Об рунтування та розробка системи організації профілактичної діяльності закладів загальної практики (стр. 4 из 6)

Таблиця 5. Порівняльна характеристика скринінгових досліджень

Вид скринінгу, що використовується лікарями ЗПСМ	Рекомендації робочої групи профілактичних програм США щодо проведення дослідження
Флюорографічне обстеження	Як засіб ранньої діагностики раку легень не рекомендується (рекомендація категорії І) Для контролю туберкульозу лише як додатковий метод обстеження в групах підвищеного ризику при позитивній шкірній пробі Манту, проведення 1 раз на рік
Скринінгове дослідження на виявлення гіпертензії	Проведення 1 раз на рік у осіб старше 18 років (рекомендація категорії А)
Обстеження на виявлення анемії	Немає рекомендацій щодо проведення даного скринінгу (рекомендація категорії І)
Обстеження жінок на виявлення новоутворень молочної залози	Проведення мамографії у жінок старше 40 років 1 раз у 1-2 роки (рекомендація категорії В)
Обстеження на виявлення захворювань щитоподібної залози	Немає рекомендацій щодо проведення даного скринінгу (рекомендація категорії І)
Обстеження на визначення рівня холестерину у крові	Проведення обстеження у чоловіків віком 35 років і старше та жінок віком 45 років і старше 1 раз у 5 років (рекомендація категорії А)
Обстеження чоловіків щодо захворювань передміхурової залози	Ректальне дослідження у чоловіків віком 50 років і старше 1 раз на рік (рекомендація категорії І)
Обстеження жінок для раннього виявлення захворювань шийки матки	Цервікальний мазок (тест Папаніколау) 1 раз в 3 роки (рекомендація категорії А)

Дані, отримані в результаті досліджень, свідчать про недостатню увагу лікарів ЗПСМ до профілактичної діяльності, що потребує удосконалення організаційних заходів та розробки сучасних моделей профілактики.

Обґрунтування та розробка системи і моделі застосування профілактичних технологій в діяльності закладів загальної практики/сімейної медицини. Враховуючи отримані в результаті дослідження дані, нами обґрунтовано систему організації профілактичної діяльності закладів ЗПСМ.

Метою цієї системи є забезпечення умов для формування здорового способу життя, зміцнення здоров’я населення, зниження його захворюваності, інвалідності та смертності шляхом акцентування роботи лікарів первинної ланки охорони здоров’я, що працюють на засадах ЗПСМ, на виконанні основних профілактичних складових своєї діяльності.

Структурно-функціональними частинами системи організації профілактичної діяльності в закладах ЗПСМ є суб’єкт управління, об’єкт управління та блок наукового регулювання системи, що включає організацію підготовки лікарів ЗПСМ з питань застосування методів, побудованих на принципах доказової медицини (рис.3).

Рис.3. Система організації профілактичної діяльності закладів ЗПСМ.

Новим в цій системі є рекомендація розробки Державної цільової програми формування здорового способу життя та профілактики захворювань у діяльності закладів загальної практики/сімейної медицини, яка повинна створюватись з урахуванням принципів доказової медицини, а основним виконавцем профілактичних заходів є лікар ЗПСМ. Обґрунтовано та запропоновано основні напрями концепції Державної цільової програми формування здорового способу життя та профілактики захворювань у діяльності закладів ЗПСМ.

Оскільки провідну роль в реалізації запропонованої програми відведено фахівцеві первинної ланки, ще одним елементом системи нами обґрунтовано функціональну модель профілактичної діяльності лікаря ЗПСМ (рис.4).

Реалізація профілактичних технологій відбувається за такими основними напрямами:

– формування партнерства лікаря ЗПСМ і пацієнта, побудованого на принципах адекватного інформування та свідомого ставлення до свого здоров’я;

– гігієнічне виховання населення щодо усунення та мінімізації факторів ризику захворювань (надмірного вживання алкоголю, тютюнопаління, нераціонального харчування, низької фізичної активності, наркоманії тощо);

– індивідуальні рекомендації підтримки здоров’я з урахуванням стану здоров’я, психоемоційних характеристик та стилю життя родини;

– впровадження новітніх технологій підтримки здоров’я окремих груп населення з особливими потребами;

– застосування скринінгових методів з метою ранньої діагностики захворювань;

– проведення динамічного спостереження за визначеними групами: групами ризику щодо виникнення того чи іншого захворювання тощо;

– проведення профілактичних заходів, спрямованих на попередження виникнення захворювань (профілактичні щеплення при інфекційних захворюваннях), а також їх ускладнень та протирецидивне лікування;

– застосування медичних і соціальних заходів реабілітації.

