ДП "Борщівський спиртзавод" (стр. 9 из 14)

Нормальна потужність - це очікуваний середній обсяг діяльності, який може бути досягнуто за умов звичайної діяльності підприємства протягом декількох років або операційних циклів з урахуванням запланованого обсягу обслуговування виробництва.

Величина нормальної виробничої потужності визначається підприємством самостійною і зазначеною в наказі про облікову політику підприємства. Якщо випуск продукції у звітному періоді нижчий за нормальну потужність підприємства, то загально виробничі витрати розподіляються згідно з нормальною потужністю підприємства (витрати в межах нормальної потужності списуються на собівартість продукції, а витрати понаднормові – на фінансові результати).

Отже, загально виробничі постійні витрати формуються протягом звітного періоду у однакових розмірах незалежно від обсягу продукції, виконаних робіт, наданих послуг.

Випуск будь-якої продукції потребує здійснення певних витрат, які впливають на величину собівартості. При калькулюванні собівартості реалізованої продукції необхідно керуватись вимогами П(с)БО № 3, тобто врахувати , що з доходом від реалізації продукції, робіт, послуг, необхідно спів ставляти тільки виробничу собівартість реалізованої продукції, до якої не включаються наступні позиції:

- Адміністративні витрати;

- Витрати на збут;

- Інші операційні витрати;

- Фінансові витрати;

- Інші витрати;

Таким чином собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат і понаднормових виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються такі витрати:

- прямі матеріальні витрати;

- прямі витрати на оплату праці;

- інші прямі витрати;

- загально виробничі витрати;

Не включаються до виробничої собівартості і списуються на витрати періоду (витрати виробництва, обігу), в якому були здійснені наступні витрати:

- понаднормові відходи;

- витрати на зберігання, крім тих, які необхідні у виробничому процесі, що перебував у наступній стадії виробництва;

- адміністративні накладні витрати;

- витрати на збут.

Формування та облік виробничої собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) зображено нижче на схемі.

Кожне підприємство, для того щоб забезпечити раціональне використання матеріалів та інших матеріальних цінностей, здійснює нормування витрат. Нормування витрат встановлюється на основі попередніх періодів з визначенням можливих відхилень.

Розрахунок планових норм і встановлення планових витрат на кожну одиницю продукції здійснює головний бухгалтер та головний інженер. Ними складаються планово-розрахункові загально-виробничі витрати, планово-розрахункові цехові витрати, планово-розрахункові витрати на утримання та експлуатацію обладнання та транспорту й довідки розрахунку накладних витрат по підприємству.

Схема формування та обліку виробничої собівартості реалізованої продукції

Оплата праці виробничих робітників-відрядників здійснюється на основі первинних документів на виробіток, а тому такі витрати завжди можна віднести на той чи інший виріб безпосередньо. У нарядах вказується, яке замовлення виготовляє робітник та яка сума нарахована.

Заробітна плата робітників із погодинною оплатою і робітників, зайнятих на підсобних роботах у цехах основного та допоміжного виробництва, розподіляється пропорційно до основної заробітної плати (див. додаток №60).

Додаткова заробітна плата виробничих робітників розподіляється також пропорційно до основної заробітної плати робітників окремих видів продукції (див. додаток №61).

На суму заробітної плати складається запис:

Дт 23 “Виробництво”

Кт 66 “Розрахунки з оплати праці”

Відрахування на соціальне страхування є також прямими витратами, оскільки вони прямо залежать від фонду оплати праці та встановлених державою розмірів нарахувань на різні види страхування. В обліку на суму нарахувань на страхування, які прямо відносять на собівартість, роблять запис:

Дт 23 “Виробництво”

Кт 65 “Розрахунки за страхуванням".

На підприємстві організація виробничого процесу має велике значення. Ці функції покладаються на апарат управління, який здійснює контроль за формуванням собівартості продукції, ефективністю використання запасів, організацією праці тощо.

Витрати, які пов’язані з утриманням апарату управління є загально виробничими. Перелік витрат, які відносять до загальновиробничих регламентується в П(с)БО 16 “Витрати”. Відповідно, у своїх діях керівництво керується цим стандартом.

Під браком розуміють продукцію, яка за своєю якістю не відповідає встановленим стандартам і не може використовуватися за своїм прямим призначенням або може використовуватися після додаткових витрат на усунення дефектів. На ДП «Борщівський спиртовий завод» випадків з браком не було.

