В даний час в Інститут аудиторів входять понад 6000 аудиторів і 700 аудиторських організацій. Основною умовою членства є добровільне, але суворе дотримання професійних правил, що включає дотримання етичних норм.
Державний вплив на аудиторську діяльність в Німеччині визначається тим, що всі аудитори та аудиторські фірми повинні в обов'язковому порядку складатися членами Аудиторської палати ФРН.
У Франції є дві основні організації, що займаються аудиторською діяльністю в країні: Палата експертів-бухгалтерів і Національна компанія комісарів рахунків. Основна відмінність між бухгалтерами та комісарами по рахунках полягає в тому, що перші запрошуються для прове-дення перевірок бухгалтерського обліку та звітності в акціонер-них суспільствах, а другі призначаються в обов'язковому порядку відповідно до чинного законодавства про акціонерні товариства. Комісари за рахунками здійснюють найбільш відповідальні перевірки, професія експерта-бухгалтера не так суворо регламентується урядовими органами.
В Італії законну аудиторську діяльність можуть здійснювати відповідно до Постанови уряду 1992 тільки ті особи, які внесені до спеціального реєстру іменний, що знаходиться під контролем Міністерства юстиції. Потрапити до цього реєстру можуть тільки аудитори, здали іспити з бухгалтерського обліку, права, обчислювальної техніки та інформатики. Претендентами звання аудитора можуть стати фахівці з вищою економічною, юридичною та комерційним утворенням при наявності не менше трьох років практичного стажу.
В даний час йде становлення аудиту в таких країнах, як Болгарія, Угорщина, Польща, Румунія, Чехія та Словаччина, в яких раніше існувала жорстка система централізованого планування, а тепер вони перейшли до ринкової економіки.
У 1983 р. створена Аудиторська адміністрація в Китаї і виникли перші аудиторські фірми, які в даний час значно розвинені.
Все більше поширення аудит одержує в країнах СНД. Аудиторська діяльність у країнах СНД - в Україні, Російській Федерації, Білорусі, Казахстані, Вірменії, Узбекистані та інших - розвивається у міру формування ринкової економіки, створення різноманітності форм власності капіталу. Аудиторська діяльність у цих країнах регулюється спеціальним законодавством та нормативно-правовими актами з аудиту. Позитивним у розвитку аудиту в країнах СНД є те, що створено Координаційний центр з аудиту за участю певних структур ООН, Асоціації бухгалтерів і аудиторів СНД, Асоціації бухгалтерів і аудиторів України та інших країн СНД. Координаційний центр надає допомогу в розробці методичного забезпечення аудиту.
Важливим поштовхом розвитку аудиту в Україні стало прийняття 22 квітня 1993 Закону «Про аудиторську діяльність», де були визначені основні права і обов'язки аудиторів, порядок їх сертифікації та ліцензування діяльності (з 1999 року ліцензія скасована, але введено обов'язкове реєстрування аудиторських фірм в реєстрі Аудиторської палати України).
4. Аналітичні процедури аудиту
Аналітичні процедури - один з видів аудиторських процедур по суті. Це виявлення та оцінка співвідношення між фінансово-економічними показниками підприємства, що перевіряється.
Завдання аналітичних процедур:
- Вивчення діяльності економічного суб'єкта
- Оцінка фінансового становища (перспективи діяльності)
- Виявлення фактів викривлення бухгалтерської звітності
- Скорочення кількості детальних аудиторських процедур
- Забезпечення тестування з метою отримання відповідей на виниклі питання.
Аналітичні процедури проводяться на всіх етапах аудиторського процесу.
1. На етапі планування - аналітичні процедури сприяють розумінню діяльності суб'єкта і виявлення ступеня аудиторського ризику.
2. На етапі безпосередньої перевірки застосовуються аналітичні процедури при дослідженні відхилень від заданих параметрів, нормативів, планів.
3. На етапі завершення аудиторських аналітичних процедур застосовуються дані остаточної перевірки наявності у звітності суттєвих викривлень або інших фінансових проблем.
В процесі проведення перевірки аудитор може застосовувати аналітичні процедури:
1. Порівняння фактичних і планових показників
1. Порівняння фактичних показників бухгалтерської звітності з прогнозними даними, самостійно визначені аудитором.
Приклад: для перевірки декларації з ПДВ аудитор самостійно визначає суму податкового кредиту та суму податкових зобов'язань.
Для цього необхідна наступна інформація:
а) податкові накладні на придбання ТМЦ
б) книга обліку покупок
в) журнал реєстрації виданих довіреностей
г) дані складського господарства про оприбуткування ТМЦ
д) дані виписок банку про перерахування коштів постачальника
Порахувавши суми грошових коштів, які виплачуються на придбання ТМЦ, визначаємо суму ПДВ і порівнюємо її з даними, відображеними в податковій декларації з ПДВ у колонці «податковий кредит».
