Анатомо-фізіологічні особливості імунної та серцево-судинної системи системи в дітей (стр. 1 из 2)
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ
ЛУБЕНСЬКЕ МЕДИЧНЕ УЧИЛИЩЕ
РЕФЕРАТ
З ПЕДІАТРІЇ
НА ТЕМУ: Анатомо-фізіологічні особливості імунної системи в дітей. Анатомо-фізіологічні особливості серцево-судинної системи в дітей.
Виконала: студентка групи Ф-31
Каменюк Ірина
Лубни 2009
Анатомо-фізіологічні особливості імунної системи в дітей. Методика дослідження. Семіотика уражень
Етапи розвитку імунної системи
Згідно з даними J.D. Solomon(1978), в онтогенезі людини існують так звані критичні періоди становлення імунної системи.
Перший критичний період — період новонародженості. Організм дитини раптово зустрічається з великою кількістю антигенів, і для запобігання розвитку аутоагресії імунні реакції новонародженого набувають супресорної спрямованості. Для цього періоду характерні недосконалість факторів неспецифічної резистентності, дефіцит С6-компонента комплементу, незавершеність фагоцитозу, обмежена секреція цитокінів, у тому числі інтерферонів, низька продукція IgG, IgA, IgM, секреторного IgA, недостатність системного клітинного імунітету, наявність пасивного гуморального імунітету, який забезпечуєть-ОЯ материнськими антитілами — IgG, відносно високий рівень IgE. Таким чином, для дітей першого критичного періоду характерні слабка резистентність до умовно патогенної, піогенної, грамнегативної мікрофлори, схильність до генералізації гнійно-запальних процесів, Септичних станів, висока чутливість до вірусних інфекцій.
Другий критичний період - 3—б міс. життя. У цей період спостерігається найбільше виражена гіпоімуноглобулінемія за рахунок катаболізму материнських антитіл та низького синтезу власних, зберігаються недостатність місцевого та системного клітинного імунітету, супресорна спрямованість імунних реакцій, знижене інтерфероноутворення, дещо збільшується продукція секреторного IgA та IgM без збереження імунологічної пам'яті. Для дітей другого критичного періоду характерні гіпоімуноглобулінемія, первинний характер імунної відповіді без збереження імунологічної пам'яті, що обумовлює необхідність проведення ревакцинацій при проведенні профілактичних щеплень.
Третій критичний період — кінець 1-го та 2-й рік життя. У цей час значно розширюються контакти дитини із зовнішнім світом. У цей період зберігаються супресорна спрямованість імунних реакцій, низьке інтерфероноутворення, зниження вмісту IgA, IgG, IgM, недостатність місцевого та системного клітинного імунітету. У третій критичний період спостерігається маніфестація аномалій імунітету, збільшується частота алергічних (атопічних), інфекційних захворювань. Діти схильні до повторних вірусно-бактеріальних захворювань органів дихання.
Четвертий критичний період — 4—6-й рік життя. У цей період відбувається другий перехрест клітинних елементів крові (знижується абсолютний вміст лімфоцитів та збільшується абсолютний вміст нейтрофілів), формується вторинна імунна відповідь (імунологічна пам'ять), підвищується імунорегуляторний індекс (зменшення суп-ресорної спрямованості імунних реакцій), зберігається недостатність системи місцевого імунітету, дещо збільшується продукція IgA, IgG, IgM, IgE. Четвертий критичний період характеризується високою частотою алергічних (атопічних) захворювань, можливим формуванням вогнищ хронічної інфекції, маніфестацією низки імунодефіцит-них, аутоімунних, імунокомплексних захворювань.
П'ятий критичний період — підлітковий (у дівчаток з 12—13 років, у хлопчиків — з 14—15 років життя). Пубертатний стрибок росту поєднується зі зменшенням маси лімфоїдних органів. Підвищення секреції статевих гормонів (особливо андрогенів) призводить до пригнічення клітинної та стимуляції гуморальної ланок імунітету. Частота маніфестації алергічних (атопічних) захворювань значно зменшується. П'ятий критичний період характеризується збільшенням частоти аутоімунних і лімфопроліферативних захворювань, фтизіатричної патології.
Основні поняття клінічної імунології
Імунний статус — стан імунної системи в даної людини в конкретний час, який характеризує різні ланки імунітету.
Імунна недостатність — транзиторне порушення кількісних і функціональних параметрів імунної системи, яке може проявлятися клінічними симптомами зниження резистентності організму.
Імунодефіцитний стан — стійкий дефіцит одного або декількох параметрів (механізмів) імунної відповіді, який проявляє себе в чітко окреслених симптомах або синдромах, які входять до групи самостійних захворювань (класичних нозологічних форм).
Дисфункції імунної системи — будь-які зміни низки показників імунної відповіді, які можуть бути проявами імунної недостатності або імунодефіцитного стану.
