ТЕМА 8.Иммунология опухолей. Иммунные аспекты аутоиммунной патологии.
Авторы: Бабаджан В.Д., Титова А.Ю.
Актуальность темы: Онкологические заболевания как причина смерти в развитых странах занимают одно из первых мест. По мере старения людей опухолевые заболевания, особенно рак, учащаются. Однако в последниедесятилетия наблюдается тенденция к росту числа этих заболеваний среди лиц молодого возраста, поэтому в настоящее время проблема рака — одна из наиболее актуальных и сложных в медицине.Поскольку при снижении активности иммунной системы вероятность возникновения рака возрастает во много раз, иммуноонкология становится одной из важнейших проблем клинической иммунологии.
В норме иммунный ответ развивается лишь на чужеродные или измененные собственные антигены. Некоторые патологические состояния и заболевания приводят к тому, что появляются антитела и T-лимфоциты, направленные против собственных антигенов, — развиваются аутоиммунные реакции. Широкая распространенность аутоиммунных заболеваний, разнообразие клинических проявлений, тяжесть течения и во многих случаях неблагоприятный прогноз объясняют актуальность изучения иммунологических механизмов повреждения тканей и органов, методов их ранней диагностики и лечения.
Загальна мета: 1. Навчитись визначати онкомаркери, з’ясувати можлиості імунотерапії та імунопрофілактики пухлин. 2. З’ясувати імунологічні механізми розвитку системних захворювань сполученої тканини, методи діагностики наявності та активності та та терапевтичні заходи.
| Конкретные цели: | Начальный уровень знаний– умений: |
| 1. Визначити антибластомні та пробластомні механізми взаємодії імунної системи організм "хазяїна" та "пухлини".2. Встановити фактори імунологічної резистентності пухлини.3. Поняття про пухлино-асоційовані антигени.4. З’ясувати основні імунні зміни у онкологічних хворих.5. Клиническая значимость и оценка результатов исследований основной группы онкомаркеров, применяемых в клинической практике.6. Знати основні методі імунодіагностики пухлин, в т. ч. диференціальну відповідно до CD-фенотипу пухлинних клітин.7. Володіти сучасними підходами до імунотерапії хворого з онкологічними захворюваннями.8. Визначити поняття аутоімунних реакцій, аутоімунної хвороби.9. З’сувати механізми зриву імунологічної толерантності, роль генетичних факторів.10. Розібрати методи імунодіагностики, імунопатогенез захворювань сполученої тканини.11. Встановити роль імунологічних методів дослідження у ранній верифікації діагнозу аутоімунних захворювань.12. Поняття про аутоімунний компонент в імунопатогенезі різних захворювань людини.13. Підходи до застосування імунотропних препаратів нового покоління у лікуванні хворих з аутоімунною патологією. | 1. Поняття про антибластомні та пробластомні механізми взаємодії імунної системи організм "хазяїна" та "пухлини".2. Знати в чому полягає імуносупресивна дія пухлин.3. Вміти інтерпретувати результатиімунологічного обстеження онкологічних хворих.1. Знати передпухлинні стани4. Знати основні онкомаркери та види захворювань з ними пов’язаних.5. Володіти знанням видів протипухлинних вакцин та показань до їх застосування.6. Знати патогенез та клінічні прояви захворювань сполученої тканини.7. Володіти методами лабораторної та інструментальної діагностики захворювань сполученої тканини.8. Знати основні схеми імуносупресорної терапії глюкокортикомтероїдами та цитостатиками при виявленні захворювань сполученої тканини. |
1. Клінічна імунологія та алергологія: Підручник/ Г.М. Дранік, О.С. Прилуцький, Ю.І. Бажора та ін. ; за ред. проф. Г.М. Драніка.- К.: Здоров’я, 2006.- 888 с.
2. Казмірчук В. Є., Ковальчук Л. В. Клінічна імунологія і алергологія.- Вінниця: Нова книга, 2006, 504 с.
3. Андрєйчин М.А., Чоп’як В.В., Господарський І.Я. Клінічна імунологія та алергологія: Підручник – Тернопіль: Укрмедкнига, 2005.- 372 с.
4. Клиническая иммунология и аллергология: Учебное пособие/ Под ред. А.В. караулова.- М.: Медицинское информационное агентство, 2002.- 651 с.
5. Никулин Б.А. Оценка и коррекция иммунного статуса.- М.: ГЭОТАР-Медиа, 2007.- 376 с.
6. Бурместер Г.Р. Наглядная иммунология, пер с англ. – М.: БИНОМ.Лаборатория знаний, 2007.- 329 с.
10. Змушко Е. И. Клиническая иммунология: руководство для врачей. – СПб: «Питер», 2001. – 576 с.
Задания для проверки начального уровня знаний.
1. Чим обумовлена iмуногеннiсть пухлинної клiтини?
A) Змiною розмiру клiтини.
B) Змiною форми клiтин.
C) З’явленням на поверхнi клiтин спецiфiчних антигенiв.
2. Якого походження можуть бути специфiчнi антигени, що знаходяться на поверхнi пухлинної клiтини?
A) Результат життєдiяльностi онкогенного вiрусу, що потрапив до здорової клiтини органiзму.
B) Результат експресiї генiв ембрiону пiд впливом клiтинних онкогенiв органiзму матерi.
C) Змiни поверхнi структури клiтини внаслідок рекомбiнацiї генiв при природньому митозi.
D) Змiни поверхнi структури клiтини внаслідок впливу канцерогенного фактору (хiмiчного агента, хвильового впливу).
E) Жоден iз перерахованих варiантiв.