Під незавершеним виробництвом розуміють запаси у виробництві, щодо яких існує ймовірність отримання економічних вигод внаслідок перетворення їх у наступних періодах у готову продукцію і вартість яких може бути достовірно визначена.

Визначення обсягу та оцінку незавершеного виробництва на підприємстві здійснюють за допомогою проценту розподілу. При цьому методі бухгалтерія сама визначає суму незавершеного виробництва на основі зібраних за місяць у відомості №12 витрат за цехом.

Незавершене виробництво використовується для розрахунку товарного випуску, для калькулювання собівартості продукції, оскільки зміна його залишків впливає на собівартість, але в системі синтетичного обліку воно не відображається бухгалтерськими записами. Незавершене виробництво показує сальдо за рахунком 23 “Виробництво” і його відображають в другому розділі активу балансу (див. додаток №89).

Інвентаризація незавершеного виробництва показана в додатку №59.

На підприємстві адміністративні витрати збирають на рахунку 92 “Адміністративні витрати”. Ці витрати обумовлені необхідністю організації, координації господарської діяльності підприємства.

До адміністративних витрат відносять:

- витрати на проведення річних зборів;

- витрати на службові відрядження, на утримання апарату управління підприємством;

- витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання;

- витрати на зв'язок;

- амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання;

- податки, збори та інші загальнообов’язкові платежі, крім тих, що включаються до виробничої собівартості продукції;

- плата за розрахунково-касове обслуговування тощо.

Загальна сума адміністративних витрат у кінці місяця повністю списується на фінансові результати (див. додаток №55).

П(с)БО 16 передбачений перелік витрат, які відносяться до збутових. Це зокрема такі статті:

- витрати пакувальних матеріалів для затарювання готової продукції;

- витрати на ремонт тари;

- оплата праці та комісійні винагороди працівникам, які зайняті збутовою діяльністю;

- витрати на рекламу та дослідження ринку;

- інші витрати пов’язані зі збутом продукції.

Враховуючи недосконалість номенклатури витрат на збут, підприємства самі повинні її розробляти на принципах забезпечення максимально корисної інформації про збут та маркетинг з тим, щоб управлінський персонал міг прийняти обґрунтовані рішення з метою підвищення ефективності збутової діяльності.

Збутові витрати збираються у відомості №15, де в розрізі окремих статей вони показуються за дебетом рахунка 93 “Витрати на збут” з кредиту статей 20, 22, 37, 39, 63, 65, 66 та в журналі 5 (див. додаток №56).

Крім прямих витрат і адміністративних у процесі господарської діяльності підприємства можуть виникати й інші витрати, які відносять до операційної діяльності, під якою розуміють діяльність, передбачену статутом з виробництва продукції. Такі витрати пов’язані з господарською діяльністю і вони збираються по дебету рахунка 94 “Інші витрати господарської діяльності” з відповідними субрахунками.

Інші витрати операційної діяльності відображають у відомості в розрізі окремих субрахунків і дані у розрізі кореспондуючих рахунків переносяться в журнал 5, розділ 5 “Витрати діяльності” або 5А, розділ 3А (див. додаток №57,58).

Інші витрати операційної діяльності списуються з кредиту рахунка 94 на фінансові результати записом:

Дт 79 “Фінансові результати”

Кт 94 “Інші витрати операційної діяльності”.

7. Облік випуску готової продукції та її збуту

Готовою продукцією, призначеною для продажу, вважається закінчена обробкою продукція, яка вироблена на підприємстві і пройшла випробування, приймання і відповідає технічним вимогам і стандартам.

Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про готову продукцію визначаються П(С)БО 9 “Запаси” та 16 “Витрати”.

Готова продукція (спирт), яка випущена з виробництва зберігається на складі (спиртосховище) (див. додаток №65) або здається замовнику (див. додаток №66).

Готова продукція оприбутковується на склад із виробничих підрозділів на основі первинних документів - накладних, актів, відомостей випуску продукції та документів, що засвідчують якість (свідоцтво про якість, сертифікат відповідності державній системі сертифікації) (див. додаток №70,79).

Первинні документи на передачу готової продукції (накладні, відомості випуску продукції, акти) з виробничих підрозділів на склад виписуються у двох примірниках. Один з примірників, підписаний завідувачем складу, повертається в цех, який здав продукцію, а другий - залишається на складі.