Патологія, що характерна для дефектів окремих ланок імунітету
Недостатність Т-клітинної ланки:
— рецидивуючі вірусні, грибкові інфекції, інвазії найпростіших, гельмінтози;
—тяжкі ускладнення при вакцинації живими вакцинами;
—тотальна алопеція;
—висока частота пухлинних захворювань у родині. Недостатність В-клітинної ланки:
—рецидивуючі та тяжкі бактеріальні інфекції (отити, синуїти, Пневмонії, бронхіти, кон'юнктивіти, сепсис, менінгіт); відносно рідке виникнення грибкових і вірусних інфекцій.
Недостатність фагоцитозу:
—рецидивуючі та тяжкі інфекції шкіри і слизових оболонок, у тому числі грибкові;
—синуїти, пневмонії, сепсис;
—повторні гнійні артрити та остеомієліти. Недостатність ферментної системи комплементу:
—аутоімунні захворювання;
—рецидивуючі піогенні інфекції;
—рецидивуючі менінгококові та гонококові інфекції.
Основні тести лабораторної імунодіагностики
Тести І рівня (орієнтовні):
• визначення абсолютної та відносної кількості лімфоцитів у крові;
• визначення кількості Т- і В-лімфоцитів;
• оцінка фагоцитарної активності нейтрофілів;
• визначення основних класів сироваткових імуноглобулінів (IgA, IgG, IgM);
• визначення титру комплементу.
Після інтерпретації результатів тестів І рівня визначають тактику подальшого імунологічного дослідження хворого. Тести IIрівня проводять вибірково, залежно від мети подальшого імунологічного дослідження.
Тести IIрівня:
•визначення субпопопуляцій Т- і В-лімфоцитів;
• визначення імунорегуляторного індексу (Т-хелпери / Т-супре-сори);
• визначення субпопопуляцій сироваткових імуноглобулінів (IgGIgG2, IgG3, IgG4);
• визначення вмісту секреторного IgA;
• визначення рівня загального та специфічних IgE(алерготесту-вання);
• визначення рівня циркулюючих імунних комплексів;
• проведення реакції бласттрансформації лімфоцитів (РБТЛ);
• НСТ-тест;
• визначення вмісту цитокінів;
• інші тести.
Загальні правила інтерпретації імунограми
1.Комплексний аналіз імунограми є більш інформативним, ніж оцінка кожного окремого показника.
2.Повноцінний клінічний аналіз імунограми можна проводити лише в комплексі з оцінкою клінічної картини захворювання та даних анамнезу.
3.Реальну інформацію про зміни в імунограмі несуть лише значні відхилення показників від нормативних (±20—40 % та більше).
4.Для діагностичної та прогностичної оцінки імунограми важливе значення мають індивідуальні показники норми в даного хворого з урахуванням віку, супутніх захворювань, стадії даного захворювання та характеру лікування.
5.Аналіз імунограми, особливо при виявленні відхилень від норми, має проводитися повторно, у динаміці в одній і тій самій лабораторії з використанням нормативів, які використовують у роботі даної імунологічної лабораторії.
6.Найбільшу практичну цінність при оцінці імунограми мають співвідношення показників імунограми, а не їхні абсолютні значення.
7.При оцінці показників імунограми слід насамперед виключити можливість їх коливання у зв'язку із вживанням їжі, медикаментів, фізичними навантаженнями, гострими інфекційними захворюваннями, відчуттям страху, часом доби, порою року. Існують регіональні коливання нормативів вмісту окремих імунологічних показників.
8.Окрім діагностики, диференціальної діагностики імунної недостатності та імунодефіцитних захворювань, клінічний аналіз імунограми має велике значення для визначення типового патофізіологічного процесу, що відбувається в організмі хворого (запалення, пухлинний ріст, алергія), та його перебігу, контролю ефективності лікування низки аутоімунних, алергічних, мікробно-запальних та інших захворювань.
Норми вмісту основних показників імунограми у дітей
У практично здорових осіб рівень фагоцитуючих нейтрофілів становить 60—80 %, фагоцитарне число — 4—10, показник НСТ-тесту — 8—12 %, рівень циркулюючих імунних комплексів у сироватці крові не перевищує 100 ум. од., титр комплементу— 0,02—0,08, вміст секреторного IgAв слині — 1 г/л.
Методика дослідження лімфатичного апарату
1.Опитування.
2.Огляд.
3.Пальпація. Під час пальпації лімфатичних вузлів визначають величину (у нормі 0,3—0,5 см); кількість (якщо в кожній групі лімфатичних вузлів пальпується не більше трьох, їх вважають поодинокими — норма; більше ніж три — множинними); консистенцію (у нормі вузли м'якоеластичні); рухливість (у нормі вузли рухливі, не спаяні з прилеглими тканинами); болючість під час пальпації (у нормі лімфатичні вузли неболючі).
У здорових дітей зазвичай пальпується не більше ніж три групи лімфатичних вузлів. У нормі не пальпуються підборідні, над- і підключичні, торакальні, кубітальні, підколінні лімфатичні вузли.
4.Лабораторні та інструментальні методи дослідження — мікроскопія пунктату лімфатичного вузла, ультразвукове дослідження, лімфографія, рентгенографія, комп'ютерна томографія, термографія та ін.