Гломерулонефрит. Госпітальна педіатрія. Вакцинопрофілактика захворювань у дітей (стр. 2 из 2)

Діти І групи здоров'я повинні спостерігатися у звичайні терміни, встановлені для профілактичних оглядів здорових. Для них проводять профілактичні, виховні та загально оздоровчі заходи.

Діти II групи здоров'я заслуговують на більш пильну увагу педіатрів, тому що профілактичні та лікувально-оздоровчі заходи можуть сприяти переходу дітей цієї групи в І групу. Дітей цієї групи спостерігають і оздоровлюють за індивідуальним планом, який складається відповідно до ступеня ризику формування хронічної патології, вира женості функціональних відхилень та ступеня резистентності.

Діти III, IV і V груп перебувають під наглядом педіатрів і фахівці» відповідно до «Методичних рекомендацій з проведення диспансери дитячого населення» і повинні отримувати необхідне лікування залежно від наявності тієї чи іншої патології.

Основні принципи диспансеризації дітей

Основний метод профілактики в педіатрії — диспансеризація здорових дітей. До 1997 р. педіатри спостерігали дітей від народження до 15-річного віку, а в теперішній час — до 18-річного. Під час диспансеризації проводиться комплексна оцінка здоров'я дитини з визначенням групи здоров'я. Відповідно визначається обсяг і характер оздоровчих та лікувальних заходів дітям з виявленою патологією або схильністю до неї. У сучасних умовах диспансеризація є основною формою роботи дитячих поліклінік.

Диспансеризацію проводять як за віковою ознакою, так і залежно від захворювань, що має дитина.

Диспансерному спостереженню дільничним педіатром підлягають* такі контингенти дитячого населення:

— усі діти в період новонародженості;

— діти 1-го року життя;

— діти з груп ризику;

— діти, старші 1-річного віку, які не відвідують дитячих дошкільних закладів;

— діти, що мають хронічні захворювання.

Диспансеризація дитячого населення включає такі заходи:

1) регулярні медичні огляди з проведенням встановленого обсягу лабораторних і інструментальних досліджень;

2) визначення й оцінку стану здоров'я з метою виявлення дітей що мають фактори ризику;

3) до обстеження хворих дітей, що потребують цього, з використав усіх сучасних методів діагностики;

4) виявлення захворювань на ранніх стадіях з наступним проведенням комплексу необхідних лікувально-оздоровчих заходів і динамічного спостереження за станом здоров'я дітей.

5) Дільничний педіатр відповідає за проведення всіх етапів диспансеризації дитячого населення на своїй дільниці та здійснює контроль на її виконанням. На кожну дитину, що підлягає диспансерному спостереженню, заводиться «Контрольна карта диспансерного спостереження» (форма № 030/у). Поряд з виконанням сигнальних функцій (контроль за диспансерними відвідуваннями) ця карта відображає Також дані про стан здоров'я дітей різних вікових груп. Ці дані допомагають лікарю в проведенні диспансерного спостереження, дотриманні термінів обстеження, невідкладних лікувально-оздоровчих заходів. Контрольна карта має бути насамперед оперативним документом у роботі лікаря.

Вакцинопрофілактика захворювань у дітей

Витяг з наказу № 276 від 31.10.2000р. «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні»

Для вакцинації проти туберкульозу недоношених дітей з масою тіло більшою ніж 2000 г, а також дітей, не щеплених у пологовому будинку через наявність медичних протипоказань, необхідно застосовувати вакцину БЦЖМ.

Дітям з негативною реакцією на пробу Манту з 2 ТО при BiflcyrHoof і післявакцинального (БЦЖ) рубчика слід здійснювати додаткове щеплення через 2 роки після вакцинації або через 2 роки після ревакци нації БЦЖ.