Рис.4. Функціональна модель профілактичної діяльності лікаря ЗПСМ.

Вивчення ефективності застосування профілактичних технологій відбувається за об’єктивними показниками діяльності лікаря та за суб’єктивною оцінкою вивчення задоволеності пацієнтів.

Запропоновано орієнтовний план періодичності та обсягів профілактичних оглядів і заходів, який розрахований на осіб, що вважають себе здоровими.

Таким чином, обґрунтовано головні напрями системи організації профілактичної діяльності закладів ЗПСМ, що може бути реалізована при створенні Державної цільової програми формування здорового способу життя та профілактики захворювань у діяльності закладів ЗПСМ.

Розробка Державної цільової програми формування здорового способу життя та профілактики захворювань у діяльності закладів ЗПСМ та її реалізація на рівні первинної медико-санітарної допомоги за участю лікаря загальної практики/сімейної медицини зумовить медико-соціальний та економічний ефект, сприятиме покращанню стану здоров’я та збільшенню трудових ресурсів.

Висновки

В дисертаційній роботі розв’язано актуальне наукове завдання – досліджено особливості сучасних організаційних заходів профілактичної діяльності в медичній галузі, встановлено невирішені проблеми в організації профілактичної роботи закладів первинної медико-санітарної допомоги. Розроблено та науково обґрунтовано систему організації профілактичної діяльності закладів загальної практики/сімейної медицини, створено концепцію Державної цільової програми формування здорового способу життя та профілактики захворювань у діяльності закладів загальної практики/ сімейної медицини, обґрунтовано та розроблено функціональну модель профілактичної діяльності лікаря загальної практики/сімейної медицини.

1. Основні теоретичні та прикладні результати дослідження свідчать про необхідність удосконалення організаційних механізмів та оптимізації профілактичної діяльності структур первинної медико-санітарної допомоги, опрацювання і впровадження сучасних моделей профілактики, підвищення кваліфікації фахівців первинної медико-санітарної допомоги на засадах загальної практики/сімейної медицини.

2. Встановлено, що у державних цільових програмах не відведено належної ролі профілактичній складовій. Серед досліджених програм у 8 частка профілактичних заходів становила до 10%, у 7 – до 25%, і лише у 8 більше 25%. В середньому в програмі профілактичне спрямування мали 18,4±2,1% серед усіх заходів. Обґрунтовано необхідність формування Державної цільової програми формування здорового способу життя та профілактики захворювань у діяльності закладів загальної практики/сімейної медицини.

3. Показано, що нормативно-правова регламентація діяльності лікаря ЗПСМ в достатній мірі дозволяє реалізувати профілактичні заходи, визначені державними цільовими програмами. Дослідження взаємозв’язків профілактичної тактики державного значення та організації діяльності лікаря ЗПСМ показало, що профілактичні компоненти "Кваліфікаційної характеристики лікаря із спеціальності "ЗПСМ" відповідають профілактичним компонентам, виділеним в державних цільових програмах та комплексних заходах програмного характеру за такими основними напрямами: організаційні заходи щодо проведення профілактичної діяльності, освітні заходи з формування здорового способу життя та збереження і зміцнення здоров’я, діагностичні заходи щодо своєчасного виявлення захворювань, попередження їх ускладнень.

4. Виявлено позитивні тенденції розвитку загальної практики/сімейної медицини протягом 2000-2006 років. Так, зокрема, встановлено збільшення мережі закладів в 7 разів, кількості лікарів загальної практики/сімейної медицини в 13 разів. Визначено зростання питомої ваги населення, якому надається допомога у закладах первинної медико-санітарної допомоги на засадах загальної практики/сімейної медицини (2003 р. – 11,1%; 2006 р. – 28,2%).