Подорожник великий лікарське застосування. (стр. 1 из 3)
Курсова робота
Подорожник великий – лікарське застосування.
План
План............................................................................................2
1. Вступ..........................................................................................3
2. Ботанічна систематика, відомості про походження назви виду, синоніми.........................................................................………..4
3. Ботанічний опис .......................................................................5
4. Ареал поширення, ресурси і екологія.....................................6
5. Лікарська рослинна сировина..................................................7
6. Біологічно активні речовини....................................................8
7. Історія застосування подорожника великого.........................9
8. Медичне значення лікарської рослини.................................11
9. Застосування подорожника у алопатії і народній медицині.....................................................................................14
10. Застосування подорожника великого в гомеопатії..............17
11. Подорожник великий в косметиці.........................................19
12. Лікування подорожником дітей.............................................20
Висновок..................................................................................22
Список використаної літератури...........................................23
Вступ
“Бесшабашен и неосторожен,
Но в стремленье к людям он силен.
Где дороги, там и подорожник,
Даже на тропинке – тоже он”.
Борис Карпенко
“Подорожник”
На всіх мовах назва даної рослини пов’язана з дорогою. І, дійсно, насіння подорожника приклеюючись до підошви наших ніг, до лап, копит і шерсті тварин і птахів, колесам наших транспортних засобів, по-всьому, що пройде по ділянкам, на яких росте подорожник.
Рослина щільно прижимається до землі, напевно, щоб його не розтоптали, а ще для того, щоб зберегти вологу і не дати силу росту “сусідам”, іншим рослинам. Не випадково в місцях постійного росту подорожників ми бачимо невелику “пляму”. Зв’язок подорожників з людиною просто фантастичний.
Ботанічна систематика, відомості про походження назви виду, синоніми.
Подорожник великий – Plantago majorL., рід – Plantago, родина подорожникові – Plantaginaceae, вид - Plantago. Подорожник великий – назва походить від латин. рlanta – підошва і ago – вожу, іду; major – великий. Народні назви припутник, трипутник, порізник, ранник, бабка і інші.
В Америці рослина отримала назву у аборигенів – “слід білої людини”. А все тому, що корінні жителі Америки до приходу європейців не знали подорожника. Коли ж на американський континент нахлинуло багато конкістадорів, то на взутті останніх переїхали океан насіння і знайомого нам подорожника. Де проходили європейці, там і виростали невідомі індійцям рослини, листки яких нагадували слід стопи людини. Так і назвали індійці подорожник – “слід білої людини”.
Також у рослини було і інша назва, яка проіснувала до наших днів – “арноглосса” – “овечий язик” – який відображає таку ж форму листка. Німецька назва відповідає по-смислу нашій, а у Франції і Англії користуються латинським визначенням рослини.
Ботанічний опис.
Подорожник великий одна з найпоширеніших лікарських рослин, яка має широкий ареал в Євразії; яка являється рудеальним бур’яном, розселившись по-сусідству до людини.
Подорожник великий – багатолітня трав’яниста рослина з прикореневою розеткою листків, з центру якої виростають без листкові квітконосні стебла (квіткові стрілки), які несуть на верхівці по одному колосу. Має коротке, товсте, вертикально розміщене кореневище, з придатковими нитковидними мичкуватими коренями. Листки черешковидні, широкояйцевидні або широкоеліптичні, цілокраї, голі або злегка опушені, довжиною 12 см, з 3-9 дуговидними жилками. Квітки в колосі дрібні, світло-бурі, сидять по одному в пазухах приквітників. Плід – яйцевидна, двогніздова еліптична багатонасінна коробочка з дрібним, гранистим, сірувато-коричневим чи бурим насінням, довжиною 1-1,7 мм, з 4-8 насінинами в кожному гнізді. Розмножується подорожник тільки насінням. Маса 1000 насінин 0,14-0,25. Цвіте з травня-червня на півдні по серпень-вересень на півночі. Плоди достигають в серпні-жовтні.
Ареал поширення, ресурси і екологія.
Подорожник великий – рудеальний бур’ян, який поширився задяки людині. Поширений по всій Україні, але на півдні і сході дуже рідко. В горах піднімається до висоти 2000-2500 м над рівнем мор’я.
Росте в місцях з більш-менш ущільненими багатими ґрунтами, уздовж доріг, стежок, в дворах, на вулицях і площах, в садах, на луках, інколи уздовж полезахисних насаджень, на лісових галявинах, а також як бур’ян на окраїнах посівів. Часто утворює дрібні зарослі. Культивується в Україні.
Лікарська рослинна сировина.
Лікарською рослинною сировиною подорожника великого є листки.
Збирають влітку, в фазі цвітіння; листки зривають руками або зрізають ножем, косять, залишаючи одну добре розвинену рослину на 1м2. Листя складають в корзини чи мішки. Потім відкидають домішки, пожовкле листя і сушать, розклавши шаром завтовшки 5 см на папері чи тканині з періодичним перемішуванням, на повітрі в тіні при добрій вентиляції або в сушарках при температурі 50-600С. Кінець сушіння визначають за ламкістю черешка. Вихід сухої лікарської рослинної сировини становить 22-23%.
