Смекни!
smekni.com

Розлади травлення у дітей раннього віку. Кишковий токсикоз (стр. 3 из 3)


10.Основні принципи оральної регідратацїї

11.При захворюванні легкого і середнього ступеня регідратаційну їв рапію проводять шляхом перорального введення глюкозо-сольовні розчинів: «Глюкосолану», «Цитраглюкосолану», «Регідрону», «Оре літу». У разі відсутності перерахованих препаратів можна застосум ти цукрово-сольовий розчин (1 чайна ложка харчової солі, 8 чайяиі ложок цукру, 5 склянок питної води, можна додати 1 чайну ложнї питної соди).

Первинна регідратація (протягом 4—6 год) направлена на корекцію водно-сольового дефіциту, що мав місце до початку лікування; Проводиться дробними порціями, часто — по 2—4 чайні ложки розчину кожні 10—20 хв. Подальша регідратація направлена на підтримку та відновлення втрат води і солі, що тривають, забезпечення поточних потреб у рідині до припинення діарейного синдрому і відновлення водно-сольової рівноваги. Кожні 4—6 год дитині вводять скільки розчину, скільки вона втратила за цей час, з урахуванням об'єму їжі, яку дитина одержує в період обмеження харчування. За неможливості точного підрахунку після кожної дефекації вводять при-Ілизну кількість рідини: дітям віком до 2 років — 50—100 мл, після

I років — 100—200 мл водно-сольового розчину. При бажанні дити
ну можна поїти перевареною водою, чаєм, родзинковим відваром, ка-
ратиновою сумішшю, відваром чорниці та ін. При проведенні ораль-
І0Ї регідратації дітям перших 3 міс життя, що мають гіпотрофію, це
Витво обов'язково вводять із сольовими розчинами (у співвідношенні

II 2) для профілактики гіпернатріємії.

Схема лікувальних заходів:

•очисна клізма (переварена вода, блідо-рожевий розчин калію перманганату, 1 % розчин соди);

•залежно від ступеня ексикозу почати введення сольових розчинів умредину (І—II ступінь — регідрон, ораліт тощо) та внутрішньовен-10 (III ступінь). Введення ізотонічного розчину натрію хлориду та 5 % ^овчину глюкози у співвідношенні 1:3 (дітям до 1 року), або 1:2 (дітям ЯІоля року). Починати терапію зневоднення необхідно з введення 3 % речовину натрію гідрокарбонату у дозі 5 мл на 1 кг маси тіла;

•у разі відсутності блювання — введення ентеросорбентів (смек-II, ентеросгель та ін.);

•антибактеріальна терапія при стійкому інтоксикаційному синдромі (ампіцилін, гентаміцин, цефтріаксон тощо);

•у подальшому — ферментні засоби, антиоксиданти, препарати, Ці покращують біоценоз кишечнику.


Використана література

1. Педіатрія: Навч. посібник / О.В. Тяжка, О.П. Вінницька, Т.І. Лутай та ін.; За ред. проф. О.В. Тяжкої. — К.: Медицина, 2005. — 552 с.