Смекни!
smekni.com

Глобалізація світогосподарських звязків (стр. 8 из 23)

Третій чинник - конкурентна боротьба в масштабах світового ринку. Великі компанії, що зросли в конкурентному середовищі, характерному для розвинених країн, найкращим чином пристосовані до цієї боротьби.

Нарешті, формування ТНК само по собі породжує своєрідну ланцюгову реакцію, витягуючи за собою на міжнародний рівень суміжні з ними обслуговуючі виробництва, що постачають необхідні товари і послуги. Прикладами можуть служити компанії засобів зв’язку або інжинірінгові, лізингові та консультаційні фірми [29].

Приблизно половина всіх прямих іноземних інвестицій здійснюється за допомогою злиття і поглинання, переважно серед фірм в розвинених країнах. Саме США, зокрема, всі останні роки виявляються на першому місці по розмірах залучених прямих іноземних інвестицій. Вже протягом багатьох років приблизно 3/5 всіх таких інвестицій прямують в розвинені країни і лише 2/5 в країни, що розвиваються [35, c.335-337].

Разом з тим галузева структура цих інвестицій поступово змінюється. Якщо раніше переважали інвестиції в сировинні галузі, особливо в нафтодобувну для вивозу за кордон, то в цей час все більша частина цих інвестицій націлена на використання місцевого ринку, особливо по мірі зростання рівня життя в цих країнах і звідси попиту на автомашини, комп'ютери і інші предмети споживання. Ось чому автомобільні компанії створюють свої підприємства в Таїланді і Бразілії: не для експорту автомашин в Японію або США, а для збуту їх в Південно-Східній Азії і Південній Америці. Частково з цієї ж причини (особливо працюючи на перспективу) саме Китай займає нині провідне місце серед ринків, що розвиваються по залученню іноземних інвестицій (хоча у 80-і роки їх там майже не було). Темпи економічного зростання в Китаї вже багато років знаходяться на рівні 8-10% в рік.

Ці темпи і пов’язані з ними перспективи і визначають географію іноземних прямих інвестицій. Так, в 1998 р. азіатські країни (без Японії) “захопили” 80 млрд. дол. цих інвестицій (приблизно 2/3 їх загального об’єму в всіх країнах, що розвиваються ). На частку Латинської Америки припало в тому ж році 39 млрд. дол. У той же час більшість африканських країн, незважаючи на їх багаті природні ресурси, майже не залучають іноземний капітал: споживчий ринок тут надто вузький, політична обстановка нестабільна, часто спалахують збройні конфлікти.

ТНК сьогодні - це приблизно 60 тис. основних (материнських) компаній і 500 тис. їх закордонних філіалів[29], що впливають все більшим чином на всю систему міжнародних економічних відносин і світову економіку в цілому. Загальнийоб’єм накопичених прямих іноземних інвестицій становить приблизно 3-4 трлн. дол., а об’єм продажу закордонних філіалів ТНК - 10 трлн. дол. Продаж цих зарубіжних філіалів росте на 20-30% швидше, ніж прямий експорт ТНК.

Що стосується прямих іноземних інвестицій ТНК, то в останні роки вони росли в 3 рази швидше, ніж внутрішні інвестиції, хоч на їх частку припадає всього 6% щорічних інвестицій в промислово розвинених країнах. Ще одна показова цифра: 70% всіх міжнародних платежів, пов’язаних з кредитами і ліцензіями, представляють платежі між материнськими компаніями і їх закордонними філіалами.

При цьому темпи зростання прямих іноземних інвестицій в 90-і рр. істотно випереджали темпи зростання світового виробництва (ВВП) і експорту (табл. 2.2.).

Ці дані, однак, не дають повного уявлення про масштаби інтернаціоналізованого виробництва. До них треба додати такі форми міжнародної діяльності ТНК, що не відбиваються в статистиці прямих інвестицій, як субпідрядні і ліцензійні угоди з іноземними компаніями, угоди типу франчайзинг, договори про управління.

Таблиця 2.2.

Прямі іноземні інвестиції (ПІІ) і міжнародне виробництво, 1986—1998 рр.

Вартість в поточних цінах (млрд. долл.) Середньорічні темпи зростання (%)
1995г. 11996г. 1986-1990гг. 1991-1996гг. 1997г. 1998г.
Вивіз капіталу в формі ПІІ 317 349 24,4 17,1 32,6 10,3
Накопичений об’єм ПІІ ,866 3,233 18,7 11,7 18,2 12,8
Об’єм продажу закордонних філіалів 5,933 6,412 17,3 4,0 12,5 8,1
Активи закордонних філіалів 7,091 8,343 19,9 11,2 13,1 17,7
ВВП 28, 264 30,142 10,7 6,4 9,5 6,6
Валове накопичення основного капіталу 6,088 10,7 4,5 12,4 -
Експорт товарів і послуг 5,848 6,111 14,3 7, 4 16,2 4,5
Платежі за ліцензії і патенти 48 21,9 12,0 16,4 -

Джерело:World Investment Report 1998, U.N., N.Y., 1998

При цьому різні форми інтернаціонального виробництва замінюють або доповнюють один одну в залежності від загальної стратегії тієї або іншоїТНК. Мета такої стратегії полягає в тому, щоб забезпечити з найбільшою ефективністю доступ до ринків товарів і послуг, а також до ринків факторів виробництва.

