- Звичайно показанням для гемотрансфузій при анеміях є рівень гемоглобіну менше 70 г/л (це чітко не регламентовано та залежить від клінічної ситуації).
- Переливання крові має замісну, стимулюючу, гемостатичну, дезинтоксикаційну, імунобіологічну та живильну дію.
- Для трансфузіонної терапії використовуються цільна кров та компоненти крові: еритроцитарна маса нативна, еритроцитарна маса відмита, еритроцитарна маса відновлена, еритроцитарна маса заморожена, лейкоцитарна маса, тромбоцитарна маса, тромбоцитарна маса заморожена, плазма свіжозаморожена, плазма антистафілококова, білкові компоненти плазми (альбумін, імуноглобуліни, кріопреципітат).
- Переливання крові (плазми, еритроцитарної маси) може здійснюватися після визначення:
1. Групи крові та резус-фактора хворого;
2. Групи крові та резус-фактора донора;
3. Проби на індивідуальну сумісність;
4. Проби на біологічну сумісність.
- За міжнародною класифікацією визначають групу крові за наявністю або відсутністю в ній двох аглютинінів сироватки (α та β), а також двох аглютиногенів еритроцитів (А та В).
- В практичній діяльності виділяють чотири групи крові які позначається цифрою та буквою, що означає аглютиногени еритроцитів: I(0), II(А), III (В), IV(АВ).
- 85% людей резус позитивні, 15% - резус-негативні. Переливання резус-позитивної крові резус-негативним реципієнтам призводить до утворювання у них резус-антитіл. При повторних переливаннях виникає тяжка посттрансфузійна реакція.
- Основні ускладнення гемотрансфузій: трансфузія несумісної крові та її компонентів, імунологічний конфлікт між донором та пацієнтом.
- Протипоказання:
1. Тяжкі порушення функції печінки та нирок;
2. Декомпенсація серцевої діяльності (набряки, асцит та ін.);
3. Захворювання легень, що супроводжуються значною застійністю в малому колі кровообігу;
4. Алергічні стани та захворювання;
5. Активний туберкульоз.
Етіологія гострої постгеморагічної анемії.
· Травми та поранення, що супроводжуються ушкодженням кровоносних судин.
· Кровотечі з внутрішніх органів (шлунково-кишкові, ниркові, легеневі, з сечового міхура).
· Маткові кровотечі.
· Геморагічні діатези.
· Розриви аневризматично змінених судин.
Патогенез гострої постгеморагічної анемії.
При гострій крововтраті зменшення об’єму циркулюючої крові веде до гемодинамічних порушень та ішемії тканин, а зменшення кількості еритроцитів призводить до анемії та загальної гіпоксії.
Клінічні прояви гострої постгеморагічної анемії.
Виразність клінічних проявів залежить від тривалості кровотечі та величини крововтрати.
Скарги: різка загальна слабкість, задишка, сильне запаморочення та непритомний стан (особливо при спробі підвестися), шум у вухах, потемніння в очах, сухість у роті, мерехтіння метеликів перед очима.
Об’єктивно: холодний піт, значна блідість шкіри та видимих слизових оболонок, частий слабий пульс, тахікардія, приглушеність серцевих тонів, систолічний шум на верхівці серця, низький артеріальний тиск.
Мінімальна крововтрата, що здатна викликати появу клінічної симптоматики, складає 1/8 частину циркулюючої крові (приблизно 500-700 мл). Втрата 50% циркулюючої крові не суміна з життям.
Велика та швидка крововтрата супроводжується розвитком геморагічного колапсу: хворий млявий, блідий, покритий холодним потом, дихання прискорене, поверхневе, пульс нитковидний, систолічний та діастолічний тиск різко знижений, можливі блювота, судоми, олігоанурія.
На начальному етапі гострої постгеморагічної анемії про важкість крововтрати слід судити не за рівнем гемоглобіну та кількістю еритроцитів, а за величиною зниження об’єму циркулюючої крові. Орієнтовно ступінь крововтрати можна оцінити за шоковим індексом (відношення частоти пульсу до систолічного тиску). При суттєвій крововтраті цей індекс перебільшує 1, а при великій крововтраті – 1,5.
Лабораторні дані при гострій постгеморагічній анемії.
1. Перший період крововтрати (1-2 доба після кровотечі):
· Рівень гемоглобіну та еритроцитів не змінюється – компенсується надходженням до циркуляції депонованої крові;
· В перші години можливі лейкоцитоз зі зсувом вліво та тромбоцитоз.
2. Другий період крововтрати (2-3 доба після кровотечі):
· Рівень гемоглобін та еритроцитів знижується, колірний показник не змінюється – результат надходження до кровоточу тканинної рідини (аутогемодилюція).
3. Третій період крововтрати (4-5 доба після кровотечі):
· Збільшення кількості ретикулоцитів;
· Можливі лейкоцитоз та тромбоцитоз.
Диференційний діагноз при гострій постгеморагічній анемії.
При тяжкій кровотечі геморагічний шок слід диференціювати з шоковим станом іншого ґенезу. Загалом, за наявності даних про кровотечу, діагноз гострої постеморагічної анемії труднощів не викликає.
Ускладнення гострої постгеморагічної анемії.