Вакцинація проти кору, епідемічного паротиту та краснухи проводиться моновакцинами або тривакциною у віці 12—15 міс. Дітям, ще не були вакциновані проти кору, епідемічного паротиту чи краснухи, щеплення можна починати в будь-якому віці. Бустердозу (ревакцинацію) проти кору, епідемічного паротиту, краснухи рекомендоване вводити дітям у віці 6 років. Особи, які не отримали своєчасно другу дозу, повинні бути ревакциновані у віці 11 років. Особи, що раніше вакциновані або не отримали ревакцинації, можуть бути за епідемічними показаннями в будь якому віці до ЗО років. Перенесені кір, епідемічний паротит, краснуха не є протипоказанням до щеплення тривакциною. Якщо в анамнезі перенесені дві з названих хвороб, щеплення треба проводити лише моновакциною проти тієї Інфекції, на яку дитина не хворіла. Бустер-дозу проти краснухи рекомендовано вводити дівчатам у 15-річному віці. Бустер-дозу проти паротиту рекомендовано вводити хлопцям у цьому ж віці.

Для вакцинації проти гепатиту В може застосовуватися альтернативна схема — 0, 1,6 міс життя дитини. Новонароджених, які народилися від матерів-носіїв HbsAg, вакцинують за схемою — 0 (перші 12 рік життя), 1,6,12 міс життя дитини. При порушенні терміну початку вакцинації проти вірусного гепатиту В інтервали між уведеннями цієї вакцини зберігаються. При цьому дозволяється поєднання В щепленням проти дифтерії, кашлюку, правцю та поліомієліту за наявності комбінованої вакцини; щеплення проводиться за схемою — З, 4, 5 міс від народження дитини.

Лікування основних ускладнень щеплень

Етіотропна терапія застосовується тільки при деяких ускладненнях Після введення БЦЖ. З урахуванням специфічної дії на мікобактерії іакцинального штаму призначають один із протитуберкульозних препаратів (ізоніазид у дозі 10 мг на 1 кг маси тіла на добу, фтивазид — 30 МГ на 1 кг маси тіла на добу, ПАСК — 20 мг на 1 кг маси тіла на добу, стрептоміцин — 20 мг на 1 кг маси тіла на добу внутрішньом'язово. Місцево при виразках застосовується 10 % фтивазиднамазь, 20 % мазь їй ПАСК).

Енцефалітичний синдром. Застосовується дегідратаційна терапія — Іб—20 % розчин манітолу в дозі 1 —1,5 г на 1 кг маси тіла, лазикс — І™3 мг на 1 кг маси тіла на добу в 2—3 приймання внутрішньом'язо-Ю або внутрішньовенне з переходом у подальшому на діакарб (0,125—0,25 г).

Судомний синдром. Застосовують діазепам внутрішньом'язово або внутрішньовенне з 10 % розчином глюкози в дозі 0,05 мг на 1 кг маси f їла; фенобарбітал — до 1 року життя із розрахунку 1 мг на 1 кг маси Тіла, старше 1 року — 10 мг на 1 рік життя окремо або в поєднанні з ди-фвніном у рівній кількості. Застосовують 25 % розчин магнію сульфату а дозі 0,2 мл на 1 кг маси тіла внутрішньом'язово. При неефективності ЦИХ засобів вводять натрію оксибутират внутрішньовенне в дозі 50— |00 мг на 1 кг маси тіла у 20—ЗО мл 5 % розчину глюкози.

При алергічних реакціях та ускладненнях застосовують анти вітамінні препарати у вікових дозах (перорально або парентерально). У тяжких випадках алергічних ускладнень призначають преднізолон, діксаметазон залежно від тяжкості ускладнення.

Заходи щодо лікування анафілактичного шоку наведено в наступній темі.

Вакцинація дітей, які мали реакцію на попереднє щеплення

Продовження введення вакцин, які застосовують багаторазово, протипоказане дітям, в яких на попередню дозу була тяжка реакція або ускладнення. Оскільки їх виникнення найчастіше пов'язане з уведенням кашлюкового компонента, наступну бустер-дозу проводять АДС анатоксином; живі вакцини (ОПВ, ЖКВ, ЖПВ) для таких дітей не протипоказані. У багатьох випадках у відповідь на введення першої дози вакцини можуть розвинутись алергічні ускладнення. Подальше щеплення таких дітей необхідно проводити в стаціонарі, за 2—3 дні їм призначають антигістамінні та кортикостероїдні препарати на фоні гіпоалергенної дієти.

Використана література:

1. Педіатрія: Навч. посібник / О.В. Тяжка, О.П. Вінницька, Т.І. Лутай та ін.; За ред. проф. О.В. Тяжкої. — К.: Медицина, 2005. — 552 с.