3. Специфiчнi антигени, що знаходяться на поверхні пухлиної клітини за своїми iмунними властивостями...
A) Однаковi.
B) Рiзнi.
4. Специфiчнi антигени, якi знаходяться на поверхнi пухлинної клiтини, викликають iмуннi реакцiї...
A) Однотиповi.
B) Рiзнi.
C) Однотиповi за однакових умов.
5. У специфiчних поверхневих онкоантигенiв, якого походження вище здатнiсть до активацiї Т-супресорiв?
A) Хiмiчно iндукованих антигенiв.
B) Вiрусіндукованих антигенiв.
C) Iндукованих ультрафiолетовим опромiненням.
D) Спонтанно виникнених.
6. Аутоiмуннi захворювання є:
A) Тiльки органоспецифiчними.
B) Тiльки органонеспецифiчними.
C) Органоспецифiчними та органонеспецифiчними.
7. Вкажiть якi з нижчеперерахованих захворювань вiдносяться до органоспецифiчних аутоiмунних захворювань:
A) Тiреоiдiт Хасiмото.
B) Хвороба Адiсона.
C) Ювенiльний дiабет.
D) Первинний бiлiарний цероз печiнки.
E) Склеродермiя.
F) Жодне з перерахованих.
8. Вкажiть, до якої групи захворювань вiдноситься системний червоний вовчак?
A) Органоспецифiчнi.
B) Аутоiмуннi
9. Якi тканини або клiтини власного органiзму частiше всього стають з роками аутоантигенами?
A) Тiреоглобулiн.
B) Мiкросоми обкладочних клiтин шлунку.
C) Цитоплазматичнi клiтини наднирника.
D) Цитоплазматичнi клiтини островкових клiтин пiдшлункової залози.
E) Клiтини бамзальної мембрани ниркових клубочкїв.
F) Клiтини кровi.
G) Жодне з перерахованого
10. Утворення аутоантитiл та виникнення аутоiмунних захворювань частiше всього є:
A) У чоловiкiв.
B) У жiнок.
Відповіді 1С, 2E, 3A, 4C, 5A, 6 C, 7 ABCDE, 8 B, 9 ABCDEF, 10 B.
ИММУНОЛОГИЯ ОПУХОЛЕЙ
Канцерогенез
Канцерогенез - процесс многофакторный и многостадийный, включающий в себя цепь генетических и эпигенетических повреждений клетки, обратимый на ранних стадиях и прогрессирующий лишь у людей, подверженных риску.
Агенти, що сприяють злоякісній трансформації клітин, отримали назву канцерогенів. Сьогодні прийнято виділяти 4 групи канцерогенів:
І. Хімічні:
1.Канцерогенні хімічні речовини - сполуки, що вірогідно викликають утворення пухлини або принаймні викликають збільшення частоти виникнення раку.
а). Викликають або зміни в ДНК - ушкодження пуринових і піримідинових основ, розриви полінуклеотидних ланцюгів і утворення перехресних зв'язків між ними - або індукують хромосомні аберації (зокрема, делеції хромосом).
б). Діють епігенетично, викликаючи зміни в білках, що регулюють ріст клітини.
в). Діють синергічно з вірусами (дерепресія онкогенів) або слугують промоторами для канцерогенних речовин.
1.2. Харчові канцерогени.
1.3. Канцерогени-гормони: а). Естрогени. б). Глюкокортикоїди.
II. Фізичні канцерогени: (різні види випромінювання, що призводять до розвитку пухлин, найбільше ймовірно, в результаті прямого впливу на ДНК або посередництвом активації клітинних онкогенів):
1.4. Ультрафіолетове випромінювання.
1.5. Рентгенівське випромінювання.
1.6. Випромінювання радіоізотопів.
1.7. Радіоактивне забруднення місцевості
III. Вірусні:
1.8. Онкогенні РНК-віруси: ретровіруси (онкорнавіруси).
1.9. Онкогенні ДНК-віруси (віруси папіломи, Епштейна - Барр (EBV), гепатиту В).
IV. Генетичні: (здебільшого генетична схильність до розвитку новоутворень виникає у зв'язку з успадкованою втратою одного чи декількох генів супресії пухлини (таблиця 1).
Таблиця 1. Гени супресії пухлин1
| Найменування гену | Хромосома | Захворювання |
| АРС (аденоматозногополіпозу кишківника) | 5q21 | Сімейний поліпозкишківника |
| Rbl (ретинобластоми) | 13ql4 | Ретинобластома,остеосаркома |
| р53 | 17р12-13 | Пухлинний синдромЛі-Фромени2 |
| NF-1 (нейрофіброматозу)3 | 17qll | Нейрофіброматоз(1 тип) |
| DCC(зазнає делеції прираці кишківника) | 18q21 | Рак кишківника |
Примечание: 1Гени супресії пухлин кодують синтез речовин, що регулюють ріст тканин. Як правило, втрата обох алелів гена призводить до розвитку пухлин, окрім р53 гена, для якого втрата навіть одного алеля призведе до неоплазії. 2 При цьому синдромі спостерігається висока сімейна схильність до виникнення раку молочної залози, сарком і пухлин мозку яку дітей, так і в дорослих. 3 Існує також аналогічний ген (NF-2) і для II типу нейрофіброматозу, який локалізується в 22 хромосомі.
Инициация канцерогенеза происходит за счет мутаций в генах, регулирующих клеточное деление — протоонкогенах и генах-супрессорах (антионкогенах). Протоонкогены выполняют функцию стимуляции клеточного деления — достаточно инактивации (мутации) одного аллеля протоонкогена, чтобы он превратился в «онкоген».