Ускладненням гострої постгеморагічної анемії є гіпоксія органів та тканин (в першу чергу страждають головний мозок, серце, нирки). На початковому етапі гострої постгеморагічної анемії гіпоксія пов’язана насамперед з гіповолемією.
Лікування гострої постгеморагічної анемії.
· При відсутності продовження кровотечі та при нормальному гемопоезі, гостра постгеморагічна анемія самостійно зникає за 2-3 тижні.
· Важливо встановити та ліквідувати причину кровотечі, щоб запобігти хронічній крововтраті.
· При гострій кровотечі екстрена допомога полягає у швидкому відновленні об’єму циркулюючої крові за допомогою кристалоїдних розчинів (0,9% розчин натрію хлориду, розчин Рингера, 5% розчин глюкози у кількості, що перевищує об’єм крововтрати), а потім колоїдних розчинів (поліглюкін, полідекстран, реополіглюкін у співвідношенні до кристалоїдних розчинів як 1:3).
· Паралельно з відновленням об’єму циркулюючої крові проводиться гемостатична терапія (плазма одногрупної крові, кріопреципитат плазми, амінокапронова кислота 5% 100-200 мл в/в краплинно, діцинон 12,5% 2-4 мл в/м, вікасол 1% 1-2 мл в/м та ін.).
· При масивній кровотечі (більше 1-1,5 л) доцільна трансфузія свіжоцитратної крові.
· Після ліквідації кровотечі та стабілізації гемодинаміки проводиться лікування препаратами заліза для відновлення запасів феритину та гемосидерину.
Профілактика постгеморагічних анемій.
Профілактика як гострої, так і хронічної постгеморагічних анемій полягає у запобіганні травм, поранень та своєчасне лікування захворювань, які можуть ускладнюватися кровотечами.
Прогноз при постгеморагічних анеміях.
За умов своєчасного та адекватного лікування постгеморагічних анемій внаслідок помірної крововтрати - прогноз для життя, працездатності та одужання сприятливий. Втім, геморагічний шок та велика крововтрата значно погіршують прогноз.
Контроль початкового рівня знань
1. Яка середня тривалість життя еритроциту?
А. 3 дні
Б. 15 днів
В. 30 днів
Г. 90 днів
Д. 120 днів
2. Який середній об’єм циркулюючої крові у людини вагою 70 кг?
А. 6,5 л
Б. 8,5 л
В. 4,5 л
Г. 2,5 л
Д. 0,5 л
3. Яке співвідношення відображує гематокрит?
А. співвідношення кількості еритроцитів та лейкоцитів
Б. співвідношення об’єму формених елементів крові та об’єму плазми
В. співвідношення об’єму тромбоцитів та об’єму плазми
Г. співвідношення кількості гранулоцитів та лімфоцитів
Д. співвідношення альбумінів та глобулінів
4. Яку функцію виконує в організмі червоний кістковий мозок?
А. гемопоетичну
Б. транспортну
В. ендокринну
Г. дезінтоксикаційну
Д. захисну
5. Що відображує кольоровий показник в клінічному аналізі крові?
А. кількість гемоглобіну
Б. насиченість еритроциту гемоглобіном
В. колір артеріальної крові
Г. колір венозної крові
Д. кількість еритроцитів
6. Що таке ретікулоцити?
А. юні лімфоцити
Б. юні моноцити
В. паличкоядерні лейкоцити
Г. юні еритроцити
Д. юні еозинофіли
7. Якому процесу сприяє вгнута форма еритроциту та відсутність ядра?
А. гемаглютинації
Б. хемотаксису
В. проліферації
Г. газообміну
Д. тромбоутворенню
8. Яких формених елементів міститься найбільше в одиниці об’єму крові?
А. лейкоцитів
Б. тромбоцитів
В. еритроцитів
Г. лімфоцитів
Д. гранулоцитів
9. Який гормон впливає на проліферацію та визрівання клітин еритроїдного ряду?
А. тромбопоетин
Б. тіроксін
В. адреналін
Г. тестостерон
Д. еритропоетин
10. Що таке гемоліз?
А. руйнування еритроцитів
Б. геморагічні висипання на шкірі
В. руйнування ядер еритроцитів
Г. утворення гемоглобіну
Д. зростання непрямого білірубіну в плазмі крові
Контроль кінцевого рівня знань
1. Наступні етіологічні фактори сприяють виникненню залізодефіцитної анемії, крім одного?
А. Значні крововтрати при менструаціях.
Б. Недостатня їжа.
В. Багаторазові вагітності та пологи.
Г. Резекція тонкого кишечнику.
Д. Вживання жирної та жареної їжі
2. Для сідеропенічного синдрому характерно все, крім одного:
А. М’язова слабкість.
Б. Ураження слизистої рота.
В. Блідість шкіри.
Г. Збільшення печінки.
Д. Зіпсуття смаку.
3. Які показники гемоглобіну характерні для легкого ступеню тяжкості залізодефіцитної анемії?
А. гемоглобін 90-120 г/л
Б. гемоглобін 70-90 г/л
В. гемоглобін <70 г/л
Г. гемоглобін 110-120 г/л
Д. гемоглобін 120-130 г/л
4. Якою буде величина кольорового показнику, якщо рівень гемоглобіну - 90 г/л, а кількість еритроцитів – 3,8Ч1012/л?