Далі аудитор бере первинні документи для визначення виручки від реалізації готової продукції, товарів і послуг:
- Податкові накладні на реалізацію
- Дані складського обліку про відпустку товарів зі складу
- Журнал реєстрації продажів
- Документи: прості накладні на відпуск товарів і довіреності
Потім шляхом підрахунку аудитор визначає суму реалізації ДП, товарів, робіт, послуг і суми податкового зобов'язання і порівнює з даними декларації з ПДВ.
2. Порівняння показників бухгалтерської звітності та пов'язаних з ними коефіцієнтів звітного періоду з нормативними значеннями або встановлених самим суб'єктом підприємницької діяльності.
3. Порівняння показників бухгалтерської звітності з середньогалузевими даними.
Досить ефективним є в системі аудиторських процедур процедура розрахунків різних коефіцієнтів на базі звітних та нормативних показників.
Вибір коефіцієнтів, методів їх розрахунків, періодів часу проводиться на підставі нормативних документів, внутрішньофірмових інструкцій або професійних суджень самого аудитора.
При порівнянні можна отримати можливість точніше аналізувати діяльність даного суб'єкта. При цьому аудитор повинен враховувати особливості облікової політики суб'єкта підприємницької діяльності. Якщо аудитор використовує метод порівняння, то він повинен бути впевнений в точності наданої йому інформації.
Надійність результатів аналітичних процедур залежить від:
- Правильності оцінки аудитора
- Ступеня ризику не виявлення
- Внутрішньогосподарського ризику
- Ризику бухгалтерського обліку.
Результатами аналітичних процедур є виявлення аудитором наявності або відсутності незвичайних операцій і відхилень в бухгалтерському обліку. При виявленні подібних явищ аудитор повинен відобразити це в своєму висновку.
Процес дослідження відхилень повинен починатися з опитування керівника.
Результати аналізу незвичайних відхилень і результати виконання аналітичних процедур аудитор повинен відобразити в своїх робочих документах.
У висновку аудитор повинен описати шляху виявлення шахрайства:
виявити можливі цілі шахрайства
познайомитися з персоналом особливо з керівними особами, їх моральними принципами
виявити можливості здійснення шахрайства
виявити ознаки шахрайства шляхом аналітичних процедур
Золоте правило аудитора для виявлення шахрайства та обману:
не засновувати довіру до людей тільки на їх положення в суспільстві або великому досвіді
не оголошувати причину відхилень, а спробувати її з'ясувати
не думати, що шахрайство не можливо на даному підприємстві
відчувати особисту відповідальність за виявлене шахрайство
при виявленні потенційних проблем посилювати контроль за зниженням ризику
дізнатися ситуацію, яка супроводжується високим ризиком шахрайства та її симптоми.
5. Завдання
Необхідно: Визначити, які прийоми повинен застосувати аудитор для встановлення наведених порушень.
Дані для виконання:
1. Списання природного убутку на товари за затвердженими головним технологом нормами.
2. Суми звіту про використання коштів, отриманих на відрядження або підзвіт, не відповідають записам наданих виправдувальних документів про витрачених підзвітних сум.
3. Неправильно розрахована заробітна плата працівникам-підрядникам через застосування неправильних підрядних розцінок.
4. Підробка підписів при отриманні грошей особами, яким видана заробітна плата.
5. Операції з отримання готівки з банку неправильно відображені в обліку.
6. Відображення в акті виконаних робіт таких обсягів, на які не оформлені наряди.
7. Невідповідність реквізитів підприємства і друку на податковій накладній.
8. У видатковому касовому ордері немає підпису керівника підприємства.
9. Включення до відомості на видачу заробітної плати прізвище працівника, який прийнятий тільки в наступному місяці.
10. У порівняльній відомості, складеної за результатами інвентаризації, неправильно розрахована сума недостачі.
11. Податкова накладна на придбані матеріали оформлена на бланку типової форми.
Рішення
Всі наведені порушення встановити аудитору можна за допомогою 1 групи прийомів, а саме визначення реального стану об'єкта.
Розглянемо кожен випадок окремо:
1. . Списання природного убутку на товари за затвердженими головним технологом нормами. Встановлюється в ході документальної перевірки та інвентаризації.
2. Суми звіту про використання коштів, отриманих на відрядження або підзвіт, не відповідають записам наданих виправдувальних документів про витрачених підзвітних сум. Встановлюється в ході документальної перевірки.