По ФС 42-147-72 сировина складається з зелених чи бурувато-зелених непошкоджених листків довжиною до 24 см і шириною 11 см, цілокраї і злегка зубчатих, голих, з 3-9 жилками. Запах слабкий, не характерний. Смак гіркуватий. Вологість не більше 14 см. В сировині допускається не більше (процентів): почорнівших, побурівших і пожовтівших листків – 5, подрібнених частин (які проходять через сито з діаметром отвору – 1 мм) – 5, інших частин подорожника – 1, органічних і мінеральних домішок – по 1. Екстракційних речовин має бути не менше 30%. Вміст золи немає перевищувати 20%, в тому числі золи, не розчинній в 10% хлоридній кислоті, - 6%.
Сухе листя упаковують в тюки вагою по 20-25 кг. Зберігають в сухому, добре провітрюваному приміщенні. Сировина легко набирає вологості, нагрівається і скоро втрачає якість. Термін зберігання цільних листків 3 роки, а подрібнених до 2 років. Переконтролю сировина не підлягає.
Біологічно активні речовини.
Рослина вміщує значну кількість пектинових речовин (листки – до 20%, насіння – до 40%); органічні кислоти – бензойну, саліцилову, сиреневу, гентицинову і ін.; оксикоричну кислоти – хлоргенову, коричну, п-кумарову, ферулову, кофейну, нехлоргенову і ін.; флавоноїди – похідні лютеоніна (7-глікозид і 7-глюкуронід), кверцетина, апігеніна, скутелляриїна, гіспідуліна, байкалеїна, метилоксискутелляреїна; сапоніни; каротин; сім амінокислот; філохінон, аскорбінову кислоту, вітамін U; іридоїдні глікозиди – аукубін і каталол; невелику кількість дубильних речовин; сліди алкалоїдів; ескулетин, віразол; ситостерин.
В насінні подорожника великого знаходяться пектинові речовини, білки, амінокислоти, жирні масла (до 20%), стероїдні сапоніни, цукор плантеоза, олеїнову кислоту та її похідні.
Біологічно активними речовинами являється пектин, іридоїди, флавоноїди і сапоніни. Пектин володіє ранозагоювальною властивістю. Іридоїдний глікозид аукубін і продукти його розпаду мають виражену протизапальну дію. Сапоніни, пектинові кислоти, флавоноїди і оксикоричні кислоти спричинюють зниженню вмісту холестерину в крові і володіють гіпохолестеринемічною дією.
Історія застосування рослини.
Подорожник – самий древній лікарський засіб. У ХІІ столітті до нашої ери його заготовляли в Китаї спеціальні збирачі; древні греки і римляни застосовували насіння подорожника для лікування дизентерії.
Якось китайський імператор Као-Тсу вирішив одружитися з Лу, надзвичайно вродливою, але убогою та простою дівчиною. Звичайно це викликало обурення двору. Найбільше обурювався Хіянг Ю – володар однієї з великих китайських провінцій. Розраховував на те, що дружиною імператора стане його дочка Тсі, вродлива, знаменита і освічена. Водночас почали розповсюджуватись чутки, що імператор є безплідним, адже з жодною із своїх наложниць не мав дітей. Ситуація набувала політичного характеру. Хто ж стане спадкоємцем імператорського трону?
Імператор, крім цього, мав доволі слабке здоров’я, тому і напророчили йому коротке життя. Для чотирнадцятилітньої імператорки ситуація була небезпечною – по смерті чоловіка, будучи беззахисною, безсумнівно, сама б втратила життя. Лише народження дитини могло її врятувати. Потрібно було повернути плодовитість шановному чоловіку. Хіянг Ю, що прагнув захопити владу, почав підозрювати імператорку в чаклунстві, адже її мати була сільською знахаркою. А від прислуги він довідався, що Лу подає чоловікові підозрілі відвари з трав. Виявилося, що це настій з подорожника, який би дозволив імператорській парі народити спадкоємця, а отже, і зміцнити владу. Чудодійна сила відвару подіяла, І незабаром Лу чекала вже первістка.
Дізнавшись про це, Хіянг Ю намовив свою доньку, яка постійно була при імператорці, підсипати їй отруту. Він підкупив також і лікарів, щоби часом не розпізнали причини нездужання імператорки. Коли нещасна володарка була вже майже при смерті, її чоловік покликав на допомогу тещу. Вона ж вдалася до лікування подорожником. Ця трава виявилася чудовою протиотрутою. А пара отруйників і підкупних лікарів заплатили за свій вчинок головою. Лу ж народила здорового сина.
Бабка належала до найбільш популярних лікарських засобів у Європі. У Німеччині називали її “королевою доріг”, бо росла вона при дорозі. Паломники прикладали її листя на стерті стопи, що давало швидке полегшення. Юнаки лікували ним контузії, отримані під час роботи в полі.
Для селян рослина може служити і індикатором свого роду: широке поширення даної рослини на пасовищах і луках ознака неблагополуччя. Значить, угіддя виснажені, застарілі або просто запущені. І тварини їдять його тільки в поєднанні з сіном, а як корм використовується тільки для качок і гусей, які добре щипають його.