Питання, пов'язані з визначенням вартості робіт, а також порядок проведення розрахунків, повинні бути обговорені в договорі на надання аудиторських послуг. Понад вартість послуг може бути передбачена компенсація перемінних витрат, таких як, наприклад, командировочні витрати. У той же час одержання яких-небудь комісійних винагород, чи відсотків винагород за посередництво, при якому послуги не надавалися, може порушити принципи об'єктивності і незалежності, і тому їх треба уникати.
Розділ 10. Діяльність, не сумісна з практикою аудита. Відповідно до пункту 5 ст. 23 Закону України «Про аудиторську діяльність» аудитор і аудиторські фірми повинні обмежувати свою діяльність наданням аудиторських послуг і інших видів робіт, що мають безпосереднє відношення до надання аудиторських послуг у формі консультацій, перевірок чи експертиз. Таким чином, надання декількох видів послуг професійного характеру не впливають на чесність, об'єктивність і незалежність аудитора і не можуть нанести втрату репутації аудиторської професії.
У той же час аудитор повинен уникати випадків одночасного заняття діяльністю, що не має безпосереднього відношення до аудиторської діяльності.
Розділ 11. Грошові суми клієнтів. Аудитору не рекомендується зберігати в себе кошти клієнтів. Якщо ж аудитор має сумніви в законності пропонованих для збереження коштах клієнта, то він зобов'язаний відмовитися від надання такої послуги.
Якщо аудитором все-таки отримані на збереження кошти клієнта, то він повинен:
а) зберігати кошти клієнта окремо від власних коштів чи коштів аудиторської фірми;
б) використовувати зазначені грошові суми тільки з метою, для якої вони призначені;
в) бути готовим у будь-який час відзвітуватися за прийняті на збереження кошти клієнта перед уповноваженими для перевірки особами.
Розділ 12. Взаємовідносини з іншими аудиторами. Громадськість не в останню чергу сприймає представників професії аудитор відповідно до того, як вони спілкуються один з одним. Необхідно відзначити, що в даному розділі Кодексу майже дослівний переклад Міжнародних норм аудиту показує на явну далекість міжнародної практики надання аудиторських послуг від українських реалій. Деяка незручність викликана тим, що у визначенні термінів розкриті поняття «діючого аудитора» і «наступного аудитора», тоді як у розглянутому розділі застосовується винятково термін «аудитор-спадкоємець». У той же час етичні норми взаємин між аудиторами — це те, до чого ми повинні повсякденно прагнути.
Першочергове значення у виборі аудитора чи аудиторської фірми має думка клієнта. У зв'язку з цим аудитор не може докладати зусиль з метою обмеження волі вибору клієнта.
У випадку зміни діючого аудитора на аудитора-спадкоємця, останній повинен мати можливість одержати визначену інформацію, як у клієнта, так і в діючого аудитора.
Зокрема, аудитор-спадкоємець повинен переконатися в тім, чи повідомив клієнт діючого аудитора про зміну аудитора, і чи дав він згоду на одержання інформації від діючого аудитора. Якщо клієнт не дає згоди на одержання інформації від діючого аудитора, то це повинно бути основою для відмовлення від співробітництва з новим клієнтом, якщо при цьому не існує яких-небудь обставин, що дають підставу для обслуговування нового клієнта.
При одержанні дозволу на одержання інформації від діючого аудитора аудитор-спадкоємець направляє відповідний запит діючому аудитору. У цьому випадку аудитор повинен врахувати вимогу пункту 7 Національного нормативу аудита N 15 «Відношення аудитора до початкових залишків на рахунках обліку підприємства під час першої аудиторської перевірки». Зазначеним пунктом передбачено, що звертатися до попереднього аудитору має право тільки той аудитор, що «знає вимоги Кодексу професійної етики аудиторів України». У даному випадку хочу виразити згоду з думкою Е. Петрик, викладеною у статті «Проблеми перевірки аудитором початкових залишків по рахунках обліку і статтям балансу підприємства» (журнал «Бухгалтерський облік і аудит» N 11/2000 р.), про виклад даного пункту в новій редакції наступного змісту:
"При спілкуванні і співробітництві з попереднім аудитором необхідно дотримувати правила Кодексу професійної етики аудиторів України». Обґрунтованим є також і думка автора цитованої вище статті про те, що для дотримання правил професійної етики до попереднього аудитора повинне спочатку звернутися саме підприємство-клієнт із пропозицією про надання наступному аудитору необхідної інформації по попереднім перевіркам.
Діючий аудитор зобов'язаний надати необхідну інформацію аудитору-спадкоємцю, якщо на це мається згода клієнта. У випадку неотримання відповіді від діючого аудитора аудитор-спадкоємець уживає заходів до зустрічі з діючим аудитором, а якщо це йому не вдається, то направляє повторний запит з повідомленням про прийняття пропозиції клієнта.
Діючий аудитор зобов'язаний передати аудитору-спадкоємцю бухгалтерські регістри й інші документи, що зберігалися в нього відповідно до умов договору.
