Скарги на:
А) болі в колінних суглобах, які з'являлися при згинанні, рідку ниючу біль в області серця, тривалістю до 3 годин., незначна припухлість правого колінного суглоба. Періодично з'являлися болі помірного характеру в колінних суглобах.
Б) болі, обмеження рухів і набряк правого колінного суглоба і лівого гомілковостопного суглоба.
В) болі в суглобах рук і ніг, переважно в колінних, біль посилюється при русі, відмічена скутість в суглобах рук і ніг зранку, головні болі, запаморочення, супроводжене збільшеними цифрами АТ.
Г) болі в суглобах рук і ніг, переважно в ліктьових і плечових, тазостегновому суглобах, колінних суглобах, гомілковостопному, скутість в суглобах рук і ніг, вздовж хребта і вранці і в першій половині дня, періодичні серцебиття, головні болі, які супроводжувалися збільшеними цифрами АТ.
Д) виражену ранкову скованість, болі в усіх суглобах, припухлість променево-зап'ястних, колінних, гомілковостопних суглобів, дрібних суглобів кистей, обмежені рухи в них, серцебиття, перебої в роботі серця, віддишка при ходьбі, загальна слабкість.
Об'єктивні дані:
А) стан хворого відносно задовільний. Болісність при пульпації поперекового відділу хребта. Правий колінний суглоб збільшений, набряклий. Лівий гомілковостопний суглоб набряклий.
Б) стан відносно задовільний. Положення в ліжку активне. Виражений тремор рук. Рухається самостійно, кульгає. Припухлість і болісність лівого колінного суглоба. Болісність при русі ліктьового суглоба, більше правого. Згладженість контурів гомілковостопних суглобів, при рухах хруст. Об'єм рухів в суглобах знижений.
В) стан відносно задовільний. Положення в ліжку активне. Шкіряні покрови чисті. Суглоби зовнішньо змінені. Деформація дрібних суглобів кистей і стоп. Помірна деформація колінних суглобів, згладженість контурів гомілковостопних суглобів, відмічається обмеження рухів із-за болів в плечових і ліктьових суглобах. Під час лікування у відділенні стан хворого покращився, зменшилися болі в суглобах рук і ніг, в хребті, рідше стали непокоїти головні болі, але скованість суглобів рук і ніг, особливо в ранкові години, залишається.
Г) стан відносно задовільний. Положення у ліжку активне. Шкіряні покрови чисті. Деформація ліктьових суглобів, ревматоїдні вузлики, деформація і дефігурація променевозап'ястних суглобів, дрібних суглобів кистей, збільшення в об'ємі і деформація колінних і гомілковостопних суглобів, значне обмеження рухів в суглобах, не може стиснути кисті в кулак, ходить кульгаючи.
Аналіз крові:
А) Нb 167г/л, ШОЕ 280, сіромукоїд 0,240, ДФА 280од.
Б) Нb 159г/л, Л. 8,0*109, ШОЕ 18; сіромукоїд 0,380од. опт. пл.
В) Ер. 3,82, Нb 101, Л. 4,1, ШОЕ 25, сіромукоїд 0,375од. опт. рл.
Г) Ер. 4,36, Нb 131, Л. 6,4; ШОЕ 22, сіромукоїд 0,245од. опт. пл.
Д) ШОЕ 34, Л. 4,5, Нb 125, Ер. 3,9, сіромукоїд 0,355од. опт. пл., ДФА 270од.
Розділ 2. Методи проведення дослідження
2.1 Методи проведення дослідження
В якості перевірки результатів змін активності рухів суглобів використовувався гоніометричний метод.
Об’єктивний огляд і пальпація використовувалася для об’єктивної оцінки результатів дослідження.
Під час занять для контролю загального стану пацієнтів вимірювався артеріальний тиск і температура тіла.
Методика вимірювання артеріального тиску
Величина тиску в артеріальній системі ритмічно коливається, досягаючи найбільш високого рівня в період систоли і знижуючи в момент діастоли. Це порозумівається тим, що кров, що викидається при систолі, зустрічає опір стінок артерій і маси крові, що заповнює артеріальну систему, тиск в артеріях підвищується і виникає деяке розтягання їхніх стінок. У період діастоли артеріальний тиск знижується і підтримується на визначеному рівні за рахунок еластичного скорочення стінок артерій і опору артеріол, завдяки чому продовжується просування крові в артеріоли, капіляри і вени. Отже, величина артеріального тиску пропорційна кількості крові, що викидається серцем в аорту (тобто ударному обсягові), і периферичному опорові.
Артеріальний тиск виражають у міліметрах ртутного стовпа. Нормальне сістоличний (максимальний) тиск коливається в межах 13-18 кпа (100-140мм рт. ст.), діастоличний (мінімальний) тиск 8-11кпа (60-90мм рт. ст.). Різниця між сістоличним і діастоличним тиском називається пульсовим тиском; у нормі воно дорівнює 5-6,5 кпа (40-50мм рт. ст.).
Хід проведення процедури дослідження артеріального тиску
1) Пояснення пацієнту сутності і ходу процедури.
2) Отримання згоди пацієнта на процедуру.
3) Підготовка оснащення.
4) Накласти манжетку на оголене плече пацієнта на 2-3см вище ліктьового згину. Закріпити манжетку так, щоб між нею і плечем проходив лише 1 палець.
5) Запропонувати пацієнту покласти руку в розігнутому стані долонею вгору .