В умовах зростаючої глобалізації зовнішня торгівля виявляється у все більш тісному зв’язку з прямими інвестиціями, розвиваючись на основі цих інвестицій, отримуючі внаслідок цього велику стійкість, постійність і передбачуваність.Ці процеси знаходять відображення і в політиці, що стосується режиму іноземних інвестицій.

Загальна тенденція тут така, що нарівні з лібералізацією зовнішньоторгівельного обмінувідбувається (хоч і в меншій мірі) лібералізація в області іноземних інвестицій (табл. 2.3.).

Як видно переважна більшість змін, що відбулися в десятках країн протягом 1991-1996рр., передбачало послаблення обмежень, лібералізацію інвестиційного режиму.

Ці дані, однак, стосуються заходів прийнятих в односторонньому порядку. До них варто додати подібні заходи, прийняті на основі дво- та багатосторонніх угод, кількість яких особливо збільшилась в 90-і рр. Так, на 1 січня 1997р. діяло більше 1330 таких угод за участю 162 країн.

Таблиця 2.3.

Лібералізація іноземних інвестицій, 1991—1996 рр. (кількість країн і кількість змін вційгалузі)

1991 г. 1992г. 1993г. 1994г. 1995г. 1996г.
Кількість країн, що внесли зміни в режим іноземних інвестицій 35 43 5 7 49 64 65
Кількість прийнятих змін 82 79 102 110 112 114
З них:
в напрямку лібералізації або заохочення інвестицій 80 79 101 108 106 98
в напрямку посилення контролю 2 - 1 2 6 16

Джерело:World Investment Report 1997, U.N., N.Y., 1997

Аналіз прямих іноземних інвестицій ТНК, їх масштаби і динаміка виявляють ще одну істотну закономірність: ведуча, переважаюча роль у всіх цих процесах належить найбільш розвиненим індустріальним країнам, причому не тільки як донори, звідкипоступають за кордон ці інвестиції, але, і що необхідно особливо підкреслити, як реципієнти, куди прямують інвестиції. Чим більш розвинена в економічних відносинах та або інша країна, тим більше бере участь вона в сучасних умовах в цьому двосторонньому русі прямих інвестицій. Справедливо і зворотнє: менш розвинені країни в набагато меншій мірі “притягують” іноземний капітал (в формі прямих інвестиції) і, звичайно, ще менше служать джерелом таких інвестицій. Ось як виглядають ці потоки в 1980-х і 1990-х рр (табл. 2.4).

Закономірним результатом цих процесів є концентрація основного масиву прямих іноземних інвестицій в розвинених країнах, передусім в країнах, що представляють три основних економічних центра сучасного світу: США, Європейський Союз, Японія.

Таблиця 2.4

Приплив та відтік прямих іноземних інвестицій 1982—1996 гг. (млрд. долл.)

Роки

Розвинені

Країни

Країни, що розвиваються Країни Центральної та Східної Європи Усі країни
Приплив Відтік Приплив Відтік Приплив Відтік Приплив Відтік
1982-1986 43 53 19 4 0,02 0,01 61 5 7
1987-1991 142 183 31 1 2 0,6 0,02 174 195
1989 172 202 29 15 0,3 0,02 200 218
1990 176 226 35 17 0,3 0,04 211 243
1991 115 188 41 11 2,5 0,04 158 199
1992 111 171 55 19 4,4 0,02 170 191
1993 129 193 73 29 6,4 0,08 208 222
1994 135 189 84 33 0,3 0,07 226 222
1995 205 291 96 47 14,3 0,4 316 339
1996 208 295 129 51 12,2 0,6 349 346

Джерело:World Investment Report 1997, U.N., N.Y., 1997; World Investment Report 1997, U.N., N.Y., 1997

Показовими є дані про найбільш розвинені країни, виступаючі в ролі імпортерів капіталу ( у вигляді прямих інвестицій) (табл. 2.5).

Таблиця 2.5

Частка підприємств, які знаходяться під іноземним контролем, в загальному обсязі продажу обробної промисловості в 1980 и 1990рр. (%)

Країна — імпортер капіталу 1980р. 1989-1990 рр.
США 5 15
Канада 51 48(1987)
Японія 5 2 (1987)
Австралія 34(1982-1983) 32 (1986-1987)
Франція 27 28(1988)
Німеччина 26 25
Ірландія 46(1983) 55(1988)
Італія 19 22 (1988)
Великобританія 19(1981) 25
Швеція 8 15

ДжерелоOECD (1992); nationale Statistiken. (Borrmann A., Regionalismmustendenzen in Welthandel. Baden-Baden, 1995).