Гострі респіраторні вірусні захворювання (стр. 2 из 7)

Все це призначить викликаний додому лікар.

За наявності у хворого ускладнень у вигляді нейротоксикозу, серцево-судинних порушень, астматичного синдрому, крупу, що вимагає екстрених і комплексних методів лікування, необхідно направляти в стаціонар для постійного спостереження лікарем.

2.2. Ларингіт

Ларингіт— запальний гострийпроцес, в гортані, що нерідко захоплює трахею і бронхи. Спостерігається, як правило, при ОРЗ; своїм походженням зобов'язаний як вірусній інфекції (у початковому періоді), так і вірусно-бактерійному чиннику (ускладнення захворювання). Особливо часто він виникає у дітей з алергічним діатезом, важко протікає у дітей раннього віку. Ларингіт, стенозуючий виникає іноді гостро, переважно вночі, проте у частини дітей йому передують симптоми ларингіту (сухий, особливо «гавкаючий» кашель, першіння в горлі, невелика охриплість голосу). Тяжкість ларингіту, що стенозує, визначається ступенем стенозу і дихальною недостатністю. Розрізняють чотири ступені стенозу. Стеноз I ступеня — короткочасне слабо виражене утруднення дихання; дихання шумновате, незначне втягнення податливих місць грудної клітки, в основному в епігастрії. Дихальна недостатність відсутня. Стеноз II ступеня — напади утрудненого дихання виникають часто, супроводжуючись втягненням податливих місць грудної клітки (яремна ямка, над- і підключичний простір); дихання галасливе, чутне на відстані. Стеноз може бути постійним або хвилеподібним. Помірно виражена дихальна недостатність. Стеноз III ступеня — значне і поступове утруднення дихання з втягненням податливих місць грудної клітки. Спостерігаються пітливість, різкий неспокій дитини, хворого кидається в ліжку, дихання в легенів майже не вислуховується. Ціаноз губ, кінцівок, серцево-судинна недостатність, парадоксальний пульс (випадання пульсової хвилі); ознаки наростаючої гіпоксемії; блідість; анемія; різко виражена дихальна недостатність. Стеноз IV ступеня — асфіксія.

Ларингіт гострий рідко буває ізольованим. Частіше це один з проявів гострого катару верхніх дихальних шляхів, грипу, кору, скарлатини, кашлюку і так далі Його розвитку сприяють загальні або місцеві переохолодження, перенапруження голосу, вдихання запиленого повітря, дратівливої пари і газів, погрішності в живленні, куріння, зловживання спиртними напоями.

Симптоми, протікання. Відчуття сухості, першения, саднения, дряпання в горлі; кашель спочатку сухий, а надалі супроводжується отхождением мокроти; голос стає хрипким, грубим або зовсім беззвучним; іноді біль при ковтанні, головний біль і невелике підвищення температури. Тривалість хвороби зазвичай не перевищує 7—10 днів. За несприятливих умов може перейти в підгостру або хронічну форму. При ларингоскопії відзначають розлиту гіперемію і набряклість слизистої оболонки гортані. Дійсні голосові складки потовщені, гиперемированы, на них грудочки в'язкої мокроти, при фонации вони змикаються неповністю. При грипі можна бачити крововиливу в слизисту оболонку (так званий геморагічний ларингіт). Якщо патологічні зміни спостерігаються лише на одній стороні гортані і ларингіт прийняв затяжну течію, то необходимс виключити туберкульозну, сифілітичну поразку, новоутворення.

Ларингіт хронічний,як правило, виникає під впливом тих же причин, що і гостре запалення, але що діють постійно і тривало. В результаті порушується трофіка тканин і розвивається дистрофічний процес. Залежно від характеру цих розладів розрізняють катаральну, гіпертрофічну і атрофічну форми хронічного ларингіту.

Ларингіт хронічний катаральний супроводжується|супроводиться| хронічним запаленням| слизової оболонки гортані, частіше дифузним.

Ларингіт хронічний гіпертрофічний.Характеризується розростанням епітелію і підслизового шару. Може бути обмеженим або дифузним. Симптоми: охриплість, що іноді доходить до афонії, відчуття незручності, паління, саднения в горлі, кашель при загостренні ларингіту. При ларингоскопії — рівномірне потовщення слизистої оболонки гортані, більше виражене в області голосових складок. При обмеженій формі визначається гіперплазія окремих ділянок слизистої оболонки гортані, частіше за дійсні голосові складки або вестибулярні складки, под-складочного простір, міжчерпаловидну область. Диференціювати слід із специфічними інфекційними гранулемами (туберкульоз, сифіліс і ін.) і пухлинами.

2.3. Тонзиліт

Тонзиліт — запалення піднебінних мигдалин; хворіють як дорослі, так і діти. Причиною служать повторні ангіни, рідше — інші гострі інфекційні захворювання (скарлатина, кір, дифтерія). Розвитку хронічного тонзиліту сприяють стійке порушення носового дихання (аденоїди, викривлення носової перегородки), захворювання додаткових пазух носа, каріозні зуби, альвеолярна пиорея, хронічний катаральний фарингіт, хронічний риніт.