6) Знайти місце пульсації плечової артерії в ділянці ліктьової ямки і поставити на це місце мембрану фонендоскопа.
7) Закрити вентиль на груші і нагнітати повітря під контролем фонендоскопа до тих пір, поки тиск в манжетці не перевищить 20мм рт.ст. – того рівня, при якому зникають тони Короткова.
8) Випустити повітря з манжетки, повернувши вентиль. Одночасно фонендоскопом вислуховувати тони на плечовій артерії і слідкувати за показниками шкали тонометра.
9) При виникненні над плечовою артерією перших звуків, запам’ятати цифри, які відповідають систолічному тиску.
10) Продовжувати випускати повітря, відмітивши величину діастолічного тиску, яка відповідає повному зникненню тонів Короткова.
11) Дані вимірювання округлити до 0 або 5.
12) Повідомити пацієнтові результатів.
13) Занесення отриманих даних до температурного листа або записати у вигляді дробу.
Вимір температури тіла
Нормальна температура при вимірі в пахвовій або паховій області коливається між 36 і 37° С. Ранком вона трохи нижче, ніж увечері. У прямій кишці й у піхву температура на 0,5-1°С вище. Перед термометрією термометр кілька разів струшують для повернення ртуті в резервуар [4].
Правило проведення термометрії.
Контроль за температурою звичайно здійснюють двічі в день: ранком (в 6 годин) і ввечері (в 16 - 18 годин). При необхідності температуру вимірюють кожні 2-3 години. Результати виміру відзначають у температурному аркуші графічно, а при частому вимірі на звичайному листку-вкладиші в історії хвороби. Тривалість термометрії не менш 10 хвилин [4].
Якщо термометрія проводиться в паховій області, останню насухо протирають, і тільки після цього дають хворому термометр. Термометр повинен бути покладений так, щоб ртутний резервуар з усіх боків стикався з тілом у самій глибині пахвової западини, не зміщаючись протягом часу виміру. Між термометром і тілом не повинне потрапити білизна. Слабким хворим необхідно притримувати руку під час термометрії.
2.2 Проведення математично-статистичного підрахунку результатів за критерієм t – Ст’юдента
У своїй роботі я використовувала метод наявності достовірних відомостей за t-критерієм Ст’юдента, тому що ця робота носить експериментальний характер.
До експерименту добрана загальна група 20 хворих людей віком 38-58 років. Діагноз хвороби: ревматоїдний поліартрит, серопозитивний, активність І-ІІ, стадія ІІ, протікання повільно прогресуюче, функціональна спроможність ІІ.
У дослідницькій групі проводилися вправи лікувальної фізичної культури за методикою комплексу фізичних вправ для хворих на артрит; масаж кінцівок, фізіотерапія.
У контрольній групі заняття проводилися за загальноприйнятою методикою. Щоб вирішити ефективність цього завдання, я провела порівняльний математичний аналіз показників на підставі даних: АТ систолічного, АТ діастолічного, ШОЕ, сіромукоїда крові, tо тіла і ДФА. Показники активності рухів наступних суглобів: І палець кисті міжфланговий - згинання; ліктьовий - згинання; колінний суглоб – згинання.
Розрахунки проводилися за формулами:
Для математичного порівняльного аналізу показників визначаються наступні значення:
- ч (ікс середнє) – середнє арифметичне значення величини показника,
- р (сігма) – середнє квадратичне віддалення значення показника,
- m(м) – помилка середньої.
Слід звернути увагу на ті, що всі три показники визначаються для значень кожної групи окремо, для контрольної та експериментальної:
- ч контр., ч експ.,
- р контр., р експ.,
- mконтр., m експ.
ч вираховується за формулою (2.1):
ч = У x / n, (2.1)
де У x – торба значень показників у групі,
n – кількість людей у групі.
р визначається за формулою (2.2):
р = R (max – min) / А, (2.2)
де R – різниця між максимальним і мінімальним значеннями показника,
А – табличне значення із значень n ( див. таб. 2, додаток Б)
m визначається за формулою (2.3):
m= р/ √ n-1, (2.3)
де р – середнє квадратичне відхилення,
n– кількість людей в групі.
Дане значення знаменника – корень квадратний зі значення (n-1) – справедливе тільки при n менше 30.
Якщо кількість людей в групі дорівнює, або більше 30, формула (2.3) буде мати наступний вид: m = р/ √ n
Знаючи величини ч та m кожної групи, можливо визначити значення
t - критерію Ст’юдента за формулою (2.4):
t = ч1 – ч2 / √ m21 + m22, (2.4)
де ч1 та ч2 – средні арифметичні,
т1 та т2 –помилки середньоїарифметичної.
В чисельнику даної формули визначається різниця між ч кожної групи. Слід звернути увагу, що з більшого значення віднімається менше значення.
Таким чином, ч1 - це більше значення, яке відмічається в одній з груп (в контрольній або в експериментальній). ч2 – відповідно, менше значення показника.
В знаменнику формули – сума значень помилок середньої арифметичної в контрольній та експериментальній групах.
Після визначення значення tзалишається встановити – достовірна чи недостовірна різниця у величині зазначеного показника між контрольною та експериментальною групами.
Для цього використовується таблиця 3 (див. додаток В), в якій в одній з колонок знаходяться значення так званих «ступенів свободи».
Ступінь свободиfвизначається за формулою (2.5):