Розділ 13. Реклама і пропозиція послуг. Основні принципи дотримання етики в питаннях реклами і пропозиції послуг розглянуті нами в розділі «Самореклама».
Необхідно ще раз відзначити, що реклама і пропозиція послуг аудиторської фірми повинні бути спрямовані на об'єктивне інформування громадськості і містити правдиву і достовірну інформацію, витриману в діловому тоні. Забороняється нав'язлива пропозиція послуг. Приклади некоректної реклами також розглянуті нами в розділі «Самореклама».
Розділ 14. Керівництво з прийняття аудиторської клятви. Кодексом визначений наступний текст клятви:
«Я, (ім'я, прізвище), проголошую клятву аудитора й урочисто обіцяю виконувати свої професійні обов'язки з честю і достоїнством, дотримувати законів України, Національні нормативи аудита, Кодексу професійної етики аудиторів України і вимагати дотримання їх іншими».
Аудитор після одержання сертифіката аудитора зобов'язаний усно проголосити клятву атестаційної комісії Аудиторської палати України і підписати її текст.
5. ВИМОГИ ДО ПРОВЕДЕННЯ АУДИТА. ПРАВА Й ОБОВ'ЯЗКИ АУДИТОРІВ, УСТАНОВЛЕНІ ЗАКОНОДАВСТВОМ
У звітній доповіді Європейської комісії і Маастрихського дослідницького центру обліку й аудиту про теоретичне і практичне положення аудиту в країнах Європи за назвою «Роль, позиція й обов'язки аудитора в Європейському Союзі» (1996 р.), особливо відзначена проблема розбіжності чекань суспільства від аудиту і представлень аудитора (аудиторської фірми) про свої обов'язки. Звідси виник так званий «пролом обманутих надій». Чим більше цей пролом, тим менше довіра до аудитора й аудиторської професії.
У преамбулі Закону України від 03.04.93 р. N 3125-ХІІ «Про аудиторську діяльність» це визначено як діяльність, спрямована на створення системи незалежного фінансового контролю з метою захисту інтересів власника.
Задоволення бажань громадськості і власників стосовно аудиторів багато в чому залежить від того, яке представлення аудитор має про свої обов'язки.
Забезпечення високої якості аудита вимагає:
1) високого рівня професійної освіти і досвіду роботи від працівників у сфері бухгалтерського обліку;
2) відповідних стандартів методології аудита;
3) дотримання етичних норм професійного поводження;
4) створення гідної довіри дисциплінарного механізму, що реагує на скарги і проблеми;
5) застосування систематичного і діючого підходу для забезпечення якості аудиторської діяльності.
Вимоги до проведення аудита в міжнародному масштабі узагальнені і викладені в Міжнародних стандартах аудита. Такі вимоги дозволяють аудитору визначити свої мети і свою політику щодо обсягу роботи, специфіки діяльності і місця надання аудиторських послуг. Безумовно, конкретні обставини вимагають гнучкого підходу до рішення задач, що стоять перед аудитором. Проте, основними вимогами в прийнятій політиці повинні бути наступні:
- Кожен аудитор зокрема і персонал фірми в цілому підтримують принципи незалежності, об'єктивності, конфіденційності і дотримуються правил професійної етики.
- Фірма приймає в штат тих, хто одержав і підтримує належний професійний рівень, виявляє в роботі компетентність і відповідальність при виконанні своїх обов'язків.
- Окремі цільові задачі в аудиторській роботі розподіляються серед персоналу відповідно до рівня їхньої професійної підготовки, досвіду і майстерності, як того вимагають обставини.
- Фірма повинна забезпечувати на всіх рівнях напрямок, спостереження і контроль роботи, що відповідала б стандартам якості контролю.
- Організація консультацій у разі потреби в самій фірмі чи за її межами з залученням необхідних експертів.
- Фірма постійно проводить оцінку і прогнозування перспективних клієнтів і здійснює роботу з вже існуючою клієнтурою. При прийнятті рішень щодо обслуговування нового клієнта чи утримання клієнта, що вже був на обслуговуванні, принциповими критеріями, що приймаються в увагу, є: незалежність фірми, здатність професійно надати послуги конкретному клієнту і чесній позиції, що займає керівництво клієнта.
- Здійснення постійного спостереження за адекватністю й ефективністю введеної політики і заходів контролю якості.
Як уже відзначалося, основні вимоги до вітчизняного аудита регламентуються Національним нормативом аудита в Україні N 2 (далі - ННА N 2). Пунктом 2 ННА N 2 передбачено, що основні вимоги, що регулюють аудиторську діяльність, поділяються на дві основні групи: етичні і методологічні. У нормативі уточнюється, що дотримання етичних вимог, встановлених у Кодексі професійної етики аудиторів України і положеннями Закону України «Про аудиторську діяльність», є обов'язковим у всіх обставинах аудита. Методологічні ж принципи, визначені в нормативах, можуть в окремих випадках мати необов'язковий характер. Обов'язковість чи рекомендаційний характер методологічних принципів регламентується тими конкретними нормативами аудиту, що характеризують відповідні принципи.