Розділ 3. Лікарські рослини, які використовуються при гострих респіраторних вірусних захворюваннях

2.1. Квітки липи – FloresTiliae

Липа серцелиста

Tiliacordata

Родина липові - Tiliaceae

Високе (до 25 м заввишки) дерево родини липових. Листки чергові, округлі або довгасті, з серцевидною основою і відтягнуто загостреною верхівкою, по краю зарубчасто-пилчасті; зверху — блискучі і ясно-зелені; зісподу — сизі, з борідками рижих волосків у кутах жилок; черешок дорівнює або довший за половину довжини пластинки. Квітки правильні, двостатеві, п'ятичленні, в пазушних З—15 квіткових щитковидних півзонтиках; пелюстки жовто-білі, оберненояйцевидні. Плід — яйцевидно-кулястий, невиразногранчастий, опушений, з крихким оплоднем горішок. Цвіте у червні — липні.

Поширення. Липа серцелиста росте майже по всій території України в лісах, по чагарниках. Як декоративну рослину її культивують у садах і парках та на вулицях міст.

Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують суцвіття разом з приквітками, відомі під назвою «липовий цвіт» (FloresTiliae), а також бруньки і плоди. Збирають липовий цвіт, коли більшість квіток розкриється, а решта перебуває у стадії бутонізації. Сушать його в затінку на відкритому повітрі або в добре провітрюваних приміщеннях, розкладаючи тонким (3—5 см завтовшки) шаром і слідкуючи, щоб сировина не пересохла (на пересушених суцвіттях квітки обсипаються, внаслідок чого знижується якість сировини). Штучне сушіння проводять при температурі 40—45°. Сухої сировини виходить 30—31 % . Зберігають у сухому приміщенні, яке добре провітрюється. Строк придатності — 2 роки. Липовий цвіт відпускається аптеками.

Хімічний склад. Квітки липи містять ефірну олію ( 0,05 % ), глікозиди гесперидин і тіліацин, кумарин фраксин, сапоніни, дубильні речовини,слиз, каротин,аскорбінову кислоту, цукри та інші сполуки.

Фармакологічні властивості і використання. Приготовлені з липового цвіту галенові препарати підвищують потовиділення і діурез, активізують виділення шлункового соку, збільшують секрецію і поліпшують відтік жовчі, виявляють протизапальну та м'яку заспокійливу дію. Настій з липового цвіту (InfusumflorumTiliae) застосовують при гарячкових і простудних захворюваннях (грип, катар бронхів), запаленні нирок і сечового міхура та при підвищеному нервовому збудженні у хворих молодшого і похилого віку. В народній медицині липовий цвіт використовують при непритомності, головному болі, істерії та епілепсії, а також при кашлі, болях у шлунку й кишкових коліках. Місцево настій липового цвіту використовують для полоскання при запаленнях слизової оболонки рота і дихальних шляхів (стоматит, гінгівіт, ангіна, ларингіт), а у вигляді припарок і примочок — при опіках, виразках, запаленні гемороїдальних вузлів, ревматичних і подагричних болях у суглобах. При нервових захворюваннях приймають ванни з липового цвіту. Липовий цвіт входить до складу потогінних чаїв і чаїв для полоскання горла, до складу сумішей, якими лікують хвороби шлунка, печінки, кишок, нирок і сечового міхура, нирковокам'яну хворобу, запальні захворювання жіночих статевих органів та ін. Розім'яті до консистенції тіста бруньки липи прикладають до опіків, на гемороїдальні вузли і абсцеси, використовують для компресів при маститі й подагрі. Порошком з плодів спиняють кровотечі з носа (в лежачому положенні) і з ран. Плоди липи їстівні, за смаком подібні до горіхів. З бруньок і молодих зморщених листочків готують весняні вітамінні салати. Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій липового цвіту (10 г або 3 столові ложки сировини на 200 мл окропу) п'ють гарячим по 1—2 склянки 2—3 рази на день після їди; настій столової ложки суміші (порівну) липового цвіту, насіння льону звичайного, коріння солодки голої Й аїру тростинового, листя м'яти перцевої та фенхелю звичайного на склянці окропу п'ють по 2—3 склянки на день до їди при підвищеній кислотності шлункового соку; настій 2 чайних ложок суміші липового цвіту (40 г), плодів фенхелю звичайного (20 г) і квіток ромашки лікарської (20 г) на склянці окропу п'ють по 1—3 склянки на день до їди при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки; настій столової ложки суміші (порівну) липового цвіту, квіток ромашки лікарської і бузини чорної, трави звіробою звичайного та листя ожини сизої на склянці окропу (проціджують охолодженим) п'ють на ніч по 2 склянки при запальних захворюваннях нирок і сечовивідних шляхів; салат: очищені від лусочок бруньки або молоді листочки липи миють у холодній воді, подрібнюють (бруньки розрізають навпіл), поливають приготовленим з круто зварених посічених яєць, вершків, оцту та гірчиці соусом, солять і посипають дрібно нарізаним листям петрушки і кропу (на 500 г бруньок і листя беруть двоє яєць, склянку вершків, столову ложку гірчиці й оцту та сіль).