
Ультрафіолетове випромінювання впливає на фосфорно-кальцієвий обмін, стимулює утворення вітаміну D і поліпшує всі метаболічні процеси в організмі. Короткохвильові ультрафіолетові промені при тривалій експозиції викликають денатурацію білкових полімерів, що утрачають свою біологічну активність. Опромінена клітка спочатку втрачає здатність до розподілу, а потім гине. Цей ефект використовується для знезаражування і стерилізації за допомогою спеціальних ламп короткохвильового ультрафіолетового спектра. Процеси фотолізу і денатурації, викликані ультрафіолетовим опроміненням, відбуваються в шиповидному шарі епідермісу; при цьому звільняється гістамін, біогенні аміни, ацетилхолін. Ці продукти фотохімічної реакції ведуть до розвитку еритеми, що виникає протягом 2-8 годин після опромінення. Інтенсивна ультрафіолетова еритема всього тіла спричиняє посилення гостро і хронічно протікають запальних процесів. Тому варто уникати одночасного опромінення всієї поверхні тіла середньо - і короткохвильовими ультрафіолетовими чи променями строго контролювати процес опромінення.
Строго дозоване ультрафіолетове випромінювання володіє десенсибілізуючими властивостями, підсилює фагоцитоз, прискорює процеси газообміну. У місці впливу ультрафіолетових променів підсилюється кровотік і лімфотік, поліпшується регенерація епітелію, прискорюється синтез коллагенових волокон. У дерматології для терапії застосовується ультрафіолетове випромінювання в середньохвильовому і довгохвильовому спектрах.
Максимальним пігментоутворюючою дією володіють довгохвильові ультрафіолетові промені. Тому в косметичних установках для засмаги (соляріях) використовуються джерела довгохвильового ультрафіолетового випромінювання. У соляріях, на відміну від природних умов, застосовуються фільтри, що поглинають короткохвильові і середньохвильові промені. Опромінення в соляріях починається з мінімального часу, а потім поступово тривалість інсоляції збільшується. Передозування ультрафіолетовими променями приводить до передчасного старіння, зниженню еластичності шкіри, розвитку шкірних і онкологічних захворювань.
При використанні ультрафіолетового випромінювання використовують біодозиметрію, основану на індивідуальній чутливості. Для цього використовується біодозиметр Горбачова-Дальфельда.
Для світолікування використовують наступні апарати:
Інфрачервоне випромінювання: лампи інфрачервоних променів стаціонарні пересувні (ЛІК -5) та настільні.
Видиме випромінювання: лампа "Солюкс", лампа Мініна, світова ванна.
Ультрафіолетове випромінювання: люмінесцентні лампи різної потужності ДРТ-220, ДРТ-375, ДРТ-1000Вт, бактерицидний випромінювач ДБ-30-1.
Список літератури
1. Боголюбов В.М., Пономаренко Г.Н.. Общая физиотерапия: – М., 1999 г.
2. Клячкин Л. М., Виноградова, Физиотерапия. М."Медицина", 1995
3. Ясинский И.И., Лекции по физиотерапии. ГРИ университета "Украина", кафедра физической реабилитации. 2009г.
4. Боголюбов В.М. Физические факторы в профилактике, лечении и медицинской реабилитации. – М.: Медицина. – 1987г.
5. Пономаренко Г.Н. Физические методы лечения: Справочник. – СПб., 2002 г.
6. Улащик В.С., Лукомский И.В. Общая физиотерапия, Минск, "Книжный дом", 2003 г.